Справа № 620/2012/25 Головуючий у І інстанції - Баргаміна Н.М.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
31 березня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Бужак Н.П., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за період з 24 лютого 2022 року по 23 грудня 2024 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2024 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік та за 2024 рік, грошової компенсації за 85 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022-2024 роки, грошової компенсації за 28 календарних днів невикористаної щорічної додаткової відпустки за 2023-2024 роки відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», одноразової грошової допомоги в разі звільнення як військовослужбовцю, призваному у зв'язку з мобілізацією, в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за 33 повні календарні місяці служби із застосуванням як розрахункової величини для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті щомісячного грошового забезпечення за період з 24 лютого 2022 року по 23 грудня 2024 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2024 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік та за 2024 рік, грошової компенсації за 85 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022-2024 роки, грошової компенсації за 28 календарних днів невикористаної щорічної додаткової відпустки за 2023-2024 роки відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», одноразової грошової допомоги в разі звільнення як військовослужбовцю, призваному у зв'язку з мобілізацією в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за 33 повні календарні місяці служби, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 на відповідний тарифний коефіцієнт;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 забезпечити, а Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за період з 24 лютого 2022 року по 23 грудня 2024 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2024 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік та за 2024 рік, грошової компенсації за 85 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022-2024 роки, грошової компенсації за 28 календарних днів невикористаної щорічної додаткової відпустки за 2023-2024 роки відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», одноразової грошової допомоги в разі звільнення як військовослужбовцю, призваному у зв'язку з мобілізацією в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за 33 повні календарні місяці служби, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 на відповідний тарифний коефіцієнт.
Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач вказав, що Відповідачами в спірні періоди було невірно встановлено розмір посадового окладу та окладу за військове звання.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 01.07.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2022 рік, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату за період з 01.07.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2022 рік, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за період з 24 лютого 2022 року по 30 червня 2022 року із застосуванням, як розрахункової величини для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті щомісячного грошового забезпечення за період з 24 лютого 2022 року по 30 червня 2022 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 забезпечити, а Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за період з 24 лютого 2022 року по 30 червня 2022 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за період з 20 травня 2023 року по 23 грудня 2024 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2023-2024 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, грошової компенсації за 85 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022-2024 роки, грошової компенсації за 28 календарних днів невикористаної щорічної додаткової відпустки за 2023-2024 роки відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», одноразової грошової допомоги в разі звільнення як військовослужбовцю, призваному у зв'язку з мобілізацією, в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за 33 повні календарні місяці служби із застосуванням як розрахункової величини для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за період з 20 травня 2023 року по 23 грудня 2024 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2023-2024 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2024 рік, грошової компенсації за 85 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022-2024 роки, грошової компенсації за 28 календарних днів невикористаної щорічної додаткової відпустки за 2023-2024 роки відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», одноразової грошової допомоги в разі звільнення як військовослужбовцю, призваному у зв'язку з мобілізацією в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за 33 повні календарні місяці служби, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 на відповідний тарифний коефіцієнт;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 забезпечити, а Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за період з 20 травня 2023 року по 23 грудня 2024 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2023-2024 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, грошової компенсації за 85 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022-2024 роки, грошової компенсації за 28 календарних днів невикористаної щорічної додаткової відпустки за 2023-2024 роки відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», одноразової грошової допомоги в разі звільнення як військовослужбовцю, призваному у зв'язку з мобілізацією в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за 33 повні календарні місяці служби, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 на відповідний тарифний коефіцієнт.
Також не погоджуючись з таким судовим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
В апеляційних скаргах ОСОБА_1 , Військова частина НОМЕР_1 посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Апеляційна скарга Позивача мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні позовної вимоги щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 24.02.2022 по 30.06.2022, суд першої інстанції дійшов виходив з того, що нарахування та виплату Позивачу грошового забезпечення за вказаний період здійснював ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому Військова частина НОМЕР_2 перебувала на фінансовому забезпеченні.
Проте, на переконання Позивача, обов'язок щодо нарахування грошового забезпечення особовому складу Військової частини НОМЕР_2 покладено на військову частину, на грошовому забезпеченні якої перебував військовослужбовець, в даному випадку - на Військову частину НОМЕР_1 .
За таких обставин Військова частина НОМЕР_1 , як суб'єкт владних повноважень, який здійснив розрахунок при звільненні Позивача, зобов'язана здійснити нарахування та виплату зазначених сум.
Також, Позивач вказав, що суд першої інстанції неправильно застосував положення постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704» у взаємозв'язку з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Позивачем також наголошено, що положення Постанови № 481 стосовно змін до п. 4 Постанови № 704 не можуть змінити обсяг прав Позивача, який було встановлено попереднім нормативно-правовим актом, згідно з яким були задоволені позовні вимоги в частини періоду з 01.07.2022 по 19.05.2023, та було відмовлено за період з 20.05.2023 по 23.12.2024.
Апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 мотивована тим, що вона в оскаржуваний період діяла виключно в межах наданих повноважень та здійснювала виплати у повному обсязі відповідно до чинних нормативних документів.
Відзиву Позивача на апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.
Відповідачами подано відзиви на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в яких вони просять відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення у вказаній частині відповідає нормам чинного законодавства.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами даної адміністративної справи, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 з 24.02.2022 по 23.12.2024, що підтверджується наказами командира Військової частини НОМЕР_2 від 24.02.2022 № 1, від 23.12.2024 № 402 (а.с. 32-34).
Відповідно до листа фінансово-економічного управління командування сухопутних військ Збройних сил України від 23.03.2018 № 116/14/1/733 та листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/3356 від 26.07.2022 Військова частина НОМЕР_2 перебувала на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 149-150)
Згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 від 27.01.2025 № 18/376 Позивачу в період з липня 2022 року розмір посадового окладу було встановлено в розмірі 2730,00 грн, з квітня 2023 року - 2820,00 грн, з липня 2023 року - 3170,00 грн, розмір окладу за військовим званням встановлено з липня 2022 року в розмірі 530,00 грн, з грудня 2022 року - 600,00 грн, липня 2023 року - 670,00 грн. Крім того, Позивачу було виплачено грошову допомогу для оздоровлення в 2022-2024 роках та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в 2022, 2024 роках, грошову компенсацію за невикористані відпустки, одноразову грошову допомогу при звільненні (а.с. 121).
Позивач, вважаючи дії Відповідачів щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 24 лютого 2022 року по 23 грудня 2024 року із розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року протиправними, звернувся з даним адміністративним позовом до адміністративного суду.
Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що після набрання законної сили рішенням суду у справі № 826/6453/18, а саме з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.
При цьому, судом враховано, що визначення розміру грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань знаходяться в залежності від розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом:
- визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 01.07.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2022 рік, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату за період з 01.07.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2022 рік, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Разом з тим, щодо позовних вимог до Військової частини НОМЕР_2 , то як було встановлено судом з наданих Сторонами пояснень, Військова частина НОМЕР_2 не має свого фінансово-економічного органу та, відповідно, не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів третього рівня, вона знаходиться на фінансовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 , а тому позовні вимоги до Військової частини НОМЕР_2 задоволенню не підлягають.
Також, не підлягають задоволенню вимоги Позивача щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 24.02.2022 по 30.06.2022, оскільки нарахування та виплату грошового забезпечення за вказаний період здійснював ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому Військова частина НОМЕР_2 перебувала на фінансовому забезпеченні.
Щодо позовних вимог, що стосуються перерахунку грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 23.12.2024, то Постановою Кабінету Міністрів України № 481, яка набрала чинності з 20.05.2023, абзац перший пункту 4 Постанови № 704 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.», а тому підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із частиною другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Так, статтею 43 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Процитована норма статті 43 Закону міститься в розділі V «Обчислення пенсії», тобто в загальному розділі, та безпосередньо визначає складові грошового забезпечення для обчислення пенсій. При цьому під обчисленням слід розуміти процес отримання результату за допомогою дій над числами, кожне з яких є конкретним цифровим вираженням розміру складових грошового забезпечення.
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704, що набрала чинності 01.03.2018, та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років (далі - Постанова № 704).
Пунктом 2 Постанови № 704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до п. 4 Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону.
Згідно з ч. 2 ст. 51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
На підставі ч. 3 ст. 51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та нечинним п. 6 Постанови № 103, яким п. 4 Постанови № 704 викладений у новій редакції.
Колегія суддів у справі № 826/6453/18 дійшла висновку, що оскаржуваний пункт 6 Постанови Кабінету Міністрів України № 103, яким було внесено зміни у тому числі до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 704, стосується прав Позивача та звужує гарантоване державою право на належне пенсійне забезпечення вказаної категорії осіб, адже призводить до зменшення розміру грошового забезпечення при його обчисленні, яке використовується для перерахунку пенсії.
Починаючи з 29 січня 2020 року відновлено дію п. 4 Постанови № 704 у редакції, яка передбачає використання розрахункової величини, яка дорівнює розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
Зазначена норма права передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються, як правило, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Лише у тому разі, якщо розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб є меншим ніж 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, для проведення відповідних розрахунків використовується величина, яка дорівнює 50 відсоткам розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року № 1082-IX прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року складає 2189,00 грн., мінімальна заробітна плата - 6000 грн., а 50 відсотків мінімальної заробітної плати буде складати 3000,00 грн. І прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року, і 50 відсотків мінімальної заробітної плати більше за розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, що становив 1762 грн. Тому саме ця величина має враховуватись при обчисленні посадового окладу, окладу за військовим званням та похідних від них процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, починаючи з 29 січня 2020 року.
Таким чином, з 29 січня 2020 року грошове забезпечення всіх військовослужбовців, яким воно нараховується та виплачується на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 704, має бути перераховане в сторону збільшення шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту як мінімум на прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року, який становить 2189,00 грн, а не на прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, який становив 1762 грн.
Отже, у зв'язку зі скасуванням пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України № 103 та поновлення попередньої редакції пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 704 з 29 січня 2020 року відбулися зміни в законодавстві, враховуючи які уповноважені органи зобов'язані видавати нові довідки про розмір грошового забезпечення, в яких посадовий оклад та оклад за військове звання повинні визначатись шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, та направляти ці довідки до територіального органу Пенсійного фонду України для перерахунку пенсії.
При цьому, 01.01.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII (далі - Закон № 1774-VIII) пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Норми пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VIII були чинними як на дату прийняття Постанови № 704, так і станом після 29.01.2020 неконституційними не визнавалися.
Так, під час розв'язання правової колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону № 1774-VІІІ та пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704, перевагу належить надати положенням закону, як акту права вищої юридичної сили з урахуванням принципу верховенства права, закріпленого у ст. 8 Конституції України.
Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме п. 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.
Отже, з 29 січня 2020 року була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.
Таким чином, розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення, повинно бути визначене шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи та встановлено судом першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 в період з 01 липня 2022 року по 19 травня 2023 року нараховувала Позивачу грошове забезпечення виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
Таким чином, за період з 01 липня 2022 року по 19 травня 2023 року Військова частина НОМЕР_1 здійснювала нарахування і виплату грошового забезпечення Позивача із застосуванням неправильної розрахункової величини.
Крім того, судом першої інстанції правомірно враховано, що визначення розміру грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань знаходяться в залежності від розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Позивач має право на отримання грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), з чим погоджується і колегія суддів.
Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Водночас, Військова частина НОМЕР_1 , як суб'єкт владних повноважень, не довела суду правомірності своїх доводів в оскаржуваній частині.
Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки нарахування та виплату Позивачу грошового забезпечення за період з 24.02.2022 по 30.06.2022 здійснював ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому Військова частина НОМЕР_2 перебувала на фінансовому забезпеченні, підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.
Зокрема, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частин 3, 4 статті 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.
За приписами частини 7 статті 48 КАС України заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Отже, суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями, щодо вирішення питань про залучення належного Відповідача та/або Співвідповідача у даній адміністративній справі.
Також, суд апеляційної інстанції не наділений на вказаній стадії повноваженнями щодо направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції для вирішення питання щодо залучення належного Відповідача та вирішення адміністративного позову відносно вказаного Відповідача.
Згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 10 червня 2021 року у справі № 813/2950/16 у разі якщо за змістом норми матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою Позивача, учасником спірних відносин та зобов'язаною особою є інша, ніж особа, до якої пред'явлено позов, підстави для задоволення позову відсутні.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 26 грудня 2019 року у справі № 724/716/16-а, від 26 червня 2019 року у справі № 303/3795/17, від 25 вересня 2019 року у справі № 813/5425/15, від 30 вересня 2019 року у справі № 140/72/19.
Щодо позовних вимог, що стосуються перерахунку грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 23.12.2024, колегія суддів зазначає наступне.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні адміністративного позову у вказаній частині виходив з того, що Постановою Кабінету Міністрів України № 481, яка набрала чинності з 20.05.2023, абзац перший пункту 4 Постанови № 704 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.», а тому підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.
Дійсно, 12 травня 2023 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704», пунктом 2 якої внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, виклавши абзац перший в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Пунктом 3 Постанови № 481 встановлено, що видатки, пов'язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.
Таким чином, з дня набрання чинності Постановою № 481 (20 травня 2023 року) Кабінет Міністрів України замість розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року» запровадив сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762,00 грн.
Разом з тим, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24 дійшов висновку, що згідно з частинами першою - третьою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, з огляду на визначені в частинні третій статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами пункт 2 Постанови № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови № 704 в частині, що суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме закону про Державний бюджет України на відповідний рік не підлягає застосуванню як такий, що є протиправним і таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.
При цьому Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19 та від 10 січня 2023 року у справі № 340/507/22).
Таким чином, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що пункт 4 Постанови № 704 підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у первинній редакції, а саме в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - закону про Державний бюджет України на відповідний рік, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), оскільки суд не вправі, вирішуючи спір, застосовувати дефектний нормативно-правовий акт безвідносно до того чи був він чинним чи ні на момент виникнення спірних відносин.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно з підпунктом 3 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пунктів 1-2, 6 розділу ХХІІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказ Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги. Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату. Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Згідно з пунктами 1, 7, 9 розділу ХХІV Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги. Виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Відповідно до пункту 6 розділу XXXI Порядку № 260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Пунктом 1 розділу ХХХІІ Порядку № 260 встановлено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Згідно з пунктом 5 розділу ХХХІІ Порядку № 260 одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби військовослужбовцям, звільненим із займаних посад, обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460 затверджено Порядок та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби (далі - Порядок № 460).
Пунктом 1 Порядку № 460 встановлено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 460 допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що при виплаті грошової допомоги для оздоровлення за 2023-2024 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2024, грошової компенсації за 85 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022-2024 роки, грошової компенсації за 28 календарних днів невикористаної щорічної додаткової відпустки за 2023-2024 роки відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», одноразової грошової допомоги в разі звільнення як військовослужбовцю, призваному у зв'язку з мобілізацією, в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за 33 повні календарні місяці служби, слід було розраховувати виходячи з розміру 1762 гривні відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704», від 12 травня 2023 року № 481, а не шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Аналогічний висновок в подібних правовідносинах викладено Верховним Судом у постанові від 04 березня 2026 року у справі № 140/3734/24.
Оцінюючи інші доводи апеляційних скарг, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розглянувши доводи ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 , викладені в апеляційних скаргах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено за неповного з'ясування обставин справи та порушенням норм матеріального права, тому наявні підстави для його скасування в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дій та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату за період з 20 травня 2023 року по 23 грудня 2024 року грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення за 2023-2024 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, грошової компенсації за 85 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022-2024 роки, грошової компенсації за 28 календарних днів невикористаної щорічної додаткової відпустки за 2023-2024 роки відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», одноразової грошової допомоги в разі звільнення як військовослужбовцю, призваному у зв'язку з мобілізацією в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за 33 повні календарні місяці служби, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 на відповідний тарифний коефіцієнт, ухвалення в цій частині нового судового рішення про задоволення позовних вимог в даній частині, а в іншій частині рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дій та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату за період з 20 травня 2023 року по 23 грудня 2024 року грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення за 2023-2024 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, грошової компенсації за 85 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022-2024 роки, грошової компенсації за 28 календарних днів невикористаної щорічної додаткової відпустки за 2023-2024 роки відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», одноразової грошової допомоги в разі звільнення як військовослужбовцю, призваному у зв'язку з мобілізацією в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за 33 повні календарні місяці служби, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 на відповідний тарифний коефіцієнт, ухвалити в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги у вказаній частині задовольнити.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови здійснити ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за період з 20 травня 2023 року по 23 грудня 2024 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2023-2024 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2024 рік, грошової компенсації за 85 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022-2024 роки, грошової компенсації за 28 календарних днів невикористаної щорічної додаткової відпустки за 2023-2024 роки відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», одноразової грошової допомоги в разі звільнення як військовослужбовцю, призваному у зв'язку з мобілізацією в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за 33 повні календарні місяці служби, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 на відповідний тарифний коефіцієнт.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) перерахунок та виплату за період з 20 травня 2023 року по 23 грудня 2024 року грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення за 2023-2024 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, грошової компенсації за 85 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022-2024 роки, грошової компенсації за 28 календарних днів невикористаної щорічної додаткової відпустки за 2023-2024 роки відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», одноразової грошової допомоги в разі звільнення як військовослужбовцю, призваному у зв'язку з мобілізацією в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за 33 повні календарні місяці служби, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 на відповідний тарифний коефіцієнт.
В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Н.П. Бужак
Є.І. Мєзєнцев