Справа № 320/13366/25 Суддя (судді) першої інстанції: Жукова Є.О.
30 березня 2026 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В.В.,
суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання протиправним та скасування висновку, наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві про:
- визнання незаконним та скасування висновку службового розслідування від 15.09.2023 щодо дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції № 4 (з обслуговування житлового масиву "Березняки") Дніпровського управління поліції ГУНП у м. Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 ;
- визнання незаконним та скасування наказу ГУНП у м. Києві № 1544 від 22.09.2023 про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- зобов'язання ГУНП у м. Києві поновити позивача на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції № 4 (з обслуговування житлового масиву "Березняки") Дніпровського управління поліції ГУНП у м. Києві у спеціальному званні старшого лейтенанта поліції з дня звільнення;
- стягнення з ГУНП у м. Києві на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 22.09.2023 до моменту фактичного поновлення на посаді.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу подати клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 позовну заяву повернуто позивачу.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем через свого представника - адвоката Григоренка Юрія Сергійовича, подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати ухвалу суду першої інстанції як таку, що ухвалена з порушенням норм процесуального права.
Позивач, покликаючись на правові висновки Верховного суду, вважає, що строк звернення до суду ним не порушений, так як порушення його прав є триваючим. Окрім того, позивач зазначає, що з моменту виникнення спірних правовідносин оскаржував дії відповідача в судовому порядку неодноразово.
У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржувану ухвалу суду першої інстанції.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Розгляд апеляційної скарги проведено у порядку письмового провадження у відповідності до положень ч. 2 ст. 312 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За приписами частин 1-3, 5 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший).
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Тобто, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду для захисту прав, свобод та інтересів особи.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 сформовано правовий висновок, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись». Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Як вказано вище, позивач просить визнати незаконним та скасувати висновок службового розслідування від 15.09.2023 та Наказ ГУНП у м. Києві № 1544 від 22.09.2023 про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що при ознайомленні з матеріалами службового розслідування та оскаржуваним наказом, позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, до суду за захистом своїх прав позивач звернувся лише у 25.02.2025, тобто з пропуском строку, передбаченого чинним законодавством України.
Колегія суддів зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики, тощо. Не реалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
За приписами п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Враховуючи все викладене вище, колегія суддів погоджується з тим, що оскільки недоліки, які не були усунуті позивачем позбавляли суд попередньої інстанції можливості відкрити провадження у справі, останній дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви.
Колегія суддів відхиляє тезу апеляційної скарги щодо збоїв в роботі Системи «Електронний суд» з грудня 2024 року по лютий 2025 року, так як вказане жодним чином не пояснює пропуск строку звернення до суду у період до грудня 2024 року.
Щодо оскарження протиправних дій відповідача в інших судових процесах, колегія суддів зазначає наступне.
На розгляді у Київського окружного адміністративного суду перебувала справа № 320/47500/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві (поданий 14.12.2023) про:
- визнання протиправним та скасування Наказу ГУ НП в м. Києві № 1544 від 22.09.2023, яким застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції позивача;
- поновлення позивача на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції № 4 (з обслуговування житлового масиву "Березняки") Дніпровського управління поліції (далі - Дніпровське УП) ГУНП у м. Києві старшого лейтенанта поліції;
- стягнення з відповідача розміру середньомісячного грошового утримання за вимушений прогул;
- стягнення додаткової грошової винагороди згідно з Порядком та умовами виплати додаткової винагороди поліцейським на період дії воєнного стану (Наказ Міністерства внутрішніх справ України 28.11.2022 № 775) визначену чинним законодавством яку поліцейські отримують щомісячно.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 (не оскаржена) повернуто позовну заяву ОСОБА_1 з усіма доданими до неї документами. Роз'яснено позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Підставою повернення вказаного позову стала відсутність підпису позивача на примірнику позовної заяви.
ОСОБА_1 повторно звернувся з аналогічними позовом до Київського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.03.2024, яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2024, у справі № 320/336/24 позовну заяву повернуто у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
Також, у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2024 у справі № 320/336/24 встановлено наступне: «…Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 13.10.2023 ознайомився з наказом від 13.10.2023 №1775 о/с «Про особовий склад», яким його звільнено зі служби в поліції у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення… Твердження Апелянта про те, що його було ознайомлено з іншими матеріалами службового розслідування лише 30.11.2023, колегія суддів до уваги не приймає з огляду на викладене вище та з урахуванням того, що спірний наказ містить відомості про підстави призначення службового розслідування, встановлені за результатами його проведення обставини, висновки щодо наявності у діях Апелянта складу дисциплінарного проступку та ін...».
Також, ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві, в якому просив суд визнати незаконним та скасувати висновок службового розслідування від 15.09.2023 щодо дільничного офіцера поліції ОСОБА_1.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 (не оскаржено) відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання незаконним та скасування висновку службового розслідування. Роз'яснено позивачеві, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
За приписами ч. 3 ст. 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Також, ч. 8 ст. 169 КАС України встановлює, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
В той же час, ч. 1 ст. 123 КАС України встановлює, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Як встановлено вище, а також в судовому процесі у справі № 320/336/24 причини пропуску строку звернення позивача до суду неодноразово визнані неповажними. Інших підстав для поновлення строку позивачем не зазначається.
Також, колегія суддів не бере до уваги покликання позивача на правові висновки Верховного Суду щодо визнання триваючими правопорушень у спорах щодо незаконного звільнення працівників та поновлення їх на роботі, з огляду на наступне.
Так, справа № 990/29/22 містить правовий висновок Великої Палати, втім такий стосується процедури призначення на посаду судді.
Справа № 826/13216/17 не містить правового висновку Верховного Суду, стосується стягнення податкового боргу та завершена прийняттям рішення суду першої інстанції, яке не було оскаржено сторонами у справі.
Справа № 640/919/21 не містить правового висновку Верховного Суду та стосується бездіяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невиплати гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом. Вказана справа завершена постановленням ухвали про повернення позову, яка не оскаржена сторонами у справі.
Справа № 640/8341/20 не містить правового висновку Верховного Суду та стосується виплати пенсії. Вказана справа завершена постановленням ухвали про повернення позову за заявою позивача.
Справа № 522/9209/1717 не містить правового висновку Верховного Суду та стосується притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вказана справа завершена ухваленням постанови про визнання винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Сторонами у справі така постанова не оскаржена.
Справа № 810/3059/17 не містить правового висновку Верховного Суду, стосується стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій. Вказана справа завершена прийняттям рішення про відмову у задоволенні позову, яке не оскаржено сторонами у справі.
Відомостей щодо існування справи № 639/8334/17 Єдиний державний реєстр судових рішень не містить.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, так як не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання протиправним та скасування висновку, наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О. М. Ганечко