Провадження № 22-ц/803/4565/26 Справа № 211/4380/25 Суддя у 1-й інстанції - Рагозіна С. О. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
31 березня 2026 року м. Кривий Ріг
справа № 211/4380/25
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Остапенко В.О.,
суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
секретар судового засідання Дяченко Д.П.
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі Дніпропетровської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мартинова Наталія Юріївна, на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 січня 2026 року, яке ухвалено суддею Рагозіною С. О. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні,
В квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - орган опіки та піклування виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Інгулецької районної в місті ради, про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 2012 року по 2015 рік ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у подружніх відносинах, без офіційної реєстрації шлюбу.
ІНФОРМАЦІЯ_1 від спільного життя у сторін народилась донька - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданого Інгулецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області.
Восени 2015 року, через відсутність взаєморозуміння, різні погляди на вирішення сімейних проблем, ігнорування налагодження сімейних відносин, сторони розійшлись.
Відповідач разом з донькою зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , однак тривалий час не проживали за даною адресою. ОСОБА_2 повністю обмежила спілкування позивача з донькою, про місце їх знаходження не повідомляла.
В грудні 2021 року, мати відповідачки - ОСОБА_4 (мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) повідомила позивача, що ОСОБА_2 залишила їх з відповідачкою дочку ОСОБА_5 у неї та вже тривалий час не з'являється, у ОСОБА_4 погіршився стан здоров'я, у зв'язку з чим остання більше не може доглядати за дитиною. Позивач, який був необізнаний про таку ситуацію, одразу забрав доньку жити до себе за адресою: АДРЕСА_2 .
У зв'язку з зазначеним, в січні 2022 року позивач звернувся до ЦНАП «Віза» з заявою щодо визначення місця проживання малолітньої доньки з одним із батьків. На підставі заяви позивача, Службою у справах дітей виконкому Інгулецької районної у місті ради ініційовано проведення оцінки потреб батьків з метою встановлення здатності матері, батька виконувати обов'язки щодо виховання дитини та догляду за нею.
Згідно висновку оцінки потреб сім'ї, складеного під час перевірки, що проводилась з 18 січня 2022 року по 24 січня 2022 року, ОСОБА_1 разом з донькою ОСОБА_3 та співмешканкою ОСОБА_6 мешкають в двокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . Умови проживання задовільні, у дитини є окрема кімната, облаштована місцем для сну, навчання та проведення вільного дозвілля. Дитина з грудня місяця проживає з батьком, оскільки мати залишила дівчинку з бабусею, яка за станом здоров'я не може доглядати за ОСОБА_5 . Дівчинка забезпечена усім необхідним для свого віку.
Згідно листа Криворізького міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді №31/01-08 від 27 січня 2022 року, фахівцем із соціальної роботи було здійснено відвідування сім'ї ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 та було з'ясовано, що за вищевказаною адресою проживає ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є бабусею малолітньої ОСОБА_7 . Зі слів ОСОБА_4 , її донька ОСОБА_2 та онука ОСОБА_8 зареєстровані за даною адресою, але тривалий час разом з нею не проживають. Жінка повідомила, що її донька ОСОБА_2 постійно змінює місце проживання, місце проживання/знаходження їй невідоме. В телефонному режимі ОСОБА_2 повідомила, що проживає за адресою: АДРЕСА_3 , однак за цією адресою фахівцю із соціальної роботи ніхто не відчинив. До КМЦСССДМ ОСОБА_2 не з'явилась.
02 лютого 2022 року Виконавчим комітетом Інгулецької районної у місті ради прийнято рішення № 37 про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 з одним з батьків, а саме: вважати доцільним визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з батьком ОСОБА_1 .
З початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, позивач з родиною виїхав за кордон, та проживає з донькою на даний час у Німеччині (адреса: 72160 Горб-ам-Неккар, Неккар штрассе, 38).
Згідно характеристики ОСОБА_3 , учениці 6-А класу Криворізької гімназії № 82 Криворізької міської Ради від 13 березня 2025 року № 91, родина здобувачки освіти мешкає за адресою: АДРЕСА_4 (юридично). Фактично дитина разом з батьком з літа 2022 року проживає у Німеччині. Мати не мешкає з родиною. Місце її перебування невідоме, вона ніколи не зверталась до освітнього закладу з питань своєї доньки. Дану інформацію класний керівник отримала від батька дівчинки в телефонній розмові. Класний керівник ОСОБА_9 взяла клас, де навчалась дитина, з вересня 2023 року. На той час дитина вже проживала з батьком за кордоном. Жосан ОСОБА_5 навчається в освітньому закладі з четвертого класу. Перебуває на дистанційному навчанні, так як знаходиться за кордоном в Німеччині та навчається там. У молодшій школі зарекомендувала себе як спокійна, врівноважена дитина. Правила поведінки виконувала завжди, не мала порушень дисципліни, реагувала на зауваження дорослих, вчителів, директора гімназії, не перемовлялася з вчителями. Спілкувалась з обмеженою кількістю учнів, але підтримувала товариські стосунки, вміла відстояти свою думку. Дитина онлайн уроки не відвідує, але зрізове контрольне тестування за семестр та рік виконує завжди. Навчається на середньому рівні. На даний час класний керівник підтримує зв'язок лише з батьком ОСОБА_1 . Він завжди реагує на рекомендації, прохання та зауваження, як з боку класного керівника, так і з боку вчителів предметників. Забезпечує вчасне виконання зрізових контрольних робіт дитиною та надсилає їх до освітнього закладу. Батько проявляє зацікавленість в тому, щоб його дитину могли якісно оцінити. З матір'ю дитини класний керівник ніколи зв'язку не мала, і не володіє інформацією про те, яку участь вона приймає у вихованні дитини. Відповідач, покладених законом на батьків обов'язків, не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або взагалі іншої участі у вихованні та утриманні доньки.
Отже, з 2021 року і по теперішній час відповідач не піклується ні про фізичний, ні про духовний розвиток дитини, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі та житті, не цікавиться станом її здоров'я, не спілкується та не відвідує дитину, що в свою чергу свідчить про те, що відповідач самоусунулася від виконання своїх батьківських обов'язків.
На підставі наведеного вище, позивач просив суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 січня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про задоволення позовних вимог позивача. Також просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 3028 грн та витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 24 000 грн.
Апеляційна скарга, окрім мотивів, викладених в позовній заяві, мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не враховано, що мати дитини не мешкає з родиною, місце її перебування невідоме. Вона ніколи не зверталась до освітнього закладу з питань своєї доньки. Дочка сторін у справі з 2021 року проживає разом з батьком в його родині, доказів щодо участі матері ОСОБА_2 у вихованні дитини матеріали справи не містять. Остання не виявляє зацікавленості у житті дочки, не забезпечує її матеріально та не дбає про їх духовний розвиток.
Апелянт вважає, що зважаючи на наведені вище обставини щодо поведінки відповідачки по відношенню до виховання своєї малолітньої дочки, яке полягає у повному самоусуненні ОСОБА_2 від виконання батьківських обов'язків з 2021 року, у суду першої інстанції були відсутні підстави не погоджуватись з висновком органу опіки, який є обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 19 СК України.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мартинову Н.Ю., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Як установлено судом та вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.
В січні 2022 року позивач звернувся до ЦНАП «Віза» з заявою щодо визначення місця проживання малолітньої доньки з одним із батьків. На підставі заяви позивача, Службою у справах дітей виконкому Інгулецької районної у місті ради ініційовано проведення оцінки потреб батьків з метою встановлення здатності матері, батька виконувати обов'язки щодо виховання дитини та догляду за нею.
Згідно висновку оцінки потреб сім'ї, складеного під час перевірки, що проводилась з 18 січня 2022 року по 24 січня 2022 року, ОСОБА_1 разом з донькою ОСОБА_3 та співмешканкою ОСОБА_6 мешкають в двокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . Умови проживання задовільні, у дитини є окрема кімната, облаштована місцем для сну, навчання та проведення вільного дозвілля. Дитина з грудня місяця проживає з батьком, оскільки мати залишила дівчинку з бабусею, яка за станом здоров'я не може доглядати за ОСОБА_5 . Дівчинка забезпечена усім необхідним для свого віку.
Згідно листа Криворізького міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді № 31/01-08 від 27 січня 2022 року, фахівцем із соціальної роботи було здійснено відвідування сім'ї ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 та було з'ясовано, що за вищевказаною адресою проживає ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є бабусею малолітньої ОСОБА_7 . Зі слів ОСОБА_4 , її донька ОСОБА_2 та онука ОСОБА_8 зареєстровані за даною адресою, але тривалий час разом з нею не проживають. Жінка повідомила, що її донька ОСОБА_2 постійно змінює місце проживання, місце проживання/знаходження їй невідоме. В телефонному режимі ОСОБА_2 повідомила, що проживає за адресою: АДРЕСА_3 , однак за цією адресою фахівцю із соціальної роботи ніхто не відчинив. До КМЦСССДМ ОСОБА_2 не з'явилась.
02 лютого 2022 року Виконавчим комітетом Інгулецької районної у місті ради прийнято рішення № 37 про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 з одним з батьків, а саме: вважати доцільним визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з батьком ОСОБА_1 .
З початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, Позивач з родиною виїхав за кордон, та проживає з донькою на даний час у Німеччині (адреса: 72160 Горб-ам-Неккар, Неккар штрассе, 38).
Згідно характеристики ОСОБА_3 , учениці 6-А класу Криворізької гімназії № 82 КМР від 13 березня 2025 року № 91, родина здобувачки освіти мешкає за адресою: АДРЕСА_4 (юридично). Фактично дитина разом з батьком з літа 2022 року проживає у Німеччині. Мати не мешкає з родиною. Місце її перебування невідоме, вона ніколи не зверталась до освітнього закладу з питань своєї доньки. Дану інформацію класний керівник отримала від батька дівчинки в телефонній розмові. Класний керівник ОСОБА_9 взяла клас, де навчалась дитина, з вересня 2023 року. На той час дитина вже проживала з батьком за кордоном. Жосан ОСОБА_5 навчається в освітньому закладі з четвертого класу. Перебуває на дистанційному навчанні, так як знаходиться за кордоном в Німеччині та навчається там. У молодшій школі зарекомендувала себе як спокійна, врівноважена дитина. Правила поведінки виконувала завжди, не мала порушень дисципліни, реагувала на зауваження дорослих, вчителів, директора гімназії, не перемовлялася з вчителями. Спілкувалась з обмеженою кількістю учнів, але підтримувала товариські стосунки, вміла відстояти свою думку. Дитина онлайн уроки не відвідує, але зрізове контрольне тестування за семестр та рік виконує завжди. Навчається на середньому рівні. На даний час класний керівник підтримує зв'язок лише з батьком ОСОБА_1 . Він завжди реагує на рекомендації, прохання та зауваження, як з боку класного керівника, так і з боку вчителів предметників. Забезпечує вчасне виконання зрізових контрольних робіт дитиною та надсилає їх до освітнього закладу. Батько проявляє зацікавленість в тому, щоб його дитину могли якісно оцінити. З матір'ю дитини класний керівник ніколи зв'язку не мала, і не володіє інформацією про те, яку участь вона приймає у вихованні дитини.
Згідно висновку органу опіки та піклування Довгинцівської районної в місті ради щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , виконком Довгинцівської районної в місті ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно малолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із пріоритету якнайкращих інтересів дитини, відсутність виключних підстав для позбавлення батьківських прав, а також врахував те, що позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, яка застосовується лише тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними, позбавлення батьківських прав відповідача не відповідатиме інтересам дитини.
Перевіривши обставини справи, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до положень ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно з ч. 1 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Тлумачення змісту п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дає підстави для висновку, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Наслідком позбавлення батьківських прав, як виняткового заходу, є істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 зазначено, що «ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків».
Згідно з положеннями ч.ч. 4-6 ст.19 СК України при розгляді судом спорів, зокрема, щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Тлумачення ч. 6 ст. 19 СК України дає підстави для висновку, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер.
У постановах Верховного Суду від 07 березня 2024 року у справі №947/7448/22 (провадження № 61-18610св23), від 07 червня 2024 року у справі №740/3478/23 (провадження № 61-5260св24) Верховний Суд вказав про те, що висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер та є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом.
Судам необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, застосовується лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Самі пособі встановлені судами факти, що батьки не у достатній мірі спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість, і застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 20 березня 2024 року у справі № 204/2097/22 (провадження № 61-951св24), 07 лютого 2024 року у справі № 455/307/22 (провадження № 61-16965св23), 22 листопада 2023 року у справі № 1915/2789/12 (провадження № 61-14726св23), 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19).
У рішенні у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька/матері спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обґрунтовуючи заявлений позов, позивач посилався на те, що дитина з 2021 року проживає разом з батьком, який здійснює виховання дочки та її утримання, натомість відповідачка не виконує своїх батьківських обов'язків та не виходить на зв'язок.
Проте позивачем не надано належних, достатніх і допустимих доказів винної поведінки відповідачки із ухилення від виховання дитини і свідомого нехтування нею своїми батьківськими обов'язками.
Так, суд першої інстанції об'єктивно і правильно вказав, що характеристика з місця навчання дитини, в якій зазначено, що мати у вихованні дитини участі не бере, з нею не проживає та не спілкується, з матір'ю дитини класний керівник ніколи зв'язку не мала, і не володіє інформацією про те, яку участь вона приймає у вихованні дитини, не є достатніми доказами для позбавлення відповідачки батьківських прав, оскільки беззаперечно не доводить, що відповідачка повністю свідомо усунулась від виконання батьківських обов'язків.
Окрім того, не можуть слугувати достовірними, достатніми та переконливими доказами наведеного і надані у суді першої інстанції показання свідків, оскільки останні, як правильно вказав суд першої інстанції, підтвердили тільки тривалу відсутність відповідачки.
Презумція обґрунтованості позовних вимог вказує на обов'язок позивача довести належними, допустимими та достатніми доказами винне та свідоме ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків.
Головним доказом, на який позивачка посилається як на підставу для задоволення її вимог є висновок органу опіки та піклування, відповідно до якого позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дочки сторін визнано доцільним.
Статтею 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Колегія суддів, керуючись положеннями ст. 19 СК України, вважає що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги вказаний висновок органу опіки та піклування з огляду на таке.
Згідно із ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Вказуючи про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, орган опіки та піклування виходив з документів, наданих йому заявником; зі слів сусідів та родичів, що мати ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків відносно малолітньої дочки.
Із висновку не можна з'ясувати, яким чином позбавлення батьківських прав відповідачки сприятиме захисту інтересів дитини та позитивно впливатиме на подальше життя. Наявний висновок органу опіки та піклування не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, що мати є явно неблагополучна та нездатна виконувати батьківські обов'язки, або інші достатні підстави для застосування такого крайнього заходу.
Суд першої інстанції обґрунтовано зауважив, що висновок органу опіки та піклування не містить мотивів прийнятого рішення про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновок наданий органом опіки та піклування є недостатньо обґрунтованим, оскільки не містить обставин та аргументів, які б вказували на наявність підстав для застосування відносно відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав. З висновку неможливо встановити, чому мати мало приймає участі у житті дитини, які причини слугували цьому у зв'язку із чим вона проживає на відстані, де саме, які відносини між колишнім подружжям, чи існували перешкоди у спілкуванні з дитиною.
Оскільки висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, який повинен містити відомості щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування батьком/матір'ю своїми обов'язками і були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що найкраще відповідатиме інтересам дитини, а у справі, що переглядається, наданий висновок таких даних не містить, тому суд першої інстанції обґрунтовано не взяв його до уваги.
Таким чином, доводи скарги про те, що згідно з висновком органу опіки та піклування визнано за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно дочки, колегія суддів відхиляє. Оскільки такий належним чином не обґрунтований та не є обов'язковий відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 травня 2020 року у справі № 753/2025/19, де вказано, що висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав не є обов'язковим для суду, такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом.
Також суж першої інстанції вірно встановив, що фактично цей спір щодо позбавлення батьківських прав був ініційований батьком дитини, з яким дитина фактично проживає і продовжує проживати та позивачем не доведено, що на час звернення до суду батька з позовом про позбавлення відповідачки батьківських прав, порушені права позивача та між сторонами існує спір з приводу дитини: відповідач не подала до суду відзив на позовну заяву, не звернулася до суду із зустрічним позовом, не вимагала і не вимагає повернення дитини. Позивачем не надано належних та допустимих доказів винної поведінки відповідачки щодо умисного ухилення від виконання батьківських обов'язків, як і не доведено, що інтереси дитини потребують позбавлення матері батьківських прав щодо неї з урахуванням тривалого проживання дитини з батьком. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові 10 липня 2024 року у справі № 127/16211/23 (провадження № 61-1964 св 24) та 05 червня 2024 року у справі № 202/3044/23 (провадження № 61-3887 св 24).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22).
Посилання у скарзі представника позивача на те, що дитина проживає разом із ним та його новою сім'єю з 2021 року та не бачиться із відповідачем, не є підставою для позбавлення матері батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивач не довів, і колегія суддів їх відхиляє.
Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків неодноразово було викладено у постановах Верховного Суду, зокрема, від 06 червня 2024 року у справі № 132/2049/23,від 25 вересня 2024 року у справі № 206/1513/23, від 02 жовтня 2024 року у справі № 2-5679/11, від 04 вересня 2024 року у справі № 608/858/22, тощо.
Крім того у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач притягувалась до кримінальної чи адміністративної відповідальності, у зв'язку з неналежним поводженням щодо дочки, вчиняла насильство щодо неї, свідомо нехтувала своїми батьківськими обов'язками.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено обставин свідомого винного ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов'язків, навмисного нехтування ними, необхідності застосування крайнього заходу втручання у права дитини на зростання в сім'ї та підтримання зв'язків з дочкою, неможливості застосування альтернативних, менш суворих заходів, відповідність такого заходу якнайкращим інтересам дитини та його виправданість.
Отже, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність правових підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав та про відмову у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги по суті позовних вимог не впливають на правильність висновків суду першої інстанції. Крім того, наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мартинова Наталія Юріївна, - залишити без задоволення.
Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 січня 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повне судове рішення складено 31 березня 2026 року.
Головуючий:
Судді: