Справа № 320/40903/24
30 березня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Грибан І.О., суддів: Ключковича В.Ю., Кузьмишиної О.М., перевіривши матеріали апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав до суду апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення у повному обсязі.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2026 року вказану апеляційну скаргу було залишено без руху та запропоновано апелянту усунути вказані в ній недоліки протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали шляхом подання суду апеляційної інстанції: оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 1453 грн. 44 коп.
Відповідно до довідки Шостого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «ст. 298 Ухвала про залишення апеляційної скарги без руху» від 26 січня 2026 року по справі №320/40903/24 було надіслано Військовій частині НОМЕР_1 , в її електронний кабінет та доставлено вказаний документ до електронного кабінету 27 січня 2026 року о 19:44.
Таким чином, останній день строку на усунення недоліків - 09 лютого 2026 року.
Так, на адресу суду від в/ч НОМЕР_1 13.02.2026 надійшла заява про продовження процесуального строку, яка обґрунтована відсутністю коштів та наявністю права на апеляційне оскарження судового рішення.
Надаючи оцінку поданій заяві, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Тобто, законодавцем визначено, що десятиденний строк є достатнім для усунення як недоліків позовної заяви, так і апеляційної скарги. Однак, як вбачається з матеріалів справи, у межах встановленого судом строку недоліки апеляційної скарги, про які зазначено в ухвалі від 02.02.2026, усунуті не були.
Верховний Суд у постанові від 17.05.2022 у справі № 826/13250/18 підкреслив, що метою продовження процесуального строку, встановленого судом, є сприяння особі у реалізації процесуального права та/або виконанні процесуального обов'язку. Доцільність продовження процесуального строку обумовлюється рівнем ймовірності, наскільки таке продовження буде ефективним у контексті не тільки реалізації особою процесуального права та/або виконанні процесуального обов'язку, а й правової визначеності учасників правовідносин, спір між якими вирішується із застосуванням процесуальних засобів.
У свою чергу жодних доказів вчинення дій, спрямованих на забезпечення сплати судового збору на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, апелянтом не надано, адже додана до заяви виписка з рахунка за 05.02.2026 свідчить лише про відсутність коштів у в/ч НОМЕР_1 , однак не є доказом вчинення дій, спрямованих на забезпечення сплати судового збору після отримання копії ухвали від 26 січня 2026 року про залишення апеляційної скарги без руху.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 № R (81) 7: «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).
Колегія суддів звертає увагу, що сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Разом з тим, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Колегією суддів враховується, що законодавчо закріплений обов'язок суду надати достатній для усунення недоліків апеляційної скарги строк, насамперед, обумовлений специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не забезпечив оскарження у встановленому законом порядку рішення суду першої інстанції, відносини стають стабільними із набранням законної сили рішенням суду.
Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що тривала процедура сплати коштів або їх відсутність не може вважатися поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, адже не є об'єктивною та непереборною причиною пропуску процесуального строку.
Відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб'єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.01.2021 у справі № 500/2544/19.
Таким чином, зважаючи на викладене, станом на 30.03.2026 недоліки апеляційної скарги в частині необхідності надання документу про сплату судового збору усунуті не були.
Пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України передбачено, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до ч. 5 ст. 298 КАС України питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне повернути апеляційну скаргу апелянту.
Керуючись ст. ст. 121, 169, 248, 298, 321, 325 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги - відмовити.
Апеляційну Військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року повернути особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя: І.О. Грибан
Судді: В.Ю. Ключкович
О.М. Кузьмишина