Справа № 320/36170/25
30 березня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. та суддів Кузьмишиної О.М., Ключковича В.Ю., перевіривши апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2026 року апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року залишено без руху, через її невідповідність вимогам ст. 295 КАС України.
Копію ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2026 року про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом отримано 09 березня 2026 року в його електронному кабінеті через підсистему «Електронний суд», про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка.
На виконання вимог ухвали суду, Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві подано клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження, в якому зазначає, що оскаржуване рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року отримано апелянтом 27 січня 2026 року, на підтвердження чого надає копію картки руху документу в підсистемі «Електронний Суд».
Перевіривши подане клопотання, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Таким чином, позивач або відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, щодо надання документа про сплату судового збору, для чого, як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Колегія суддів зазначає, що дотримання строків оскарження судового рішення є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
Виконання обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання апеляційної скарги покладається на особу, яка має намір її подати, а тому, остання повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.
Варто зауважити, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Відтак, процесуальним законом чітко закріплено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Щодо посилання відповідача на те, що ним подано апеляційну скаргу у встановлені строки, колегія суддів наголошує, що оскаржуване рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві отримало 27.01.2026 о 01:45 год. через електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд».
Оскільки оскаржуване судове рішення ухвалене Київським окружним адміністративним судом 26.01.2026, а отримане відповідачем - 27.01.2026, то останнім днем подання апеляційної скарги для є 26.02.2026.
Разом з тим, апеляційну скаргу відповідачем подано до Шостого апеляційного адміністративного суду засобами поштового зв'язку 27 лютого 2026 року, тобто, з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Водночас, колегія суддів зазначає, що у поданому клопотанні відповідачем не наведено жодних об'єктивних та належно підтверджених поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які б свідчили про наявність істотних перешкод для своєчасного подання апеляційної скарги, а наведені доводи зводяться лише до формального посилання на обставини отримання судового рішення, що саме по собі не може вважатися підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що наведені апелянтом причини пропуску строку оскарження рішення не можуть бути визнані поважними та не є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Як наслідок, у задоволенні клопотання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження слід відмовити.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі", "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Колегія суддів, також, враховує висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі "Лелас проти Хорватії", відповідно до яких, держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.
Крім того, у справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
У свою чергу, згідно ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Суду як джерело права.
Таким чином, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
При цьому, обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Беручи до уваги викладене, ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2026 року про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом в повному обсязі не виконана.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи те, що апелянт в установлений судом строк, недоліки в апеляційній скарзі не усунув, колегія суддів вважає необхідним відмовити у відкритті апеляційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст., 299, 325, 328 КАС України, колегія суддів,-
У задоволенні клопотання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Кузьмишина О.М.
Ключкович В.Ю.