Справа № 521/5690/25
Провадження № 1-кп/521/998/26
04 лютого 2026 року Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12025162470000457 від 25.03.2025 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,раніше судимого:
- 04.02.2025 Малиновським районним судом м. Одеси за ч.4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі,
- 03.03.2025 Київським районним судом м. Одеси за ч.1 ст. 360 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень,
- 05.11.2025 Хаджибейським районним судом м. Одеси за ч.4 ст. 185, ч.1 ст. 71 КК України до 5 років 4 місяців позбавлення волі, вирок Київського районного суду м. Одеси від 03.03.2025 року - виконувати самостійно,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
25.03.2025 року приблизно о 10 год. 50 хв., ОСОБА_3 проходячи біля рампи магазину «Сільпо» за адресою: м. Одеса, вул. Героїв Крут, 17/1, побачив припаркований автомобіль марки ГАЗ (газель) з державним номером реєстрації НОМЕР_1 , в цей час, в останнього виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, яке знаходилось у вищевказаному автомобілі.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, в умовах воєнного стану, який діє в Україні з 24.02.2022, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 (в останнє дію якого продовжено Указом Президента України від 14.01.2025 № 26/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затверджений Законом України № 4020-ІХ від 15.01.2025), переконавшись, що його дії залишаться непоміченими для оточуючих та потерпілого ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , відкрив передні водійські двері, які були на той час не зачинені, проник до салону автомобіля та викрав з нього мобільний телефон у корпусі чорного кольору, на задній поверхні якого наявна наліпка білого кольору із надписами ««РОСО» IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 SN: НОМЕР_4 », з сім-картою оператора мобільного зв'язку «ВФ Україна» НОМЕР_5 , з сім-картою оператора мобільного зв'язку «Київстар» НОМЕР_6 , тим самим викравши вищевказане майно.
Надалі, ОСОБА_3 з місця вчинення кримінального правопорушення зник та отримав реальну можливість розпорядитися викраденим майном, чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 3274 гривні 70 копійок.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.4 ст. 185 КК України, визнав повністю та підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення викладені в обвинувальному акті та пояснив, що він перебуваючи біля магазину «Сільпо» в м. Одеса, помітив автомобіль у якого були відчинені двері, відкривши які він з салону автомобіля викрав мобільний телефон. У скоєному щиро покаявся.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою винуватість у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, підтвердивши викладені обставини в обвинувальному акті, фактичні обставини ніким з учасників судового провадження не оспорювались, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та розглянув справу відповідно з ч. 3 ст. 349 КПК України.
При цьому судом з'ясовано, що всі учасники кримінального провадження правильно розуміють обставини справи та упевнився у добровільності їх позиції. Їм було роз'яснено про те, що якщо докази не будуть досліджені, у такому випадку, вони будуть позбавлені права оскаржувати фактичні обставини справи у апеляційному порядку.
При таких обставинах, за згодою учасників кримінального провадження, які визнали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, докази у судовому засіданні не досліджувалися, згідно до вимог ч.3 ст. 349 КПК України.
З урахуванням викладеного, оцінивши показання обвинуваченого як належний, допустимий та в даному випадку достатній доказ, суд приходить до висновку про кваліфікацію дій ОСОБА_3 , за встановлених судом обставин за - ч.4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, поєднане з проникненням у інше приміщення.
Призначаючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд у відповідності до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання, суд враховує щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування завданого збитку шляхом повернення майна.
Обставинами, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, суд враховує рецидив злочинів.
В якості ознак, що характеризують особу обвинуваченого, суд враховує, що ОСОБА_3 має постійне місце проживання та реєстрації, офіційно не працевлаштований, на обліку лікаря нарколога не перебуває, який відповідно до довідки з КП «Одеський обласний медичний центр психологічного здоров'я» Одеської обласної ради від 01.04.2025 року, перебував на «Д» обліку з 24.07.2007 по 30.03.2016 року з приводу психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання декількох наркотичних речовин симптом залежності, раніше судимий за вчинення умисних кримінальних правопорушень.
Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим діяння, обставини його вчинення, фактично спричинені наслідки кримінального правопорушення, враховуючи обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування завданого збитку шляхом повернення майна, обставин, що його обтяжують, а саме рецидив злочинів, з урахуванням особи обвинуваченого який раніше судимий та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим діяння, та обставини його вчинення, зокрема враховуючи, що обвинувачений вчинив умисний злочин проти власності в умовах воєнного стану, поєднане з проникненням у інше приміщення, який у відповідності до положень ст. 12 КК України є тяжким, та критичне відношення винного до вчиненого, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 , неможливе без ізоляції від суспільства на певний строк, оскільки останній будучі раніше судимим, відповідних висновків для себе не зробив та знов вчинив умисне кримінальне правопорушення проти власності з корисних мотивів, що свідчить про його свідоме нехтування правилами встановленими в суспільстві, відсутність бажання стати на шлях виправлення, що свідчить про його стійку антисоціальну спрямованість, а тому суд вважає, що покаранням, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, буде покарання в межах санкції ч.4 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі, при цьому відсутні підстави для застосування при призначенні покарання ст. ст. 69, 75 КК України.
Крім того, при призначенні покарання ОСОБА_3 , суд враховує правову позицію, викладену в постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23.09.2019 року справа №199/1496/17 провадження №51-2631 кмо19, так оскільки обвинувачений ОСОБА_3 визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення, події якого мали місце до постановлення вироку Хаджибейського районного суду м. Одеси від 05.11.2025 року, яким він визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, та йому призначено покарання, на підставі ч.1 ст. 71 КК України, у виді позбавлення волі на строк 5 років 4 місяці та штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, при призначенні покарання за даним вироком слід керуватись ч. 4 ст. 70 КК України, та з урахуванням конкретних обставин справи та особи обвинуваченого - із застосуванням принципу часткового складання призначених покарань за даним вироком та вироком Хаджибейського районного суду м. Одеси від 05.11.2025 року.
Невідбуте ОСОБА_3 покарання за вироком Київського районного суду м. Одеси від 03.03.2025 року у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, відповідно до ч.3 ст. 72 КК України складанню з іншими видами покарань не підлягає і виконується самостійно.
Що ж стосується строку покарання, яке ОСОБА_3 відбув за попереднім вироком, до моменту постановлення даного вироку, то як прямо зазначено у другому реченні ч. 4 ст. 70 КК України, у цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 цього Кодексу.
Заходи забезпечення кримінального провадження в даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 , а саме - запобіжний захід, не застосовувався.
Таким чином, суд приходить до висновку, про необхідність зарахувати в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, на підставі ч. 4 ст. 70 КК, відбуте частково покарання за вироком Хаджибейського районного суду міста Одеси від 05.11.2025 року.
Процесуальні витрати відсутні.
Цивільний позов по справі заявлений не був.
Питання речових доказів суд вирішує у порядку передбаченому ст.100 КПК України.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 5, 65, 70, 72 КК України, ст.ст. 100, 368-371, 373-376 КПК України, суд -
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначеного покарання за даним вироком та вироком Хаджибейського районного суду м. Одеси від 05.11.2025 року, остаточно до відбуття ОСОБА_3 , призначити покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 6 (шість) місяців.
У строк покарання, остаточно призначеного ОСОБА_3 за сукупністю кримінальних правопорушень, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, зарахувати покарання, частково відбуте за вироком Хаджибейського районного суду міста Одеси від 05.11.2025 року, у виді позбавлення волі, а саме в строк відбування покарання ОСОБА_3 , зарахувати час з 06.12.2025 року дня набрання вироком законної сили по день набрання даним вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Строк відбування остаточно призначеного покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту набрання цим вироком законної сили.
Вирок Київського районного суду м. Одеси від 03.03.2025 року яким ОСОБА_3 засуджений за ч.1 ст. 360 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень - виконувати самостійно.
Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 27.03.2025 року (справа №521/4825/25, №1-кс/521/1357/25), на підставі клопотання слідчого погодженого з прокурором, в ході досудового розслідування, а саме скасувати арешт накладений на: мобільний телефон у корпусі чорного кольору, на задній поверхні якого наявна наліпка білого кольору із надписами «РОСО» IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , SN: НОМЕР_4 », сім-карту оператора мобільного зв'язку «ВФ Україна» із написами « НОМЕР_7 », сім-карту оператора мобільного зв'язку «Київстар» із написами « НОМЕР_8 ».
Речові докази, а саме:
- мобільний телефон у корпусі чорного кольору, на задній поверхні якого наявна наліпка білого кольору із надписами «РОСО» IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , SN: НОМЕР_4 », сім-карту оператора мобільного зв'язку «ВФ Україна» із написами « НОМЕР_7 », сім-карту оператора мобільного зв'язку «Київстар» із написами « НОМЕР_8 » - вважати повернутими потерпілому ОСОБА_5 ;
- DVD-R диск із відеозаписами з камер відео спостереження в період часу з 10 год. 50 хв. 25.03.2025 по 10 год. 55 хв. 25.03.2025 - зберігати при матеріалах кримінального провадження;
- DVD-R диск із відеозаписами з камер відео спостереження в період часу з 10 год. 50 хв. 25.03.2025 по 11 год. 20 хв. 25.03.2025 - зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Хаджибейський районний суд м. Одеси протягом 30 діб з дня проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1