Справа № 620/13067/25 Суддя (судді) першої інстанції: Дар'я ВИНОГРАДОВА
30 березня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Златіна С.В.,
суддів: Осіпової О.О., Кравченка Є.Д.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 (далі - позивач; ОСОБА_2 ) звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради (далі - відповідач; Департамент соціальної політики Чернігівської міськради), в якому просила:
- визнати протиправною відмову Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради оформлену листом № 5378/2-16.04/2025 від 25 листопада 2025 року у видачі ОСОБА_1 посвідчення члена сім' ї загиблого згідно пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та визнати протиправним рішенням Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради № 07-07/1058 від 25 листопада 2025 року про відмову в наданні статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради надати ОСОБА_1 статус члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни та зобов'язати видати ОСОБА_1 посвідчення «Члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни», як особі, на яку поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасувати рішення Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради від 25 листопада 2025 року №07-07/1058 про відмову в наданні ОСОБА_1 статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни;
- зобов'язано Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради надати ОСОБА_1 статус члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни та видати відповідне посвідчення встановленого зразка.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач перебував в зареєстрованому шлюбі з померлим, ОСОБА_3 , який відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 28 березня 2005 року відносився до осіб з інвалідністю внаслідок війни
Не погоджуючись з рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року, представник Департаменту соціальної політики Чернігівської міськради подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що визнання членами сімей загиблих (померлих) ветеранів війни згідно з абзацу 1 пункту 1 частини першої статті 10 Закону членів сім?ї осіб, які померли внаслідок захворювання, пов?язаного з виконанням обов?язків військової служби чи службових обов?язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Законом не передбачено.
Представник Департаменту соціальної політики Чернігівської міськради звернув увагу, що захворювання, яке призвело до смерті ОСОБА_3 , пов?язане з виконанням ним обов?язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що є підставою для видачі позивачу посвідчення «Дружина померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою» відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Підсумовуючи, відповідач зазначив про відсутність правових підстав для надання дружині померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_1 , статусу члена сім?ї загиблого (померлого) ветерана війни на підставі ст. 10 Закону, що залишилося поза увагою суду першої інстанції.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
Відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшло.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2026 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Згідно частини першої статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року - без змін, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 та громадянином ОСОБА_3 укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 .
ОСОБА_3 видано посвідчення серії НОМЕР_1 від 28 березня 2005 року, відповідно до якого, пред'явник цього посвідчення є інвалідом ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 04 серпня 2025 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_3 , у віці 72 роки, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 04 серпня 2025 року складено відповідний актовий запис №2225.
Зі змісту експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України зазначено, що на засіданні Центральної міжвідомчої експертної комісії № 131 від 20 жовтня 2025 року розглянуто звернення і надано, згідно Переліку, та зареєстровану в ЦМЕК 30 вересня 2025 року документацію померлого ОСОБА_3 на предмет встановлення причинного зв'язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Висновок: «Захворювання, що призвело до смерті, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС».
Позивач звернулась до відповідача із заявою про надання їй статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідач листом від 25 листопада 2025 року №5378/2-16.042025 повідомив позивача, що рішенням від 25 листопада 2025 року №07-07/1058 відмовлено у наданні статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни у зв'язку з відсутністю підстав для встановлення дружинам померлих ліквідаторів на Чорнобильській АЕС статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно з пунктом 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Вважаючи таку відмову та рішення відповідача протиправними, ОСОБА_2 звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду виходить з такого.
Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон №3551-XІІ).
За приписами статті 4 Закону №3551-XІІ ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Згідно пунктів 1, 9 частини другої статті 7 Закону №3551-XІІ до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами; осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до пункту 6 Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №20-рп/2004 за Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав (частина перша статті 4).
Розділ II цього Закону визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень.
Це колишні військовослужбовці та особи вільнонайманого складу військових формувань, працівники правоохоронних органів, які безпосередньо брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань усіх видів і родів військ діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і в мирний час, виконували інші обов'язки військової служби та тилового забезпечення, пов'язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Згідно експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 24 жовтня 2025 року №144 захворювання, що призвело до смерті ОСОБА_3 , пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС.
За змістом пункту 1 статті 10 Закону №3551-XІІ до сімей загиблих (померлих) ветеранів війни належать, зокрема, сім'ї осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів.
Як встановлено судом, ОСОБА_2 був ветераном війни в розумінні статті 4 Закону №3551-XІІ, так як за життя став особою з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням від 28 березня 2005 року серії НОМЕР_1 .
У відповідності до пункту 2 статті 10 Закону №3551-XІІ до сімей загиблих (померлих) ветеранів війни належать дружина (чоловік) померлих осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни, а також дружина (чоловік) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге.
На дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасників бойових дій, партизанів, підпільників і учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя особами з інвалідністю, чинність цієї статті поширюється незалежно від часу смерті особи з інвалідністю.
Відповідно до пункту 4 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року №302, членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначеним у статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім'ї загиблого", а членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначеним у статті 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України".
Абзацом 2 пункту 7 цього Положення передбачено, що "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім'ї загиблого", "Посвідчення члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад за місцем реєстрації громадянина.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" поширюється також і на членів сім'ї військовослужбовців, які померли внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та одержаного в період проходження військової служби.
Водночас, в силу абзацу 8 пункту 1 статті 10 Закону №3551-XІІ до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать, зокрема, один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.
Таким чином, оскільки ОСОБА_2 перебувала в зареєстрованому шлюбі з померлим - ОСОБА_3 , який відповідно до посвідчення від 28 березня 2005 року серії НОМЕР_1 відносився до осіб з інвалідністю внаслідок війни, то суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач у відповідності до вимог статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на встановлення статусу члена сім'ї загиблого ветерана війни.
Викладене вище свідчить про те, що відповідач протиправно відмовив у задоволенні заяви позивача про надання їй статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Враховуючи встановлені вище обставини справи та їх правове регулювання, судова колегія вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність у позивача права на отримання статус члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни та відповідного посвідчення встановленого зразка.
Протилежні доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення передбачені статтею 315 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач С.В. Златін
Суддя О.О. Осіпова
Суддя Є.Д. Кравченко
Повний текст судового рішення виготовлено 30 березня 2026 року.