Справа № 640/7720/21 Прізвище судді (суддів) першої інстанції Шевченко О.В.,
Суддя-доповідач Кобаль М.І.
30 березня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Бужак Н.П., Черпака Ю.К.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрколорхім» до Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрколорхім» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Укрколорхім») звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (далі по тексту - відповідач, Київська митниця) в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби №UA100000/2021/000010/1 від 10.03.2021;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 100080/2021/00111 від 10.03.2021.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року значений позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Київська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Укрколорхім» (Покупець) та NorchemOverseasLimited (Продавець) укладено договір № МТ/12022021/UKH від 12.02.2021.
На підставі вказаного договору ТОВ «Укрколорхім» надійшов товар - поліетиленгліколь, декларування якого здійснювалось на підставі митної декларації № UA100080/2021/583220.
Разом з митної декларації № UА100080/2021/583220 декларантом ТОВ «Укрколохім» були надані контролюючому органу наступні документи:
1) сертифікат якості № 763 від 04.03.2021;
2) рахунки-фактури (інвойси) № 01-168 від 08.02.2021, № NKO 64/2021 від 08.02.2021;
3) проформа-інвойс № NOK-08.02.2021 від 12.02.2021;
4) автотранспортна накладна № 767370 від 04.03.2021;
5) декларація про походження товару № 01-168 від 08.02.2021;
6) платіжні доручення в іноземній валюті або банківських металах № 5 від 24.02.2021, №6 від 25.02.2021;
7) рахунок на оплату транспортних послуг № 606 від 02.03.2021;
8) документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка про транспортні витрати доставки вантажу під митними пломбами) № 31017 від 02.03.2021;
9) експертний висновок Київської торгово-промислової палати № Ц-291 від 09.03.2021;
10) зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються № МТ/12022021/UKH від 12.02.2021;
11) договір про надання послуг митного брокера № 21 від 13.06.2019:
12) копія митної декларації країни відправлення № 10418010/040321/0063471 від 04.03.2021;
13) видаткова накладна № УК-0002394 від 27.11.2020;
14) податкові накладні № 117 від 24.11.2020, № 132 від 27.11.2020;
15) прайс-лист від 01.02.2021;
16) договір транспортного експедирування вантажних перевезень у міжнародному сполученні № 13052020 від 01.08.2020;
17) договір транспортного перевезення вантажів № 26022021 від 26.02.2021;
18) інформаційний лист № 238 від 25.12.2020;
19) лист NorchemOverseasLimited від 10.03.2021;
20) лист декларанта № 1003-1 від 10.03.2021.
Митну вартість придбаного товару заявлено за першим методом (ціною договору).
Рішенням про коригування митної вартості товару № UA100000/2021/000010/1 від 10.03.2021Київською митницею відмовлено ТОВ «Укрколорхім» у митному оформленні товару за основним методом (ціною договору) та збільшена митна вартість товару (далі по тексту - оскаржуване рішення).
На підставі вказаного рішення про коригування митної вартості товару Київською митницею видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 100080/2021/00111 від 10.03.2021 (далі по тексту - оскаржувана картка відмови).
Позивач, вважаючи протиправними оскаржувані рішення та картку відмови в прийнятті митної декларації, звернувся до суду з даним позовом до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів ним було надано. Зазначене свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Митним кодексом України (далі по тексту - МК України), Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України) та іншими законами України з питань оподаткування (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).
Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 5 статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Правовими положеннями статті 57 МК України регламентовано, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із ч. 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст. 58 цього Кодексу.
Так, ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Положеннями статті 53 МК визначено, що одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями ч.3 статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Проте, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).
З аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).
Аналіз даної норми дає змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
У даному випадку, під час дослідження первинних документів, які містяться в матеріалах справи та надані позивачем митному органу, встановлено, що їх обсяг дозволяє визначити митну вартість товару за основним (першим) методом.
Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що ТОВ «Укрколорхім» надано митному органу ряд первинних документів, які не є обов'язковими, відповідно до ст. 53 МК України, на підтвердження вірно зазначеної вартості товарів, проте вказане протиправно не було взято до уваги відповідачем.
На думку відповідача, оскільки декларант не надав всі документ, які зазначені в електронному повідомленні, відтак у митниці відсутні у повному обсязі документально підтверджені відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
Разом з тим, рішення про коригування митної вартості товарів не містить конкретного посилання на митну декларацію з максимально наближеними характеристиками товару, за яким можливо перевірити дані встановлені митним органом та порівняти характеристики авто, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Так, у рішенні про коригування митної вартості товарів в обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі статей 54, 55, 57, 58, 59 Митного кодексу України, зазначено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:
1) в платіжних документах від 24.02.2021 за № 5 та від 25.02.2021 за № 6 відсутні посилання щодо оплати саме оцінюваного товару (відсутні посилання на інвойс, прайс-лист або специфікацію), що не дає змоги ідентифікувати зазначену оплату з оцінюваним товаром;
2) в інвойсі від 08.02.2021 за № NKО 64/2021 зазначено, що товар оплачено у повному обсязі. Тобто станом на 08.02.2021 оплата за товар є здійсненою. Однак платіжні документи, що подано до митного оформлення датовано 24.02.2021 та 25.02.2021 відповідно;
3) довідка про транспортні витрати видана ТОВ «Міко-транс-1», однак відповідно до автотранспортної накладної № 767370 перевізником є ТОВ «Вікартранс»;
4) для підтвердження такої складової митної вартості, як транспортні витрати, декларантом надано довідку про транспортні витрати від 02.03.2021 за № 31017, однак, відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 за № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», до документів, які підтверджують вартість транспортування можуть належати: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів: банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг; заявки на перевезення; акт виконаних робіт по наданню послуг з перевезення; калькуляція транспортних втрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту;
5) роздрукована з електронної копії митна декларація країни відправлення № 10418010/040321/0063471 не містить відміток митного органу країни відправлення. Крім того, відповідно до інвойсу від 08.02.2021 за № NKO 64/2021 вартість оцінюваного товару становить 18105,60 євро, однак, відповідно до митної декларації країни відправлення № 10418010/040321/0063471 вартість становить 16531,20 євро;
6) експертний висновок Київської ТПП від 09.03.2021 за №Ц-291 прийнятий до уваги митницею, але не може бути підставою для визнання митної вартості. Експертом під час дослідження вартісний аналіз проводиться на підставі товаросупровідних документів та інформації з мережі Інтернет;
За результатом аналізу додаткових документів, та документів поданих позивачем до митного оформлення, митним органом встановлено наступне:
1) прайс-лист від 01.02.2021 має адресний характер та не містить всього асортименту продукції продавця, а отже не надає інформацію щодо дійсності ціни оцінюваних товарів, що є несумісним з положеннями статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ СОТ 1994);
2) прайс-лист від 01.02.2021 видано фірмою «Norchemoverseaslimited», однак виробником оцінюваного товару є ООО «Завод синтанолов»;
3) декларантом подано до митного оформлення договір від 12.02.2021 за № МТ/12022021/UKH (зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються). Виробником оцінюваного товару є ООО «Завод синтанолов». Однак, до митного оформлення не надано жодного товаросупровідного документу виданого ООО «Завод синтанолов».
Щодо вказаних доводів апелянта колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Так, згідно платіжних документів, то згідно з поясненнями позивача 12.02.2021 продавцем товару - NorchemOverseasLimited було оформлено проформу-інвойс № NOK-08.02.2021 на суму 18 105,6 EUR. Оплата за товар здійснювалась на підставі платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах № 5 від 24.02.2021 на суму 10 000.00 EUR за № 6 від 25.02.2021 на суму 8 105.60 EUR. Тобто, вартість товару була сплачена в повному обсязі.
Безпосередньо у гр. 70 платіжних доручень (призначення платежу) вказано призначення: «prepaymentforchemistrytocontract МТ/12022021/UKH DD 12.02.2021».
Тобто, вказані платіжні доручення містять посилання на відповідний номер контракту, що дає можливість ідентифікувати відповідний товар та оплату за нього. Після здійснення повної оплати товару, продавцем було сформовано інвойс NKO 64.2021 з позначкою « 100 % prepayment», тобто оплачений в повному обсязі до виставлення.
Отже, посилання контролюючого органу, як на підставу для невизнання заявленої позивачем вартості імпортованого товару, на те, що в платіжному документі відсутні посилання щодо оплати саме оцінюваного товару (відсутні посилання на інвойс, прайс-лист, специфікацію та ін.), у зв'язку з чим відсутня можливість ідентифікувати вищевказану оплату з відповідною партією поставки, не заслуговують на увагу суду, оскільки декларантом надано належні документи, які вимагає законодавство, для підтвердження відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Зазначена поставка відбувалась в рамках довгострокового Контракту МТ/12022021/UKH DD 12.02.2021, посилання на який містилося у всіх наданих документах, зокрема в інвойсі № NKO 64/2021 від 08.02.2021 (а.с. 28) на конкретну поставку товару.
Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 11 червня 2019 року у справі №826/6539/17.
Щодо строків оплати товару, до митного оформлення було надано інвойс № NKO 64/2021 з помилково зазначеною у ньому датою (08.02.2021).
Натомість, листом від 10.03.2021 продавець товару повідомив, що вірною датою інвойсу є 04.03.2021, що цілковито узгоджуються зі строками виставлення проформи-інвойсу (12.02.2021), оплатою товару платіжними дорученнями (24-25.02.2021) та виставлення інвойсу з позначкою «оплачено» (04.03.2021).
Факт здійснення повної вартості оплати товару підтверджується відповідними платіжними дорученнями з відмітками банківської установи, чинність яких не ставиться під сумнів митним органом. Додатково листом № 12/01 від 12.03.2021 продавець товару NorehemOverseasLimited підтвердив отримання повної оплати за товар (а.с.61).
Довідкою № КНО-09.7.1.2/72 від 11.03.2021 ПАТ «ПУМБ», у якому позивачем відкрито рахунок, повідомлено, що «TOB «Укрколорхім» згідно з Контрактом № MT/12022021/UKH від 12.02.2021 з фірмою NorchemOverseasLimited (Мальта) та на підставі інвойсу NOK-08.02.2021 здійснено попередню оплату (а.с. 62):
- 24.02.2021 - 10000,00 EUR;
- 25.02.2021- 8105,60 EUR.
Тобто, як безпосереднім постачальником товару, так і банківською установою підтверджено повну оплату партії товару, що поставлявся за інвойсом та щодо якого складено рішення про коригування.
Разом з цим, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Такий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 17.04.2018 у справі №815/329/17 та від 12.03.2019 у справі №803/3649/15.
Щодо довідки про транспортні витрати, то суд зазначає, що законом не визначено доказ, виключно яким повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, і такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.
У свою чергу, Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є належним та допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Наведене узгоджується з позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 06 вересня 2019 року у справі № 815/2501/18, від 22 серпня 2019 року у справі № 810/2784/18, від 21 листопада 2019 у справі № 804/9754/15, від 10.04.2020 у справі № 822/2806/15, від 02.07.2020 у справі № 803/916/17.
Окрім того, ТОВ «Укрколорхім» до митного оформлення, з поміж іншого, були надані:
1) договір транспортного експедирування вантажних перевезень у міжнародному сполученні № 13052020 від 01.08.2020, відповідно до умов якого ТОВ «Міко-Транс-1» (експедитор) взяло на себе зобов'язання організувати надання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу автомобільним транспортом з метою його доставки від пунктів відправлення до пунктів призначення;
2) договір транспортного перевезення вантажів № 26022021 від 26.02.2021, який регулює взаємовідносини експедитора (ТОВ «Міко-Транс-1») та перевізника (ТОВ «Вікартранс»);
3) рахунок на оплату транспортних витрат № 606 від 02.03.2021.
З наведених документів убачається, що саме ТОВ «Міко-транс-1» є експедитором товару, що надійшов ТОВ «Укрколорхім», а відтак має відповідні повноваження на складання довідки про транспортні виграти.
Отже, на підставі документів, поданих позивачем з митною декларацією, відповідач мав змогу визначити вартість транспортної складової та ідентифікувати її як таку, що відноситься до конкретної поставки.
Щодо експортної декларації країни відправлення та прайс-листа, суд апеляційної інстанції зазначає, що ані експортна митна декларація, ані прайс-лист виробника не є обов'язковими для надання документами, відповідно до ч.2 ст. 53 МК України, при визначенні митної вартості товару та не є документами, які підтверджують митну вартість товарів.
Так, відповідно до розділу III Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 за № 599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
До зазначених документів можуть належати:
- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів,-
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
З урахуванням приписів ч.3 ст.53 Митного кодексу України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства країни відправника.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 08.07.2019 у справі № 804/6217/15, від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18, від 09.04.2021 у справі № 804/5143/16.
Митним органом в оскаржуваному рішенні зазначено, що декларація країни відправлення не містить відбитку митного органу країни відправлення. Водночас, відповідачем жодним чином не доведено та не аргументовано, що зазначені обставини вплинули та/або унеможливили визначення заявленої позивачем митної вартості товару за ціною договору.
На підставі контракту № NC-20-01 від 24.12.2020 ООО «Норкем» було складено комерційний інвойс від 08.02.2021, відповідно до умов якого останнє продає на користь NorchemOverseasLimited товар вартістю 16 531.20 EUR. При цьому, вантажоодержувачем такого товару є ТОВ «Укрколорхім». В подальшому, товар був реалізований ТОВ «Укрколорхім» з відповідною комерційною надбавкою NorchemOverseasLimited, що підтверджується наданою постачальником калькуляцією.
Водночас вартість товару, яка вказана у експортній декларації та на яку посилається митний орган, є меншою від вартості, визначеною декларантом ТОВ «Укрколорхім», що не могло бути підставою для корегування митної вартості товару у бік збільшення оскаржуваним рішенням.
Щодо експертного висновку, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 1. 2 ст. 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислові палати мають право, зокрема проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 16.04.2019 у справі № 610/4440/16, від 01 березня 2023 року у справі № 420/18880/21, висновок експерта по своїй суті є результатом практичної діяльності фахівця - оцінювача щодо визначення вартості об'єкта оцінювання, а тому такий висновок може вказувати лише на можливу достовірність контрактної вартості товару та носить консультаційний характер.
Отже, такий висновок може вказувати лише на можливу достовірність контрактної вартості товару, з урахуванням того, що розбіжностей з іншими документами, наданими при розмитненні, висновки експерта не містять.
Щодо товаросупровідних документів виробника товару, то статтею 53 МК України, передбачено перелік документів, що підлягають наданню митному органу і не містить умови про необхідність подання товаросупровідних документів виробника товару, який не є його постачальником.
Отже, позивачем було подано до митниці повний пакет документів на підтвердження достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Митний орган здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості і має право вимагати додаткові документи на підтвердження митної вартості лише у випадку, якщо подані декларантом документи, що підтверджують заявлену митну вартість, перелік яких визначений частиною другою статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, виходячи з наведеного в сукупності, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що наведені відповідачем у спірному рішенні доводи не могли бути підставою для коригування заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту, оскільки не спростовують правомірність визначення такої митної вартості (її складових).
За таких підстав та враховуючи, що вказані вище твердження відповідача спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, а будь-яких доведених підстав для коригування митної вартості товару оскаржуване рішення не містить, суд дійшов висновку, що подані декларантом документи, в даному випадку, слід вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару за ціною договору.
Суд апеляційної інстанції критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами.
Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що митним органом не доведено, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що додаткові документи декларант зобов'язаний надати за наявності, у разі якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ч. 3 ст. 53 МК України).
Тому, витребувані відповідачем додаткові документи можуть бути витребувані за наявністю розбіжностей та надані декларантом виключно за їх наявності.
При цьому, п. 5 ст. 53 МК України встановлює заборону вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що позивачем до митного органу були надані всі необхідні документи для підтвердження числові значення складових митної вартості.
Тобто, вказані обставини свідчать про відсутність необхідних умов, передбачених статтею 59 МК України, для застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів.
Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що за умови подання позивачем при митному оформленні товару вищевказаного переліку документів, який відповідає вимогам закону, у митного органу не було обґрунтованих підстав вважати, що має місце заявлення неповної та/або недостовірної відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірне визначення їх митної вартості.
У процедурі контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються.
Будь-яких доказів того, що ціна імпортованих товарів є недостовірною, або що позивач поніс додаткові витрати, у зв'язку з їх придбанням, відповідач під час розгляду справи не надав.
Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що митним органом не доведено, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.
Отже, митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин і фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за основним методом визначення митної вартості.
Водночас матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товарів базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 року в справі № 826/6346/13 (№К/9901/36092/18).
Верховний Суд у постанові від 11.09.2020 року по справі № 820/10288/15 зазначив, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Водночас приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
У зв'язку з встановленими обставинами та зазначеними нормами чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що оскаржувані рішення Київської митниці №UA100000/2021/000010/1 від 10.03.2021 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 100080/2021/00111 від 10.03.2021 є протиправними та підлягають скасуванню.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов'язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).
Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду, оскільки позивачем була доведена належними доказами заявлена митна вартість товарів.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Київської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Н.П. Бужак
Ю.К. Черпак
Повний текст виготовлено 30.03.2026