Провадження № 11-кп/803/1312/26 Справа № 209/8278/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
24 березня 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Кам'янського від 10 лютого 2026 року про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025040000000266 щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 (приймає участь в режимі відеоконференції),
адвоката в режимі відеоконференції ОСОБА_5 ,
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Кам'янського від 10 лютого 2026 року продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 строком до 09 квітня 2026 року до 22.00 год.
Судом першої інстанції встановлено, що продовжують існувати ризики, які були встановлені раніше, зокрема переховування від суду, вчините інше кримінальне правопорушення на переконання суду першої інстанції, наведені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який.
Крім цього, судом враховано те, що обвинувачений раніше неодноразово судимий, має стійку антисоціальну поведінку та зневажливо ставиться до суспільства, встановлених у ньому правил, життя та здоров'я інших осіб.
В апеляції:
- захисник просить скасувати ухвалу суду та застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Судом не взято до уваги, те що обвинувачений має постійне місце реєстрації проживання, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , позитивно характеризується за місцем проживання, має міцні соціальні зв'язки, Також, судом не взято до уваги те, що у даному кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування, слідчим суддею Індустріального районного суду міста Дніпра допитано потерпілу ОСОБА_9 .
Також зазначає, що жодний ризик передбачений статтею 177 КПК України прокурором не доведений.
Обвинуваченому не має сенсу переховуватись від суду так як, при переховуванні він сам собі нашкодить, що може в подальшому призвести до отримання санкції у вигляді позбавлення волі.
Судом не визначено заставу.
Заслухавши захисника та обвинуваченого, які просили задовольнити апеляційну скаргу, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до матеріалів справи в провадженні Дніпровського районного суду м. Кам'янського перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.149 КК України.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_6 , мотивуючи свою позицію тим, що ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які були наявні при обранні запобіжного заходу, не змінилися, нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого не з'явилось.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 .
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, які в своїй сукупності вказують на вірогідну причетність останнього до інкримінованого злочину, а отже обвинувачення не є вочевидь безпідставним.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора відносно обвинуваченого ОСОБА_6 у контексті наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, суд першої інстанції встановив, що вони є обґрунтованими, а заявлені ризики об'єктивно існують.
Слідчим суддею не встановлено будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, необхідних для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, з чим також погоджується колегія суддів.
Таким чином, вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати та виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів та за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої, а тому, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину та покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винуватим, існує реальний ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Крім цього, судом першої інстанції встановлено, що є виправданим і ризик вчинення обвинуваченим нового умисного злочину, оскільки обвинувачений раніше неодноразово судимий, має стійку антисоціальну поведінку та зневажливо ставиться до суспільства, встановлених у ньому правил, життя та здоров'я інших осіб, що свідчить про особливу вагомість встановлених щодо нього ризиків з числа, передбачених ст.177 КПК України.
При цьому, зазначені ризики об'єктивно збільшуються з урахуванням введення в Україні військового стану через агресію Російської Федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, іншого запобіжного заходу, що може значно ускладнити органам правопорядку вжиття заходів реагування на таку поведінку обвинуваченого та забезпечити належне виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що судом не взято до уваги те, що у даному кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування слідчим суддею Індустріального районного суду міста Дніпра допитано потерпілу ОСОБА_9 , оскільки суд першої інстанції відхилив доводи сторони обвинувачення щодо наявності ризику впливу на потерпілу, оскільки, як встановлено в підготовчому судовому засіданні, остання перебуває за кордоном.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки зазначені ризики встановлені в ухвалі суду та підтверджується наданими судом першої інстанції матеріалами, відповідно до яких заявлені ризики об'єктивно існують і для їх запобігання необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Обговорюючи питання про можливість усунення вказаних ризиків у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання ОСОБА_6 під вартою, колегія суддів вважає, що встановлені щодо обвинуваченого ризики, з числа передбачених ст.177 КПК України, є виключно вагомими, а вищенаведені обставини поза розумним сумнівом підтверджують продовження існування встановлених ризиків, і те, що запобігти їх реалізації можливо тільки шляхом продовження застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а більш м'які запобіжні заходи не здатні забезпечити його належну процесуальну поведінку.
Апеляційним судом враховано доводи захисника стосовно того, що обвинувачений не має намірів переховуватись від суду. Разом з тим, на противагу цим доводам, суд вважає, що на даний час вказані обставини неможливо віднести до тих достатніх стримуючих чинників, які у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на переховування від суду, або вчинення ним іншого кримінального правопорушення, тобто визнати ці обставини такими, що можуть гарантувати запобігання встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Доводи захисника щодо позитивних характеризуючих даних обвинуваченого, а саме, що ОСОБА_6 має постійне місце реєстрації проживання, має на утриманні малолітню дитину, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , позитивно характеризується за місцем проживання, має міцні соціальні зв'язки, не є достатньо вагомими і не можуть бути підставою для зміни запобіжного заходу, оскільки існували на час вчинення інкримінованого злочину та не слугували стримуючим фактором у вчиненні ним протиправної діяльності, до того ж не зменшують наявних ризиків.
Щодо посилання захисника на можливість визначення мінімального розміру застави варто зауважити, що з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.149 КК України, а саме: у вербуванні людини, вчинене з метою експлуатації, з використанням уразливого стану, за попередньою змовою групою осіб, з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, у зв'язку з чим, відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України, суд має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
На підставі наведеного, апеляційний суд погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченого перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою ОСОБА_6 , встановлена наявність ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України, а будь-яких об'єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стороною захисту не наведено.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, та в апеляційній скарзі не доведені.
Відомостей щодо протипоказань для перебування обвинуваченого в умовах слідчого ізолятора не було надано, як під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в суді першої інстанції, так і під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції.
Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги, апеляційним переглядом не встановлено.
Приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні зазначеної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду, апеляційний суд вважає необхідним ухвалу суду залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника - залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Кам'янського від 10 лютого 2026 року, - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Кам'янського від 10 лютого 2026 року про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025040000000266 щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4