Справа № 640/11686/20 Суддя (судді) першої інстанції: Дмитрук Валентин Васильович
30 березня 2026 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В.В.,
суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Державного підприємства завод «Арсенал» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Державного підприємства завод «Арсенал» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року,
Державне підприємство завод «Арсенал» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.02.2020 №№ 0145670410, 0145240410, 0145170410.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Доводи апелянта аналогічні до викладених у позовній заяві, та обґрунтовані зокрема тим, що борг на який нараховано штраф, зазначений в ППР, є погашеним за наслідком прийняття відповідачем рішення про погашення боргу. Також, позивач вважає, що відповідачем пропущено 1095денний строк перевірки суми сплати грошових зобов'язань. Окрім того, відсутня вина позивача у невчасному погашенні земельного податку, так як саме відповідачем не було вчасно організовано продаж майна позивача для погашення податкового боргу.
У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції. Відповідач вважає, що незалежно з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов'язання, такий платник після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, який залежить від терміну прострочення.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги у відповідності до положень статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315, статті 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, ДП Завод «Арсенал» (код ЄДРПОУ 14310520) зареєстроване Головним територіальним управлінням юстиції у м. Києві 15.10.1997 та взяте на податковий облік в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві як платник податків з 14.08.1992.
На розгляді в Окружному адміністративному суді міста Києва перебувала справа № 826/16204/13-а за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України в місті Києві до Державного підприємства «Завод «Арсенал» про стягнення податкового боргу, який виник в результаті несплати позивачем самостійно визначених у податкових деклараціях податкових зобов'язань по земельному податку в розмірі 3 690 260,36 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2014 у справі № 826/16204/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014 позов Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві до ДП «Завод «Арсенал» про стягнення коштів за податковим боргом з рахунків відповідача в частині стягнення задоволено повністю.
На розгляді в Окружному адміністративному суді міста Києва перебувала справа № 826/19128/14 за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві до Державного підприємства Завод «Арсенал» про надання дозволу на реалізацію активів.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.01.2015 у справі № 826/19128/14 (набрало законної сили 17.02.2015) позов задоволено: надано дозвіл на реалізацію майна Державного підприємства «Завод «Арсенал» (код ЄДРПОУ 14310520), яке перебуває у податковій заставі згідно акту опису майна 10/26-55-25-01-17 від 21.11.2014.
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було прийнято рішення від 27.02.2015 № 1/25 про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Продаж майна ДП Завод «Арсенал» відбувся 06.05.2019 відповідно до договору купівлі-продажу майна платника податків, яке перебуває в податковій заставі.
ГУ ДПС у м. Києві на підставі пп. 19-1.1.2 п. 19-1.1 ст. 19-1, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, згідно порядку встановленого ст. 76 та п. 86.2 ст. 86 Податкового кодексу України провело камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати суми (зобов'язання) по земельному податку з юридичних осіб, за результатами якої було складено Акт від 15.01.2020 № 000100/26-15-04-10/14310520.
Як вбачається з вказаного Акта перевірки, ДП Завод «Арсенал» порушило вимоги п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України несвоєчасно сплативши узгоджене грошове зобов'язання по податковим деклараціям по земельному податку з юридичних осіб та зобов'язання, визначене в податкових повідомленнях-рішеннях із затримкою до та більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання.
За результатами розгляду матеріалів перевірки ГУ ДПС у м. Києві винесло податкові повідомлення-рішення про застосування штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов'язань із земельного податку від 12.02.2020:
№ 0145670410 - у розмірі 20% на суму 6 026 347,84 грн;
№ 0145240410 - у розмірі 10% на суму 4 947,89 грн;
№ 0145170410 - у розмірі 10% на суму 9 911,72 грн.
Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов'язання, такий платник після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, якій залежить від терміну прострочення.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За визначенням, що міститься у пп. 14.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками податку є:
- власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);
-землекористувачі.
Пункт 270.1 ст. 270 ПК України визначає, що об'єктами оподаткування є:
земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;
земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Відповідно до пунктів 285.1 та 285.2 ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.
Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
На виконання п. 286.2. ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
За приписами пунктів 287.1 та 287.3 ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Як встановлено вище, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем з підстав несвоєчасної сплати зобов'язання із земельного податку.
На розгляді в Окружному адміністративному суді міста Києва перебувала справа № 826/16204/13-а за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України в місті Києві до Державного підприємства «Завод «Арсенал» про стягнення податкового боргу, який виник в результаті несплати позивачем самостійно визначених у податкових деклараціях податкових зобов'язань по земельному податку в розмірі 3 690 260,36 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2014 у справі № 826/16204/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014 позов Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві до ДП «Завод «Арсенал» про стягнення коштів за податковим боргом з рахунків відповідача в частині стягнення задоволено повністю.
На розгляді в Окружному адміністративному суді міста Києва перебувала справа № 826/19128/14 за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві до Державного підприємства Завод «Арсенал» про надання дозволу на реалізацію активів.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.01.2015 у справі № 826/19128/14 (набрало законної сили 17.02.2015) позов задоволено: надано дозвіл на реалізацію майна Державного підприємства «Завод «Арсенал» (код ЄДРПОУ 14310520), яке перебуває у податковій заставі згідно акту опису майна 10/26-55-25-01-17 від 21.11.2014.
ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було прийнято рішення від 27.02.2015 № 1/25 про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Продаж майна ДП Завод «Арсенал» відбувся 06.05.2019 відповідно до договору купівлі-продажу майна платника податків, яке перебуває в податковій заставі.
За визначенням, що міститься у п. 109.1 ст. 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Пункт 111.2 ст. 111 ПК України встановлює, що фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.
Дійсно, Податковий кодексу України в редакції на час спірних правовідносин не містив визначення поняття "вина", проте правова позиція Верховного Суду на той момент вже була сталою та полягала в обов'язковості дослідження обставин вчинення правопорушення, а також у недопустимості автоматичного нарахування штрафних санкцій без встановлення вини платника.
Так, у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 815/2745/17 наголошено, що відсутність вини платника податків як необхідної складової податкового правопорушення обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій. Тобто, якщо вина платника не встановлена, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.
В постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 814/1098/16 викладено правовий висновок, що у визначенні податкового правопорушення законодавець прямо не зазначає про необхідність встановлення вини у діях платника податків. Невиконання/неналежне виконання державою своїх обов'язків, однак, не є безумовною підставою для звільнення платника податків від юридичної відповідальності за вчинене ним правопорушення. Платник податків може звільнятися від відповідальності за порушення податкового законодавства, якщо такі порушення знаходяться у прямому причинному зв'язку з протиправними діями (бездіяльністю) державних органів, що позбавили його можливості діяти у законний спосіб.
Крім того, матеріалами справи підтверджено виконання позивачем податкового зобов'язання зі сплати податку за землю (том 1, а.с. 72-214).
Відповідачем не надано обґрунтувань умисного вчинення позивачем порушення норм п. 287.3 ст 287 ПК України. Також, відповідачем не надано будь-яких обґрунтувань щодо не реалізації активів позивача з 2015 по 2019 рік з метою стягнення з останнього податкового боргу.
За приписами пунктів 41.2 та 41.3 ст. 41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України.
Керуючись п. 95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Таким чином, колегія суддів погоджується з позивачем, що контроль за забезпеченням сплати податкового боргу, у тому числі шляхом звернення стягнення на майно, покладається виключно на контролюючий орган. Натомість, платник податків не має впливу на строки та процедуру реалізації майна. Після оформлення податкової застави подальші дії щодо продажу або примусового стягнення залежать від дій податкового органу або виконавчої служби.
Таким чином, факт сплати податкового боргу через реалізацію застави це дія держави, а не платника, якщо податок було сплачено не добровільно, а шляхом реалізації майна за рішенням податкової, то така сплата є наслідком дій контролюючого органу; не є добровільною; не може тлумачитись як прояв вини платника, бо останній не мав контролю над обставинами, часом чи способом виконання податкового обов'язку.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що сплата самостійно визначених у податкових деклараціях податкових зобов'язань по земельному податку відбулась з порушенням строків такої сплати не з вини позивача, а внаслідок реалізації майна платника податків, яке перебувало в податковій заставі з 2014 року, проведеної контролюючим органом лише в 2019 році. Відтак, колегія суддів вважає, що немає підстав для застосування штрафу за невчасну сплату земельного податку.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають приписам ч. 2 ст. 2 КАС України.
Таким чином, апеляційна скарга позивача є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню із прийняттям постанови про задоволення позову.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України,
Апеляційну скаргу Державного підприємства завод «Арсенал» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства завод «Арсенал» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року - скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12 лютого 2020 року № 0145670410, № 0145240410, № 0145170410.
Стягнути на користь Державного підприємства завод «Арсенал» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві понесені ним судові витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги на суму 66 440 грн (шістдесят шість тисяч чотириста сорок чотири гривні).
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О. М. Ганечко