Провадження № 11-сс/803/661/26 Справа № 202/1800/26 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
25 березня 2026 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,(в режимі відеоконференції)
підозрюваного ОСОБА_7 ,(в режимі відеоконференції)
захисника ОСОБА_8 ,(в режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі, матеріали з кримінального провадження №12024040000001411 за апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , прокурора відділу Дніпропетровської обласної ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 14 березня 2026 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307КК України,
Ухвалою слідчого судді від 14 березня 2026 року застосовано стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 11 травня 2026 року та визначено заставу в сумі 665 600 грн.
Своє рішення слідчий суддя мотивував обґрунтованою підозрою стосовно ОСОБА_7 . При цьому, слідчий суддя встановив наявність ризиків, що остання може: переховуватися від органів досудового розслідування або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають значення для досудового розслідування, незаконно впливати на інших підозрюваних, свідків у цьому кримінальному проваджені, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також слідчий суддя врахував обставини зазначені в ст. 178 КПК України, тому дійшов висновку про необхідність застосування виключного запобіжного заходу. Також, слідчий суддя керуючись ст. 183 КПК України, визначив заставу.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_7 цілодобовий домашній арешт, оскільки ризики не доведенні та спростовуються наявністю у останньої місця проживання, та поведінкою ОСОБА_7 , яка не збирається вчиняти протиправну поведінку.
Прокурор в апеляційній скарзі просить збільшити заставу до 500 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 664 000грн., так як за час протиправної діяльності ОСОБА_7 у злочинній групі систематично збула наркотичні засобі близько на 2 500 000 грн.
Під час перегляду підозрювана та захисник підтримали апеляційну скаргу останнього, а прокурор підтримав свою апеляційну скаргу.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги, ухвалу слідчого судді, та матеріали клопотання, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначені змістом ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного перегляду оскарженої ухвали встановлено, що слідчий суддя дотримався вказаних вимог закону застосувавши до ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Так, згідно до матеріалів клопотання у СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження № 12024040000001411 від 06.11.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
13.03.2026 року у порядку ст. ст. 276-278 КПК України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Під час розгляду клопотання слідчий суддя встановив наявність обґрунтованої підозри стосовно ОСОБА_7 за ч.2 ст. 307КК України, яка в апеляційному порядку не оскаржується, тому апеляційним судом не перевіряється.
Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи сторони захисту в частині відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які зазначені в оскарженій ухвалі слідчого судді, з огляду на наступне.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст.177 КПК України.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З урахуванням наведеного, посилання сторони захисту на відсутність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, переховування ОСОБА_7 апеляційний суд визнає неспроможними, оскільки на даний час вона підозрюється у скоєнні тяжкого злочину. Крім цього, ОСОБА_7 не працевлаштована, згідно підозри є організатором вчинення кримінального правопорушення.
Також наявний ризик, передбачений п. 2 ч.1 ст. 177 КПК України, так як ОСОБА_7 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки на даний час не розкрито всі факти протиправної діяльності, збираються докази.
При наявності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України - впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує встановлену КПК України, процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України, оскільки покази учасників кримінального провадження, які станом на даний час ще не допитані в судовому засіданні, мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування. Крім цього, з матеріалів клопотання видно, що злочин вчинено із застосуванням насилля до потерпілого, тому ризик впливу на потерпілого продовжує існувати.
Щодо наявності ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України - можливого продовження чи вчинення кримінального правопорушення свідчить той факт, що підозрюваний не працевлаштований офіційно, не має постійного заробітку, та враховуючи роль ОСОБА_7 в злочинній організації, згідно підозри.
За вказаних обставин, доводи апеляційної скарги про відсутність ризиків є безпідставними, так як наявність ризиків є доведеною.
Таким чином, приймаючи рішення про застосування до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя в повній мірі дотримався вимог кримінального процесуального закону, врахував усі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу та обрав останньому винятковий у вигляді тримання під вартою, довівши, що більш м'які запобіжні заходи, зазначені у ст. 176 КПК України, не зможуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, та саме такий вид унеможливить здійснити ОСОБА_7 дії, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5ч.1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Дані про особу ОСОБА_7 зазначені в апеляційній скаргі мають місце, але враховуючи обґрунтованість підозри та наявність ризиків не дають підстав для відмови у задоволенні клопотання слідчого.
Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора, то апеляційний суд вказує про таке.
Так, як зазначено в ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановлені ухвали при застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
В ч. 5 ст. 182 КПК України закріплені межі розміру застави залежно від ступеня тяжкості вчиненого особою злочину, зокрема розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Слідчий суддя визначаючи розмір застави ОСОБА_7 врахував вказані норми закону, які дають підстави для обрання застави поза межами норм ч.5 ст. 182 КПК України. Визначена слідчим суддею сума застави є правильною на даній стадії беручи до уваги обґрунтованість підозри, а саме період вчинення злочину та наявність ризиків, даних про особу ОСОБА_7 , її вік, відсутність судимостей, тому визначена застава у розмірі 200 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 600 грн., і узгоджується з вимогами зазначених положень КПК України, якими передбачено обов'язок слідчого судді визначити розмір застави достатньої для виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, що також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, в частині того, що застава повинна достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього. На час апеляційного перегляду ОСОБА_7 не внесла заставу. Доводи апеляційної скарги прокурора про необхідність визначення застави в більшій сумі не підтвердженні документально.
Таким чином, враховуючи наведене, конкретні обставини кримінального провадження, колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді про застосування стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в сумі 665 600 грн., що у повній мірі відповідає вимогам закону.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 14 березня 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_10