Провадження № 22-ц/803/4455/26 Справа № 932/18051/25 Суддя у 1-й інстанції - Потоцька С.С. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
31 березня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача Никифоряка Л.П.,
суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.,
за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,
Учасники справи:
заявник/позивач ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Царейкін Михайло Самуілович,
розглянув відкрито в залі судових засідань апеляційного суду в м. Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Дніпра від 19 листопада 2025року, головуючий у суді першої інстанції Потоцька С.С.
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У листопаді 2025року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом проти ОСОБА_2 , визначивши третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Царейкіна Михайла Самуіловича, в якому вимагала: визнати недійсним договір дарування квартири від 09 серпня 2023року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Царейкіним М.С. за реєстровим №631; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з позовом ОСОБА_1 подала в суд заяву про забезпечення позову, в якій вимагала: накласти арешт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на вказану вище квартиру; заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти дії щодо здійснення державної реєстрації прав, пов'язаних з відчуженням та переходом права власності на означену квартиру.
Існування таких вимог заявниця пов'язувала із тим, що позивачкою було пред'явлено до відповідача позов, предметом якого є вимоги про визнання недійсним договору дарування квартири, на підставі якого було перереєстровано право власності на спірну квартиру, та витребування від відповідача з чужого незаконного володіння на користь позивача вказаної квартири.
Вказувала, що подальше відчуження спірної квартири відповідачем на користь інших осіб унеможливить виконання рішення суду про витребування від відповідача спірної квартири, оскільки останній не обмежений в такому праві на даний час, і обраний позивачем спосіб захисту своїх прав буде неефективним.
Вважала, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду та ефективний захист права власності позивача на квартиру.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 19 листопада 2025року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявницею не надано доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження спірного нерухомого майна як до, так і після пред'явлення позову до суду, а саме лише припущення позивачки про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
03 лютого 2026року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 подала безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду міста Дніпра від 19 листопада 2025року.
В апеляційній скарзі висловила вимогу про скасування ухвали суду та просила про задоволення її заяви про забезпечення позову.
Незаконність та необґрунтованість ухвали суду на думку заявника полягає у тому, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що відчуження спірної квартири поза волею позивачки вже один раз відбулось, а тому може бути вчинено повторно для унеможливлення виконання можливого рішення суду у вказаній справі.
Стверджувала, що обґрунтоване припущення про можливе відчуження спірної квартири в черговий раз відповідачем вже є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову без належних додаткових доказів цьому.
Вважала, що заявлені позивачкою заходи забезпечення позову є співмірними з предметом позову, оскільки позов стосується витребування спірного нерухомого майна з чужого незаконного володіння.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу не подали.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
04 лютого 2026року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду витребувано з Шевченківського районного суду міста Дніпра виділені матеріали цивільної справи №932/18051/25; та 13 лютого 2026року виділені матеріали надійшли на адресу апеляційного суду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 лютого 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2026року справу призначено до судового розгляду на 1230год 31 березня 2026року.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, довідками про доставку електронного листа та отримання документів в Електронному суді.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з'ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка ухвали, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
Як правову підставу для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції виснував, що заявником не надано належних та допустимих доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження спірного нерухомого майна, а припущення про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Суд також виснував, що судом не встановлено підстав для задоволення вказаної заяви з огляду на те, що заявник просить забезпечити позов у визначений ним спосіб без надання жодних доказів того, що в разі невжиття заходів забезпечення може бути утрудненим або бути неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову та наявна реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Вислухав пояснення учасників справи котрі з'явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, так як судом першої інстанції при постановленні ухвали додержані норми матеріального і процесуального права.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, у пунктах 1 та 2 частини першої якої передбачено, що позов може забезпечуватись, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Також заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов'язана довести зв'язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення.
Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим або ж ускладниться ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог чи перешкодить ефективному захисту або поновленню порушених прав позивача.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов'язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.
Заразом, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформованої станом на 22 вересня 2025року, номер інформаційної довідки - 444602437, за ОСОБА_2 09 серпня 2023року зареєстровано право власності на квартиру, розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2778466812020, номер запису про право власності - 51306082, на підставі договору дарування від 09 серпня 2023року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіним М.С., зареєстрованого в реєстрі за №631.
Обґрунтовуючи необхідність застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вищевказану квартиру та заборони відповідачу і державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти дії, пов'язані відчуженням та переходом права власності на дану квартиру, ОСОБА_1 посилалась на те, що предметом поданого нею позову є вимоги про визнання недійсним договору дарування квартири, на підставі якого було перереєстровано право власності на спірну квартиру, та витребування вказаної квартири з чужого незаконного володіння відповідача, а подальше відчуження спірної квартири на користь інших осіб унеможливить виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 4 постанови від 22 грудня 2006року № 9 “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Врахувавши ненадання доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження спірного нерухомого майна, та недостатню обґрунтованість заяви, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність достатніх правових підстав для забезпечення позову.
Суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції погоджується.
Так, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
При цьому, обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
У постанові від 20 січня 2025року по справі №916/2907/24 Верховним Судом також зазначено, що обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог заявника. Недоведення заявником дійсної необхідності забезпечення позову, а також недотримання у разі застосування конкретних заходів забезпечення зазначених критеріїв співрозмірності та збалансованості інтересів сторін є підставою для відмови у задоволенні заяви учасника справи про забезпечення позову.
Колегія суддів вважає безпідставними на теперішній час доводи апеляційної скарги, що про можливе подальше відчуження відповідачем спірної квартири на користь інших осіб свідчить те, що квартиру вже один раз було відчужено поза волею позивача, а саме на підставі оспорюваного договору дарування. З цього приводу суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що на теперішній час оспорюваний договір дарування судом недійсним не визнавався, обставини відчуження квартири поза волею позивача в судовому порядку не встановлені, а тому не можуть бути враховані судом як правова підстава для задоволення заяви про забезпечення позову. Слід зазначити, що під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження суду під час розгляду спору по суті і не вирішується під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Проте, ОСОБА_1 таких доказів суду не надала.
Водночас, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення та відчуження квартири на користь інших осіб з метою утруднення чи неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову, без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Тим часом, обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Натомість позивачкою не надано жодних доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування відповідних заходів забезпечення позову.
При зверненні до суду із даною заявою про забезпечення позову заявниця не навела та не підтвердила доказами обставини, які могли б бути підставою для забезпечення позову у справі. Не довела існування реальних ризиків, що відповідач може відчужити майно на користь інших осіб, за час що вже минув з моменту реєстрації за відповідачем права власності на квартиру на підставі договору дарування (з 09 серпня 2023року до моменту звернення ОСОБА_1 до суду з заявою про забезпечення позову у листопаді 2025року) також ніщо не вказує про зміну намірів відповідача.
Позивачкою не надано будь-яких відомостей про намагання відповідача відчужити квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, доводи апеляційної скарги про наявність підстав для забезпечення позову у цій справі, необхідності застосування заходів забезпечення позову є необґрунтованими та недоведеними.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо тлумачення норм процесуального права на свій розсуд, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки місцевого суду.
Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб позивачка надала пояснення та докази щодо обставин, на які вона посилалась як на підставу своїх вимог.
З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням вимог процесуального права та не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Сукупність вищезазначених обставин та положень закону дають підстави вважати, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм процесуального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність та обґрунтованість ухвали суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Дніпра від 19 листопада 2025року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 31 березня 2026року.
Судді: