Справа № 320/8400/22 Суддя (судді) першої інстанції: Лиска І.Г.
31 березня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Вівдиченко Т.Р., Грибан І.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди,
14 вересня 2022 року Департамент патрульної поліції звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд:
- стягнути з громадянина ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції матеріальну майнову шкоду у розмірі 160 200,97 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 09.03.2019 ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки "SKODA RAPID" д.н.3. НОМЕР_1 , по вул. Лугова, 2-А, м. Київ, виїжджаючи з А3С не надав дорогу автомобілю марки "HYNDAI SONATA" д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів. Водії обох автомобілів та пасажир автомобіля "SKODA RAPID" д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 , отримали тілесні ушкодження. Автомобіль марки "SKODA RAPID" д.н.з. НОМЕР_1 належить на праві власності Департамент патрульної поліції, що підтверджується копією витягу з системи НАІС. Відповідно до експертного дослідження, встановлено що вартість матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу "SKODA RAPID" д.н.з. НОМЕР_1 складає 160 200,97 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року адміністративний позов задоволено. Стягнуто з громадянина ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції майнову шкоду у розмірі 160 200 (сто шістдесят тисяч двісті) грн 97 коп.
Позиція суду мотивована тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди зумовленої протиправними діями відповідача, позивачу було спричинено шкоду шляхом пошкодження службового автомобіля, отже така підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 7 серпня 2024 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення у справі 320/8400/22 та ухвалити нове рішення, яким залишити без розгляду позов Департаменту патрульної поліції про відшкодування завданої майнової шкоди у зв'язку із поданням позову із пропуском строку звернення до адміністративного суду.
Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що дорожньо-транспортна пригода та притягнення до адміністративної відповідальності стались до набрання чинності Закону № 160-ІХ; суд першої інстанції застосував закон, який не підлягав застосуванню у правовідносинах, які склались між відповідачем та позивачем у справі; на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди було чинним Положення № 243/95-ВР «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі»; норми Закону № 160-ІХ посилюють матеріальну відповідальність і не можуть бути застосовані до правовідносин, що виникли до набрання ним чинності; стягнення завданої майнової шкоди повинно відбуватися згідно до Положення № 243/95-ВР « Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі» у розмірі тримісячного грошового забезпечення.
Також апелянт наголошує на тому, що з позовом до адміністративного суду Департамент патрульної поліції звернувся 06 вересня 2022 року, тобто із пропуском строку встановленого статтею 122 КАС України та статтею 233 КЗпП України.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року та від 12 січня 2026 року відкрито апеляційне провадження; зупинено виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року до закінчення апеляційного провадження в адміністративній справі; призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
12 вересня 2024 року позивач подав відзив на апеляційну скаргу та просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Київського окружного адміністративного суду у справі у справі № 320/8400/22 від 27 грудня 2023 року - залишити без змін.
Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до фактичних обставин справи, Департаменту патрульної поліції належить на праві власності транспортний засіб "SKODA RAPID" д.н.з. НОМЕР_1 номер кузова НОМЕР_3 , що підтверджується копією витягу з системи НАІС.
09.03.2019 року, о 10 год. 41 хв., ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки "SKODA RAPID" д.н.3. НОМЕР_1 , по вул. Лугова, 2-А, м. Київ, виїжджаючи з А3С не надав дорогу автомобілю марки "HYNDAI SONATA" д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.
Водії обох автомобілів та пасажир автомобіля "SKODA RAPID" д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 , отримали тілесні ушкодження. Своїми діями відповідач порушив п. п. 2.3 «б», 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
18.09.2019 Оболонським районним судом м. Києва в справі № 756/11077/19 закрито провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП у зв'язку із закінчення строків притягнення до адміністративної відповідальності. Вказане рішення у апеляційному порядку не переглядалось.
Керуючись частиною п'ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень», згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень, колегія суддів не встановила відомостей про набрання законної сили постановою Оболонського районного суду м. Києва у справі № 756/11077/19.
Висновком експертного дослідження №19/13/1-66/ЕД/19 від 02.10.2019 встановлено, що вартість матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу "SKODA RAPID" д.н.з. НОМЕР_1 номер кузова НОМЕР_4 , у результаті ДТП яка сталася 09.03.2019, станом на момент проведення експертного дослідження складає 160 200,97 грн.
Надаючи оцінку зазначеним обставинам справи, з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступне.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 818/1688/16 виснувала, що у випадку зобов'язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов'язків, перед судом обов'язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи. Водночас у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення. Указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.
Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України).
Частиною четвертою статті 5 КАС України визначено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
З матеріалів справи слідує, що спір між сторонами виник щодо завдання діями відповідача матеріальної шкоди на суму 160 200,97 грн під час проходження ним служби у Департаменті патрульної поліції, що встановлено постановою Оболонського районного суду м. Києва у справі № 756/11077/19 та висновком експертного дослідження №19/13/1-66/ЕД/19.
Позивач з метою стягнення матеріальної шкоди на суму 160 200,97 грн звернувся до суду з цим позовом.
При вирішенні даного спору суд першої інстанції керувався приписами Закону України № 160-IX, який визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків.
Так, Закон України №160-IX набрав законної сили 31 жовтня 2019 року, спірні правовідносини виникли 9 березня 2019 року, тобто до набрання чинності Закону України №160-IX, що відповідно виключає можливість його застосування у даному випадку.
За наведеного слідує невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та обґрунтованість доводів апелянта у цій частині.
Відповідно, застосовним є Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затверджене постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року №243/95-ВР у редакції від 11.02.2001 (далі - Положення).
Відповідно до п.1 Положення його дія поширюється також на осіб рядового та начальницького складу Міністерства внутрішніх справ України.
Відповідно до п.5 Положення час, протягом якого винного військовослужбовця і призваного на збори військовозобов'язаного може бути притягнуто до матеріальної відповідальності, не може перевищувати строків позовної давності, встановлених чинним законодавством.
За приписами п.10 Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані за шкоду, заподіяну недбалим виконанням ними службових обов'язків, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення.
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Таким чином, у межах спірних правовідносин строк притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності закінчився 9 березня 2022 року, тобто до подання позивачем адміністративного позову від 14 вересня 2022 року.
При цьому, Положенням не визначено строки звернення до суду щодо відшкодування майнової шкоди.
За таких умов, при визначенні строку звернення суб'єкта владних повноважень до суду з позовом про відшкодування завданої шкоди застосуванню підлягають відповідні норми КАС України.
Так, абзацом 2 частини другої статті 122 КАС України унормовано, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
З даним позовом до Київського окружного адміністративного суду позивач звернувся лише у вересні 2022 року, що свідчить про пропуск тримісячного строку, встановленого статтею 122 КАС України для звернення до суду суб'єкта владних повноважень.
Верховний Суд у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 420/5695/23 виснував, що у справах про стягнення майнової шкоди строк звернення визначається приписами КАС України.
Наведене свідчить про те, що звернення Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про стягнення коштів відбулося поза межами строку, визначеного процесуальним законом.
Судова колегія враховує, що у відзиві на позовну заяву від 7 грудня 2022 року відповідач наголошував на пропуску позивачем строку звернення до суду та заявив клопотання про залишення позовної заяви без розгляду (а.с.51-53). Водночас, таке клопотання судом першої інстанції не розглянуто.
У відзиві на апеляційну скаргу від 12 вересня 2024 року заперечення щодо таких доводів позивач не навів.
Згідно з частиною першою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Також пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Адміністративний суд зобов'язаний в кожному випадку з'ясувати чи дотримано особою (позивачем) строк звернення до адміністративного суду з відповідним позовом, чи є поважними підстави пропуску цього строку. Якщо ж вказані позивачем підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду є не поважними, то суд зобов'язаний залишити позовну заяву без розгляду.
При визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Крім того, доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Аналогічна правова позиція викладена Верховний Судом, зокрема, у постановах від 16 листопада 2022 року у справі № 240/19150/20, від 18 серпня 2022 року у справі № 240/41471/21 та від 07 грудня 2022 року у справі № 620/573/22.
Колегія суддів зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а незвернення до суду з адміністративним позовом за захистом свої прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.
Поряд з наведеним колегія суддів звертає увагу, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011, обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції не повністю встановив фактичні обставини справи та при ухваленні рішення допустив порушення норм матеріального та процесуального права, помилково вирішивши по суті спір, позовні вимоги щодо якого підлягали залишенню без розгляду у зв'язку з пропуском строків звернення до суду.
Керуючись пунктом 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
У відповідності до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини 1 статті 319 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм процесуального права та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, призвело до помилкового вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги слід залишити без розгляду.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року у справі № 320/8400/22 скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди залишити без розгляду.
Ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року, якою зупинено виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року, втрачає чинність.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: Т.Р. Вівдиченко
І.О. Грибан