04 березня 2026 року м. Дніпросправа № 160/10593/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРАТЕРА»
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2025 року (головуючий суддя Голобутовський Р.З.)
у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРАТЕРА» до відповідача Дніпровської митниці якої про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «СТРАТЕРА», 11.04.2025 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Дніпровської митниці, просив:
- визнати протиправними та скасувати прийняті Дніпровською митницею податкові повідомлення-рішення від 11.12.2024 №UA1100002024187 та №UA1100002024188.
В обґрунтування позову зазначено, що 10.10.24 відповідачем виданий наказ №319 щодо проведення документальної невиїзної перевірки дотримання позивачем законодавства в частині класифікації чашок, кухолів та кружок за період з 2020 по 2022 рік. Відповідачем 13.11.2024 складено акт про результати перевірки, в якому зазначено про порушення вимог щодо класифікації товарів. Відповідачем 11.12.2024 прийняті податкові повідомлення-рішення:
№UA1100002024187, яким визначено грошове зобов'язання позивачу у вигляді збільшення мита на 506 709,11 грн та штрафу у розмірі 4 404,15грн;
№UA1100002024188, яким збільшено податок на додану вартість на 101 341,82грн та штраф 25335,63грн.
Загальна сума грошових зобов'язань становить 637 790,71грн. Позивач вважає вказані ППР протиправними, оскільки відповідачем не була здійснена, у встановленому ст.69 МКУ класифікація товарів із прийняттям передбаченого Порядком №650 від 30.05.2012, письмового рішення щодо класифікації товарів (рішення КТ), яке є єдиним передбаченим законом способом визначення митним органом після завершення митного оформлення самостійно визначеного коду товару згідно з УКТЗЕД у разі виявлення порушень правил класифікації товарів. Зазначає, що право митного органу самостійно класифікувати товар після завершення митного оформлення у разі виявлення порушень правил класифікації товарів закріплено у ч. 4 ст. 69 МКУ та у п. 2 розділу І «Загальні положення» Порядку роботи митних органів при вирішення питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України №650 від 30.05.2012. Водночас зазначає, що законодавством України з питань митної справи не передбачено право митного органу самостійно класифікувати товари після митного оформлення шляхом проведення невиїзної документальної перевірки, адже її правове регулювання встановлене ст. 336, 345, 351 МКУ. Вважає, що складений відповідачем акт перевірки міг виступати виключно як підстава для застосування приписів ч.4 ст. 69 МКУ та самостійної класифікації товарів позивача шляхом прийняття рішення класифікації товарів по кожній декларації, адже акт перевірки не є передбаченим законом способом реалізації повноважень митного органу з класифікації товарів. Вважає, що зазначення в Акті перевірки про те, що товари позивача мали класифікуватися в товарних підпозиціях 7013 41 та 7013 49 згідно з УКТЗЕД суперечить приписам Закону України «Про Митний тариф України» та Митному кодексу України, адже опис та назва товарів у вказаних 2 підпозиціях не відповідають товарам позивача.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2025 позов - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Дніпровської митниці від 11.12.2024 №UA1100002024187 в частині нарахованої суми податкових зобов'язань на суму 54 155,01 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Дніпровської митниці від 11.12.2024 №UA1100002024188 в частині нарахованої суми податкових зобов'язань на суму 10 831грн та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на суму 2707,77 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці на користь позивача судові витрати з оплати судового збору у розмірі 812 грн 03 коп.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов повністю та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.12.2024 року №UA1100002024187 та №UA1100002024188. Посилається на доводи, що зазначені в позові також зазначає, що згідно наказу від 16.10.2024 №319, перевірка стосувалася митних декларацій, оформлених з 2020 року по 2022 рік. Всупереч визначеному періоду перевірки відповідач протиправно визначив грошові зобов'язання за 6 оформленими у 2023 році митними деклараціями. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення не містять ані обґрунтувань, ані інформації щодо обставин правопорушень, які, на думку відповідача, вчинив позивач, що вказує на недотримання відповідачем належної процедури. Яким чином в акт перевірки 13.11.2024 було внесено відомості про наказ відповідача, який був виданий і зареєстрований на наступний день 14.11.2024. Посилання відповідача на рішеннями країн-членів Європейського Союзу DEBT18902/21-1 від 19.03.21, DEBT142428/21-1 від 04.11.21 CZBTI42/057980/2021-580000-04/01 від 03.06.21, FRBTIFR-BTI-2021-07219-01 від 02.11.21, FRBTIFR-BTI-2021-00321 від 22.02.21, FRBTIFR-BTI- 2020-05047 від 24.09.20 є посиланням на неналежні докази, адже вони не були взяті до уваги відповідачем під час оформлення митних декларацій, так як відповідач стверджує про неправильне декларування і в 2022-2023 роках, а вказані рішення країн-членів Європейського Союзу приймались в 2020-2021 роках. Якщо відповідач посилається на вказані рішення країн-членів Європейського Союзу, то він має пояснити, чому його посадові особи не врахували їх під час митних оформлень. В матеріалах справи відсутні вказані рішення країн-членів Європейського Союзу. З викладених вище причин відповідач не може посилатися на лист Всесвітньої митної організації від 28.02.2022 №22NL048 - ВУ (110542), адже після його видання відповідач неодноразово здійснював контроль правильності класифікації товарів позивача та підтверджував таку правильність. Просить розглянути справі за участі позивача.
Відповідач подав відзив а на апеляційну скаргу, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає про відсутність порушення процедури проведення перевірки, оскільки позивач був повідомлений про проведення перевірки. Посилається на те, що класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється згідно з вимогами УКТЗЕД, що є товарною номенклатурою Митного тарифу України. Товари «чашки скляні», «кружки скляні», «банки з ручкою та трубочкою скляні», «кухолі скляні» класифікуються в межах товарних позицій 7013 41 та 7013 49 згідно УКТЗЕД, як посуд столовий або кухонний. При класифікації ємності для пиття саме наявність ручки відрізняє склянку товарної підпозиції 7013 37, 7013 33 від «іншого посуду» товарної підпозиції 7013 49 згідно УКТЗЕД. На товари, які класифікуються в товарній підпозицій 7013 49 встановлена ставка ввізного мита 10%. Тому у відповідності до ч.4 ст. 69 та ч.14 ст. 354 МКУ прийнято рішення про визначення кодів товарі у товарних підпозиціях 701349100 та 7013499900, щодо задекларованих товарі та проведено перерахунок податкових зобов'язань у зв'язку з зміною класифікаційного коду.
Щодо клопотання позивача про розгляд справи за участі позивача, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
За правилами частини 6 статті 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, а також якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Згідно з п. 20 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Відповідно до п.п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до пункту 3 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Зважаючи на те, що оскаржене рішення ухвалено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, а також те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання скаржника про розгляд справи за участю його представника.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач, ТОВ «СТРАТЕРА» (код ЄДРПОУ 40134110) зареєстровано юридичною особою 23.11.2015.
Видами діяльності за КВЕД є:
46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний);
46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту;
46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами;
47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах;
56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування;
47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу інтернет;
73.11 Рекламні агентства;
73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки.
На підставі п. 7 ч. 1 ст. 336, п. 2 ч. 3 ст. 345, п. 1 ч. 2 ст. 351 МК України Дніпровською митницею проведено невиїзну документальну перевірку згідно наказу Дніпровської митниці від 16.10.2024 №319 стосовно повноти дотримання вимог законодавства України з питань митної справи в частині правильності класифікації товарів «чашки», «кухлі», «кружки» товарної позиції 7013 33 та 7013 37 згідно УКТЗЕД стосовно можливої їх класифікації в межах товарної позиції 7013 41 та 7013 49 згідно УКТЗЕД за митними деклараціями, оформленими у період з 2020 року по 2022 рік.
Керівнику підприємства листом митниці від 16.10.2024 №7.5-2/19-01/13/6381 надіслано повідомлення про проведення документальної невиїзної перевірки із зазначенням дати початку та місця її проведення (згідно рекомендованого повідомлення лист повернено митниці з позначкою причини «за закінченням строку зберігання»).
Особи, що приймали участь у проведенні перевірки:
- Зубков Олександр Геннадійович - головний державний інспектор відділу проведення документальних перевірок управління проведення митного аудиту Дніпровської митниці, радник митної служби ІІ рангу, керівник робочої групи;
- Кошак Андрій Андрійович - головний державний інспектор відділу проведення документальних перевірок управління проведення митного аудиту Дніпровської митниці, радник митної служби III рангу, член робочої групи.
За результатами перевірки складено акт від 13.11.2024 №0040/24/7.5-19/0040134110.
Документальною невиїзною перевіркою ТОВ «СТРАТЕРА» встановлено порушення вимог законодавства України з питань митної справи в частині правильності класифікації товарів «чашки», «кухлі», «кружки» товарної підпозиції 7013 33 та 7013 37 згідно з УКТЗЕД:
1) вимог Закону України від 19.09.2013 №584-VII «Про Митний тариф України» (діяв до 03.07.2020) та Закону України від 04.06.2020 №674-IХ «Про Митний тариф України» (діяв з 03.07.2020 по 01.01.2023), вимог законодавства України з питань митної справи щодо правильності класифікації товарів згідно додатку відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД в результаті чого визначено грошове зобов'язання з мита за митними деклараціями згідно додатку на загальну суму 506709,11 грн;
2) п. 2 ч. 3 ст. 75 МК України від 13.03.2012 №4495-VI, п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI в результаті чого визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за митними деклараціями згідно додатку на загальну суму 101341,82 грн.
Акт перевірки підписано головним державним інспектором відділу проведення документальних перевірок управління проведення митного аудиту Дніпровської митниці Кошаком Андрієм Андрійовичем.
Акт перевірки не підписано головним державним інспектором відділу проведення документальних перевірок управління проведення митного аудиту Дніпровської митниці Зубковим Олександром Геннадійовичем через увільнення згідно наказу Дніпровської митниці від 14.11.2024 №595-о, про що в акті перевірки міститься відповідна позначка.
11.12.2024 Дніпровською митницею складені податкові повідомлення-рішення:
- №UA1100002024187 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання на загальну суму 511113,26 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями на суму 506709,11 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 4404,15 грн;
- №UA1100002024188 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання, крім лікарських засобів, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну) на загальну суму 126677,45 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями на суму 101341,82 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 25335,63 грн.
В податкових повідомленнях-рішеннях зазначено про порушення в частині правильності класифікації товарів згідно УКТЗЕД за період з 09.01.2020 по 01.05.2023.
Позивач вважає протиправними податкові повідомлень-рішень від 11.12.2024 №№UA1100002024187 та №UA1100002024188.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Митний кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Частиною 4 ст. 69 Митного кодексу України встановлено, що у разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.
Згідно ч. 1 ст. 345 МК України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.
Частиною 3 ст. 345 МК України встановлено, що митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо:
правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;
обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, застосування знижених ставок ввізного мита;
правильності класифікації згідно з УКТЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;
відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або умовам процедури кінцевого використання, та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;
законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.
За приписами ч. 4 ст. 345 МК України під час проведення документальної перевірки посадові особи митного органу повинні реалізовувати визначені цим Кодексом повноваження виключно в обсязі, необхідному для з'ясування питань перевірки.
Згідно ч. 6 ст. 345 МК України визначено, що результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.
Для застосування посадовими особами митних органів відповідно до положень статей 344-1- 355 глави 49 розділу XI МК України процедури оформлення результатів документальних виїзних (планових/позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання підприємствами (громадянами) законодавства України з питань митної справи розроблено Порядок оформлення митними органами результатів документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 10.12.2021 №658 (Порядок №658).
Відповідно до п. 4 розділу І Порядку №658 акт (довідка) про результати документальної перевірки складається у двох примірниках та підписується посадовими особами митних органів, які проводили перевірку, а також керівником підприємства або уповноваженою ним особою, або громадянином, який переміщував товар через митний кордон України з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що Акт перевірки від 13.11.2024 №0040/24/7.5-19/0040134110 дійсно не підписано головним державним інспектором відділу проведення документальних перевірок управління проведення митного аудиту Дніпровської митниці ОСОБА_1 через увільнення згідно наказу Дніпровської митниці від 14.11.2024 №595-о, про що в акті перевірки міститься відповідна позначка.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції відсутність підпису особи, що здійснювала перевірку не відповідає вимогам п. 4 розділу І Порядку №658.
Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що в Постанові Верховного Суду від 19.06.2020 року у справі № 140/388/19, судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого відсутність в акті перевірки підпису однієї з посадових осіб контролюючого органу, яка її проводила, стосується оформлення результатів перевірки та не може бути самостійною підставою для визнання недійсними рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі такого акта, за відсутності порушень правил проведення перевірки.
З огляду на те, що працівник контролюючого органу, підпис якого відсутній в акті з наведених у ньому ж причин, брав участь у проведенні перевірки, підстав для висновку про порушення порядку її проведення немає.
Верховний Суд зазначив, що, ухвалюючи рішення та визнаючи протиправними і скасовуючи податкові повідомлення-рішення, вимогу про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, посилаючись на невідповідність оформлення акта перевірки нормам законодавства, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що лише цей факт не може бути підставою для визнання недійсними оскаржуваних рішень.
При цьому головним призначенням колегіальної перевірки є забезпечення фаховості перевірки ведення податкового обліку та сплати певного виду податків, а не фактичної присутності однієї з осіб контролюючого органу на момент закінчення оформлення та підписання акта перевірки. Суд не позбавлений можливості з'ясування причин непідписання акта, отримання підтвердження такої особи щодо участі у здійсненні перевірки та наявності обставин, викладених в акті.
Матеріалами справи підтверджується, що у відзиві на позовну заяву відповідачем пояснено, що ОСОБА_1 виконав свої функції щодо складання акту перевірки, однак на момент підписання акту він був увільнений від роботи з 12.11.2024 на час проходження військової служби.
Акт перевірки насамперед слугує засобом (інструментом) фіксації результатів відповідного заходу контролю, офіційного оформлення встановлених перевіркою обставин, виявлених порушень законодавства у відповідній сфері суспільних відносин, їх детального опису.
Такий документ безпосередньо не створює для суб'єкта господарювання, відносно якого здійснювався захід державного контролю, жодних юридичних наслідків, додаткових обов'язків, не призводить до зміни чи припинення прав такого суб'єкта тощо. Він використовується контролюючим органом як доказове джерело інформації, зокрема під час складання відповідних розпорядчих документів.
Згідно із ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Пунктом 2 розділу ІІ Порядку №658 передбачено, що вступна частина акта (довідки) про результати документальної перевірки повинна містити такі дані, зокрема:
інформацію про надсилання підприємству або громадянину письмового повідомлення про дату початку невиїзної документальної перевірки та копії наказу про її проведення (у разі її проведення);
період, за який проводиться документальна перевірка, або реквізити митних декларацій, які потребують перевірки;
прізвища, імена, по батькові (за наявності) посадових осіб митного органу, які проводили перевірку, їх посади, спеціальні звання.
Відповідно до п. 2 розділу ІІІ Порядку №658 акт (довідка) про результати документальної перевірки після підписання уповноваженими особами митного органу, які проводили таку перевірку, реєструється у журналі митного органу в порядку, передбаченому абзацом другим пункту 3 розділу I цього Порядку, протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем закінчення встановленого для проведення перевірки строку.
Такий акт (довідка) з додатками, визначеними підпунктами 8- 14 пункту 1 розділу IV цього Порядку, після реєстрації в митному органі протягом п'яти робочих днів вручається для підписання керівнику підприємства або уповноваженій ним особі (громадянину) чи надсилається в порядку, встановленому Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.
З огляду на визначену нормами закону та висновками Верховного Суду щодо їх застосування юридичну природу акту перевірки, характер його спрямування, роль і призначення вказаного документа у процедурі проведення заходів державного нагляду (контрою) у сфері господарської діяльності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що предметом доказування у цій справі, поряд з іншими обставинами, повинні охоплюватись й обставини стосовно доведення і підтвердження або спростування у встановленому процесуальним законом порядку встановлених під час перевірки фактів та відомостей, які відображені в акті перевірки.
Той факт, що акт перевірки від 13.11.2024 містить посилання на наказ від 14.11.2024, не є свідченням протиправності висновків про порушення законодавства, викладених в акті перевірки.
Верховний Суд у постанові від 20.10.2020 №816/4605/15 зазначив, що допущені контролюючим органом процедурні порушення, у тому числі й ті, що пов'язані, зокрема, з оформленням результатів контролюючого заходу не можуть слугувати самостійною підставою для звільнення платника податків від відповідальності за вчинені ним податкові правопорушення, та можуть бути прийняті судом до уваги за умови підтвердження належними та допустимими доказами добросовісного виконання таким платником власного податкового обов'язку.
Стосовно доводів позивача про надіслання повідомлення про проведення перевірки, суд апеляційної інстанції зазначає, що про призначення документальної невиїзної перевірки та її терміни Дніпровською митницею повідомлено керівника ТОВ «СТРАТЕРА» рекомендованим листом із повідомленням про вручення від 16.10.2024 №7.5-2/19-01/13/6381.
При цьому, рекомендований лист повернуто Дніпровській митниці з відміткою поштового відділення про повернення «за закінченням терміну зберігання».
З цього приводу слід зазначити, що у постанові від 09.10.2018 у справі №820/1864/17 Верховний Суд зазначив, що добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.05.2022 у справі №810/3116/18.
Отже, посилання позивача на порушення процедури проведення перевірки через неповідомлення митним органом про проведення перевірки не знайшли підтвердження під час розгляду справи.
Щодо суті встановленого порушення, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
За результатами аналізу електронних копій митних декларацій, транспортних і комерційних документів, що були подані до митного оформлення, встановлено, що в зоні діяльності Дніпровської митниці ТОВ «СТРАТЕРА» в режимі імпорту «випуску у вільний обіг» задекларовано до митного оформлення товари:
«Посудини для пиття, крім вироблених із склокераміки, механічного виготовлення, ограновані або інакше оздоблені», задекларованих в товарній підкатегорії УКТЗЕД 7013 379100,
«Посудини для пиття, крім вироблених із склокераміки, із зміцненого скла», задекларованих в товарній підкатегорії УКТЗЕД 7013 371000 та
«Посудини для пиття, крім вироблених із склокераміки, інші, механічного виготовлення посуд скляний», задекларованих в товарній підкатегорії УКТЗЕД 7013 379900, а саме згідно митних декларації оформлених за період 2020-2022 роки.
Згідно інформації, заявленої у МД, поставки товарів здійснювались за декількома зовнішньоекономічними договорами:
- №105/15 від 24.12.2015 та додатками до нього, укладеним між ТОВ "СТРАТЕРА" та ТОВ "Опытный стекольный завод" (виробник), адреса: рф, 601500, м. Гусь-Хрустальний, Володимирської обл., вул. Інтернаціональна, 114, умови поставки: FCA м. Гусь-Хрустальний (RU), валюта контракту: RUR;
- № 1003UA від 01.01.2016 та додатками до нього, укладеним між ТОВ "СТРАТЕРА" та ARC MIDDLE EAST L.L.C., адреса: P.O.BOX 3248 RAS AL KHAIMAH, UNITED ARAB EMIRATES (ОАЕ), умови поставки: FOB Dubai (OAE), валюта контракту: USD.
На товари, які класифікуються в товарній підпозиції УКТЗЕД 7013 37 Законом України від 19.09.2013 №584-VII «Про Митний тариф України» (діяв до 03.07.2020) та Законом України від 04.06.2020 № 674-IX «Про Митний тариф України» (діяв з 03.07.2020 по 01.01.2023) встановлена ставка ввізного мита 8 %.
Відповідно до пояснень до товарної позиції 7013 УКТЗЕД до цієї товарної позиції включаються такі види виробів, більшість з яких одержують пресуванням або видуванням у формах, зокрема:
(1) Столовий та кухонний скляний посуд, наприклад, посудини для пиття, келихи, пивні кружки, графини, пляшечки для дитячого харчування, глечики, тарілки, салатниці, цукорниці, соусники, вази для фруктів, тортниці, блюда для закусок, чаші, миски, чарки для яєць, масельнички, графинчики для оцту чи олії, блюда (для сервірування, приготування і т.д.), сотейники, каструлі, підноси, сільнички, дозувальні цукорниці, підставки для ножів і виделок, міксери, столовий дзвіночок, кавники і ситечка для кави, цукерниці, мірний кухонний посуд, підігрівники для тарілок, підставки для гарячого посуду, деякі частини побутових міксерів, чаші для кавомолок, тарілочки для сиру, соковижималки для лимона, відерці для льоду.
Ці вироби можуть бути виготовлені зі звичайного скла, свинцевого кришталю, скла з низьким коефіцієнтом лінійного розширення (наприклад, боросилікатного скла) або зі склокераміки (останні два види, зокрема, застосовуються для виготовлення кухонного посуду).
Вироби можуть бути безбарвними, забарвленого (кольорового) або з накладного (плакованого чи дубльованого) скла, нарізаними, матованими, травленими, гравірованими або прикрашеними іншим способом.
Ці вироби також бувають з дзеркального скла (наприклад, деякі підноси, що мають ручки).
Слід взяти до уваги, що опис товарної підпозиції 7013 3 УКТЗЕД зазначено наступним чином:
- інші посудини для пиття, крім вироблених із склокераміки.
Як вбачається з пояснень до товарної позиції 7013 УКТЗЕД, товарна підпозиція 7013 3 УКТЗЕД включає інші посудини для пиття, крім вироблених із склокераміки.
Відповідач вважає, що товари «чашки скляні», «кружки скляні», «кухлі скляні» мають класифікуватися в межах товарних підпозицій 7013 41 та 7013 49, згідно УКТЗЕД як посуд столовий або кухонний.
На товари, які класифікуються в товарній підпозиції УКТЗЕД 7013 41 та 7013 49 Законом України від 19.09.2013 №584-VII «Про Митний тариф України» (діяв до 03.07.2020) та Законом України від 04.06.2020 №674-IX «Про Митний тариф України» (діяв з 03.07.2020 по 01.01.2023) встановлена ставка ввізного мита 10%.
Однак позивач зазначає, що товари «чашки скляні», «кружки скляні», «кухлі скляні» не можуть класифікуються в товарних підпозиціях 7013 41 та 7013 49.
За результатами перевірки, відповідачем встановлено порушення Товариством "СТРАТЕРА"
вимог Закону України від 19.09.2013 №584-VII «Про Митний тариф України» (діяв до 03.07.2020) та
Закону України від 04.06.2020 №674-IX «Про Митний тариф України» (діяв з 03.07.2020 по 01.01.2023),
вимог законодавства України з питань митної справи щодо правильності класифікації товарів відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД,
вимог п. 1 ч. 1 ст. 257, ч. 1 ст. 69 МК України,
вимоги п. 2 ч. 3 ст. 75 МК України, що призвело до заниження податкових зобов'язань Товариством "СТРАТЕРА", що підлягають сплаті до державного бюджету України, в загальній сумі 608050 грн 93 коп., в тому числі: 506 709,11 грн ввізного мита, 101 341,82 грн податку на додану вартість.
Надаючи оцінку зазначеним правовідносинам, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09.03.2026 року у справі № 520/653/19.
Так, положеннями частин 1-4, 7, 8 статті 69 Митного кодексу України передбачено, що товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.
Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.
На вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.
У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.
Рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими.
Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку.
У разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер.
Відповідно до частини першої, пункту 3 частини третьої статті 345 МК України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, зокрема, щодо правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення.
Згідно з підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
У відповідності до п. 54.3.6 п. 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
Аналізуючи вищенаведені вимоги законодавства Верховний Суд в постанові Верховного Суду від 20.03.2024 року у справі № 822/2718/17 дійшов висновку, що обов'язок визначення у відношенні товару коду класифікації покладається на декларанта товару, що поставляється на митну територію України, а орган доходів і зборів має перевірити правильність класифікації товару, поданого до митного оформлення.
У разі виявлення під час митного оформлення товару порушення правил класифікації орган доходів і зборів має самостійно класифікувати такий товар.
Про зміну класифікації заявленого до митного оформлення товару орган приймає відповідне рішення, яке може бути предметом оскарження до органу вищого рівня або до суду.
Повноваженнями щодо прийняття рішення про класифікацію товару орган доходів і зборів наділений і після проведення митного оформлення товару.
Крім цього, в постанові від 08.05.2018 року у справі №808/1341/14 Верховний Суд, проаналізувавши вимоги Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 650 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.07.2012 №1085/21397 також дійшов висновку, що відсутність рішення про визначення коду товару та випущення товару у вільний обіг свідчить про класифікацію його митним органом відповідно до коду, заявленого у митній декларації.
З аналізу вимог пункту 3 частини третьої статті 345 Митного кодексу України та частини 2 статті 351 Митного кодексу України Верховний Суд в цій постанові дійшов висновку про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.
Разом з тим, слід надати оцінку зазначеним обставинам в контексті підстав проведення перевірки вже після пропуску товарів у вільний обіг з дослідженням наявності або відсутності відповідного рішення митного органу про визначення коду товару.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, відповідач (в силу вищезазначених норм) мав обов'язок, здійснити перевірку та визначити код товару, що був випущений у вільний обіг.
Водночас, контролюючий орган також мав обов'язок прийняти відповідне рішення щодо визначення коду товару (яке може бути оскаржене).
Натомість, відсутність вказаного рішення про визначення коду товару свідчить про порушення митним органом вищезазначених норм та безпідставність прийняття Дніпровською митницею податкових повідомлень-рішень від 11.12.2024 №UA1100002024187 та №UA1100002024188.
Так, відповідач, згідно наказу Дніпровської митниці від 16.10.2024 №319 мав правові підстави для проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ «Стратера» вимог законодавства України з питань митної справи в частині правильності класифікації товарів «чашки», «кухлі», «кружки» товарної позиції 7013 33 та 7013 37 згідно УКТЗЕД стосовно можливості їх класифікації в межах товарної позиції 7013 41 та 7013 49 згідно УКТЗЕД за митними деклараціями, оформленими у період з 2020 року по 2022 рік.
Натомість, відповідач, приймаючи податкові повідомлення-рішення від 11.12.2024 №UA1100002024187 та №UA1100002024188 не прийняв та не прелюдів відповідне рішення про визначення колу товару, що є порушенням митного законодавства України.
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що при проведенні перевірки відповідачем перевищено межі повноважень та включено до розрахунку податкових зобов'язань період 2023 рік, який не був охоплений наказом про проведення перевірки (суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вказані нарахування підлягають скасуванню в судовому порядку).
Натомість, суд першої інстанції не врахував, що вказані податкові повідомлення-рішення від 11.12.2024 №UA1100002024187 та №UA1100002024188 підлягають скасуванню виходячи з того, що митним органом не прийнято та не оприлюднено у відповідному порядку рішення про визначення коду товару.
Таким чином, наявні підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позову.
Як наслідок, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Вищезазначене є мотивом для врахування судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства, що регулює дані правовідносини.
Доводи апеляційної скарги спростовують правового обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому можуть бути підставою для його скасування.
Ураховуючи результат апеляційного перегляду, стягненню на користь позивача підлягають судові витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги у загальному розмірі 19134,48 грн., а саме:
-7653,48 грн. відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів №5594 від 17.04.2025.
- 11481,00 грн. відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів №15000000001341 від 28.10.2025.
Керуючись 241-245, 250, 311, 317, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРАТЕРА» - задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2025 року - скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позову.
Визнати протиправними та скасувати прийняті Дніпровською митницею податкові повідомлення-рішення від 11.12.2024 №UA1100002024187 та №UA1100002024188.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРАТЕРА» (код ЄДРПОУ 40134110) судові витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги у загальному розмірі 19134 (дев'ятнадцять тисяч сто тридцять чотири) гривні 48 коп. (платіжна інструкція кредитового переказу коштів №5594 від 17.04.2025 на суму 7653,48 грн та платіжна інструкція кредитового переказу коштів №15000000001341 від 28.10.2025 на суму 11481,00 грн).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 04.03.2026 та в силу ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова