Провадження № 22-ц/803/3617/26 Справа № 243/6789/25 Суддя у 1-й інстанції - Сидоренко І. О. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
31 березня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача Никифоряка Л.П.,
суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.,
за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області,
розглянув відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 15 грудня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Сидоренко І.О.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2025року ОСОБА_1 подала в суд позов проти Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з вимогою про стягнення недоотриманих пенсій, які були нараховані ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі 129 240,95грн, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у сумі 101 776,94грн, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , у сумі 38 915,04грн, що входять до складу спадщини на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом.
Існування таких вимог позивачка пов'язувала із тим, що вона є онукою померлої ОСОБА_3 , померлого ОСОБА_2 , а також донькою померлого ОСОБА_4 . Баба, дід та батько позивача перебували на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, як внутрішньо переміщені особи та отримували пенсію за віком. У зв'язку з похилим віком та станом здоров'я вони не могли використовувати власні гроші (пенсію), у зв'язку з чим у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області перед ними з'явилась заборгованість з виплати пенсії. Після смерті діда, баби та батька відкрилась спадщина, яка складається з недоотриманих за життя пенсій. Позивачка прийняла спадщину шляхом подання нотаріусу відповідної заяви. Приватним нотаріусом було видано позивачці свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 на недоотриману пенсію спадкодавця у сумі 129 240,95грн, після смерті ОСОБА_3 , на недоотриману пенсію спадкодавця у сумі 101 776,94грн та після смерті ОСОБА_4 на недоотриману пенсію спадкодавця у сумі 38 915,04грн. 19 червня 2025року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з заявою про виплату їй недоотриманої пенсії спадкодавців, проте листом їй було повідомлено, що недоотримана пенсія померлих ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розрахована за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, облікована Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області та включена до переліку отримувачів станом на 1 січня 2026року, виплата коштів буде проводитись в межах бюджетних призначень, затверджених бюджетом Пенсійного фонду України на 2026 рік, відповідно до зазначеного Порядку №1165.
Позивачка вважала дії відповідача незаконними та такими, що порушують її право власності, оскільки справа стосується невиплати недоотриманих пенсій, які входять до складу спадщини та є майном позивачки, відповідно виплата не може бути обмежена будь-якими строками. Наполягала на тому, що відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивачки як спадкоємця на отримання всього належного їй спадкового майна.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 15 грудня 2025року позов ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії задоволено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 недоотримані пенсії, які були нараховані: померлому ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 129 240,95грн, померлій ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , в сумі 101 776,94грн, померлому ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , в сумі 38 915,04грн, що входять до складу її спадщини на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2159 (дві тисячі сто п'ятдесят дев'ять) гривень 47 копійок та вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, виснував, що за життя дід, баба та батько позивачки недоотримали пенсію, яка увійшла до складу спадщини, а позивачка є їх спадкоємицею, у встановленому законом порядку прийняла спадщину та набула право на отримання всіх сум невиплачених пенсій спадкодавців без обмеження будь-яким часом.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
07 січня 2026року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Головне управління, Управління) подало безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи “Електронний суд» апеляційну скаргу на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 15 грудня 2025року.
В апеляційній скарзі заявник висловив вимогу про скасування рішення суду першої інстанції та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що судом першої інстанції не в повному обсязі було досліджено обставини справи та доводи Управління, що призвело до порушення норм матеріального права.
Заявник стверджував, що у відповідних листах повідомляв приватного нотаріуса про те, що відповідно до статті 46 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума недоотриманої пенсії може бути зменшена в залежності від дати звернення особи, яка має право на спадщину із оформленим свідоцтвом на спадщину. За результатом розгляду заяв та наданих документів позивачці було нараховано до виплати недоотриману пенсію ОСОБА_2 у розмірі 102385,41грн, ОСОБА_3 у розмірі 33103,60грн та ОСОБА_4 у розмірі 38 915,04грн., суми недоотриманої пенсії розраховані відповідно до частини першої статті 46 вищевказаного Закону, не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, де датами звернення за отриманням пенсії є 21 січня 2025року та 26 травня 2025року.
Зазначав, що виплата недоотриманих пенсій буде проводитись після затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2026рік за умови виділення коштів та в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу позивачка заперечила проти апеляційної скарги, заявляла, що обставини якими скаржник обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду справи та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
12 січня 2026року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду було витребувано зі Слов'янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу №243/6789/25; та 27 січня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29 січня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.
16 лютого 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до судового розгляду на 1200год 31 березня 2026року.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, довідками про доставку електронного листа та отримання документів в Електронному суді.
Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 09 листопада 2022року, актовий запис №3227 /т. 1 а.с.21/.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , 1930року народження, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 07 травня 2024року, актовий запис №1521 /т. 1 а.с.22/.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 25 листопада 2024року, актовий запис №4216 /т. 1 а.с.23/.
Після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належне їм майно.
23 січня 2025 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бунякіною О.В. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за №74, згідно з яким спадкоємцем зазначеного в цьому свідоцтві майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його онука ОСОБА_1 , спадщина складається, в тому числі: з недоотриманої пенсії в розмірі 129 240,95грн, належної ОСОБА_2 ; недоотриманої пенсії, нарахованої ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якої є її чоловік ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та не оформив свої спадкові права, у розмірі 101 776,94 грн /т. 1 а.с.19/.
23 травня 2025 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бунякіною О.В. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за №775, згідно з яким спадкоємцем зазначеного в цьому свідоцтві майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є його дочка ОСОБА_1 , у тому числі з урахуванням 1/2 частки у спадщині, від якої на її користь відмовилась дружина померлого - ОСОБА_5 , спадщина складається з недоотриманої пенсії за період з 01 травня 2018року по 31 грудня 2018року в розмірі 38 915,04 грн, яка належала ОСОБА_4 /т. 1 а.с.20/.
Проте, зазначені у свідоцтвах про право на спадщину за законом суми недоотриманої пенсії так і не були виплачені позивачці, що підтверджували сторони у заявах по суті справи.
19 червня 2025року ОСОБА_1 через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України подала звернення щодо виплати недоотриманої пенсії ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , на яке 16 липня 2025року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було надано відповідь вих. №24504-21628/П-02/8-05000/25, в якій зазначено наступне. 21 січня 2025року заявниця надала заяву про виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які мали статус внутрішньо переміщених осіб. 26 травня 2025року заявниця надала заяву про виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_4 , який мав статус внутрішньо переміщеної особи. Сума недоотриманої пенсії померлих розрахована з урахуванням частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, де датою звернення є день надання заявником, як спадкоємицею, заяви від 04 квітня 2023року про виплату недоотриманої пенсії, яка увійшла до складу спадщини, з усіма необхідними документами. Суми, що увійшли до складу спадщини померлих ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 обліковані в Головному управлінні, включені до переліку отримувачів станом на 01 січня 2026року та будуть виплачуватись відповідно до зазначеного Порядку №1165 після затвердження відповідних бюджетних призначень на 2026рік /т.1 а.с.24-26/.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з'ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що за життя, дід, баба та батько позивача недоотримали пенсію, яка увійшла до складу спадщини, а позивачка є їх спадкоємцем, у встановленому законом порядку прийняла спадщину та отримала свідоцтво про право на спадщину і тому має право на отримання всієї нарахованої та невиплаченої за життя пенсії без обмеження будь-яким часом.
Вислухав пояснення учасників справи котрі з'явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Спір між сторонами виник з приводу захисту позивачкою свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді призначеної, нарахованої, але невиплаченої пенсії спадкодавців.
Частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17 липня 1997року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Відповідно до статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003року сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Зміст частини третьої статті 52 Закону також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020року у справі № 428/6685/19 (провадження № 61-7985св20).
Згідно зі статтею 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі №243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:
- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.
Так, судом встановлено, що позивачка, відповідно до свідоцтва про право на спадщину прийняла спадщину після смерті діда, яка складається з: суми недоотриманої пенсії в розмірі 129 240,95грн, належної ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та суми недоотриманої пенсії у розмірі 101 776,94 грн, нарахованої ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якої був її чоловік ОСОБА_2 , який за життя не оформив свої спадкові права.
Крім того, позивачка, відповідно до свідоцтва про право на спадщину прийняла спадщину після смерті батька, яка складається з суми недоотриманої пенсії в розмірі 38 915,04 грн, належної ОСОБА_4 .
Проте, як наполягала у позовній заяві позивачка, та не заперечував у заявах по суті справи відповідач, недоотримані пенсії ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по свідоцтвам про право на спадщину виплачені так і не були.
Посилання апеляційної скарги на те, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, є безпідставними, оскільки суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину. Вказана норма регулює отримання недоотриманої пенсії з вини пенсіонера, а в даному випадку між сторонами виникли правовідносини стосовно отримання нарахованої, але неодержаної пенсії померлого пенсіонера в порядку спадкування. Сума недоотриманої пенсії змінила свій правовий статус і є вже не пенсією, недоотриманою пенсіонером, а є коштами, які увійшли до складу спадщини і подальше правове регулювання переходу права на ці кошти іншим особам регулюються нормами ЦК України про спадкові відносини.
Підстав для зменшення зазначених у свідоцтвах про право на спадщину за законом сум недоотриманих пенсій, під час розгляду справи не встановлено.
За викладених обставин та на підставі належним чином оцінених доказів, суд першої інстанції встановивши, що позивачка у встановленому Законом порядку прийняла спадщину та має право на спадкове майно - недоотриману пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також встановивши, що видані приватним нотаріусом Бунякіною О.В. свідоцтва про право на спадщину за законом на теперішній час є дійсними, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог у зв'язку з необхідністю захисту прав позивачки, як спадкоємця, на отримання належного їй спадкового майна - пенсії спадкодавців, яка залишилася не отриманою останніми за життя.
Твердження апеляційної скарги про те, що виплата недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 має бути сплачена лише після затвердження бюджету Пенсійного фонду України за умови виділення коштів та в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат, не мають правового значення при вирішенні даного спору та жодним чином не впливають на правильність ухваленого судом першої інстанції рішення, не є підставою для відмови позивачці у задоволенні позову про стягнення на її користь грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії, оскільки стосуються виключно порядку виплати на підставі свідоцтва про право на спадщину недоотриманої спадкодавцями пенсії, а не права позивачки на спадкове майно, яке входить до складу спадщини. Більш того, відповідачем не враховано, що спадкоємець має право на спадкове майно з моменту відкриття спадщини та його право не залежить від виділення коштів на відповідні виплати.
Нарахування недоотриманої пенсії до виплати без фактичного здійснення такої виплати не можна вважати належним виконанням відповідачем своїх зобов'язань. Таке право позивачки передбачено цивільним законодавством і не може обмежуватись через відсутність відповідного фінансування.
Тож, встановивши фактичні обставини у справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваному судовому рішенні, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом.
Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Тож, ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність та обґрунтованість рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Залишити без задоволення апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 15 грудня 2025року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 31 березня 2026року.
Судді: