Справа № 826/15271/16 Суддя (судді) першої інстанції: Баб'юк Петро Михайлович
30 березня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Василенка Я.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 10.10.2016, просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 000241306 від 24.05.2016, № 0000721306 від 30.09.2016, № 0000251306 від 24.05.2016.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується із сумою грошових зобов'язань визначних оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки нею своєчасно, в повному обсязі, не порушуючи норм податкового зобов'язання, перерахував всі свої грошові зобов'язання щодо податку на доходи з фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за вказаний період.
На переконання позивача, посилання та твердження відповідача про порушення ст.138 ПК України є безпідставним, зазначила, що за результатами перевірки встановлено, що позивачем до складу валових витрат неправомірно включено вартість інформаційно-консультаційних та юридичних послуг, які безпосередньо не пов'язані з отриманням валового доходу.
Проте, позивач вказала, що вказані витрати безпосередньо пов'язані з її господарською діяльністю, а висновки перевірки не містять даних, які підтверджують зворотнє.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі № 826/15271/16.
10.11.2016 до суду від відповідача надійшли заперечення на адміністративний позов, в яких представник просив відмовити в задоволенні позовних вимог та вказував, що перевіркою встановлено, що фактично, відповідно поданої до ДПІ податкової звітності та наданих на перевірку первинних документів у період з 01.01.2013 по 31.12.2015, приватний підприємець здійснювала такі види діяльності як надання в оренду й експлуатацію власного нерухомого майна, але до складу витрат включено витрати, пов'язані з придбанням робіт, послуг юридичних осіб, які здійснюють діяльність виключно у сфері юридичних послуг та консультативних послуг, таким чином, ФОП ОСОБА_1 не може віднести до витрат суми, сплачені у зв'язку з отриманням юридичного супроводження підприємницької діяльності.
Законом України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" №2825-IX від 13.12.2022 (далі - Закон №2825-IX) вказаний адміністративний суд ліквідовано.
Справа, надіслана Київським окружним адміністративним судом до Тернопільського окружного адміністративного суду для розгляду, надійшла до суду 27.02.2025.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу 826/15271/16.
Замінено відповідача у справі Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 44116011).
Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Запропоновано учасникам справи у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали надати суду додаткові пояснення у справі щодо позовних вимог та заперечень на них.
Ухвалою від 07.04.2025 прийнято до провадження адміністративну справу № 826/15271/16. Продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження за матеріалами справи, без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження на 25.03.2026.
Розгляд апеляційної скарги 25.03.2026 не здійснювався, у зв'язку з перебуванням судді-члена колегії у відрядженні.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідно плану-графіку проведення документальних перевірок фізичних осіб на II кв. 2016 затвердженого ДФС України, на підставі ст. 77 Податкового кодексу України, було проведено планову документальну перевірку, результати якої оформлено актом документальної планової виїзної перевірки від 11.05.2016 № 1194/26-55-13-06-2473518880 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31 12.2015.
Згідно висновків вказаного акта, контролюючим органом під час проведення перевірки встановлено порушення:
п. 177.2, п.177.4 ст.177, п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України № 2756-VI від 02.12.2010 із змінами та доповненнями, а саме неналежне ведення обліку, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення діяльності за 2013 на загальну суму 137504,23 грн в тому числі за 2013 в сумі - 30618,01 грн, 2014 в сумі - 7876,00 грн та за 2015 в сумі - 99010,22 грн;
п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX інші перехідні положення Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010, із змінами та доповненнями, за результатами перевірки донараховано військового збору у сумі 7200,00 грн.
На підставі встановлених порушень, контролюючим органом було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
від 24.05.2016 №0000241306, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на 171880,29 грн (137504,23 грн за податковими зобов'язаннями та 34376,06 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами));
від 24.05.2016 №0000251306, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на 9000,00 грн (7200,00 грн за податковими зобов'язаннями та 1800,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)).
За результатами розгляду первинної скарги, рішенням Головного управління ДФС у м.Києві від 01.08.2016 №4931/Г/26-15-10-02-16: залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 24.05.2016 №0000251306, а скаргу без задоволення; скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.05.2016 №0000241306, в частині основного платежу на 10660,01 грн, в частині застосування штрафних санкції на 2665,01 грн, в іншій частині залишено без змін, а скаргу задоволено частково.
За результатами розгляду повторної скарги, рішенням Державної фіскальної служби України від 29.08.2016 №9032/Г/99-99-11-02-01-14 залишено без змін податкові повідомлення рішення від 24.05.2016 №0000241306, №0000251306 (з урахуванням рішення Головного управління ДФС у м.Києві від 01.08.2016 №4931/Г/26-15-10-02-16) та рішення Головного управління ДФС у м.Києві від 01.08.2016 №4931/Г/26-15-10-02-16, а скаргу без задоволення.
У подальшому, на підставі акта перевірки від 11.05.2016 № 1194/26-55-13-06-2473518880 та рішення Головного управління ДФС у м.Києві від 01.08.2016 №4931/Г/26-15-10-02-16, контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.09.2016 №0000721306, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на 158555,27 грн (126844,22 грн за податковими зобов'язаннями та 31711,05 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)).
Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними, позивач звернулась до суду із позовом.
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив із того, що перевіркою встановлено, що відповідно поданої до ДПІ податкової звітності та наданих на перевірку первинних документів у період з 01.01.2013 по 31.12.2015, позивач здійснювала такі види діяльності, як надання в оренду й експлуатацію власного нерухомого майна. Проте, до складу витрат включено витрати, пов'язані з придбанням робіт, послуг юридичних осіб, які здійснюють діяльність виключно у сфері юридичних послуг та консультативних послуг.
Суд першої інстанції погодився із висновками контролюючого органу, що позивач не може віднести до витрат суми, сплачені у зв'язку з отриманням юридичного супроводження підприємницької діяльності.
З огляду на це, суд не вбачав протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду необґрунтованими та помилковими, оскільки суд не дослідив та не взяв до уваги факт, що всі необхідні первинні документи, що підтверджують правомірність витрат були в наявності у відповідача, а завірені копії були надані до суду; відповідачем не наведено в акті й не додано доказів про відсутність реальності господарських операцій, тому висновки про відсутність господарських операцій порушують п.п. 44.1. ПК України.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - також ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею177 Податкового кодексу України, визначено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
Відповідно до пункту 177.4 статті 177 розділу IV ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Пунктом 138.1.1 статті 138 ПК України, передбачено, що витрати операційної діяльності включають: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.
З наведеного слідує, що будь-які витрати мають бути здійснюваними саме в межах та для провадження господарської діяльності, а не з іншими цілями, і підтверджені відповідними первинними документами.
У свою чергу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.
Згідно змісту ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи, в тому числі договори, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Колегія суддів звертає увагу, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до положень п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів з бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Разом із тим, перевіркою встановлено, що фактично, відповідно поданої до ДПІ податкової звітності та наданих на перевірку первинних документів у період з 01.01.2013 по 31.12.2015, ФОП ОСОБА_1 здійснювала такі види діяльності, як надання в оренду й експлуатацію власного нерухомого майна. Проте, до складу витрат включено витрати, пов'язані з придбанням робіт, послуг юридичних осіб, які здійснюють діяльність виключно у сфері юридичних послуг та консультативних послуг. Позивачем не було доведено у розмімінні наведених вище норм, що витрати з придбання робіт, послуг юридичних осіб були дійсно пов'язані з провадженням господарської діяльності, у розумінні приписів ст. 177 ПК України (витрати, не зазначені в п. п. 177.4.1-177.4.4 ПК України, не можуть бути включені до складу витрат ФОП.
Із урахуванням встановлених обставин та наведених вище норм законодавства, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, ФОП ОСОБА_1 не мала підстав для включення до витрат суми, сплачені у зв'язку з отриманням юридичного супроводження підприємницької діяльності.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всі вимоги законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За правилами статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді Я.М. Василенко
В.В. Кузьменко