Справа № 442/123/26
Провадження № 1-кс/442/344/2026
30 березня 2026 року Слідчий суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дрогобичі скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на повідомлення слідчого про підозру,
з участю сторін:
адвокатів - ОСОБА_3 , ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
Адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12026141110000015 від 06.01.2026 звернувся до слідчого судді зі скаргою в порядку ст. 303 КПК України, в якій просить скасувати повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 07.01.2026, вручене громадянину ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.146 КК України у кримінальному провадженні №12026141110000015 від 06.01.2026, яке здійснено старшим слідчим СВ Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області майором поліції ОСОБА_9 за погодженням прокурора Дрогобицької окружної прокуратури ОСОБА_10 .
Скарга мотивована тим, що для здійснення повідомлення 07.01.2026 ОСОБА_11 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.146 КК України у кримінальному провадженні №12026141110000015 від 06.01.2026 не існувало підстав, передбачених пунктами 1) та/або 2) частини 1 статті 276 КПК України, а повідомлена підозра на сьогодні не підтверджена наявністю достатніх доказів для такої підозри.
Істотні обставини, які виключають кримінальну відповідальність за ч.2 ст.146 КК України, оскільки свідчать про відсутність складу злочину в діях ОСОБА_12 , у Повідомленні про підозру від 07.01.26 - взагалі відсутні.
Адвокат наголошує, що Повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 КПК, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення - ОСОБА_13 був затриманий 6 січня 2026 року, і про підозру процесуальне рішення прийняте лише наступного дня 7 січня 2026 року. При цьому ОСОБА_13 не був затриманий на місці вчинення кримінального правопорушення в розумінні ст.278 КПК України. На момент затримання ОСОБА_14 не міг вважати особою, що підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки: жоден свідок чи очевидець такої події - не вказував на ОСОБА_14 і впізнання його будь-якими особами не проводилося, його ім'я, тобто ОСОБА_14 , та чітку дату його народження було напевно названо ОСОБА_15 (якщо вірити Витягу з ЄРДР від 06.01.26 лише о 15 год. 06 січня 2026 року, тобто вже після затримання ОСОБА_14 під час зупинки автомобіля, в якому знаходилася мати дитини - ОСОБА_16 із, начебто викраденою за версією свого колишнього чоловіка, власною донькою - ОСОБА_17 . Викладене, на думку адвоката, свідчить, що пункт 1) частини 1 статті 276 КПК України - не підлягав застосуванню при здійсненні повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 07.01.2026р. ОСОБА_11 .
Обрання до особи одного з передбачених КПК запобіжних заходів -запобіжний захід відносно ОСОБА_14 був обраний слідчим суддею вже після повідомлення підзахисному про підозру за ч.2 ст.146 КПК України, що виключає застосування у цьому випадку правила п.2) ч.1 ст.287 КПК України.
Захисник вважає, що у слідства відсутні достатні докази для підозри ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення (ч.1 ст.276 КПК України).
У скарзі захисник ставить під сумнів точний час затримання його підзахисного, а також безпідставність затримання, невідповідність внесених відомостей до ЄРДР обставинам справи, вказує на різне викладення обставин з викрадення дитини у рапорті помічника чергового ЧЧ СМ Дрогобицького РВП ОСОБА_18 з посиланням на свідчення гр. ОСОБА_19 та у довідці начальника СМ Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_20 від 06.01.2026, а недостовірна інформація про нібито викрадення у подружжя ОСОБА_21 шестирічної дитини-мало наслідком введення плану «Перехват», який був знятий о 13 год.24 хв. Протокол огляду предмету та відеозаписи камер спостереження вважає такими, що не можуть бути доказами у даному провадженні.
Адвокат наголошує, що ОСОБА_13 , не мав ніякого умислу на викрадення дитини в с.Східниця, а лише допоміг ОСОБА_22 побачитися та поспілкуватися зі своєю дитиною, яка вже тривалий час розшукувала свою доньку, яку переховував від матері ОСОБА_23 , а тому відсутній суб'єктивний склад злочину. Матеріали досудового розслідування містять чіткі докази того, що саме мати дитини намагалася повернути під свій контроль свою ж доньку, на що вона як законний представник малолітньої дитини мала повне право, оскільки дитини за рішенням суду має проживати разом із матір'ю. Отже, на думку захисника, слідство не володіє достовірними і належними доказами того, ОСОБА_13 усвідомлював незаконність своїх діянь і бажав їх вчинити. Дії ж матері з утримання і контролю своєї малолітньої дитини - не є незаконними. А ОСОБА_13 - не утримував, не переховував і не контролював ОСОБА_17 , а тому в його діях відсутня також об'єктивна сторона викрадення, а відтак - відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.146 КК України.
Захисник ОСОБА_3 в судовому засіданні доводи викладені у скарзі підтримав, просить таку задовольнити.
Представник ОСОБА_4 підтримав доводи викладені у скарзі, просить таку задоволити.
Прокурор ОСОБА_6 заперечила, щодо задоволення скарги покликаючись на її безпідставність.
Дослідивши матеріали скарги та матеріали кримінального провадження, заслухавши пояснення захисника підозрюваного ОСОБА_14 , слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Слідчим відділом Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №12026141110000015 від 06.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України.
Слідчим суддею встановлено, що 07.01.2026 о 14 год.08 хв. старшим слідчим слідчого відділу Дрогобицького районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області ОСОБА_24 за погодженням прокурора Дрогобицької окружної прокуратури ОСОБА_25 повідомлено про підозру ОСОБА_26 , громадянину Республіки Австрія, про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.146 КК України.
Як вбачається зі змісту підозри, досудовим розслідуванням встановлено, що 03.01.2026 року громадянин Республіки Австрії ОСОБА_8 ( ОСОБА_27 ) перетнув державний кордон України у пункті пропуску «Косино» Закарпатської області та перебував на території України, після чого 06.01.2026 року на орендованому автомобілі марки «Нуndai Elantra», сірого кольору, номерний знак НОМЕР_1 приїхав у селище Східниця Східницької ОТГ Львівської області з метою викрадення доньки своєї знайомої ОСОБА_16 , малолітньої ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у батька ОСОБА_29 із яким проживає остання. В подальшому ОСОБА_8 ( ОСОБА_30 ) того ж дня приблизно о 12 год. 23 хв. на автомобілі марки «Hyndai Elantra», cipoго кольору, номерний НОМЕР_2 під'їхав на вулицю Золота Баня, 2А, що у смт. Східниця Східницької ОТГ Львівської області та зупинився неподалік готелю «Тустань» де побачив припаркований автомобіль ОСОБА_29 , марки «Volkswagen Touareg», номерний знак НОМЕР_3 поряд з яким без нагляду батька стояла малолітня ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та в цей час у нього виник умисел на викрадення малолітньої.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на викрадения людини, ОСОБА_8 ( ОСОБА_27 ) вийшов з автомобіля марки «Hyndai Elantra», ciрого кольору, номерний знак НОМЕР_1 , який знаходився по вул. Золота Баня, 28, у селищі Східниця Східницької ОТГ Львівської області, відчинив задні ліві дверцята автомобіля, після чого скориставшись тим, що малолітня ОСОБА_28 залишилась без нагляду батька, підбіг до неї з-заду та проти її волі, із застосуванням фізичної сили, підняв малолітню ОСОБА_28 обома руками та переніс до вказаного автомобіля і заштовхав у салон автомобіля, через відчинені задні ліві дверцята та заблокував їх, що не дає можливості їх відчинити з середини. Після чого, долаючи фізичний спротив малолітньої ОСОБА_28 , зачинив дверцята, сів за кермо автомобіля та поїхав у напрямку м. Сколе Стрийського району Львівської області, з метою приховати вчинення вказаного кримінального правопорушення та уникнути кримінального відповідальності, однак у подальшому відповідно до введеного начальником ГУНП у Львівській області оперативного плану «Перехват» був зупинений працівниками поліції у с. Дубина Стрийського району Львівської області на перехресті вулиць Довбуша та Шашкевича, у наслідок чого його злочинні дії спрямовані на викрадення людини були припинені.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
У ч.1 ст.42 КПК визначено, що підозрюваним є особа: якій у порядку, передбаченому в ст.ст.276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру; затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення; щодо якої складено повідомлення про підозру, однак не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження, проте вжито заходів для вручення в спосіб, передбачений цим кодексом для вручення повідомлень.
Відповідно до ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою ст. 37 цього Кодексу.
Згідно ст. 277 КПК України, письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором. Повідомлення має містити такі відомості:1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Отже, КПК не містить визначення письмового повідомлення про підозру. Однак у ст.277 КПК деталізує, які відомості воно повинне містити.
Також КПК України не містить конкретного переліку підстав для скасування повідомлення про підозру.
З аналізу положень статей 276-278 КПК України можна виділити три види підстав для скасування повідомлення про підозру: неналежний суб'єкт складення та вручення повідомлення про підозру, порушення процесуального порядку вручення повідомлення про підозру та необґрунтованість підозри.
В даному кримінальному провадженні суб'єкти складення та вручення повідомлення про підозру є належними.
Крім того, слідчим суддею не встановлено істотних порушень процесуального порядку вручення повідомлення про підозру.
При врученні повідомлення про підозру був присутній захисник, перекладач, також підозрюваному була вручена пам'ятка про процесуальні права та обов'язки.
Щодо доводів захисника про порядок і час затримання ОСОБА_4 ( ОСОБА_27 ), то з матеріалів кримінального провадження не вбачається, що затримання оскаржувалось, а тому не може бути предметом дослідження на даній стадії.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду під час постановлення вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
За визначенням Європейського суду з прав людини, «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у ст. 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин». У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» № 12244/86,12245/86, № 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року № 14310/88) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення. ЄСПЛ навів важливий критерій обґрунтованості підозри та її відмежування від кінцевого обвинувачення. Суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що необхідні для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення.
Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Надані стороною обвинувачення матеріали підтверджують можливу причетність ОСОБА_31 до інкримінованого йому злочинів на рівні стандарту переконання "наявності достатніх доказів для підозри" та виправдовують подальше розслідування для з'ясування (перевірки) в подальшому й тих обставин, на які вказував скаржник, а також інших обставин, що стосуються предмету доказування у цьому кримінальному провадженні, або констатації відсутності в його діях ознак складу будь-якого кримінального правопорушення.
У цьому кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді від 08.01.2026 (справа № 442/123/26) до підозрюваного ОСОБА_31 застосовано запобіжний захід у вигляді застави, з визначенням обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, які у подальшому було продовжено. При цьому, судом апеляційної інстанції ухвалу слідчого судді про застосування запобіжного заходу у виді застави залишено без змін. У зазначених процесуальних документах були наведені докази на підтвердження наявності обґрунтованої підозри ч.2 ст.146 КК України, а тому слідчий суддя вважає, що відсутні підстави стверджувати, що підозра є необгрунтованою.
Крім того, у повідомленні про підозру серед іншого зазначається стислий виклад суттєвих фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, відомих на момент повідомлення про підозру, - тобто законом допускається, що на цій стадії притягнення особи до кримінальної відповідальності не всі суттєві обставини можуть бути відомі слідству. Тож логічним наслідком можливості з'ясування інших важливих фактичних обставин розслідуваного злочину є право сторони обвинувачення повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру (статті 279 КПК). Отже, як фактична сторона кримінального провадження, так і правова оцінка імовірно кримінально-протиправної поведінки, не обов'язково є сталими з моменту первинної підозри (вони можуть коригуватися як протягом досудового розслідування, так і в рамках судового провадження).
Аналізуючи доводи скарги, зокрема ті, що стосуються суперечливості доказів у кримінальному провадженні, посилання на відсутність суб'єктивної та об'єктивної сторони злочину, слідчий суддя наголошує, він що не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності й допустимості. На даній стадії, слідчий суддя вправі визначити ймовірність причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також те, чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
В поданій скарзі та під час судового засідання сторони наводили також інші аргументи. При цьому слідчий суддя виходить з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (§ 29 рішення у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 09.12.1994, № 303-A; § 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04), "Хіро Балані проти Іспанії" (Hiro Balani v. Spain), 09.12.1994, § 27, Серія A, № 303-B та Гарсіа Руїс (Garcia Ruiz), згадане вище, § 26). У цьому провадженні Суд надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін.
Отже, враховуючи зазначене, слідчий суддя, дослідивши матеріали скарги, матеріали кримінального провадження, зокрема копію повідомлення про підозру від 07.01.2026, не вбачає підстав для скасування повідомлення про підозру, оскільки така відповідає вимогам положень статей 276-278 КПК України.
Керуючись ст.ст. 277-278, 303, 305-307, 309, 371-372 КПК України, слідчий суддя
В задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на повідомлення слідчого про підозру, у кримінальному провадженні №12026141110000015 від 06.01.2026 - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складено 01.04.2026
Слідчий суддя ОСОБА_32