Єдиний унікальний номер справи 333/3427/26
Номер провадження 1-кс/333/1356/26
іменем України
про арешт майна
01 квітня 2026 року місто Запоріжжя
Слідчий суддя Комунарського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1
за участю:секретаря судового засіданняОСОБА_2
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя клопотання старшого слідчого слідчого відділення Василівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_3 , про арешт майна по кримінальному провадженню № 12026082190000023, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 січня 2026 року за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, -
В провадження слідчого судді надійшло клопотання старшого слідчого слідчого відділення Василівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Василівської окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_4 про арешт майна по кримінальному провадженню № 12026082190000023, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 січня 2026 року за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначено, що 16.01.2026 до ЧЧ Василівського РУП надійшов рапорт співробітника о/у СКП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 про те, що в ході оперативно-розшукових заходів встановлено, що громадянин ОСОБА_6 , мешканець Шевченківського району міста Запоріжжя, за грошові кошти збуває наркотичні речовини, а саме «канабіс».
Крім того, 29.03.2026 в ході досудового розслідування в рамках об'єднаного кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12026082190000023 від 16 січня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України під час проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки задокументовано факт збуту ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 мешканцю міста Запоріжжя наркотичної речовини - «канабіс» за 5000 гривень.
29 березня 2026 року в порядку ст. 208 КПК України у вчинені вищевказаного кримінального правопорушення було затримано ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час якого було проведено обшук затриманого та вилучено:
1)грошові кошти, а саме:
-1 купюра номіналом 10000 гривень №ЛИ1545428;
-1 купюра номіналом 1000 гривень №ЛИ1545429;
-1 купюра номіналом 1000 гривень №ЛИ1545427;
-1 купюра номіналом 1000 гривень №ЛИ1545425;
-1 купюра номіналом 1000 гривень №ЛИ1545426, які вилучено та упаковано до паперового конверту з пояснювальними написами та підписами понятих та всіх учасників слідчої дії.
2)Мобільний телефон «Ulifone Yelio G 99 8 Core 2200 Mnz» в корпусі чорного кольору S/n 3107TF1010023541, imei1: НОМЕР_1 ; imei2: НОМЕР_2 , з сім картою мобільного оператора «Водафон» з номером НОМЕР_3 , який вилучено, поміщено до сейфпакету NPU №5798320 з пояснювальними написами та підписами понятих та всіх учасників слідчої дії.
«29» березня 2026 року старшим слідчим СВ Василівським РУП ГУНП в Запорізькій області капітаном поліції ОСОБА_8 , винесено постанову про визнання та долучення речових доказів вилучених «29» березня 2026 року предметів, в ході обшуку ОСОБА_7 під час затримання в порядку ст. 208 КПК України.
Слідчий у судове засідання не з'явився, але надав суду заяву про розгляд клопотання без його участі, просить задовольнити.
Відповідно до ч. 4 ст. 244 КПК України особа, яка подала клопотання, повідомляється про місце та час його розгляду, проте її неприбуття не перешкоджає розгляду клопотання.
Згідно ч.2 ст.163 КПК України якщо сторона кримінального провадження, яка звернулася з клопотанням, доведе наявність достатніх підстав вважати, що існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, клопотання може бути розглянуто слідчим суддею, судом без виклику особи, у володінні якої вони знаходяться.
На підставі ст. 107 КПК України фіксування кримінального провадження за допомогою технічних засобів не здійснюється. Відповідно до вимог ст. 108 КПК України ведеться журнал судового засідання.
Слідчий суддя накладає арешт на грошові кошти чи інше майно, якщо є підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій ст.167 КПК України, а саме:1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування, матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 Кримінального процесуального кодексу України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Аналіз змісту ст. 168 КПК України свідчить, що тимчасово вилученим майном може вважатись майно, яке одержано в результаті: затримання особи в порядку, передбаченому ст.ст. 207, 208 цього Кодексу, обшуку, огляду.
Вилучені речі, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном (ч. 7 ст. 236 КПК України).
Судом було встановлено, що клопотання слідчого, погоджене із прокурором Василівської окружної прокуратури Запорізької області, оформлене відповідно до вимог Кримінально процесуального кодексу України.
До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтував доводи клопотання, Витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінальних проваджень.
Відповідно до п.п.1, 2 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.
Згідно з положеннями ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
2. Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
3. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
4. У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.
5. У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
6. У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.
7. Арешт може бути накладений на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
8. Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.
9. У невідкладних випадках і виключно з метою збереження речових доказів або забезпечення можливої конфіскації чи спеціальної конфіскації майна у кримінальному провадженні щодо тяжкого чи особливо тяжкого злочину за рішенням Директора Національного антикорупційного бюро України (або його заступника), погодженим прокурором, може бути накладено попередній арешт на майно або кошти на рахунках фізичних або юридичних осіб у фінансових установах. Такі заходи застосовуються строком до 48 годин. Невідкладно після прийняття такого рішення, але не пізніше ніж протягом 24 годин, прокурор звертається до слідчого судді із клопотанням про арешт майна.
Якщо у визначений цією частиною строк прокурор не звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт майна або якщо в задоволенні такого клопотання було відмовлено, попередній арешт на майно або кошти вважається скасованим, а вилучене майно або кошти негайно повертаються особі.
10. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
11. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
12. Заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні, не допускається.
Згідно ч.7 ст.237 КПК України, вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученими.
На підставі пояснень слідчого та матеріалів, доданих до клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання про накладення арешту є обґрунтованим, оскільки мета та підстави арешту речей в рамках зазначеного кримінального провадження, узгоджуються з положеннями частин 2, 3 ст. 170 КПК України.
Згідно абзацу 2 ч.1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, перетворення, відчуження.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Також, окрім зазначеного, правовою підставою для арешту майна, є передбачені п. 2, 3 ч.3 ст. 132 КПК України загальні правила застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а саме:
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора. Вказані речі та документи будуть використані як доказ у даному кримінальному провадженні, оскільки є матеріальними об'єктами, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди та місять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження.
- може бути виконане завдання кримінального, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням. Вказані речі та документи забезпечать швидке, повне та неупереджене розслідування кримінального провадження, відповідно до завдання кримінального провадження.
У відповідності до ст.173 ч.2 п.5 КПК України при вирішені питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
З урахуванням принципу розумності та співрозмірності, слідчий суддя приходить до переконання, що незастосування даного заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до зникнення або втрати майна, зазначеного у клопотання слідчого чи настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Керуючись ст. ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого слідчого відділення Василівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_3 , про арешт майна по кримінальному провадженню № 12026082190000023, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 січня 2026 року за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на об'єкти, котрі було вилучено «29» березня 2026 року, в ході обшуку затриманого в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
1)грошові кошти, а саме:
-1 купюра номіналом 10000 гривень №ЛИ1545428;
-1 купюра номіналом 1000 гривень №ЛИ1545429;
-1 купюра номіналом 1000 гривень №ЛИ1545427;
-1 купюра номіналом 1000 гривень №ЛИ1545425;
-1 купюра номіналом 1000 гривень №ЛИ1545426, які вилучено та упаковано до паперового конверту з пояснювальними написами та підписами понятих та всіх учасників слідчої дії.
2)Мобільний телефон «Ulifone Yelio G 99 8 Core 2200 Mnz» в корпусі чорного кольору S/n 3107TF1010023541, imei1: НОМЕР_1 ; imei2: НОМЕР_2 , з сім картою мобільного оператора «Водафон» з номером НОМЕР_3 , який вилучено, поміщено до сейфпакету NPU №5798320 з пояснювальними написами та підписами понятих та всіх учасників слідчої дії.
Заборонити будь-яким особам розпоряджатися, користуватися та відчужувати зазначене майно до прийняття рішення про скасування арешту.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. У разі якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту проголошення.
Подання апеляційної скарги не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали складено та проголошено 01 квітня 2026 року о 16 годині 00 хвилин.
Слідчий суддя Комунарського районного суду
міста Запоріжжя ОСОБА_1