Справа № 620/580/25 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В.
30 березня 2026 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В.В.,
суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, в якому просив:
- визнати протиправними та скасувати постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарських штрафів від 04.12.2024: № 138170, № 138171, № 138172, № 138173, № 138174.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі. Доводи апелянта обґрунтовані, зокрема тим, що він не був перевізником вантажу, як на цьому помилково наполягає відповідач, а тому підстави для притягнення саме Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відповідальності за порушення правил здійснення перевезень - відсутні.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315, статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.09.2024 посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок у період, з 14.10.2024 по 20.10.2024, та у визначений направленням на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) № HP 003573 від 11.10.2024 строк, проведена рейдова перевірка транспортного засобу марки DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Під час перевірки водієм ОСОБА_2 державному інспектору були надані посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, товарно-транспортна накладна №000126 від 15.10.2024 та роздруківку даних роботи цифрового тахографа.
Проаналізувавши дотримання водієм режиму праці та відпочинку відповідно до роздруківки даних роботи цифрового тахографа, старшим державним інспектором були виявлені порушення режиму праці та відпочинку, зокрема такі: безперервне керування більше 4 год. 30 хв 07.10.2024, 08.10.2024 та 15.10.20214; тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку менше 9 послідовних годин 02-03.10.2024 та 07-08.10.2024. У зв'язку з чим державним інспектором було складено Акт додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 15.10.2024 №057695 (далі - Акт). Примірник акту водій отримав, про що зробив власноручний запис в самому акті. Будь-яких пояснень, зауважень в Акті водій не зазначив.
18.10.2024 позивачу було направлено повідомлення про розгляд справ про правопорушення законодавства про автомобільний транспорт із зазначенням часу 30.10.2024 з 10 год. 00 хв. до 11 год. 00 хв. і місця розгляду справи. Додатком до повідомлення була надіслана копія акту №057695 від 15.10.2024. Додатково повідомлення з копією Акту було надіслано і на електронну адресу позивача.
22.10.2024 до територіального органу Укртрансбезпеки з'явився позивач та надав свої усні пояснення аналогічні тим, що викладені в листі спростуванні. Заслухавши пояснення позивача Акт з додатками було перенаправлено до Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області, за місцем реєстрації власника транспортного засобу ОСОБА_3 . Із супровідним листом №39359/26/18-24 від 01.11.2024 Акт з додатками Відділом державного нагляду (контролю) у Житомирській області було повернуто на адресу Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області для прийняття рішення та вжиття заходів за місцезнаходженням суб'єкта господарювання, що зазначений в ТТН.
14.11.2024 позивачу на юридичну адресу згідно даних ЄДРПОУ було направлено повідомлення про розгляд справ про правопорушення законодавства про автомобільний транспорт із зазначенням часу 04.12.2024 з 10 год. 00 хв. до 11 год. 00 хв. і місця розгляду справи. Повідомлення позивачем було отримано 21.11.2024, тобто завчасно до початку розгляду справи.
04.12.2024 до територіального органу Укртрансбезпеки позивач не з'явився.
Проаналізувавши зазначені в листі спростуванні пояснення та зазначені в Акті порушення, керуючись положеннями абзацу 8 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» на позивача винесено постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів від 04.12.2024: № 138170, № 138171, № 138172, № 138173, № 138174.
Вважаючи протиправними оскаржувані постанови, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказав на відсутність підстав для визнання протиправними та скасування спірних постанов з огляду на те, що застосування до позивача, як автомобільного перевізника, адміністративно-господарського штрафу є правомірним.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Нормативно-правовим актом, який визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту є Закон України від 05.04.2001 №2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі Закон №2344-III).
Статтею 1 Закону №2344-III визначено, що автомобільний перевізник це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.
Відповідно до статті Закону №2344-III, законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначається Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку 1567, Рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Відповідно до пункту 12 Порядку №1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Пунктом 13 Порядку №1567 передбачено, що графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
В силу пункту 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Пунктом 15 Порядку № 1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 : більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України від 10.11.1994 № 232/94-ВР «Про транспорт» нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов'язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.
Відповідно до статті 18 Закону № 2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Керуючись частиною 1 статті 34 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Поряд з цим, колегія суддів, дослідивши матеріали справи не погоджується з висновками відповідача про можливість однозначно стверджувати, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в межах спірних правовідносин є саме перевізником, позаяк окрім товарно-транспортної накладної відсутні жодні інші докази вказаної обставини.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази, що водій ОСОБА_2 перебуває у трудових відносинах з позивачем.
Власником транспортного засобу, яким здійснювалось відповідне перевезення є ОСОБА_3 .
Суд першої інстанції вказав, що водієм транспортного засобу під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряючій особі була надана товарно-транспортна накладна №0000126 від 15.10.2024, де в графі «Автомобільний перевізник» зазначено ФОП ОСОБА_1 та його РНОКПП НОМЕР_2 . Отже зі змісту зазначеного документу вбачається, що позивач виступав автомобільним перевізником.
Поряд з цим, колегія суддів вказує, що товарно-транспортна накладна №0000126 від 15.10.2024, на яку посилається відповідач та суд першої інстанції, не може бути належним доказом вчинення порушення позивачем, позаяк в розумінні ст.ст. 73 - 76 КАС України, не є достатнім підтвердженням того, що позивач є саме перевізником, адже складена третіми особами та в контексті встановлених обставин критично оцінюється колегією суддів.
Жодних інших доказів, які б відповідали вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС України, та у встановленому порядку підтверджували факт того, що позивач - Фізична особи-підприємець ОСОБА_1 здійснював відповідне вантажне перевезення, та може бути визнаний перевізником, матеріали справи не містять.
З огляду на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та того, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У свою чергу, відповідач обов'язок щодо доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 КАС України належним чином не виконав.
Відповідно до вимог частини 1 та 2 статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі, його висновки не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому спірне рішення підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи викладене, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних - Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року - скасувати та ухвалити постанову, якою позовні вимоги - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарських штрафів від 04.12.2024: № 138170, № 138171, № 138172, № 138173, № 138174.
Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень нуль копійок).
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О. М. Ганечко