Справа №522/309/26
Провадження №3/522/374/26
27 березня 2026 року місто Одеса
Суддя Приморського районного суду м.Одеси Коваленко В.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з військової частини НОМЕР_1 стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України,уродженця с.Партизани, Геніченского району, Херсонської області, начальника служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.172-15 КУпАП, -
ОСОБА_1 , 30.12.2025р. будучи військовою службовою особою, під час виконання обов'язків начальника служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 , вчинив самовільне залишення місця несення служби, що виразилося у нез'явленні без поважних причин на службу до військової части НОМЕР_1 та був відсутній на службі протягом дня, чим неналежним чином віднісся до виконання службових обов'язків та недбало поставився до військової служби, порушивши військову дисципліну, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За вказаним фактом було складено протокол серії А2238 №31 від 31.12.2026 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-15КпАП, за кваліфікуючими ознаками: недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, відповідно до письмової заяви просив проводити розгляд справи без його присутності, свою вину у вчиненні вказаного правопорушення визнав у повному обсязі.
Суд вважає, що були створені всі умови для реалізації права особи на доступ до правосуддя, та приймаючи до уваги те, що особа, будучи повідомленою про дату та час розгляду справи в суді, не з'явилася, суд оцінює таку поведінку, як небажання особисто прийняти участь в розгляді справи в суді.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в діях правопорушника наявні ознаки та склад вказаного правопорушення.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч.2 ст.172-15 КУпАП, недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, тягнуть за собою накладення штрафу від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обставини правопорушення та вина ОСОБА_1 підтверджуються наступними доказами, а саме: протоколом серії А2238 №31 від 31.12.2025 року, рапортом від 30.12.2025 року, пояснювальною ОСОБА_1 від 31.12.2025 року, Наказом командира військової частини №387 від 31.12.2025 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , письмовою заявою ОСОБА_1 , витягом із Наказу командира військової частини №273 від 20.09.2024 року та іншими матеріалами.
Таким чином суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч.2 ст.172-15 КпАП за кваліфікуючими ознаками: недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
З урахуванням викладеного, при визначенні виду адміністративного стягнення, що підлягає накладенню на правопорушника, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, вважаю за необхідне застосувати стосовно ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Вирішуючи питання про вид і розмір адміністративного стягнення, суддя враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Відповідно до ст.34 КУпАП обставиною, що пом'якшує відповідальність правопорушника є його щире розкаяння.
Обтяжуючих відповідальність обставин, передбачених ст.35 КУпАП, не встановлено.
З урахуванням викладеного, при визначенні виду адміністративного стягнення, що підлягає накладенню на правопорушника, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, вважаю за необхідне застосувати стосовно ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави.
Керуючись ст.ст.172-20, 283-285 КУпАП, суд, -
Накласти на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП, адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у сумі 17 000 гривень в дохід держави.
На підставі п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти діб з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м.Одеси.
Суддя: