Справа № 320/39078/24
31 березня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача - Файдюка В.В.
суддів - Бужак Н.П., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді-доповідача Файдюка В.В. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України про визнання протиправним та скасування наказу в частині,-
У травні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (далі - відповідач, Мінінфраструктури України) про визнання протиправним та скасування абзацу першого наказу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 22.04.2024 № 252-К про звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із уваленим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Крім того, апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2026 апеляційну скаргу залишено без руху з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення та вказано, що апелянт протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших причин для його поновлення, які вважає поважними.
На адресу суду апеляційної інстанції 30.03.3026 від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді-доповідача Файдюка В.В. Указана заява обґрунтована тим, що суддя прийшов до висновку про неповажність причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення на етапі залишення апеляційної скарги без руху, тобто до моменту реалізації права на подання заяви про поновлення строку, чим фактично наперед сформував позицію щодо подальшого розгляду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та унеможливив його поновлення позивачу. Крім того, апелянт зазначає, що суддя не надав належної оцінки наданим на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження медичним документам, а також залишив поза увагою загальновідомі обставини тривалого відключення електроенергії впродовж січня-лютого 2026 року. Окремо позивач наголошує на тому, що подані Мініфраструктури України заперечення від 27.03.2026 щодо відкриття апеляційного провадження повністю відповідають змісту ухвали від 26.03.2026, що свідчить про односторонній характер судового розсуду.
Розглянувши подану заяву та перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Щодо суб'єктивного критерію, особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного. При цьому судова колегія не переконана, що у цій справі достатньо ознак, які б давали підстави вважати, що суддя Файдюк В.В. проявляє особисту упередженість.
Стосовно об'єктивного критерію слід визначити, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про безсторонність судді.
Так, як було встановлено вище, в якості підстав для відводу судді-доповідача апелянт фактично визначає свою незгоду із висновками ухвали від 26.03.2026 про залишення апеляційної скарги без руху, яка полягає у передчасному вирішенню судом заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, неналежній оцінці наданих ОСОБА_1 доказів поважності причин пропуску строку, однаковості змісту ухвали та заперечень відповідача щодо відкриття апеляційного провадження.
Разом з тим, наведені доводи, на переконання суду апеляційної інстанції, не можуть бути свідченням існування об'єктивних обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді з огляду на те, що відповідно до ч. 4 ст. 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
У справі «Газета Україна-Центр проти України» (заява № 16695/04), рішення від 15.07.2010, Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до усталеної практики суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності.
Проаналізувавши викладені у клопотанні міркування та наведені доводи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність визначених процесуальним законом підстав для відводу судді-доповідача у цій справі, оскільки заява не містить посилань на обставини, які за суб'єктивними чи об'єктивними критеріями виключають можливість участі судді у розгляді цієї справи, відповідно до статей 36, 37 КАС України.
Будь-яких доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді у результаті розгляду цієї справи, або наявність обставин, які обґрунтовано викликають сумнів в його неупередженості, із змісту доводів заяви про відвід не вбачається.
Натомість, мотиви позивача фактично свідчать про його незгоду з процесуальним рішенням у справі №320/39078/24, що за правилами наведених вище статей 36, 37 КАС України не може бути підставою для відводу, та не свідчить про упередженість або необ'єктивність судді.
Окрім цього колегія суддів зауважує, що надання оцінки доводам заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення на етапі вирішення питання про відкриття апеляційного провадження є обов'язком суду апеляційної інстанції в силу ч. 3 ст. 298 КАС України.
Крім того, суд звертає увагу, надані Мінінфраструктури України заперечення щодо відкриття апеляційного провадження подані до суду після постановлення ухвали від 26.03.2026 про залишення апеляційної скарги без руху, а тому можливе відтворення у них змісту згаданої ухвали жодним чином не свідчить про будь-яку упередженість судді щодо результатів розгляду поданої ОСОБА_1 заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Отже, на думку судової колегії, оскільки інших обставин, які б, на переконання ОСОБА_1, свідчили про упередженість або необ'єктивність судді-доповідача не зазначено, а викладені у заяві доводи не дають підстав для висновку про необхідність відводу судді від цієї справи, суд приходить до висновку, що подана заява про відвід не може вважатися обґрунтованим.
Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
При цьому, за правилами ч. 11 ст. 40 КАС України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Керуючись ст. ст. 38-40, 248, 325 КАС України, суд, -
Визнати необґрунтованим відвід судді-доповідачу Файдюку В.В. у цій справі.
Передати справу №320/39078/24 для визначення за допомогою автоматизованої системи документообігу суду судді, що вирішуватиме питання про відвід.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.В. Файдюк
Судді Н.П. Бужак
Є.І. Мєзєнцев
Повний текст ухвали складений та підписаний 31 березня 2026 року.