Справа № 640/23796/20 Суддя (судді) першої інстанції: Пекний А.С.
30 березня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві: від 26.06.2018 №0108162-1310-2654; від 26.06.2018 № 0108163-1310-2654; від 27.07.2018 № 0113264-1310-2654; від 27.07.2018 № 0113265-1310-2654; від 27.07.2018 № 0113266-1310-2654; від 08.11.2019 №0007595-3314-2654/р; від 01.06.2020 №0219142-3314-2654; від 01.06.2020 №0219140-3314-2654; від 01.06.2020 №0219139-3314-2654; від 01.06.2020 №0219138-3314-2654; від 01.06.2020 №0219137-3314-2654; від 01.06.2020 №0219136-3314-2654; від 01.06.2020 №0219135-3314-2654.
Ухвалою суду від 3 листопада 2025 року залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у м. Києві від 26.06.2018 № 0108162-1310-2654, від 26.06.2018 № 0108163-1310-2654, від 27.07.2018 № 0113264-1310-2654, від 27.07.2018 № 0113265-1310-2654, від 27.07.2018 № 0113266-1310-2654, від 08.11.2019 №0007595-3314-2654/р. В іншій частині позовних вимог розгляд справи продовжено.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2025 року позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено. Визнано протиправними та скасовано прийняті Головним управлінням ДПС у м. Києві податкові повідомлення-рішення від 01 червня 2020 року №0219135-3314-2654, №0219136-3314-2654, №0219137-3314-2654, №0219138-3314-2654, №0219139-3314-2654, №0219140-3314-2654 та №0219142-3314-2654.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2025 року у справі №640/23796/20, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з неповним та невірним з'ясуванням фактичних обставин справи, порушенням норм матеріального права.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 є власником пасіки, яка складається з 10 бджолосімей та розташовується в с. Жилинці Ярмолинецького району Хмельницької області, що підтверджується Ветеринарно-санітарним паспортом пасіки №43, виданим головним державним інспектором ветеринарної медицини Ярмолинецького району Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області.
Також позивач є власником розташованих в с. Жилинці Ярмолинецького району Хмельницької області таких об'єктів нерухомості:
- комплексу загальною площею 812,9 кв.м. за адресою: Хмельницька область, Ярмолинецький район, село Жилинці, вулиця Господарська, 2, яке складається з цегляної вагової А-1, піднавісу на дерть з піноблоків та заліза Б, цегляного зерносклада №2 з складськими приміщеннями В, цегляного зерносклада №3 Г, дерев'яного зерносклада №1 Д, штахетної огорожі 1-2, асфальтної площадки для зерна;
- нежилого приміщення загальною площею 265,1 кв.м. за адресою: Хмельницька область, Ярмолинецький район, село Жилинці, вулиця Господарська, 6а, яке складається з поперечного приміщення (молочний блок) літ.А-1;
- нежилого приміщення загальною площею 159,7 кв.м. за адресою: Хмельницька область, Ярмолинецький район, село Жилинці, вулиця Господарська, 12, яке складається з приміщення ветеринарної аптеки літ.А-1;
- нежитлової будівлі загальною площею 1554,1 кв.м. за адресою: Хмельницька область, Ярмолинецький район, село Жилинці, вулиця Господарська, 6, яке складається з корівнику №1 літ. А-І;
- нежитлової будівлі загальною площею 1541,5 кв.м. за адресою: Хмельницька область, Ярмолинецький район, село Жилинці, вулиця Господарська, 7, яке складається з корівнику №2 літ. А-І;
- нежилого приміщення загальною площею 48,4 кв.м. за адресою: Хмельницька область, Ярмолинецький район, село Жилинці, вулиця Господарська, 11, яке складається з приміщення дизельної;
- нежилого приміщення загальною площею 1184,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з родильного приміщення коровнику №4.
Наведені обставини підтверджуються Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 232832119 від 20.10.2020.
Відповідачем на виконання вимог статті 266 Податкового кодексу України здійснено нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та сформовано податкові - повідомлення рішення:
за 2017 рік - від 26.06.2018 №0108162-1310-2654 у сумі 77,44 грн; від 26.06.2018 №0108163-1310-2654 у сумі 1 895,36 грн; від 27.07.2018 №0113264-1310-2654 у сумі 2 466,40 грн; від 27.07.2018 №0113265-1310-2654 у сумі 2 486,56 грн; від 27.07.2018 №0113266-1310-2654 у сумі 4 24,16 грн;
за 2018 рік та 2017 рік - від 08.11.2019 №0007595-3314-2654/р у сумі 850,08 грн;
за 2019 рік - від 01.06.2020 №0219142-3314-2654 у сумі 282,69 грн; від 01.06.2020 №0219140-3314-2654 у сумі 1 106,26 грн; від 01.06.2020 №0219139-3314-2654 у сумі 6 485,26 грн; від 01.06.2020 №0219138-3314-2654 у сумі 165,67 грн; від 01.06.2020 №0219137-3314-2654 у сумі 6 432,68 грн; від 01.06.2020 №0219136-3314-2654 у сумі 201,97 грн; від 01.06.2020 №0219135-3314-2654 у сумі 4 943,34 грн.
Як вбачається з розрахунків податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017-2019 роки по об'єктах оподаткування, що належать ОСОБА_1 , податок нарахований по таких об'єктах оподаткування:
- комплекс загальної площі 812,9 м2 за адресою: Хмельницька область, Ярмолинецький район, село Жилинці, вулиця Господарська, 2;
- нежиле приміщення загальної площі 265,1 м2 за адресою: Хмельницька область, Ярмолинецький район, село Жилинці, вулиця Господарська, 6а;
- нежиле приміщення загальної площі 159,7м2 м2 за адресою: Хмельницька область, Ярмолинецький район, село Жилинці, вулиця Господарська, 12;
- нежитлова будівля загальної площі 1554,1 м2 за адресою: Хмельницька область, Ярмолинецький район, село Жилинці, вулиця Господарська, 6;
- нежитлова будівля загальної площі 1541,5 м2 за адресою: Хмельницька область, Ярмолинецький район, село Жилинці, вулиця Господарська, 7;
- нежиле приміщення загальної площі 48,4 м2 за адресою: Хмельницька область, Ярмолинецький район, село Жилинці, вулиця Господарська, 11;
- нежиле приміщення загальної площі 1184,6 м2 за адресою: Хмельницька область, Ярмолинецький район, село Жилинці, вулиця Господарська, 9.
Вважаючи такі податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що нежитлові будівлі, які належать позивачу на праві власності, не є об'єктами оподаткування, відповідно до пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, а відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 01.06.2020 №0219142-3314-2654; від 01.06.2020 №0219140-3314-2654; від 01.06.2020 №0219139-3314-2654; від 01.06.2020 №0219138-3314-2654; від 01.06.2020 №0219137-3314-2654; від 01.06.2020 №0219136-3314-2654; від 01.06.2020 №0219135-3314-2654 винесені відповідачем без дотримання вимог закону, що є правовою підставою для їх скасування.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Відповідно до пп 10.1 п. 10 ст. 10 ПК України, до місцевих податків належить податок на майно.
Згідно з пп. 265.1.1 п. 265.1 ст. 265 ПКУ податок на майно складається, зокрема, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки згідно з пп. 266.1.1 п. 266.1ст. 266 ПК України є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до пп. 266.5.1 п. 266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Згідно з п.п. 266.7.2. п.266.7 ст. 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з п.п. 266.7.1 п. 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Податкове зобов'язання за звітний рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (пункт «а» п.п. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПК України).
Підпунктом 266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України визначено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:
а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту «в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів «б» і «в» цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості.
Судом встановлено, що позивач є власником семи об'єктів нерухомості за адресою с. Жилинці Ярмолинецького району Хмельницької області.
Заперечуючи зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, позивач посилався на те, що він є сільськогосподарським товаровиробником, здійснює діяльність з розведення та використання бджіл, виробництва, заготівлі та переробки продуктів бджільництва в Хмельницькій області, Ярмолинецький район, с. Жилинці, а тому користується пільгою, передбаченої підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Відповідно до абзацу "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України законодавцем передбачено одночасно дві умови для звільнення об'єкта нерухомості від оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, а саме:
1) суб'єкт, який володіє об'єктами нерухомості повинен бути сільськогосподарським товаровиробником;
2) об'єкт нерухомості (будівля, споруда) повинен використовуватись безпосередньо у сільськогосподарській діяльності такого сільськогосподарського товаровиробника.
Відповідно до визначення, яке міститься в пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Пунктом 2.28 ст. 2 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» передбачено, що сільськогосподарська діяльність це діяльність з: виробництва продукції рослинництва, зокрема рослинних культур, а також вирощування ягід, фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих грунтах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, а також її обробки, переробки та/або консервації; виробництва продукції тваринництва, зокрема свійських сільськогосподарських тварин, птахівництва, кролівництва, бджільництва, а також розведення шовкопрядів, хробаків, равликів, молюсків, змій та інших плазунів або слимаків, інших наземних ссавців, безхребетних та комах, а також її обробки, переробки та/або консервації; залісення, у тому числі створення захисних лісових насаджень, збирання дикорослих грибів та ягід, інших дикорослих рослин, їх обробки та консервації; розведення та/або утримання, та/або вирощування, та/або вилов прісноводної та/або морської риби, жаб, безхребетних, водоростей та інших гідробіонтів; обробки та/або консервації риби або інших прісноводних чи морських безхребетних, інших об'єктів аквакультури, дикорослих водоростей; надання послуг сільськогосподарського характеру (сіяння, збирання врожаю, зберігання сільськогосподарської продукції).
Згідно з п. 2.151 ст. 2 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, основною діяльністю якої є виробництво сільськогосподарської продукції та/або розведення, вирощування, вилов риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробка на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, а також здійснення операцій з її постачання, причому в такій діяльності питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.
До виробників сільськогосподарської продукції відносять юридичних осіб, фізичних осіб (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності (далі - КВЕД), мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин (ст. 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» від 23 вересня 2008 року № 575-VI).
Законом № 2238 визначено, що продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - це продукція, що виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам Державного класифікатора продукції та послуг. Коди продукції сільського господарства та пов'язані з цим послуги визначені розділом 1 секції А «Продукція сільського господарства, лісового господарства та рибного господарства» Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457.
Наведене свідчить про те, що фізичні особи, які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою КВЕД з урахуванням Державного класифікатора продукції та послуг, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, володіють та використовують будівлі, споруди, що призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, відносяться до сільськогосподарських товаровиробників, з метою визначення об'єкта оподаткування згідно з п.п. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець з 20 листопада 2019 року, види діяльності 01.49 Розведення інших тварин (основний) 11.07 Виробництво безалкогольних напоїв; виробництво мінеральних вод та інших вод, розлитих у пляшки 10.71 Виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами 10.84 Виробництво прянощів і приправ 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід 46.23 Оптова торгівля живими тваринами 10.85 Виробництво готової їжі та страв 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів 01.21 Вирощування винограду 01.24 Вирощування зерняткових і кісточкових фруктів 01.25 Вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників 01.46 Розведення свиней 01.42 Розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості 10.89 Виробництво інших харчових продуктів, н.в.і.у. 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин 47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами 47.24 Роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах.
Спірні податкові повідомлення-рішення сформовано відповідачем за 2019 рік, тобто за період, що не охоплений діяльністю позивача як сільськогосподарського товаровиробника.
Колегія суддів зауважує, що ветеринарно-санітарний паспорт пасіки №43, звіти про проведення лабораторних досліджень та акт обстеження пасіки не є належними доказами, що підтверджують належність позивача до сільськогосподарського товаровиробника, оскільки фізичні особи, які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, користуються відповідною податковою пільгою лише з дати їх державної реєстрації.
Пунктом 22.3 статті 2 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» встановлено, що ведення Державного аграрного реєстру здійснюється шляхом внесення відомостей про виробників сільськогосподарської продукції до Державного аграрного реєстру, включаючи інформацію про обсяги виробленої (вирощеної) ними сільськогосподарської продукції, частку сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік.
Матеріали справи не містять доказів внесення відомостей про ОСОБА_1 як сільськогосподарського виробника до Державного аграрного реєстру про обсяги виробленої (вирощеної) сільськогосподарської продукції, частку сільськогосподарського товаровиробництва.
Щодо наявності пасіки, яка складається з 10 бджолосімей та розташовується в с. Жилинці Ярмолинецького району Хмельницької області, суд зауважує, що позивачу нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на земельні ділянки, на яких розміщено об'єкти нерухомого майна - житлові будинки, нежитлові приміщення та нежитлові будівлі (а.с.52-61)
Суд також враховує, що передбачена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач не підпадає під статус сільськогосподарського товаровиробника у спірний період.
У позовній заяві позивач вказав про те, що належні йому на праві власності об'єкти нерухомого майна віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.
Так, до будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 "Будівлі для тваринництва"; 1271.2 "Будівлі для птахівництва"; 1271.3 "Будівлі для зберігання зерна"; 1271.4 "Будівлі силосні та сінажні"; 1271.5 "Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства"; 1271.6 "Будівлі тепличного господарства"; 1271.7 "Будівлі рибного господарства"; 1271.8 "Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва"; 1271.9 "Будівлі сільськогосподарського призначення інші".
Судова колегія зауважує, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
При цьому, документів, що підтверджують класифікаційні ознаки та функціональне призначення об'єктів нерухомості згідно з ДК 018-2000, позивачем не надано. Відомості про зміну цільового призначення спірних об'єктів нежитлової нерухомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не внесено.
Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, на підставі якої податковим органом було зроблено розрахунки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, підтверджено, що оподатковані об'єкти нерухомого майна є житловими будинками, нежитловими приміщеннями та нежитловими будівлями (комплекс, зерносклади, глиновальковий житловий будинок, молочний блок, приміщення ветеринарної аптеки, корівник, приміщення дизельної) (а.с.52-61).
Також, колегія суддів звертає увагу, що підпункт 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 ПК України передбачає, що платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо:
об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
У постанові від 29 червня 2023 року (справа № 520/342/21), ухваленій у подібних до цієї справи правовідносинах, Верховний Суд, застосовуючи наведену вище норму податкового законодавства, виснував, що платник податків не позбавлений можливості надати до податкового органу уточнюючі документи щодо характеристик оподатковуваних будівель для правильного розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, шляхом застосування відповідних коефіцієнтів для обчислення такого податку.
Суд також зазначив, що у випадку нереалізації платником податків права на проведення звірки даних відсутні підстави для посилань в подальшому на відомості, що можуть мати вплив або на віднесення належного йому нерухомого майна до об'єкта оподаткування взагалі, або ж на розмір ставки податку. Подібний підхід Верховний Суд застосував у постанові від 09 серпня 2022 року (справа №819/1339/16).
Як вбачається з матеріалів справи, після отримання спірних податкових повідомлень-рішень позивач не звертався до податкового органу із заявою в порядку підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 ПК України з метою уточнення класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єктів нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Таким чином, належність спірних об'єктів нерухомого майна до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» матеріалами справи не підтверджується.
Верховний Суд у постанові від 18 лютого 2021 року у справі №812/1800/18 (що також кореспондуються у постанові від 31 травня 2022 року у справі № 420/12318/21) дійшов висновку, що сама по собі наявність спеціального статусу будівлі не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування, оскільки законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом, а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції. У спірному випадку - у сільськогосподарській діяльності.
У відповідності до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457 (надалі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції. Класифікація видів економічної діяльності(КВЕД) є складовою ДК 009:2010.
Відтак, функціональне призначення об'єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля, призначена для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об'єктом оподаткування саме будівлі, які використовуються у сільськогосподарській діяльності, що узгоджується з висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 820/3556/17.
Як вбачається з матеріалів справи, підтвердження використання спірних об'єктів нерухомості у власній господарській діяльності позивачем не надано.
Зокрема, суду не надані будь-які належні та допустимі докази, на підставі яких можливо прийти до висновку, що на вказаних об'єктах нерухомості наявний активний виробничий процес, задіяні потужності для виготовлення продукції, залучені трудові ресурси, основні та оборотні засоби, організований логістичний, бухгалтерський супровід та переміщення продукції на склади тощо.
Таким чином, відповідних доказів на підтвердження того, що спірні об'єкти нерухомості використовується безпосередньо в господарській діяльності ОСОБА_1 , до суду не надано. Оскільки позивач у 2019 році не здійснював сільськогосподарської діяльності з використанням спірних будівель, право на фінансове сприяння з боку держави у вигляді звільнення від сплати податку на такі будівлі він не має.
Вказані висновки викладені також Верховним Судом у постанові від 10 червня 2021 року у справі № 520/4480/19.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись статтями 243, 250, 286, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2025 року скасувати.
Ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан