ЄУН справи: 336/1427/26
Номер провадження: 1-кп/336/928/2026
31 березня 2026 року Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі сторін: прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника адвоката ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ),
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12026087080000003 від 03.01.2026 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополь, Запорізької області, громадянина України, з середню освіту, не одруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 08.06.2001 Мелітопольським міським судом Запорізької області за ч. З ст. 222, ч. З ст. 140, ч.2 ст. 140, ст. 229-8, ст. 42 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки;
- 09.06.2003 Мелітопольським міським судом Запорізької області за ч. 1 ст. 309, ч. З ст. 185, ст. 70 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст.71 КК України частково приєднано покарання за вироком Мелітопольського міського суду Запорізької області від 08.06.2001 р. та остаточно визначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць;
- 22.06.2007 Мелітопольським міським судом Запорізької області за ст. 395 КК України, до покарання у вигляді арешту строком на 2 місяці;
- 13.10.2008 Мелітопольським міським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 289, ст. 70 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 років з конфіскацією майна;
11.12.2013 Вільнянським районним судом Запорізької області за ст. 391 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі строком на З роки, на підставі ст. 75, 76 КК України від відбування покарання звільнити з іспитовим строком на 2 роки;
- 30.04.2015 Мелітопольським міським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком Вільнянського районного суду Запорізької області від 11.12.2013 року та визначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць;
- 29.11.2024 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу 850 гривень;
- 03.06.2025 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у вигляді пробаційного нагляду строком на 2 роки, на підставі ст. 71 та ст.72 КК України призначено покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки та штрафом у розмірі 850 гривень, із самостійним виконанням покарання у виді штрафу,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України,
03.06.2025 ОСОБА_4 , засуджений вироком Шевченківського районного суду міста Запоріжжя за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст.129, ч.1 ст.70 КК України до покарання у вигляді 2 років пробаційного нагляду.
03.06.2025 вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя згідно якого ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст.129, ч.І ст.70 КК України, призначено покарання у вигляді 2 роки пробаційного нагляду та на підставі ст. 59-1 КК України покладено наступні обов'язки:
- періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою;
- працевлаштуватись або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутись до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано посаду (роботу).
Зазначений вирок Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 24.07.2025 надійшли до Шевченківського РВ філії ДУ «Центр пробації» на виконання.
01.08.2025 ОСОБА_4 з'явився до Шевченківського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Запорізькій області та під особистий підпис був ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання, попереджений про правові наслідки за ухилення від відбування призначеного покарання, роз'яснено положення ст. 49-1 та ст. 49-3 Кримінально-виконавчого кодексу України, згідно яких, засуджений зобов'язаний з'являтися за викликом до уповноваженого органу з питань пробації, про що був ознайомлений під підпис.
Цього ж дня, ОСОБА_4 під особистий підпис отримав постанову про встановлення днів явки для реєстрації, згідно якої засуджений був зобов'язаний з'являтись до Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області для проведення реєстрації та призначені дні явки: 1-й та 3-й понеділок кожного місяця.
Не зважаючи на письмове попередження про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування призначеного покарання, 15.09.2025, 06.10.2025, 20.10.2025, 03.11.2025, 17.11.2025, 01.12.2025, 05.01.2026, 19.01.2026 ОСОБА_4 без поважних причин не з'явився на реєстрацію до Шевченківського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Запорізькій області, про причини неявки не повідомив.
Таким чином, з 15.09.2025 по 19.01.2026 ОСОБА_4 , діючи умисно, з метою ухилитися від призначеного йому рішенням суду покарання у вигляді пробаційного нагляду та не виконання покладених судом обов'язків, без поважних причин до Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області для реєстрації не з'являвся.
Такі дії ОСОБА_4 , набули тривалого системного характеру і полягають у невиконанні обов'язку (бездіяльність) щодо відбування покарання у вигляді пробаційного нагляду та відповідно до ст. 49-1 КВК України є ухиленням від виконання покарання, оскільки шість разів без поважних причин не з'явився для реєстрації до Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області, не звернувся до центру зайнятості для реєстрації як безробітного та сприйняття працевлаштуванню, не з'явився, не виконав заходи, передбачені пробаційною програмою.
Тобто, ОСОБА_4 , будучи ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання у виді пробаційного нагляду, письмово попередженим про настання кримінальної відповідальності за порушення порядку та умов відбування покарання, без поважних причин, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з метою ухилення від призначеного судом покарання у вигляді пробаційного нагляду, виконувати рішення суду не став, тим самим навмисно ухилився від відбуття призначеного судом покарання у вигляді пробаційного нагляду, порушивши встановлені законодавством порядок та умови відбуття покарання.
В матеріалах кримінального провадження міститься угода про визнання винуватості у кримінальному провадженні, відповідно до якої, 12 лютого 2026 року між обвинуваченим ОСОБА_4 та прокурором ОСОБА_3 , за участі адвоката ОСОБА_5 , була укладена угода про визнання винуватості та скріплена підписами сторін.
За умовами угоди сторони вважають за можливе при призначенні покарання обвинуваченому, за вчинений злочин, передбачений ч.3 ст. 389 КК України, погоджуються на призначення останньому покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі та на підставі ст. 71, 72 за сукупністю вироків призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік і 6 місяців з самостійним виконанням покарання у вигляді штрафу на суму 850 грн. за вироком Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 29.11.2024.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні винуватим у скоєнні кримінального правопорушення визнав себе повністю, щиро розкаявся, пояснив обставини скоєного правопорушення, свої права, передбачені ст. 474 КПК України, розуміє.
Обвинувачений та прокурор в судовому засіданні заявили, що вони цілком розуміють наслідки угоди, укладення угоди є добровільним і не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж передбачені в угоді.
Суд переконався, що обвинувачений розуміє свої права, передбачені КПК України, зокрема ст. 474 КПК України, у добровільності укладання сторонами угоди і, що угода не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок, дії будь-яких інших обставин ніж ті, які передбачені в угоді. Узгоджені сторонами вид і міра покарання не є такими, що не відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, разом з цим, судом з'ясовано, що він цілком розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, наслідки її невиконання, відповідно ст. 476 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Захисник у судовому засіданні вважає, що укладення угоди не суперечить інтересам підзахисного.
Суд встановив, що умови угоди, не суперечать вимогам КПК України, оскільки вона укладена у провадженні щодо нетяжкого злочину за ч.3 ст. 389 КК України, відповідає вимогам ст. 472 КПК України, не суперечить вимогам КК України, оскільки обставини, викладені в ній відповідають матеріалам справи, дії обвинуваченого кваліфіковано вірно за ч.3 ст. 389 КК України, а саме хуліганство, тобто ухилення від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, а саме ухилення засудженого від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.
Відповідно до положень ст. 72 КК України одному дню обмеження волі відповідає один день пробаційного нагляду.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, відомості про особу обвинуваченого.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.
Згідно з частиною п'ятою статті 65 Кримінального кодексу України, у випадку затвердження вироком угоди про визнання винуватості, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості та призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Речові докази відсутні.
Запобіжний захід не обирався.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 314, 368, 370, 473, 474, 475, 476 КПК України, суд -
Угоду про визнання винуватості від 12 лютого 2026 між обвинуваченим ОСОБА_4 та прокурором ОСОБА_3 у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12026087080000003 від 03.01.2026 - затвердити.
Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 389 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ч.1 ст.71 КК України частково приєднати невідбуте покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03.06.2025 та призначити ОСОБА_4 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 , рахувати з моменту його фактичного затримання для виконання вироку.
Відповідно до положень ст. 72 КК України одному дню обмеження волі відповідає один день пробаційного нагляду.
Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Згідно із ч. 4 ст. 394 КПК України, вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним про визнання винуватості може бути оскаржений в апеляційному порядку:
- обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
- прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 2 ст. 473 КПК України.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити учасникам кримінального провадження: прокурору, обвинуваченому та захиснику.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1