Справа №463/309/26
Провадження №1-кс/463/667/26
про застосування запобіжного заходу -тримання під вартою
/резолютивна частина/
31 березня 2026 року місто Львів
Слідча суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваногоОСОБА_5 , розглянувши клопотанняслідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_6 , погоджене прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні, внесенному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62025140120000963 від 01.08.2025, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Львівської області, Буського району, с. Соколівка, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат»
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого за ч. 5 ст. 407 КК України,
встановила:
Слідчий Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львів) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_6 , за погодженням прокурора, звернувся з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Клопотання мотивує тим, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.06.2025 №166 солдата ОСОБА_5 , призначено на посаду солдат резерву 23 запасної роти військової частини НОМЕР_1 зараховано до списків особового складу частини та поставлено на всі види забезпечення.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.06.2025 №166 солдата ОСОБА_5 зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .
Будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався нормативно-правовими актами та триває до теперішнього часу.
Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 2 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі за текстом - Статут) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Статті 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Однак, солдат ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, не маючи наміру назавжди ухилитися від проходження військової служби, не отримавши дозволу відповідного начальника, в умовах воєнного стану, 13.06.2025, о 12 годині, самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , та в період з 13.06.2025 по даний час відсутній на службі без поважних причин і не виконує свої службові обов'язки, а службовий час проводить на власний розсуд за місцем проживання.
У період з 13.06.2025 по даний час солдат ОСОБА_5 , проводить час на власний розсуд, обов'язки військової служби не виконує, свою належність до Збройних Сил України, а також той факт, що він незаконно перебуває за межами місця служби приховує. Під час незаконного перебування за межами місця служби солдат ОСОБА_5 , до органів місцевої влади та військового управління з питань подальшого проходження військової служби не звертався, хоча об'єктивно мав можливість це вчинити, тобто підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - у самовільному залишенні військової частини без поважних причин на понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність: частина 5 статті 407 Кримінального Кодексу України, тобто самовільне залишення військової частини військовослужбовцем на понад три доби без поважних причин, вчиненого в умовах воєнного стану.
02.01.2026 стосовно ОСОБА_5 складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та вручено у спосіб, передбачений ст. 111 КПК України, тобто направлено за місцем реєстрації ОСОБА_5 , а також здійснено виклик на 05.01.2026, 06.01.2026, 07.01.2026, але на зазначені дати ОСОБА_5 до слідчого не прибув, про причини неявки не повідомив.
Ураховуючи характер вчиненого підозрюваним злочину та тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, є підстави вважати, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків обвинувачення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення тощо, з метою запобігання вказаним ризикам, об'єктивно необхідним є застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримав, навівши мотиви, зазначені у ньому, просив його задовольнити та зазначив, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, наявними є ризики, передбачені п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та обставини передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України, необхідні для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, є недоцільним.
ОСОБА_5 та його захисник - адвокат ОСОБА_8 у судовому засіданні заперечили проти застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Просили визначити розмір застави. Крім цього, підозрюваний запевняв суд, що має намір продовжити військову службу.
Заслухавши думку прокурора, який вважає за необхідне обратиОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, думку підозрюваного, проаналізувавши матеріали клопотання, вважаю, що клопотання слід задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 і 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.
Відповідно до вимог п. п. 1-5 ч. 1 та ч. 3 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою. Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Відповідно до вимог п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першої цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу».
Слідчою суддею встановлено, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні №62025140120000963 від 01.08.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Останнє розпочато за фактом самовільного залишення розташування військової частин в умовах воєнного стану.
При розгляді клопотання встановлено, що солдат ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, не маючи наміру назавжди ухилитися від проходження військової служби, не отримавши дозволу відповідного начальника, в умовах воєнного стану, 13.06.2025 о 12 годині, самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , та в період з 13.06.2025 по даний час відсутній на службі без поважних причин і не виконує свої службові обов'язки, а службовий час проводить на власний розсуд за місцем проживання.
Таким чином солдат ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - у самовільне залишення військової частини без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Також встановлено, що 02.01.2026 стосовно ОСОБА_5 складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та вручено у спосіб, передбачений ст. 111 КПК України, тобто направлено за місцем реєстрації ОСОБА_5 , а також здійснено виклик на 05.01.2026, 06.01.2026, 07.01.2026, але на зазначені дати ОСОБА_5 до слідчого не прибув, про причини неявки не повідомив.
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду міста Львова від 14.01.2026 надано дозвіл на затримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
31.03.2026 о 14 год. 00 хв. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затримано.
За змістом закону тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим у ст. 177 КПК. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоби убезпечити їх настання.
За змістом ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При розгляді даного клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідча суддя дійшла висновку, що слідчий та прокурор довели обґрунтованість підозри, висунутоїОСОБА_5 сукупність наявних на даний час доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, про що свідчать, зокрема: матеріалами службового розслідування; протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 08.08.2025; протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 08.08.2025; /а.с.11-78/ та інші матеріали кримінального провадження, зібрані у ході досудового розслідування.
Ризиками, які дають підстави слідчому судді обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слід вважати те, що: 1) підозрюваний може переховуватись від досудового слідства і суду, оскільки останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати іншим чином, зокрема шляхом узгодження показань; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється.
Окрім того, відповідно до ст. 178 КПК України слідча суддя враховує, щоОСОБА_5 працездатний, непохилого віку, захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» № 12369/86 від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, що виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/97 від 26 липня 2001 року. Тобто, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Однак слідча суддя, враховуючи доводи сторони захисту, вважає за можливе застосувати до ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, що не суперечить приписам ч.8 ст. 176 та ст. 182 КПК України.
З урахуванням наведеного вище, слідча суддя визначаючи підозрюваному розмір застави вважає, що така має бути співмірною із матеріальним становищем особи та вчиненим ним діянням, а також наслідками, які воно спричинило чи могло спричинити, а тому враховуючи обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюєтьсяОСОБА_5 , його майновий та сімейний стан, інші дані про його особу та ризики, передбачені ст.177 КПК України, слідча суддя вважає обґрунтованими та доведеними, а тому вважає за доцільне визначити підозрюваному заставу в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133 120 грн. з покладенням на підозрюваногоОСОБА_5 , обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
За таких обставин клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню частково, а саме слід обрати підозрюваному ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, із визначенням застави в сумі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 133 120 гривень 00 коп.
Згідно зі ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Керуючись вимогами статей 177, 178, 183, 186, 194, 196, 197, 395 КПК України, -
постановила:
Клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_6 , погоджене прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні, внесенному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62025140120000963 від 01.08.2025, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Визначити термін дії ухвали шістдесят днів - до 29 травня 2026 року включно.
Строк тримання під вартою рахувати з 31 березня 2026 року 14 год. 00 хв.
Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_5 , обов'язків, визначених КПК України, визначити заставу - 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 133 120,00 грн (сто тридцять три тисячі сто двадцять гривень).
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 такі обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду, в провадженні яких перебуватиме дане кримінальне провадження;
- не відлучатися з населеного пункту, у якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду, в провадженні яких перебуватиме дане кримінальне провадження;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 29 травня 2026 року.
Після отримання та перевірки протягом не більше одного робочого дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 вважається таким до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 01 квітня 2026 року о 10 год.00 хв.
Слідча суддя ОСОБА_11