Провадження № 22-ц/803/3876/26 Справа № 202/10005/25 Суддя у 1-й інстанції - Михальченко А. О. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
31 березня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.
суддів Никифоряка Л.П., Агєєва О.В.
за участю секретаря Гречишникової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
- за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Кушнір Вікторія Олексіївна, на рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 16 грудня 2025 року, -
15.10.2025 року до Індустріального районного суду м. Дніпра надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якому позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь грошові кошти за розпискою від 05 вересня 2025 року в розмірі 568487,00 гривень; судові витрати по справі покласти на відповідача.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпра від 16 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволенно.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики (розпискою) від 05 вересня 2025 року в розмірі 568487,00 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 4547,89 грн.
16.01.2026 рокувід ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Кушнір Вікторія Олексіївна, надійшла апеляційна скарга в якій ставиться вимога про скасування рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 16.12.2025 року по справі 202/10005/25 та передання справи на новий розгляд за правилами загального провадження.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції проігнорував вказаний відповідачем факт відсутності передачі грошових коштів.
Розгляд справи в спрощеному порядку не надав можливості відповідачу виконати всі необхідні дії доказування. Відмову розгляду справи в загальному порядку суд першої інстанції обґрунтовував тим, що сума боргу не перевищує 250 прожиткових мінімумів тому немає необхідності розгляду в загальному порядку.
Від ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Амбразевич Ольга Сергіївна, надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Позивач зазначає, що оригінал розписки від 05 вересня 2025 року, який наявний в матеріалах справи, підтверджує факт передачі грошових коштів відповідачу. ОСОБА_2 був особисто присутній в судовому засіданні під час розгляду справи, однак не надав доказів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень та не спростував належними і допустимими доказами відсутності в нього зобов'язань щодо повернення боргу по договору позики від 05.09.2025 року.
Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с.72-76).
Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи:
05 вересня 2025 року між ОСОБА_2 (боржник) та ОСОБА_1 (кредитор) укладено договір позики на суму 568487 грн, відповідно до умов якого ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання повернути борг ОСОБА_1 у сумі 568487,00 грн до 05 жовтня 2025 року, що підтверджується оригіналом розписки від 05 вересня 2025 року (а.с. 45).
Проаналізувавши наведений вище доказ, суд першої інстанції зазначив, що зміст власноручно написаної ОСОБА_3 розписки про отримання грошових коштів від ОСОБА_1 свідчить про фактичне отримання грошей та про наявність у нього зобов'язання їх повернути. Текст вказаної розписки містить однозначні відомості про те, що ОСОБА_3 позичає, тобто бере у позику із зобов'язанням повернення, а не отримує на іншій підставі, гроші у ОСОБА_1 у визначеній сумі.
За вищевказаних обставин суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог, оскільки між сторонами виникли правовідносини саме на підставі договору позики, а на день подання позову, тобто на 15.10.2025 року, як і на день ухвалення рішення по справі, суду не надано доказів виконання ОСОБА_2 своїх боргових зобов'язань перед ОСОБА_1 за договором позики.
З таким висновком погоджується й колегія суддів апеляційного суду з огляду на таке.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 1 ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
У відповідності до вимог статті 1047 ЦК України договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадку, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до положень ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
З матеріалів справи вбачається, що 05 вересня 2025 року між ОСОБА_2 (боржник) та ОСОБА_1 (кредитор) укладено договір позики на суму 568487,00 грн, відповідно до умов якого ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання повернути борг ОСОБА_1 у сумі 568487,00 грн до 05 жовтня 2025 року, що підтверджується оригіналом розписки від 05 вересня 2025 року.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі №501/1243/20 та від 26 квітня 2022 року у справі №753/1349/20.
Відповідачем не було надано докази на підтвердження виконання ним зобов'язання, не спростовано існування заборгованості.
Довід апеляційної скарги про обов'язковість розгляду справи в порядку загального провадження є необґрунтованим, оскільки відповідно до п. 5 ч. 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах в яких ціна позову перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в той же час 568487,00 грн не перевищує встановлений розмір. Інших підстав для розгляду справи в порядку загального провадження відповідачем не зазначено.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди із рішенням суду.
При таких обставинах апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Судом першої інстанції на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.
Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Кушнір Вікторія Олексіївна, залишити без задоволення.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 16 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлено 31.03.2026 року.
Судді: