Справа № 826/13854/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кафарський В.В.
30 березня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «С.К.С.» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення №646122/38591109 від 12 квітня 2018 року,-
У серпні 2018 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «С.К.С.» з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення №646122/38591109 від 12 квітня 2018 року.
Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржене рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято безпідставно та всупереч вимогам підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України. Так, позивачем зазначено, що ним було надано повний пакет документів, які розкривають суть здійснених господарської операції, проте контролюючим органом у спірному рішенні не визначено, яких документів не достатньо для реєстрації податкових накладних, що, за висновком позивача свідчить про протиправність прийнятого податковим органом рішення.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «С.К.С.» до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення №646122/38591109 від 12.04.2018 задоволено. Визнано протиправним та скасовано Рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №646122/38591109 від 12.04.2018.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представником Головного управління Державної податкової служби у місті Києві подано апеляційну скаргу, в якій останній просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2025 та від 15.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві, призначено розгляд справи у порядку письмового провадження.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю «С.К.С.» зареєстроване як юридична особа, що підтверджується випискою із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
ТОВ «С.К.С.» перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві як платник податку на додану вартість.
Між ТОВ «С.К.С» (Виконавець) та ТОВ «Юсіель» 02.03.2018 (Замовник) було укладено Договір про надання послуг №1031/18, відповідно до умов якого Замовник дає завдання, а Виконавець приймає на себе обов'язки надавати послуги з налагодження комп'ютерного обладнання системи автоматизації в закладі швидкого харчування за плату. Вартість робіт за договором становить 41 698,00 грн.
У зв'язку із цим, відповідно до вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, позивачем складено податкову накладну №1100289 від 23.03.2018, яку для реєстрації в ЄРПН направлено до податкового органу.
28.03.2018 ТОВ «С.К.С.» отримано квитанцію про зупинення реєстрації ПН №1100289 від 23.03.2018. Причиною зупинення ПН зазначено «Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/послуги 62.09 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає вимогам п.п. 2.1 п. 2 Критеріїв ризиковості платника податку. Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних».
06.04.2018 позивачем за допомогою електронного документообігу направлено податковому органу пояснення №13 щодо господарської операції по зупиненій податковій накладній, до якого додано додаткові підтверджуючі документи: договір від 02.03.2018 №1031/18, акт здачі прийняття робіт по договору від 02.03.2018 №1031/18, специфікацію, довіреність від 22.01.2018 №180201/1.
За результатами розгляду поданих позивачем документів, Комісією Головного управління ДПС у м. Києві прийнято спірне рішення №646122/38591109 від 12.04.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної у зв'язку з ненаданням платником податку копій документів: розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків
Вважаючи таке рішення про відмову в реєстрації податкової накладної протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд вказав про те, що всі сумніви та протиріччя контролюючого органу щодо дотримання позивачем вимог податкового законодавства України під час здійснення господарської діяльності повинні досліджуватися шляхом проведення перевірок такого платника податків, за умови наявності підстав для її проведення, визначених ПК України, а не шляхом блокування реєстрації податкових накладних. Під час реєстрації податкової накладної фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми критеріями шляхом дослідження документів (в тому числі договору), наданих на підтвердження інформації, зазначеної саме у податкових накладних. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій контролюючого органу, підстави та порядок проведення яких визначено нормами Податкового кодексу України.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України у апеляційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.
Відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У частині доводів апелянта щодо правомірності формування квитанцій про зупинення реєстрації податкової накладної, судова колегія врахувала наступне.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначає Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України за №1246 від 29.12.2010 (далі - Порядок №1246).
Так, відповідно до пункту 2 Порядку №1246, податкова накладна це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно з пунктом 12 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01.07.2015); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис, Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Пунктом 13 Порядку №1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Відповідно до пункту 14 Порядку №1246, квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.
У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття (пункт 13 Порядку №1246).
Відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Також пунктом 17 Порядку № 1246 передбачено, що у разі зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування формується квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Така квитанція одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) платнику податку.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для зупинення реєстрації податкової накладної №1100289 від 23.03.2018 визначено пункт 2 Критеріїв ризиковості платника податку.
Розширеного тлумачення підстав віднесення означеної операції до ризикових апелянтом не наведено. Рішення про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю «С.К.С.» ризиковим платникам податку до матеріалів справи не долучено.
На підставі наведеного позивачу запропоновано надати пояснення та копії документів достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.
У постанові від 03 листопада 2021 року у справі № 360/2460/20 Верховний Суд за наслідками аналізу положень Порядку № 520 зазначив, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.
Так, за змістом квитанції відповідачем не вказано, яка саме податкова інформація стала підставою для застосування до позивача критерію ризиковості та не визначено чіткого переліку документів, які необхідно було подати позивачеві для здійснення реєстрації поданої податкової накладної №1100289 від 23.03.2018.
Крім того, у квитанції не конкретизовано, чого мають стосуватися пояснення такого платника податків для того, аби реєстрація податкової накладної стала можливою, що також свідчить про невідповідність сформованої квитанції вимогам, які визначені пунктом 14 Порядку №1246.
Верховним Судом у постановах від 22 липня 2019 року у справі №815/2985/18, від 10 квітня 2020 року у справі № 819/330/18 висловлено правову позицію, згідно якої недотримання податковим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації податкової накладної щодо оформлення квитанції прямо вказує на те, що рішення, яке прийняте на наступному етапі, тобто рішення Комісії про відмову у реєстрації податкової накладної, теж не є законним.
З урахуванням означеного, висновки апелянта щодо зупинення реєстрації податкової накладної у межах чинного законодавства, не є спроможними.
У частині доводів апелянта щодо правомірності прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, судова колегія враховує наступне.
З фактичних обставин справи вбачається, що позивачем подано пояснення на вимогу контролюючого органу і такі документи давали можливість встановити обставини вчинення господарської операції, втім останній дійшов висновку про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних з підстав ненадання платником податку копій документів, а саме: розрахункових документів, банківської виписки з особового рахунку.
Положеннями частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено презумпцію неправомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, згідно якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування у спорі покладено на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Водночас суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття рішень, що містять невмотивовані висновки або обґрунтовані загальними фразами, а не конкретними аргументами, що повинні містити відповідь на ключові питання, за яких виник спір. Тому негативне для особи рішення повинно бути належним чином вмотивоване.
Слід також зазначити, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій платника податку на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України.
Вказану правову позицію викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16 лютого 2023 року у справі №380/7648/22, від 12 березня 2025 року у справі № 420/35189/23.
Отже, предметом розгляду є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.
Щодо покликань апелянта на ненадання позивачем необхідних первинних документів, суд зауважує, що саме лише зазначення про відсутність документів не є достатньою підставою для відмови в реєстрації податкової накладної, оскільки контролюючим органом повинно бути зазначено об'єктивні обставини, які перешкоджають реєстрації податкової накладної з урахуванням відсутності таких документів, при цьому, обов'язково повинна бути надана оцінка тим документам, що фактично подано платником податку.
Разом з тим, за змістом оскаржуваного рішення оцінка документам, що фактично подано позивачем - відсутня.
Суд також звертає увагу на те, що оскільки зміст господарських правовідносин є предметом дослідження в ході проведення податкової перевірки, то в межах спірних правовідносин у контролюючого органу відсутні правові підстави для відмови у реєстрації спірних податкових накладних з підстав наявності чи відсутності певних документів.
Заперечення апелянта щодо позовних вимог про зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1100289 від 23.03.2018 року ТОВ «С.К.С.», реєстрацію якої було зупинено, колегія суддів відхиляє, оскільки такі вимоги позивачем не заявлено та судом не задоволено.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2025 року у справі № 826/13854/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан