30 березня 2026 рокуЛьвівСправа №460/6470/25 пров. №А/857/28976/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Заверухи О. Б., Матковської З. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року, головуючий суддя - Щербаков В.В., ухвалене у м. Рівне, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,-
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ВЧ НОМЕР_1 , в якому просив визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати належної позивачу додаткової винагороди ОСОБА_1 за період знаходження на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, а саме: з 08.09.2024 року по 28.10.2024 року включно; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 збільшену до 100000 грн. додаткову винагороду з розрахунку на місяць, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаним із захистом Батьківщини, а саме: з 08.09.2024 року по 28.10.2024 року включно.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що позивач проходить військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 . Під час проходження військової служби позивач отримав бойове поранення. У зв'язку з отриманням бойового поранення позивач у період з 08.09.2024 року по 28.10.2024 року проходив лікування та перебував на стаціонарному лікуванні. Протягом стаціонарного лікування позивачу не здійснювалася виплата додаткової грошової винагороди у повному обсязі відповідно до постанови КМУ від 25.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». 05.03.2025 року представником позивача було направлено адвокатський запит до Військової частини з проханням надати інформацію щодо підстави і причини ненарахування та невиплати щомісячної доплати у вигляді додаткової винагороди, передбаченою Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року позивачу у зв'язку з пораненням та лікуванням за період з 08.09.2024 року по 28.10.2024 року щомісячну доплату у вигляді підвищеної додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн. На адвокатський запит Військова частина надала відповідь, у якому вказує про те, перебування на стаціонарному лікуванні у спірний період не пов'язане з пораненням пов'язаним із Захистом Батьківщини, тому підстави для виплати винагороди відсутні.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , оскаржив його в апеляційному порядку, який, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тими ж доводами, що наводились ним у поданому адміністративному позові, однак безпідставно не взяті до уваги судом попередньої інстанції.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації, в тому числі з 28 квітня 2024 року у військовій частині НОМЕР_1 .
Як слідує вбачається з довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №3018кп/вих від 20.09.2024 року, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , 14 серпня 2024 року позивач під час виконання бойового завдання одержав поранення: Вибухова травма, Закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку у вигляді цефалгічного вестибулоатактичного синдромів. Травмування (поранення), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби, під час захисту Батьківщини.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15 серпня 2024 року №233, солдат ОСОБА_2 14 серпня 2024 року евакуйований до передової хірургічної групи
З 15 серпня 2024 року по 26 серпня 2024 року проходив лікування у ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 28 серпня 2024 року по 07 вересня 2024 року проходив лікування у КНП КМР "МЛ №9".
У спірний період, з 08 вересня 2024 року по 28 жовтня 2024 року, позивач проходив лікування у КНП "ХОЗзНПД" ХОР, що підтверджується епікризами та виписками з медичної карти стаціонарного хворого.
29 жовтня 2024 року ОСОБА_1 направлений на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою встановлення ступеню придатності до військової служби (направлення №3/2864).
Згідно довідки військово-лікарської комісії Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" №30270 від 15 листопада 2024 року за результатами медичного огляду у гарнізонній ВЛК 15.11.2024 ОСОБА_1 встановлено наступний діагноз та прийнято постанову ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва):
Стан після ВТ (14.08.2024 року): ЗЧМТ струс головного мозку при незначному порушенні функції.
Травма легка. Травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини.
Помірно виражений тривожно-депресивний розлад, з емоційно-вольовою нестійкістю, інсомнією. Хронічна вертеброгенна шийна радикулопатія з ураженням корінців С3, С4, С6, С7, больовим та м'язево-тонічним синдромами, при незначному порушенні функції. Короткозорість обох очей в 0,5
ОСОБА_3 , ТАК, пов'язані з проходженням військової служби.
ОСОБА_1 визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони
Представник позивача направив адвокатський запит від 05.03.2024 року у якому просив надати обґрунтовану відповідь про підстави і причини не нарахування та невиплати щомісячної доплати у вигляді додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року.
На адвокатський запит Військова частина надала відповідь, у якому вказує про те, перебування на стаціонарному лікуванні у спірний період не пов'язане з пораненням пов'язаним із Захистом Батьківщини, тому підстави для виплати винагороди відсутні.
Позивач вважає такі дії Військової частини протиправними, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що підстав для включення в наказ на виплату додаткової винагороди у вказаний період у військової частини не було, оскільки не було встановлено основного діагнозу лікування, пов'язаного із пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) пов'язаною із захистом Батьківщини, а позивач перебував на лікуванні у зв'язку із захворюваннями пов'язаним з проходженням військової служби.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 року № 2011 -XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Частинами 1-4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 Про загальну мобілізацію Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнята постанова № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану.»
Відповідно до абзацу першого пункту 1 Постанови № 168 від 28.02.2022 року, на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально- виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно абзаців 3 - 4 пункту 1 Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 року, виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії; захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення); загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).
Пунктом 5 Постанови №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24.02.2022 року.
01.04.2022 року постановою Кабінету Міністрів України №400 до Постанови №168 внесено зміни, згідно з якими, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн, належить включати осіб, зазначених у пункті 1, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Відповідно до пункту 11 Розділу XXXIV Порядку 260, у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, Міністром оборони України прийнято рішення окреме доручення №912/з/29 від 23.06.2022 року, яким серед іншого у пункті 7 визначено, що у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн. також включати військовослужбовців, які [...] у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії (ця норма застосовується з 24.02.2022 року).
Підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком №5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №402 від 24.08.2008 року, видана командиром військової частини, де проходять службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
У Довідці слід обов'язково зазначити: військове звання, прізвище, ім'я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов'язаного із захистом Батьківщини; інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травми, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва); підстави видачі Довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дій, бойового донесення, тощо).
Наведені правові норми дають підстави дійти висновку, що військовослужбовці Збройних Сил за час несення ними військової служби отримують основне грошове забезпечення, а також на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), виплачується й додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, яка може становити до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, при цьому, право на отримання такої додаткової винагороди також мають і військовослужбовці, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії, а підставою для виплати цієї додаткової винагороди за вказаних обставин слугує довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення №402, що видається командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини, та видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення/травми, контузії, каліцтва військовослужбовцем. Вказана довідка є підставою для включення військовослужбовця до наказів командирів (начальників) про виплату такої додаткової винагороди.
При цьому Постановою №168 встановлено лише дві умови, необхідні для виплати збільшеної до 100000 гривень додаткової винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини, факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини.
Матеріалами справи підтверджено, що 14.08.2024 року позивачем отримано поранення - вибухову травму; закриту черепно-мозкову травму; струс головного мозку у вигляді цефалгічного вестибулоатактичного синдрому поблизу н.п. Т., Бахмутського району Донецької області, внаслідок атаки FPVдронів.
Після поранення позивач проходив стаціонарне лікування в різних лікувальних закладах, в тому числі в спірний період:
З 08.09.2024 року по 28.10.2024 року у комунальному некомерційному підприємстві «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги» Хмельницької обласної ради.
29 жовтня 2024 року ОСОБА_1 направлений на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою встановлення ступеню придатності до військової служби (направлення №3/2864).
Згідно довідки військово-лікарської комісії Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" №30270 від 15 листопада 2024 року за результатами медичного огляду у гарнізонній ВЛК 15.11.2024 року ОСОБА_1 встановлено наступний діагноз та прийнято постанову ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва):
Стан після ВТ (14.08.2024 року): ЗЧМТ струс головного мозку при незначному порушенні функції. Травма легка. Травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини.
Помірно виражений тривожно-депресивний розлад, з емоційно-вольовою нестійкістю, інсомнією. Хронічна вертеброгенна шийна радикулопатія з ураженням корінців С3, С4, С6, С7, больовим та м'язево-тонічним синдромами, при незначному порушенні функції. Короткозорість обох очей в 0,5Д.
Захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби.
Крім того, позивач пройшов медичний огляд ВЛК НВМКЦ "ГВКГ" 15.11.2024 року, за результатами якого було встановлено, що наявне у нього захворювання пов'язане з проходженням військової служби, але не пов'язане із захистом Батьківщини. Тобто, медичним оглядом було встановлено факт відсутності причинно-наслідкового зв'язку між захворюванням, лікування якого позивач проходив з 08.09.2024 року по 28.10.2024 року, та первинною травмою, пов'язаною із захистом Батьківщини.
Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, що підстав для включення в наказ на виплату додаткової винагороди у вказаний період у військової частини не було, оскільки не було встановлено основного діагнозу лікування, пов'язаного із пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) пов'язаною із захистом Батьківщини, а позивач перебував на лікуванні у зв'язку із захворюваннями пов'язаним з проходженням військової служби.
Колегія суддів звертає увагу, що формулювання «перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини» не є тотожним формулюванню «перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку із захворюванням», оскільки у першому випадку йдеться про поранення, контузію, травму або каліцтво, а у другому про захворювання.
З огляду на викладене, відсутні належні та допустимі докази перебування позивача на лікуванні у спірні періоди у зв'язку з пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманим під час виконання обов'язку із захисту Батьківщини.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки позивач перебував у спірні періоди на лікуванні через захворювання, а не через поранення (травму, контузію, каліцтво) отримане під час захисту Батьківщини, тому у відповідача були відсутні правові підстави для виплати додаткової винагороди відповідно постанови КМУ №168 за період з 08.09.2024 року по 28.10.2024 року.
Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року у справі №460/6470/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді О. Б. Заверуха
З. М. Матковська