Провадження № 22-ц/803/3901/26 Справа № 176/1334/25 Суддя у 1-й інстанції - Волчек Н. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
31 березня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.
суддів Никифоряка Л.П., Агєєва О.В.
за участю секретаря Гречишникової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення невиплачених сум та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
- за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Неверчак Євген Борисович, на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2025 року, -
10.04.2025 року до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення невиплачених сум та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в якому позивач просив стягнути з відповідача на свою користь одноразову грошову допомогу за багаторічну сумлінну працю при звільнені з ДП «СхідГЗК» у зв'язку з виходом на пенсію в розмірі 154200,00 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку одноразової допомоги за багаторічну сумлінну працю при звільненні з ДП «СхідГЗК» у зв'язку з виходом на пенсію за період з 15.03.2022 року по 14.09.2022 року у розмірі 202154,04 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2850,83 грн.
Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення невиплачених сум та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задоволено частково.
Стягнуто із Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу за багаторічну сумлінну працю при звільненні з ДП «СхідГЗК» у зв'язку з виходом на пенсію в розмірі 154200,00 гривень.
Стягнуто із Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку одноразової грошової допомоги за багаторічну сумлінну працю при звільненні з ДП «СхідГЗК» у зв'язку з виходом на пенсію за період з 15 березня 2022 року по 14 вересня 2022 року у розмірі 80000,00 гривень.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто із Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1873,60 гривень.
16.01.2025 рокувід ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Неверчак Євген Борисович,надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про зміну рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2025 року, збільшивши розмір стягнутого середнього заробітку за час затримки розрахунку одноразової грошової допомоги до 202154,04 грн та суму стягнутого судового збору до 2850,83 грн, в іншій частині залишити рішення без змін.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції безпідставно було зменшено суму середнього заробітку за час затримки розрахунку одноразової допомоги за багаторічну сумлінну працю при звільненні за період з 15.03.2022 року по 14.09.2022 року з 202154,04 грн до 80000,00 грн.
Судом першої інстанції невірно трактовано та застосовано позицію Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі №761/9584/15-ц. На думку позивача, наведена вище постанова не є релевантною для застосування в даному спорі.
Від Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 22.12.2025 року по справі №176/1334/25 - залишити без змін. На думку позивача, висновки суду першої інстанції зазначені в рішенні від 22.12.2025 року є такими, що не суперечать чинному законодавству.
Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с.89-92).
Від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Неверчака Є.Б. надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника (93-94).
Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині розміру стягнутих сум стягнутого середнього заробітку за час затримки розрахунку одноразової грошової допомоги та судового збору, апеляційний суд переглядатиме рішення суду саме в цій частині.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи:
Відповідно до трудової книжки, виданої на ім'я позивача - ОСОБА_1 , останній дійсно з 03.11.1986 року по 15.12.2021 року працював на різних посадах на шахті «Смолінська» Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат». 15.12.2021 року позивача звільнено з роботи у зв'язку з виходом на пенсію, ст.38 КЗпП України (а.с. 20-25).
Наказом генерального директора ДП «СхідГЗК» №391 від 06.07.2018 року було введено в дію з 06.07.2018 року «Положення про умови виплати одноразової грошової допомоги за довгорічну сумлінну працю при звільненні з ДП «СхідГЗК» у зв'язку з виходом на пенсію» (а.с. 26-29).
У відповідності до п.п. 2.2, 2.4. «Положення про умови виплати одноразової грошової допомоги за багаторічну сумлінну працю при звільненні з ДП «СхідГЗК» у зв'язку з виходом на пенсію» сума одноразової грошової допомоги для керівників встановлюється в розмірі 5 посадових окладів. Для отримання одноразової грошової допомоги працівник підприємства повинен подати на ім'я генерального директора підприємства письмову заяву встановленої форми.
Згідно з п.1.2 Положення є невід'ємною частиною Колективного договору ДП «СхідГЗК».
Відповідно до супровідного листа від 16.12.2021 року уповноваженим працівником Смолінської шахти ДП «СхідГЗК» на ім'я в.о. генерального директора ДП «СхідГЗК» з визначення права на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні працівників за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію було направлено всі необхідні документи позивача для розгляду комісією питання з визначення його права на виплату допомоги позивачу ОСОБА_1 на 5 аркушах (а.с. 30).
Згідно з письмовою відповіддю ДП «СхідГЗК» №15-10/1788 від 19.03.2025 року на заяву ОСОБА_1 від 03.03.2025 року встановлено, що з 01.04.2022 року наказом по підприємству №87 зупинена дія окремих положень Колективного договору ДП «СхідГЗК». Пунктом 23 Додатку 1 до наказу від 01.04.2022 року №87 зупинена дія п.5.15 Колективного договору, за яким передбачена виплата одноразової допомоги за багаторічну працю на підприємстві і великий трудовий внесок, при розірванні трудового договору за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію. Крім того, Колективним договором на 2024-2025 рік дана виплата не передбачена (а.с. 31).
Відповідно до довідки ДП «СхідГЗК» № 18-30/260 від 06.03.2025 року середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 складає 32160,87 грн, а посадовий оклад ОСОБА_1 складає 30840,00 грн, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 1531,47 грн (а.с. 30 зворот).
Листом від 19.03.2025 року ДП «СхідГЗК», розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 від 03.03.2025 року і останньому було відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги за багаторічну працю на підприємстві (а.с. 31).
Згідно положень статі 117 КЗпП України судом можуть бути задоволені позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Таким чином, оскільки позивач був звільнений з роботи 15.03.2022 року, час затримки кінцевого розрахунку при звільненні, станом на 14.09.2022 року, складає 132 робочих дні.
Середній заробіток за час затримки розрахунку одноразової допомоги за багаторічну сумлінну працю при звільненні з ДП «СхідГЗК» у зв'язку з виходом на пенсію за період з 15.03.2022 року по 14.09.2022 року складає 202154,04 грн (1531,47 грн/день х 132 робочих днів).
Суд першої інстанції дійшов висновку, що визначений позивачем розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку одноразової допомоги за багаторічну сумлінну працю при звільненні з ДП «СхідГЗК» у зв'язку з виходом на пенсію в розмірі 202154,04 гривень перевищує суму заборгованості та є очевидно непропорційним наслідкам правопорушення, несправедливим щодо роботодавця та порушує принцип співмірності. Відтак суд першої інстанції вважав можливим зменшити розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню з ДП «СхідГЗК» на користь ОСОБА_1 , і визначив його в сумі 80000,00 гривень, зазначивши, що саме такий розмір середнього заробітку, на думку суду першої інстанції, є співмірним розміру невиплаченої суми, справедливим до роботодавця і таким, що відповідає обставинам даної справи.
За вищевказаних обставин суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог на загальну суму 234200 грн, яка складається із одноразової грошової допомогу за багаторічну сумлінну працю при звільненні з ДП «СхідГЗК» у зв'язку з виходом на пенсію в розмірі 154200,00 гривень та середнього заробітку за час затримки розрахунку зазначеної одноразової грошової допомоги в розмірі 80000 гривень.
З таким висновком погоджується й колегія суддів апеляційного суду з огляду на таке.
За змістом статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Згідно зі статтею 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Встановивши, що в порушення вимог статті 116 КЗпП відповідач не виплатив усі належні до виплати позивачу суми при звільненні, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Передбачений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.
Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому ст. 117 КЗпП України.
Враховуючи компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
Аналогічні висновки наведено у постанові у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18).
З матеріалів справи вбачається, що розмір одноразової грошової допомогу за багаторічну сумлінну працю при звільненні з ДП «СхідГЗК» у зв'язку з виходом на пенсію становить 154200,00 гривень.
Водночас визначений позивачем розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 15.03.2022 року по 14.09.2022 року складає 202154,04 грн.
Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано застосував висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження №14-62цс18) та зазначені у ній критерії, які слід враховувати при визначенні розміру відшкодування, оскільки визначений позивачем розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку перевищує розмір одноразової грошової допомогу за багаторічну сумлінну працю, тобто невиплаченої суми.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди із рішенням суду.
При таких обставинах апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Судом першої інстанції на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.
Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Неверчак Євген Борисович, залишити без задоволення.
Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлено 31.03.2026 року.
Судді: