30 березня 2026 року м. Дніпросправа № 160/28519/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 у справі №160/28519/25 про повернення позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_1 до Верхньодніпровського відділу державної виконавчої служби у Кам'янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Головного державного виконавця Верхньодніпровського відділу державної виконавчої служби у Кам'янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Криленко Наталії Вікторівни про визнання неправомірним рішення, скасування постанови та визнання протиправними дій,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Верхньодніпровського відділу державної виконавчої служби у Кам'янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Головного державного виконавця Верхньодніпровського відділу державної виконавчої служби у Кам'янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Криленко Наталії Вікторівни, в якому просить:
- визнати неправомірним рішення головного державного виконавця Верхньодніпровського відділу державної виконавчої служби у Кам'янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Криленко Наталії Вікторівни щодо прийняття постанов про опис та арешт майна боржника від 26 лютого 2025 року у виконавчому провадженні № 77013117 земельної ділянки, загальною площею 11.660 га, з кадастровим номером 1222083000:01:001:0619, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Криничанський район на території Катеринопільської сільської ради Криничанського району;
- скасувати постанови про опис та арешт майна боржника від 26 лютого 2025 року у виконавчому провадженні № 77013117 земельної ділянки, загальною площею 11.660 га, з кадастровим номером 1222083000:01:001:0619, для ведення товарного сільськогосподарського яка знаходиться за адресою: виробництва, Дніпропетровська область, Криничанський район на території Катеринопільської сільської ради Криничанського району;
- визнати противоправними дії головного державного виконавця Верхньодніпровського відділу державної виконавчої служби у Кам'янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Криленко Наталії Вікторівни щодо визначення оціночної вартості нерухомого майна боржника, ОСОБА_1 , а саме: земельної ділянки, загальною площею 11.660 га, з кадастровим номером 1222083000:01:001:0619, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Криничанський район на території Катеринопільської сільської ради Криничанського району, відповідно до звіту Про експертну грошову оцінку від 04 квітня 2025 року проведену ТОВ «Авто маркет»;
- визнати недійсними результати оцінки вартості нерухомого майна боржника, ОСОБА_1 , а саме: земельна ділянка, загальною площею 11.660 га, з кадастровим номером 1222083000:01:001:0619, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Криничанський район на території Катеринопільської сільської ради Криничанського району, відповідно до звіту Про експертну грошову оцінку від 04 квітня 2025 року, в межах виконавчого провадження №77013117.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року позовну заяву повернуто позивачу.
Ухвала суду мотивовано тим, що оскаржувана постанова відповідачем винесена 26.02.2025 у виконавчому провадженні №77013117, однак до суду із даним позовом позивач звернувся лише 02.10.2025, що підтверджується відміткою на конверті органу поштового зв'язку, тобто із пропуском 10-денного строку звернення до суду.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскаржив її в апеляційному порядку. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що позивач не знав про існування постанови про опис та арешт майна (коштів), а в матеріалах виконавчого провадження відсутні докази надсилання позивачу (боржнику) копії постанови про опис та арешт майна (коштів).
Відповідачі не надали суду апеляційної інстанції відзивів на апеляційну скаргу.
Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, щодо розгляду справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.
Приписами ст.122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця передбачені статтею 287 КАС України.
За правилами частин 1,2 статті 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду:
1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;
2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Отже, початок строку звернення з позовом до суду визначено альтернативно - це день, коли особа: 1) дізналася або 2) повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зазвичай ці два моменти збігаються, але це не обов'язково. Тому при визначенні початку цього строку передусім до уваги береться момент, коли особа фактично дізналася про наявність відповідного порушення. Йдеться не про те, коли особа з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням, а про те, коли вона дізналася про ці рішення, дії чи бездіяльність.
Слід зазначити й те, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 24.02.2021 року у справі №800/30/17 (99901/328/18) зауважила, що вжиття конструкції «повинна була дізнатися» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Позивач в апеляційній скарзі зазначає про не отримання ним оскаржуваних постанов.
Суд першої інстанції вирішуючи питання щодо пропуску строку звернення до суду з цим позовом не з'ясував дати початку строку звернення до суду з позовом щодо оскарження рішення щодо прийняття постанов про опис та арешт майна боржника від 26 лютого 2025 року у виконавчому провадженні № 77013117 та постанови про опис та арешт майна боржника від 26 лютого 2025 року у виконавчому провадженні № 77013117, зокрема дати отримання позивачем цих постанов, а тому висновок суду про пропуск строку звернення до суду з цим позовом є передчасним.
Слід зазначити й про те, що сам факт обізнаності позивача про наявність виконавчого провадження №77013117 та постанови про відкриття виконавчого провадження № 77013117 не свідчить про обізнаність позивача щодо наявності оскаржуваних постанов про опис та арешт майна боржника від 26 лютого 2025 року та ознайомлення його із звітом Про експертну грошову оцінку від 04 квітня 2025 року, в межах виконавчого провадження №77013117.
Поряд з цим, колегія суддів зауважує, що позивач в апеляційній скарзі зазначає про те, що про існування постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 26.02.2025 та Звіту про експертну оцінку майна з висновком та іншими матеріалами на 15 аркушах, йому стало відомо 03 вересня 2025 року, оскільки саме в цей день державний виконавець надала матеріали виконавчого провадження на ознайомлення представнику позивача.
Натомість, матеріали справи №160/28519/25 таких відомостей не містять.
Враховуючи те, що судом першої інстанції не з'ясовано дату початку строку звернення до суду з цим позовом, а також те, що матеріали справи №160/28519/25 не містять доказів ознайомлення позивача чи його представника 03.09.2025 з матеріалами виконавчого провадження, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом.
Отже, з огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду зробила висновок про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 320, статтями 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 у справі №160/28519/25 задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 у справі №160/28519/25 - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко