Справа № 640/17689/21
про залишення апеляційної скарги без руху
30 березня 2026 року м. Київ
Суддя-доповідач Шостого апеляційного адміністративного суду Попова О.Г., перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.11.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, третя особа - Міністерство внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19.11.2025 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вище вказане рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Матеріалами справи втановлено, що рішення суду першої інстанції прийняте 19.11.2025. Отже, з урахуванням п. 1 ч. 2 ст. 295 КАС України, останнім днем подання апеляційної скарги було 19.12.2025.
Апелянтом подано до Шостого апеляційного адміністративного суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Як на підставу поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та його поновлення скаржник посилається на те, вказане рішення прийнято без участі позивача, поштовим зв'язком або іншим офіційним способом ОСОБА_1 не отримувала. 17.03.2026 між Барбон Тетяною Сергіївною та Ліпською Романченко Ганною Дмитрівною укладено договір про надання правничої допомоги. Після укладення вказаного договору представником позивача з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що по справі №640/17689/21 19.11.2025 було прийнято рішення. Після ознайомлення з текстом рішення адвокатом 18.03.2026 в системі «Електронний суд» було сформовано заяву про ознайомлення з матеріалами справи. У вказаній заяві адвокат Ганна Ліпська-Романченко просила залучити її в якості представника позивача до участі у справі та надати доступ до електронної справи №640/17689/21 в підсистемі «Електронний суд» для ознайомлення з матеріалами. Заяву від 18.03.2026 приєднано до матеріалів електронної справи, однак станом на 24.03.2026 доступ до вказаної справи представнику позивача не надано. Відтак рішення суду від 19.11.2025 ні позивач, ні особа уповноважена представляти її інтереси станом на день звернення з апеляційною скаргою у встановленому порядку не отримували.
Надаючи оцінку викладеним у клопотанні доводам, суддя-доповідач вважає за необхідне зазначити таке.
Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновленні.
Верховний Суд, зокрема, у постанові від 08.02.2023 у справі №717/314/22, зазначив, що, оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, виключно подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення не може бути підставою для його поновлення без зазначення обставин, які, на переконання заявника, є поважними для прийняття такого процесуального рішення, що, у свою чергу, мають бути підтверджені належними і допустимими доказами.
Оцінюючи поважність наведених позивачем причин пропуску строку на апеляційне оскарження, суддя-доповідач наголошує, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Також, звертає увагу, що особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо дотримання строків апеляційного оскарження.
Також, варто зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права й інтереси інших учасників правовідносин.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (№3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Водночас навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа "Олександр Шевченко проти України", пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Оцінюючи вказані підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду з апеляційною скаргою, колегія суддів не вбачає підстав для визнання поважними причин пропуску позивачем строку на апеляційне оскарження рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.11.2025, так як апелянтом не зазначено та не надано вагомих доказів поважності причин пропуску строку.
Таким чином, апелянту слід подати до суду мотивоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Разом з тим, перевіривши апеляційну скаргу, суддя-доповідач дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам п. 1 ч. 5 ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України з таких підстав.
Так, відповідно до вимог п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою судовий збір справляється в 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 складав 2270 грн.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів передбачених частиною другою цієї статті в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Позовна заява у цій справі містить дві вимоги немайнового характеру.
Таким чином, судовий збір при поданні апеляційної скарги сплачується у розмірі 2270,00 грн * 0,4 * 150% * 0,8 = 1 089,60 грн.
Однак, апелянтом судовий збір сплачено не було у зв'язку із чим вказаний недолік підлягає усуненню.
Згідно з ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 296 Кодексу, застосовуються правила ст. 169 Кодексу, відповідно до яких апеляційна скарга залишається без руху і апелянту надається строк для усунення її недоліків до десяти днів з дня вручення ухвали.
Апелянту слід усунути недоліки апеляційної скарги шляхом подачі доказів сплати судового збору.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням апелянту десятиденного строку з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліків.
Керуючись ст.ст. 133, 169, 295, 296, 298, ч. 2 ст. 321, ч. 2 ст. 325, ст.ст. 328-331 КАС України, суддя-доповідач,
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без руху.
Надати апелянту десятиденний строк на усунення недоліків апеляційної скарги з дня отримання даної ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.Г. Попова