Справа №442/9269/25
Провадження №2/442/308/2026
31 березня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі: головуючої-судді Гарасимків Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення ( виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «ФК «Ейс» звернулося до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №148181 від 30.07.2024р. у розмірі 16 160,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 30.07.2024 між ТзОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №148181 на суму 20 000,00 грн.
Умовами договору було узгоджено розмір кредиту, грошова одиниця, строк та умови кредитування. На виконання умов Кредитного договору, 30.07.2024р. Первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку №4149-60ХХ-ХХХХ-4247 відповідача, відповідач прийняв пропозицію Первісного кредитора, кредитор виконав свої зобов'язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі.
10.10.2024р. Первісний Кредитор та Позивач уклали Договір факторингу №10102024, згідно умов якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. Таким чином, відповідно до Реєстру Боржників №4 від 07.01.2025р. до Договору Факторингу 1 та Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог №4 від 07.01.2025р. до Договору Факторингу 1 до позивача перейшло право вимоги до відповідача. ОСОБА_1 не виконала своїх зобов'язань, жодного платежу на погашення заборгованості від неї не надходило. Загальна сума заборгованості за Кредитним договором становить 16 160,40 грн., яка складається з 15 556,86 грн. - заборгованості по тілу кредиту; 3,54 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 600,00 грн. - заборгованість по комісії. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованості за кредитним договором №148181 від 30.07.2024р. у розмірі 20 000,00 грн.
Ухвалою від 09.12.2025 року в зазначеній справі відкрито провадження та постановлено розглядати дану справу в порядку спрощеного провадження без повідомленням (виклику) сторін. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позовну заяву. Також позивачу встановлено п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило, від представника позивача заявлено клопотання про розгляд справи у його відсутності.
Відповідач у встановлений строк відзив на позов не подала, правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористалася, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк була повідомлена в ухвалі про відкриття провадження у справі, та відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
. Також, до суду не надходило клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, відтак суд знаходить можливим провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за правилами спрощеного позовного провадження, з особливостями встановленими гл. ІІ «Заочний розгляд справи» ЦПК України.
З'ясувавши фактичні обставини у справі, дослідивши та оцінивши докази по справі, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що 30.07.2024р. між 30.07.2024 між ТзОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №148181 на суму 20 000,00 грн.
Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника - одноразовим ідентифікатором ed5a96cd».
Згідно з умовами договору товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Сума кредиту (загальний розмір) складає 20 000,00 грн. Строк кредиту 272 днів.
Тип процентної ставки фіксована. Процентна ставка, відсотків річних 0,10 % річних. Реальна річна процентна ставка, відсотків річних - 49,21 % річних; загальні витрати за кредитом 3017,35 грн., загальна сума заборгованості за Кредитним договором становить 16 160,40 грн., яка складається з 15 556,86 грн. - заборгованості по тілу кредиту; 3,54 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 600,00 грн.
Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту за реквізитами.
Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».
Відповідач також ознайомився з паспортом споживчого кредиту, який містить ті ж самі умови по отриманню кредиту, що і договір №148181 про надання споживчого кредиту та який підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.
Таблицею обчислення вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит визначено порядок повернення кредиту, зокрема кількість платежів, розмір платежів та їх періодичність. Таблицю підписано відповідачем електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора «ed5a96cd».
Як вбачається із повідомлення АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за №20.1.0.0.0/7-260303/64867-БТ від 05.03.2026р., на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), також емітувались інші картки; номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_1 за період 30-07-2024 - 04-08-2024 р., номер телефону НОМЕР_3 був/є фінансовим, та знаходиться/знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 .
Не оспорюється факт, що 10.10.2024р. Первісний Кредитор та Позивач уклали Договір факторингу №10102024, згідно умов якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором.
Відповідно до Реєстру Боржників №4 від 07.01.2025р. до Договору Факторингу 1 та Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог №4 від 07.01.2025р. до Договору Факторингу 1 до позивача перейшло право вимоги до відповідача.
З розрахунку заборгованості вбачається, що розмір заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором становить 16 160,40 грн., яка складається з 15 556,86 грн. - заборгованості по тілу кредиту; 3,54 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 600,00 грн. - заборгованість по комісії.
Відповідач умови укладеного договору належним чином не виконував, після укладення договору кошти не сплачував в рахунок погашення заборгованості, що підтверджується розрахунком суми заборгованості, наданого суду.
Згідно із ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Згідно із ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч.1, ч.3 ст.1049, ч.1 ст.1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
В силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Так, відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. ст. 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Позивач довів належними та допустимими доказами заявлені до стягнення з відповідача суми заборгованості за основним боргом та відсотками по кредитному договору №148181 від 30.07.2024р.
Суд бере до уваги, що умовами договору чітко визначено обов'язок позичальника сплатити кредитору відсотки за користування кредитними коштами, розмір відсотків, строки повернення кредитних коштів, тобто досягнуто згоди щодо істотних умов договорів, такі правочини, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створюють презумпцію правомірності правочину, у зв'язку з чим договори, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов'язковими для виконання сторонами, а зобов'язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Судом встановлено, що розмір заборгованості за відсотками по вказаних вище договорах позивачем нараховано відповідно до умов кредитного договору та в межах строку дії такого договору, у зв'язку із чим суд погоджується із розрахунком суми заборгованості по відсоткам, які були надані позивачем.
Оскільки кредитні кошти відповідач не повернув кредитодавцю, згідно з умовами кредитного договору кредитодавець здійснив нарахування відсотків за користування кредитом. Відповідачем, в свою чергу, не спростовано доводів позивача щодо наявності заборгованості будь-якими доказами.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про доведеність обставин щодо невиконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором №148181 від 30.07.2024р. у зв'язку з чим відповідно до вимог наведеного чинного законодавства позивач вправі ставити вимоги до неї про стягнення заборгованості за тілом кредиту та заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом, відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №148181 від 30.07.2024р. у розмірі - 15 560,40 грн., яка складається з 15 556,86 грн. - заборгованості по тілу кредиту; 3,54 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нараховані на суму боргу інфляційні втрати дійсно входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Приписи цієії статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Проте п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем), отже, законодавець встановив мораторій на стягнення з позичальника інфляційних витрат, 3% річних, неустойки (штрафу, пені) у разі прострочення за персь період дії воєнного, надзвичайного стану та протягом тридцяти днів з дня його припинення чи скасування.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на всій території України введено воєнний стан і він триває на час розгляду справи, тобто чинним законодавством визначено, що з 24.02.2022 у випадку прострочення кредитних зобов'язань позичальник звільняється від відповідальності, визначеною ст.625 ЦК України, а саме від сплати інфляційних витрат та 3% річних, а тому вимоги позивача про стягнення цих витрат з відповідача в розмірі 600 грн., на думку суду, є неправомірними.
Крім цього, позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача на його користь витрат на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн, що підтверджуються письмовими доказами, а саме: свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю; договором про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, що укладений позивачем із АБ «Соломко та партнери» в особі адвоката Соломки О.В.; протоколом погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025; актом прийому-передачі наданих послуг від 20.08.2025, що містить опис робіт, послуг, їх вартість за надання правової допомоги.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідачем будь-яких клопотань про зменшення витрат на правову допомогу не направлялось, таким чином з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Згідно ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому враховуючи часткове задоволення позову, суд вважає необхідним покласти на відповідача зобов'язання компенсувати позивачу витрати на судовий збір у розмірі 1211,40 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 10, 12, 13, 141, 235, 247, 259, 263 265, 280, 282, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації : АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №148181 від 30.07.2024р. у розмірі 15 556 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесять шість грн.) 86 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації : АДРЕСА_1 , РНОКПП : НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір у розмірі 1211,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 гривень 00 копійок.
В решті вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Відомості про сторін:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження юридичної особи: 01032, місто Київ, вулиця Алматинська,8 офіс 310а.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації : АДРЕСА_1 , РНОКПП : НОМЕР_4 .
Суддя Гарасимків Л.І.