Провадження № 11-сс/803/656/26 Справа № 202/1727/26 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
25 березня 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_10 , на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра від 10 березня 2026 року про обрання запобіжного заходу щодо
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дороганівка Солонянського району Дніпропетровської області, громадянина України, маючого середню освіту, не одруженого, не маючого на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, офіційно не працюючого, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра від 10 березня 2026 року підозрюваному ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 26 квітня 2026 року.
В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя послався на те, що обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами в їх сукупності.
Зазначив, що про наявність ризику переховуватись від органів досудового розслідування, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, свідчить тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, у зв'язку із чим, розуміючи тяжкість можливого покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання.
Вказав, що цілком підтвердженим є ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, який ґрунтується на зацікавленості підозрюваного у відверненні негативних наслідків, спричинених притягненням його до кримінальної відповідальності.
Також зазначив, що варті уваги також суперечливі наданим слідчому письмові пояснення безпосереднього свідка ДТП ОСОБА_11 , що свідчить про вплив на нього зі сторони підозрюваного.
Прийняв до уваги надані відомості про особу підозрюваного, який в силу ст. 89 КК України не судимий, відбувши умовне покарання за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, знову обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення проти безпеки руху, що свідчить про доведеність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.
Також вказав, що вагомість наявних доказів про обґрунтованість підозри пред'явленої йому у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному; наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України; дані про його особу: вік, стан його здоров'я, який відповідно довідки лікаря не перешкоджає утримання під вартою, сімейні зв'язки, вказують на доведеність обставин необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам, тому клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Застосування більш м'яких запобіжних заходів буде недостатнім стримуючим фактором для ОСОБА_7 від реалізації встановлених ризиків і створить можливості для вчинення ним позапроцесуальних дій, з метою перешкоджання кримінальному провадженню, оскільки виконання покладених на підозрюваного обов'язків буде залежати виключно від волі самого ОСОБА_7 та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.
Зазначив, що враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, відповідно до п.2 ч. 4 ст. 183 КПК України, є доцільним альтернативний вид запобіжного заходу у виді застави не визначати, оскільки злочин спричинив загибель людини.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник ОСОБА_9 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу та доповнення до неї в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного цілодобовий домашній арешт.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що порушено порядок автоматизованого розподілу справи; слідчим суддею не розглянуто заяву про відвід слідчого та прокурора; не звернуто увагу та не надано правової оцінки процесуальній бездіяльності слідчого.
Зазначає, що слідчий суддя не звернув уваги та не дав правової оцінки внесеним відомостям до ЄРДР в яких слідчим внесено відомості де зазначено, що за кермом автомобіля знаходився ОСОБА_7 не маючи при цьому жодних доказів на підтвердження цього.
В цілому посилається на необґрунтованість підозри, неналежність доказів по справі, відсутність доведених ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вказує на недоведеність прокурором недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Також зазначає, що стан здоров»я підозрюваного потребує стаціонарного медичного нагляду та сторона захисту звертала увагу щодо неможливості перебування ОСОБА_7 у СІЗО, оскільки він потребує термінової повторної операції та стаціонарного догляду у зв»язку з встановленою металевою конструкцією. Довідка ДКВС є формальною, оскільки лікарі пацієнта не оглядали
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити
Прокурор заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті поданої апеляційної скарги, думку учасників провадження, перевіривши матеріали провадження і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Положеннями ст. 183 КПК України регламентовано, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
З матеріалів справи слідує, що 14 лютого 2026 року до ЄРДР за № 12026040000000301 внесені відомості за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
26 лютого 2026 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри як підставу для застосування запобіжного заходу, апеляційний суд зважає на відсутність законодавчого визначення поняття «обґрунтованість підозри» та усталену практику Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості підозри» та критеріїв її визначення. Зокрема, як зазначено у рішенні ЄСПЛ «Нечипорук, Йонкало проти України» від 21.04.2011 р., наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Наведені в клопотанні слідчого дані, всупереч доводам апелянта, свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, що підтверджується долученими до клопотання слідчого доказами та які вказують на причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Доводи апелянта про порушення вручення підозри, неналежності доказів та інше не входять до предмету розгляду в даному провадженні, а тому до уваги не приймаються
Аналізуючи викладене в сукупності та доводи апеляційної скарги захисника, колегія суддів вважає, що слідчий суддя під час розгляду клопотання слідчого дійшов правильного висновку про існування ризиків, передбачених п.п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
При цьому, колегія суддів оцінює суворість можливого покарання ОСОБА_7 та визнає за реальну небезпеку можливість його ухилення від правосуддя у разі зміни обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Також враховує можливість підозрюваного ОСОБА_7 зникнути з місця проживання, впливати на потерпілих , а також свідків у даному кримінальному провадженні, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Термін «обґрунтована підозра», згідно практики ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
Для цілей повідомлення особі про підозру стандарт «достатніх підстав (доказів)» передбачає наявність доказів, які лише об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри (рішення ЄСПЛ у справах «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 та «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Заявлений в клопотанні слідчим та прокурором запобіжний захід відносно підозрюваного кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Колегія суддів апеляційного суду враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, які мають великий суспільний інтерес та вважає, що клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, оскільки у зв'язку із встановленням обґрунтованої підозри, доведеністю існування передбачених ст. 177 КПК України ризиків, особи підозрюваного та конкретних обставин злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 контроль за поведінкою підозрюваного шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу є утрудненим чи взагалі неможливим.
Зазначені вище обставини є виправданими та необхідними елементами, що визначають та виправдовують потребу в триманні підозрюваного ОСОБА_12 під вартою.
Підстав для обрання більш м'якого запобіжного заходу колегія суддів не вбачає.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до переконливого висновку, що слідчий суддя районного суду обґрунтовано задовольнила клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м'які запобіжні заходи, зазначені у ст. 176 КПК України, не зможуть запобігти встановленим ризикам та належним чином забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Доводи апелянта відносно того, що перебуваючи в умовах слідчого ізолятора він не може отримувати належну медичну допомогу є неспроможними з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в СІЗО організовуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я. Для цього в СІЗО створюється медична частина, яка є її структурним підрозділом.
Положеннями наказу Міністерства юстиції України № 460/5 від 18.03.2013 року «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України», наказу Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України № 239/5/104 від 10.02.2012 року «Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту» визначено, що медична частина забезпечує надання первинної лікувально-профілактичної допомоги ув'язненим і засудженим. Вона включає консультацію лікаря, діагностику і лікування основних найпоширеніших захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, направлення хворого ув'язненого чи засудженого для надання спеціалізованої та високоспеціалізованої допомоги. У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров'я. Керівництво СІЗО забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров'я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.
Згідно з відповіді з філії ДУ “Центр охорони здоров'я ДКВСУ» у Дніпропетровській та донецькі областях видно, що є можливим утримання ОСОБА_7 в умовах установи виконання покарань.
До апеляційної скарги захисником додано виписку з медичної карти стаціонарного хворого № 2920 від 09.03.2026 року в якій зазначено, що ОСОБА_7 рекомендовано амбулаторне лікування, спостереження у травматолога, сімейного лікаря.
З даної виписки не вбачається неможливість ОСОБА_7 отримувати належне лікування в умовах утримання в СІЗО, вільно обирати лікаря чи бути направленим на лікування до обраного закладу охорони здоров'я в передбаченому законом порядку.
В свою чергу, з метою усунення будь-яких сумнівів щодо стану здоров'я підозрюваного ОСОБА_7 , апеляційний суд вважає за необхідне зобов'язати керівництво ДУ “Дніпровська УВП № 4» МЮУ здійснити належний медичний огляд підозрюваного ОСОБА_7 для визначення стану його здоров»я та можливості утримання його в умовах слідчого ізолятора.
Таким чином, на думку колегії суддів, слідчим суддею були враховані усі обставини, з якими закон пов'язує обрання запобіжного заходу, а тому вважає, що ухвала слідчого судді є обґрунтованою та законною.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст. ст. 404, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_10 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра від 10 березня 2026 року щодо ОСОБА_10 - залишити без змін.
Зобов'язати керівництво ДУ “Дніпровська УВП № 4» МЮУ здійснити належний медичний огляд підозрюваного ОСОБА_7 для визначення стану його здоров»я та можливості утримання його в умовах слідчого ізолятора.
Контроль за виконанням даної ухвали в частині визначення стану здоров'я підозрюваного ОСОБА_7 покласти на процесуального керівника в даному кримінальному провадженн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4