Справа № 420/30961/25
31 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію невикористаного речового майна за час проходження військової служби,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації невикористаного речового майна за час проходження військової служби за період з 26 лютого 2022 року по 03 липня 2025 року включно;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію невикористаного речового майна за час проходження військової служби за період з 26 лютого 2022 року по 03 липня 2025 року включно.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач у період з 07.03.2022 по 03.07.2025 проходив військову службу у В/Ч НОМЕР_2 та В/Ч НОМЕР_1 , проте, під час звільнення зі служби позивачу не було здійснено розрахунок та виплату за неотримане речове майно, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду.
Процесуальні дії
Ухвалою суду від 16.09.2025 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
29.09.2025 за вхід.№ЕС/101369/25 надійшов відзив на позов, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що у період з 13.03.2024 по 12.06.2025 позивач самовільно залишив військову частину, а тому підстави для виплати за неотримане речове майно відсутні. Крім того, відповідач зазначає, що позивач із рапортом щодо виплати не звертався.
02.10.2025 за вхід.№ЕС/102915/25 надійшла відповідь на відзив, в якій представником позивача заперечується твердження відповідача щодо не звернення із заявою про відповідні виплати.
ОСОБА_1 з 07.03.2022 року по 07.03.2024 року включно проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 Позивач є учасником бойових дій.
3 08.03.2024 року переведено для проходження військової служби у військову частину НОМЕР_1 . Доказом вказаного є військовий квиток серії НОМЕР_4 та наказ №68 від 08.03.2024.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.03.2024 №73 ОСОБА_1 знято з грошового та продовольчого забезпечення у зв'язку з самовільним залишенням військової частини.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23.03.2024 №85 ОСОБА_1 увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.06.2024 №184 ОСОБА_1 призупинено проходження військової служби та виключено зі списків особового складу.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 12.06.2025 №169 ОСОБА_1 поновлено військову службу та призначено на посаду, поновлено на грошовому та продовольчому забезпечення.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 03.07.2025 №190 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , як такого, що звільнений з військової служби наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 21.06.2025 №139-РС відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу».
04.08.2025 засобами поштового зв'язку Позивачем направлено звернення до командира військової частини НОМЕР_1 щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно та надання довідки про виплачені кошти за неотримане речове майно, що підтверджується накладною №6500500114791.
Звернення отримано Військовою частиною НОМЕР_1 15.08.2025, що підтверджується інформацією з сайту Укрпошти.
Відповідь не надано.
В подальшому, на електрону та поштову адресу відповідача було направлено адвокатський запит №12-08/25-1 від 12.08.2025 року до командира військової частини НОМЕР_5 в інтересах Позивача про надання довідки про вартість речового майна. Адвокатський запит отримано відповідачем 21.08.2025 року про що свідчать дані з веб-сервісу ПАТ «Укрпошта».
Станом на дату подання позову відповіді на запит отримано не було.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Абзац 2 п.1 ст.9-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Пункт 3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого Постановою КМУ від 16.03.2016р. №178 (далі Порядок №178), визначає, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі:
звільнення з військової служби;
загибелі (смерті) військовослужбовця;
переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв'язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.
Пункт 4 Порядку №178 установлює, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Пункт 5 Порядку №178 визначає, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Абзаци 1-3 пункту 4 розділу III Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016р. №232 (далі - Інструкція №232), передбачають, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог Порядку №178. Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку №178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.
Абзаци 1, 3 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008р. №1153/2008, установлюють, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Суд зазначає, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.
Застосовування у п.3 Порядку №178 словосполучення «у разі звільнення з військової служби», а не, наприклад, «при звільненні з військової служби», дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).
Тож військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
На користь вказаного висновку свідчить те, що в п.4 Порядку №178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника у різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації його прав та інтересів, закріплених Конституцією та законодавством.
Подібну позицію Верховний Суд висловлював неодноразово у постанові від 4.02.2020р. по справі №825/1571/16; у постанові від 23.08.2019р. по справі №2040/7697/18; у постанові від 30.07.2020р. по справі №820/5767/17).
Як вбачається із матеріалів справи, що підставою для відмови позивачу у виплаті спірної грошової компенсації за неотримане речове майно стало те, що при звільненні з військової служби позивач з рапортом про виплату відповідної компенсації не звертався.
Проте, як встановлено судом, 04.08.2025 засобами поштового зв'язку Позивачем направлено звернення до командира військової частини НОМЕР_1 щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно та надання довідки про виплачені кошти за неотримане речове майно, що підтверджується накладною №6500500114791.
Звернення отримано Військовою частиною НОМЕР_1 15.08.2025, що підтверджується інформацією з сайту Укрпошти. Відповідь не надано.
В подальшому, на електрону та поштову адресу відповідача було направлено адвокатський запит №12-08/25-1 від 12.08.2025 року до командира військової частини НОМЕР_5 в інтересах Позивача про надання довідки про вартість речового майна. Адвокатський запит отримано відповідачем 21.08.2025 року про що свідчать дані з веб-сервісу ПАТ «Укрпошта». Станом на дату подання позову відповіді на запит отримано не було.
У зв'язку із викладеним, суд вважає, що відмова ВЧ НОМЕР_1 у виплаті позивачу спірної компенсації є протиправно, оскільки інтерпретація п.4 Порядку №178, яку відстоює відповідач, протирічить змісту цього пункту та судовій практиці його тлумачення й застосування, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у частині визнання протиправною бездіяльності ВЧ НОМЕР_1 щодо невиплати йому компенсації вартості за неотримане речове майно та зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 виплатити йому цю компенсацію.
Разом з цим, суд враховує, що у період з 13.03.2024 по 12.03.2025 ОСОБА_1 самовільно залишив військову частину і його військова служба була призупинена.
Відтак, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково за період з 07.03.2022 по 07.03.2024, з 08.03.2024 по 13.03.2024 та з 13.06.2025 по 03.07.2025 року.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Керуючись ст.ст.2-9, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію невикористаного речового майна за час проходження військової служби - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації невикористаного речового майна за час проходження військової служби за період з 07.03.2022 по 07.03.2024, з 08.03.2024 по 13.03.2024 та з 13.06.2025 по 03.07.2025 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію невикористаного речового майна за час проходження військової служби за період з 07.03.2022 по 07.03.2024, з 08.03.2024 по 13.03.2024 та з 13.06.2025 по 03.07.2025 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 )
Військова частина НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_7 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 )
Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА