Провадження № 22-ц/803/1486/26 Справа № 203/4382/25 Суддя у 1-й інстанції - Католікян М. О. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 32
31 березня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Петешенкової М.Ю.,
суддів Макарова М.О., Свистунової О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"
на рішення Центрального районного суду міста Дніпра від 15 вересня 2025 року у складі судді Католікяна М.О.
у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У червні 2025 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету - заяву № б/н від 28 грудня 2006 року.
ОСОБА_1 , підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Проте, взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 19 травня 2025 року виникла заборгованість у розмірі 65706,51 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 54898,70 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 10807,81 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача.
Рішенням Центрального районного суду міста Дніпра від 15 вересня 2025 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту видачі відповідачу грошових коштів.
Не погодившись з таким рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» звернулося з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що на підтвердження позову були надані належні та допустимі докази, кредитний договір (заява про приєднання), розрахунок заборгованості, умовам та правилами, що підтверджують отримання коштів відповідачем, їх користуванням та наявністю заборгованості. Суд не перевірив доводи банку про те, що позичальник не оспорював факт укладення кредитного договору, користувався кредитними коштами та не оспорював розрахунок заборгованості наданий банком.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду, з наступних підстав.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно із частиною 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Судом встановлено, що на підтвердження позову АТ КБ «ПриватБанк» надано копію анкети-заяви ОСОБА_1 від 28 грудня 2006 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
Також, АТ КБ «ПриватБанк» надало копію заяви ОСОБА_1 від 20 січня 2024 року про приєднання до розділу “Загальні положення», підрозділів “Кредитні картки», “Поточні рахунки», “Використання картки», “Віддалені канали обслуговування», “Оплата частинами та миттєва розстрочка», “Система переказів PrivatMoney», “Операція у відділеннях (умови та правила проведення операцій у відділеннях Банку)»,»Автоплатежі», “Сервіс BankID», Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ “ПриватБанк», що розміщені в мережі інтернет за адресою www.privatbank.ua/terms, в редакції, чинній на дату підписання заява, які разом становлять договір банківського рахунка, прийняв всі права та обов'язки, встановлені в цьому Договорі та зобов'язався їх належним чином виконувати.
Анкети-заяви містять текст про погодження споживача з Умовами та Правилами надання банківських послуг, але не конкретизовано яка саме редакція Умов та Правил надання банківських послуг погоджена споживачем.
Долучений паспорт споживчого кредиту, який підписаний відповідачем, містить відомості щодо процентної ставки, що застосовується в разі невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту, однак дана інформація має загальний характер та є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою) та була актуальна до 04 лютого 2024 року.
Також банк надав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
На підтвердження позову банком представлено розрахунок заборгованості за кредитним договором, згідно якого існує заборгованість за кредитом станом на 19 травня 2025 року у розмірі 65706,51 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 54898,70 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 10807,81 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту видачі відповідачу грошових коштів, однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, що є підставою для зміни рішення суду.
Згідно з частинами 1, 4 статті 12 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності, закріплений у статті 12 ЦПК, визначає для сторін ризики настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій. Такий принцип, зокрема, полягає у покладанні на позивача (його представника) обов'язку з доведення обставин, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог. Невиконання такого обов'язку несе процесуально негативні наслідки у вигляді настання ризиків, визначених процесуальним законом (закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду, повна або часткова відмова у позові тощо).
За правилами, встановленими частинами 1, 3 статті 13 ЦПК, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Звертаючись з позовом до суду, банк посилався на те, що у зв'язку із невиконанням відповідачем умов кредитного договору від 28 грудня 2006 року, станом на 19 травня 2025 року утворилась заборгованість у розмірі 65706,51 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 54898,70 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 10807,81 грн., в той же час посилався на докази, зокрема, анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, підписану відповідачем 12 січня 2007 року, тобто майже на місяц пізніше до укладання кредитного договору, який ніяким чином не відноситься до укладеного кредитного договору від 28 грудня 2006 року, що є предметом розгляду справи.
Дослідивши зібрані у справі докази окремо й в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у позові з підстав не доведеності належними та допустимими доказами факту видачі кредитних коштів, оскільки банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором від 28 грудня 2006 року, в той час як на підтвердження своїх заявлених позовних вимог посилався на докази, що свідчать про наявність правовідносин між сторонами за іншим кредитним договором, який не є предметом розгляду даної справи.
Отже, суд першої інстанції не звернув належної уваги, що позивачем суду не надано будь-яких належних та допустимих доказів звернення відповідача до банку з метою отримання банківських послуг, саме 28 грудня 2006 року.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України - договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 627 ЦК України - відповідно до статті шостої цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно статті 76 ЦПК України - Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до частини 1 статті 81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно вимог частини 1 статті 76 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є показання свідків, письмові докази, речові, електронні докази і висновки експертів.
Відповідно до статей 77-78 ЦПК України - суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Колегія суддів звертає увагу, що банк зміст, підстави чи вимоги позову в ході розгляду справи судом першої інстанції не уточнював, зміни чи уточнення до позову не подавав. Позивач у позовні не навів обґрунтування своїх вимог щодо стягнення заборгованості та не надав ні суду першої інстанції ні апеляційній інстанції належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт укладання саме кредитного договору між сторонами 28 грудня 2006 року.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції, оскільки встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до положень статті 376 ЦПК України, є підставою для частково задоволення апеляційної скарги та зміни рішення в частині правового обґрунтування відмови у позові.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - задовольнити частково.
Рішення Центрального районного суду міста Дніпра від 15 вересня 2025 року -змінити в частині правового обґрунтування відмови у позові.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 31 березня 2026 року.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Суддя: М.О. Макаров
О.В. Свистунова