Справа № 420/42024/25
31 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Скупінської О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду 22.12.2025 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області, яка полягає у незарахуванні до стажу ОСОБА_1 служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 14 червня 2012 року по 20 серпня 2015 року в Управлінні Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (наразі - Державній кримінально виконавчій службі України);
2. Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області зарахувати до стажу ОСОБА_1 служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 14 червня 2012 року по 20 серпня 2015 року в Управлінні Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (наразі Державній кримінально виконавчій службі України) та здійснити відповідні виплати при звільненні ОСОБА_1 ;
3. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області, яка полягає яка полягає у здійсненні розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби ОСОБА_1 без урахування вислуги років з 14 червня 2012 року по 20 серпня 2015 року в Управлінні Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (наразі Державній кримінально - виконавчій службі України);
4. Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області здійснити нарахування та виплату розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби ОСОБА_1 з урахуванням вислуги років з 14 червня 2012 року по 20 серпня 2015 року в Управлінні Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (наразі - Державній кримінально - виконавчій службі України);
5. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області, яка полягає у не включенні щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за 2015, 2019, 2021, 2022, 2023, 2025 роки;
6. Зобов'язати Головне управління. Національної поліції в Одеській області здійснити перерахунок та виплату розміру; грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за 2015, 2019, 2021, 2022, 2023, 2025 роки з урахуванням щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168;
7. Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області провести перерахунок та виплатити розмір одноразової грошової допомоги при звільненні, в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за 2015, 2019, 2021, 2022, 2023, 2025 роки ОСОБА_1 з урахуванням сум індексації грошового забезпечення.
В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він проходив службу в органах Національної поліції України з 07 листопада 2015 року по 22 вересня 2025 року. Відповідно до копії послужного списку ОСОБА_1 , особистий № Д - 008112:
- з 24 листопада 2010 року по 26 липня 2011 року ОСОБА_1 проходив службу в Збройних Силах України;
- з 14 червня 2012 року по 17 січня 2013 року ОСОБА_1 проходив службу на посаді інспектора відділу нагляду і безпеки Південної виправної колонії (№ 51) Управління державної пенітенціарної служби України в Одеській області;
- з 17 січня 2013 року по 20 серпня 2015 року ОСОБА_1 проходив службу на посаді старшого інспектора відділу нагляду і безпеки Південної виправної колонії (№ 51) Управління державної пенітенціарної служби України в Одеській області, У відповідності з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України ОСОБА_1 звільнений у запас Збройний Сил України за пунктом 64 «ж» (за власним бажанням) з 20 серпня 2015 року;
- з 07 вересня 2015 року по 06 листопада 2015 року ОСОБА_1 проходив службу на посаді інспектора патрульної служби роти № 2 батальйону № 3 Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у м. Одесі;
- з 07 листопада 2015 року ОСОБА_1 прийнятий на службу в органи поліції на посаду інспектора роти № 2 батальйону № 3 Управління патрульної поліції у місті Одесі Департаменту патрульної поліції;
- з 10 жовтня 2017 року по 11 травня 2018 року ОСОБА_1 проходив службу на посаді слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Приморського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області;
- з 11 травня 2018 року по 30 квітня 2020 року ОСОБА_1 проходив службу на посаді старшого слідчого відділення розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров'я особи слідчого відділу Приморського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області;
- з 30 квітня 2020 року по 02 березня 2021 року ОСОБА_1 проходив службу на посаді начальника відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи слідчого відділу Київського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області;
- з 02 березня 2021 року по 25 травня 2022 року ОСОБА_1 проходив службу на посаді начальника відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи слідчого відділу Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області;
- з 25 травня 2022 року по 11 квітня 2024 року ОСОБА_1 проходив службу на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах криміналіста відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області;
- з 11 квітня 2024 року по 22 вересня 2025 року ОСОБА_1 проходив службу на посаді заступника начальника відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області.
У свою чергу, наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - Відповідач) по особовому складу від 22 вересня 2025 року № 1171 о/с підполковника поліції ОСОБА_1 заступника начальника відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи слідчого Головного управління Національної поліції в Одеській області звільнено - 22 вересня 2025 року, відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 (за власним бажання) Закону України «Про Національну поліцію». У зв'язку, з необхідністю, з'ясування інформації про врахування ОСОБА_1 до стажу вислуги та стажу служби в поліції стаж служби в Управлінні державної пенітенціарної служби України в Одеській області з 14 червня 2012 року по 20 серпня 2015 року, адвокат Мохортова К.О. звернулась з адвокатським запитом від 14 листопада 2025 року № 126. На адвокатський запит представника Позивача адвоката Мохортової К.О. Головним управлінням Національної поліції в Одеській області листом від 20 листопада 2025 року № 264279-2025 надано відповідь, відповідно до якої Відповідач посилається на статтю 78 Закону України «Про Національну поліцію» та зазначає, що зарахування періоду проходження служби в пенітенціарній службі України до стажу служби в поліції не передбачено чинним законодавством.
3 метою уточнення інформації про стаж вислуги років ОСОБА_1 для виплати надбавки за вислугу, років, та для призначення тривалості чергової відпустки станом на день звільнення та отримання інформації, який стаж враховано ОСОБА_1 до стажу вислуги та стажу служби в поліції із зазначенням дат та посад, що становить 11 років 05 місяців 18 днів станом на 01 липня 2023 року, адвокат Мохортова К.О. звернулась до Відповідача з адвокатським запитом від 21 листопада 2025 року № 133. У відповідь на вказаний адвокатський запит Управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Одеській області листом від 27 листопада 2025 року № 273905-2025 повідомило, що станом на 01 липня 2023 року ОСОБА_1 було помилково зараховано-періоди проходження служби в пенітенціарній службі України у період з 14 червня 201212 року по 20 серпня 2015 року.
Наказ ГУНП від 22 червня 2023 року № 765 о/с із зазначенням стажу вислуги Позивача - 11 років 05 місяців 18 днів не скасовано, тому позивач станом на день видания вказаного наказу вважав, що йому зараховується період проходження служби в пенітенціарній службі України до стажу служби в поліції. Разом з цим, не погоджуючись, із висновками Відповідача та з метою досудового врегуллювання спору, адвокат Мохортова К.О. в інтересах ОСОБА_1 звернулась до 4 Головного управління Національної поліції в Одеській області із заявою від 28 листопада 2025 року про здійснення, перерахунку підполковнику поліції ОСОБА_1 стажу служби в поліції та виплати надбавки за вислугу років, та компенсації невикористаних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки, з урахуванням стажу служби в Управлінні Державної пенітенціарної служби України в Одеській області, що становить 03 (три) роки 02 (два) місяці 06 (шість) днів. Проте, листом від 05 грудня 2025 року № 284304-2025 Головне управління Національної поліції в Одеській області повідомило, що перерахувати стаж служби в поліції Колосу В.В. з урахуванням проходженням останнім служби в Управлінні Державної пенітенціарної служби України в Одеській області неможливо, у зв'язку з тим, що це не передбачено чинним законодавством (копія додається). Таким чином, Головне управління Національної поліції в Одеській області взагалі не врахували стаж служби Позивача в Управлінні Державної пенітенціарної служби України в Одеській області, що в подальшому вилинуло на грошовий розрахунок при звільненні з органів поліції, зокрема, на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, виплату надбавки за вислугу років та грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової оплачуваної відпустки.
Крім цього, Наказом від 22 вересня 2025 року № 1171 о/с підполковнику поліції ОСОБА_1 встановлена виплата грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток за 2015-2025 роки. У відповідь на адвокатський запит представника Позивача - адвоката Мохортової К.О. від 14 листопада 2025 року № 126 Головним управлінням Національної поліції в Одеській області листом від 20 листопада 2025 року № 264279 - 2025 надано розрахунок компенсації за невикористану основну та додаткову оплачувані відпустки, розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні та інформацію щодо нарахованого грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 2015 року по день звільнення. Відповідно до наданих довідок про складові грошового забезпечення ОСОБА_1 , зокрема, за період з березня 2022 року по вересень 2025 року, місячне грошове забезпечення Позивача складалось з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за стаж служби, надбавки до посадового окладу за роботу, надбавки за специфічні умови праці, премії, індексації та додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». Однак, з вищевказаного листа від 20 листопада 2025 року № 264279 - 2025 Позивачу стало відомо, що розрахунок грошової компенсації за невикористану щорічну основну та додаткові відпустки при звільненні зі служби здійснювалось виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, а саме з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, 25% надбавки за службу в поліції, 60% надбавки за специфічні умови проходження служби в поліції, 15% надбавка за службу в умовах режимних обмежень та премії. Таким чином. Головним управлінням Національної поліції в Одеській області не проведено усіх необхідних розрахунків, зокрема: не враховано при грошовій компенсації за невикористані щорічні основні і додаткові відпустки за період з 2015 по 2025 роки повне грошове забезпечення, яке виплачувалося на день звільнення Позивача із служби, в частині врахування індексації та додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168.
Однак, 03 грудня 2025 року Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Одеській області листом № 280206-202, повідомило, що підстави для проведення відповідного перерахунку відсутні, оскільки додаткова грошова винагорода, що встановлюється пунктом 1 Постанови № 168, не додатковим видом грошового забезпечення, що має постійний характер.
Ухвалою судді від 24.12.2025 постановлено позовну заяву залишити без руху, встановивши 10-денний строк для усунення недоліків позову, шляхом надання до суду позовної заяви повинні бути усунені шляхом суду позовної заяви в новій редакції з уточненням позовних вимог.
25.12.2025 від представника позивача надійшла заява (вх. №136549/25) про долучення до матеріалів справи позовної заяви в новій редакції, в якій позовні вимоги викладені наступним чином:
1. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області, яка полягає у незарахуванні до стажу ОСОБА_1 служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 14 червня 2012 року по 20 серпня 2015 року в Управлінні Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (наразі - Державній кримінально виконавчій службі України);
2. Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області зарахувати до стажу ОСОБА_1 служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 14 червня 2012 року по 20 серпня 2015 року в Управлінні Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (наразі Державній кримінально - виконавчій службі України) та здійснити відповідні виплати при звільненні ОСОБА_1 ;
3. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області, яка полягає яка полягає у здійсненні розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби ОСОБА_1 без урахування вислуги років з 14 червня 2012 року по 20 серпня 2015 року в Управлінні Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (наразі Державній кримінально виконавчій службі України);
4. Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області здійснити нарахування та виплату розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби ОСОБА_1 з урахуванням вислуги років з 14 червня 2012 року по 20 серпня 2015 року в Управлінні Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (наразі - Державній кримінально виконавчій службі України);
5. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області, яка полягає у невключенні щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за 2015, 2019, 2021, 2022, 2023, 2025 роки;
6. Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області здійснити перерахунок та виплату розміру грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за 2015, 2019, 2021, 2022, 2023, 2025 роки з урахуванням щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168;
7. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області, яка полягає у невключенні сум індексації грошового забезпечення до розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за 2015, 2019, 2021, 2022, 2023, 2025 роки ОСОБА_1 ;
8. Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області провести перерахунок та виплатити розмір одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за 2015, 2019, 2021, 2022, 2023, 2025 роки ОСОБА_1 з урахуванням сум індексації грошового забезпечення.
У позові позивач просить поновити строк звернення до суду обґрунтовуючи ти, що про фактичне порушення прав позивача виникло після отримання відмов Відповідача у перерахунку стажу та виплаті належних сум тобто 05 грудня 2025 року (дата отримання відмови від Відповідача). Отже, саме з 05 грудня 2025 року Позивачу стало відомо про порушення Відповідачем його прав у зв'язку з не врахуванням до стажу служби в поліції стажу служби ОСОБА_1 в Управлінні державної пенітенціарної служби України в Одеській області з 14 червня 2012 року по 20 серпня 2015 року, здійснених розрахунків при звільненні та прав щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток, з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.
Ухвалою судді від 06.01.2026 постановлено задовольнити заяву представника позивача про поновлення строку на звернення до суду та поновити пропущений строк на звернення до суду з даним позовом; прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрити провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
12.01.2026 надійшло клопотання представника відповідача ГУНП в Одеській області (вх. №ЕС/4370/26), в якому просили розгляд справи №420/42024/25 здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 14.01.2026 постановлено відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача Головного управління Національної поліції в Одеській області (вх. №ЕС/4370/26 від 12.01.2026) про розгляд адміністративної справи за правилами загального позовного провадження.
14.01.2026 від представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Мохортової К.О. надійшли заперечення (вх. №ЕС/5407/26) щодо розгляду справи у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження, посилаючись на відсутність правових підстав.
19.01.2026 від представника відповідача надійшла заява (вх. №ЕС/6651/26), в якій просить продовжити ГУНП в Одеській області строк на подання відзиву по справі №420/42024/25 за позовом ОСОБА_1 до ГУНП в Одеській області.
Ухвалою суду від 20.01.2026 постановлено задовольнити заяву представника відповідача Головного управління Національної поліції в Одеській області (вх. №ЕС/6651/26 від 19.01.2026) про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву; продовжити Головному управлінню Національної поліції в Одеській області строк на подання відзиву на позовну заяву, який встановити протягом п'ятнадцяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
23.01.2026 від представника відповідача ГУНП в Одеській області надійшов відзив (вх. №ЕС/9134/26) з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог.
Щодо тверджень позивача про те, що ГУНП в Одеській області невірно здійснено розрахунок вислуги років зазначаємо наступне. Відповідно до наказу ГУНП в Одеській області від 22.09.2025 №1171 о/с позивачу встановлено стаж служби в поліції 10 років 08 місяців 17 днів. Зазначений наказ є чинним та позивачем не оскаржувався. Тобто позивач в свою чергу обрав невірний спосіб захисту. Позивач проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України. Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 12 березня 1999 року № 248/99 «Про виведення Державного департаменту України з питань виконання покарань з підпорядкування Міністерству внутрішніх справ України», який на даний час є чинним, Державний департамент України з питань виконання покарань виведено з тимчасового підпорядкування Міністерству внутрішніх справ України. З 05.08.2024 року, діє Закон № 580 - VIII, частиною другою статті 78 якого визначений виключний перелік посад (видів служби), які зараховуються до стажу служби в поліції, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми саме цього Закону. Таким чином, прирівнювання позивачем служби органах Державного Департаменту України з питань виконання покарань до служби в органах внутрішніх справ є помилковим, адже суперечить нормам статті 78 Закону № 580-VIII, який є спеціальним, та у якому прямо передбачено та чітко окреслено ті види служби, які враховуються до стажу служби поліцейських в цілях встановлення і виплати надбавки за роботу в органах поліції та під час розрахунку тривалості додаткової відпустки.
Щодо позовних вимог в частині, що стосується позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Одеській області, яка полягає яка полягає у здійсненні розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення звертаємо увагу суду що вони є передчасними.
Щодо позовних вимог про врахування в компенсацію відпустки грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 зазначаємо наступне. Пунктом 2 Порядку N 775 (у редакції на дату його прийняття, яка діяла з 02.12.2022 року до 01.02.2023 року, що охоплює спірні правовідносини) було передбачено, що на період дії воєнного стану поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, ця винагорода збільшується до 100000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах. Відповідно до пункту 13 Порядку №775 (у редакції на дату його прийняття), виплата додаткової винагороди поліцейським здійснюється на підставі наказів керівників органів (підрозділів) поліції за місцем постійного проходження служби поліцейського, де він призначений на штатну посаду. Відповідно до пункту 13 Порядку №775 (у редакції на дату його прийняття), обрахування часу участі в бойових діях та заходах для виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, здійснюється з урахуванням кількості днів такої участі, а додаткова винагорода до 30000 гривень виплачується поліцейським із розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби з урахування пункту 14 цього Порядку та умов. Розмір додаткової винагороди до 30000 гривень та додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, за 1 календарний день визначається шляхом ділення максимального розміру (30000 або 100000 гривень) на кількість календарних днів у відповідному календарному місяці та встановлюється у відповідний день залежно від наявності обставин, передбачених пунктом 2 цього Порядку та умов, з урахуванням пункту 14 цього Порядку та умов. Системний аналіз наведених положень дає змогу дійти висновку, що при обчисленні компенсації за невикористані дні відпустки не враховується такий складовий елемент як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, а тому додаткова винагорода не включається в розрахунок компенсації за невикористані відпустки.
Щодо позовної вимоги в частині зобов'язати Головне управління. Національної поліції в Одеській області здійснити перерахунок та виплату розміру; грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за 2015, 2019, 2021, 2022, 2023, 2025 роки з урахуванням щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 зазначаємо, що вказана вимога є передчасною.
27.01.2026 від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мохортової К.О. надійшла відповідь на відзив (вх. №ЕС/10117/26), в якому посилаючись на фактичні обставини справи, просить позовні вимоги задовольнити.
12.02.2026 від представника відповідача ГУНП в Одеській області надійшло клопотання (вх. №ЕС/16075/25), в якій заявник просить суд залишити без розгляду відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 18.02.2026 постановлено відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача Головного управління Національної поліції в Одеській області (вх. №ЕС/16075/26 від 12.02.2026) про залишення відповіді на відзив без розгляду.
Інших заяв по суті станом на момент розгляду справи до суду не надходило.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 , у період з 07 листопада 2015 року по 22 вересня 2025 року проходила службу в органах Національної поліції України.
Наказом Головного управління національної поліції (по особовому складу) №1171 о/с від 22.09.2025 про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 (за власним бажанням), установивши щомісячну премію за вересень 2025 року в розмірі 187,314%.
Виплатити грошову компенсацію за:
03 доби невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2015 рік;
30 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2019 рік;
31 добу невикористаних щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток за 2021 рік;
08 діб невикористаних щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток за 2022 рік;
06 діб невикористаних щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток за 2023 рік;
07 діб невикористаних щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток за 2024 рік;
23 доби невикористаних щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток за період служби з 01 січня 2025 року до дня звільнення.
Стаж служби в поліції на день звільнення становить 10 років 08 місяців 17 днів; вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні - 10 років 08 місяців 17 днів; вислуга років для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби - 10 років 08 місяців 17 днів.
Згідно відповіді на адвокатський запит від 14 листопада 2025 року №126 листом №264279-2025 від 20.11.2025 проінформовано, що «…В. Колосу при нарахуванні днів додаткової оплачуваної відпустки не враховувався стаж служби в Управлінні державної пенітенціарної служби України в Одеській області.
Водночас надсилаємо на Вашу адресу витяг з наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області від 22 червня 2023 року № 765 o/с «По особовому складу» та повідомляємо, що розмір компенсації за кожен день невикористаної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2015, 2019, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки становив 1048,4890 грн.
Нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби ОСОБА_3 здійснювалося з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення, а саме грошове забезпечення за серпень 2025 року складало:
- посадовий оклад 3000,00 грн;
- оклад за спеціальним званням 2200,00 грн;
- 25% надбавка за стаж служби в поліції 1300,00 грн;
- 60% надбавка за специфічні проходження служби в поліції умови 2376,00 грн;
- 15% надбавка за службу в умовах режимних обмежень 450,00 грн;
- 187,314% преміювання 20323,57 грн; всього: 31173,57 грн.
Розмір одноразової грошової допомоги при звільненні становив 77933,93 грн. (31173,57 грн. *25% * 10 років). При нарахуванні одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні основної та додаткової оплачуваної відпустки суми додаткової грошової винагороди, яка передбачена постановою КМУ від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» не враховувалась.
Відповідно до листа ГУНП в Одеській області листом №273905-2025 від 27.11.2025 повідомлено, що «…відповідно до п. 2 ст. 78 розділу VII Закону України «Про Національну поліцію» стаж служби в поліції на день звільнення ОСОБА_4 становить - 10 років 08 місяців 17 днів.
Також зазначаємо, що ОСОБА_3 станом на 01 липня 2023 року було помилково зараховано періоди проходження служби в пенітенціарній службі України, а саме період з 14 червня 2012 року до 20 серпня 2015 року.
До стажу служби в поліції станом на 01 липня 2023 року було зараховано, наступні періоди:
24.11.2010 - 26.07.2011 служба в Збройних Силах України
14.06.2012 - 20.08.2015 служба в Управлінні державної пенітенціарної служби України в Одеській області
07.09.2015 - 11.2015 - інспектор патрульної служби роти № 2 батальйону № 3 Управління патрульної служби МВС України у м. Одесі
… В ході вивчення особової справи ОСОБА_4 встановлено, що стаж служби в Збройних Силах України з 24 листопада 2010 року до 26 липня 2011 року становив 00 років 08 місяців 02 дні, стаж служби в органах внутрішніх справ 3 07 вересня 2015 року до 06 листопада 2015 року - 00 років 01 місяць 29 днів та стаж служби в Національній поліції України з 07 листопада 2015 року до 22 вересня 2025 року - 09 років 10 місяців 15 днів.
Зважаючи на те, що відповідно до п. 2 ст. 78 розділу VII Закону України «Про Національну поліцію» до стажу служби в поліції зараховується:
1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;
2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;
3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;
4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;
5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадам суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони;
6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
На підставі викладеного повідомляємо, що зарахування періоду проходження служби в пенітенціарній службі України до стажу служби в поліції для встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки не передбачено чинним законодавством, у зв'язку з чим стаж служби в поліції станом на 22 вересня 2025 року (день звільнення) В. Колоса становить 10 років 08 місяців 17 днів.».
Відповідно до листа ГУНП в Одеській області листом №280206-2025 від 03.12.2025 повідомлено, що «…при обчисленні компенсації за невикористані дні відпустки не враховується такий складовий елемент як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, а тому додаткова винагорода не може були включена в розрахунок компенсації за невикористані відпустки. Враховуючи викладене вище, для здійснення перерахунку та виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпусток з урахуванням додаткової винагороди, передбаченою постановою № 168, підстави відсутні.».
Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідача, звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Приписами статті 78 Закону № 580-VIII передбачено, що стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки. Частиною 2 статті 78 Закону № 580-VIII визначено, що до стажу служби в поліції зараховуються:
1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;
2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;
3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;
4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;
5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони;
6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
Частиною 3 статті 78 Закону №580-VIII визначено, що під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення.
Спірні правовідносини між сторонами склались, зокрема щодо не зарахування стажу роботи в органах Державної кримінально-виконавчої служби України до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення позивачеві надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки за період з 14 червня 2012 року по 20 серпня 2015 року.
Згідно із пунктом 3 частини 2 статті 78 Закону №580-VIII до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.
Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України від 11.07.2003 №1129-IV до законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.
23.06.2005 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» №2713-IV (далі - Закон №2713-IV), який врегульовує питання проходження служби у органах і установах виконання покарань. Відповідно до частини 6 статті 14 Закону №2713-IV, особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюються такі спеціальні звання:
1) рядовий склад: рядовий внутрішньої служби;
2) молодший начальницький склад: молодший сержант внутрішньої служби, сержант внутрішньої служби, старший сержант внутрішньої служби, старшина внутрішньої служби, прапорщик внутрішньої служби, старший прапорщик внутрішньої служби;
3) середній начальницький склад: молодший лейтенант внутрішньої служби, лейтенант внутрішньої служби, старший лейтенант внутрішньої служби, капітан внутрішньої служби;
4) старший начальницький склад: майор внутрішньої служби, підполковник внутрішньої служби, полковник внутрішньої служби;
5) вищий начальницький склад: генерал-майор внутрішньої служби, генерал-лейтенант внутрішньої служби, генерал-полковник внутрішньої служби.
Відповідно до записів №7, 8 у трудовій книжці НОМЕР_1 позивач з 14.06.2012 по 20.08.2015 працював у Південній виправній колонії №51), наказ УДПтСУ №38о/с від 14.06.2012 - наказ УДПтСУ №61о/с від 13.08.2015.
Згідно послужного списку, особистий №Д-008112 наявної у матеріалах справи, позивачу присвоєно спеціальне звання - лейтенант внутрішньої служби (наказ УДПтСУ №64о/с від 06.07.2012) та старший лейтенант внутрішньої служби (наказ УДПтСУ №29о/с від 03.07.2014) - (середній начальницький склад).
Частина 5 статті 23 Закону №2713-IV передбачає, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом №580-VIII, а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Державну пенітенціарну службу України» від 02.07.2014 №225, яка втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України №294 від 26.04.2017, Державна пенітенціарна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції, який реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації.
Системний аналіз вище наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що фактично законодавець поширив дію усіх норм, які врегульовують порядок і умови проходження служби працівниками органів внутрішніх справ, а в подальшому - поліцейськими, на працівників кримінально-виконавчої служби (пенітенціарної служби). Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV.
Згідно з преамбулою зазначеного Статуту його дія поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Крім того, частиною 1 статті 6 Закону №2713-IV закріплено, що Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що на позивача (як і на інших працівників кримінально-виконавчої служби, окрім тих, на яких розповсюджується дія Закону України «Про державну службу»), під час проходження ним служби в зазначений період розповсюджується дія нормативно-правових актів органів внутрішніх справ України, а в подальшому - поліції, в тому числі й дія статей 22, 23 Закону України «Про міліцію» та відповідні норми Закону України «Про Національну поліцію», Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України. Тобто, всі обов'язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань.
Відповідно до частини 1 статті 14 Закону №2713-IV до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби). За приписами частини 2 статті 14 Закону №2713-IV служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.
За змістом частини 4 статті 14 Закону №2713-IV громадяни України, які вперше зараховуються на посади рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби та у відповідних випадках пройшли встановлений строк випробування, складають присягу.
Частина 5 статті 23 Закону №2713-IV передбачає, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
У попередніх редакціях частини 5 статті 23 Закону №2713-IV було передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників органів внутрішніх справ, які не мають спеціальних звань.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV. Згідно з преамбулою Статуту його дія поширюється і на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Аналізуючи повноваження, завдання та функції відповідних органів, Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 у справі №826/16143/18, у якій склалися подібні правовідносини, дійшов висновків про те, що і податкова міліція, і відповідні підрозділи поліції здійснюють оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. При цьому Верховний Суд погодився із висновком судів попередніх інстанцій щодо тотожності правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в органах податкової міліції, вказавши, що визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувались та визначення чинним на момент проходження служби, статусу такої служби.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 01.08.2023 у справі №240/30024/21 та від 20.10.2022 у справі №160/11127/20, правовідносини в яких є подібними до правовідносин справи, що розглядається, і яка у відповідності до частини 5 статті 242 КАС України повинна враховуватися судом при вирішенні цього спору.
Зокрема, у постанові від 20.10.2022 у справі №160/11127/20 Верховний Суд констатував, що служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу. На працівників кримінально-виконавчої служби (окрім тих, на яких розповсюджується дія Закону України «Про державну службу»), під час проходження ними служби, розповсюджується дія нормативно-правових актів органів внутрішніх справ України, а в подальшому - поліції, в тому числі й дія статей 22, 23 Закону України «Про міліцію» та відповідні норми Закону України «Про Національну поліцію», Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України. Тобто, всі обов'язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань. Такої ж позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 140/856/24 від 06.02.2025.
Тобто, служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, а тому має такий же правовий статус і повинна в силу пункту 3 частини 2 статті 78 Закону №580-VIII зараховуватися до стажу служби в поліції.
Щодо позовної вимоги про здійснення розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без урахування вислуги років з 14 червня 2012 року по 20 серпня 2015 року в Управлінні Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (наразі Державній кримінально - виконавчій службі України), суд зазначає наступне.
Розділом VI Порядку МВС №260 визначена виплата одноразової грошової допомоги при звільненні із служби.
Пунктом 2 цього розділу визначено, що поліцейським, які звільняються із служби за власним бажанням та мають календарну вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Як встановлено судом вище, позивач має право на зарахування до стажу служби періоду проходження служби в Управлінні Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (наразі - Державна кримінально-виконавча служба України) з 14.06.2012 по 20.08.2015.
З огляду на зазначене, вказаний період підлягає включенню до календарної вислуги років позивача, що безпосередньо впливає на визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні.
Таким чином, розрахунок одноразової грошової допомоги має здійснюватися з урахуванням повної календарної вислуги років, включаючи період служби в Управлінні Державної пенітенціарної служби України в Одеській області з 14.06.2012 по 20.08.2015, що відповідає, як встановленим судом обставинам, так і вимогам чинного законодавства.
Щодо позовних вимог в частині неврахування відповідачем при обчисленні розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, індексації грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за № 168, а також при розрахунку та виплаті грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної і додаткової відпустки без урахування додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за № 168, то суд зазначає таке.
Індексація грошового забезпечення поліцейських, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи із служби в поліції жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин. При цьому, обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.
Відповідно до статті 102 Закону № 580-VIII пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Частиною 1 статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», встановлено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України «Про Національну поліцію» проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України «Про державну службу», а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України «Про розвідку», а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Положення Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 року №260 (далі - Порядок МВС №260) визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.
Пунктом 3 розділу І Порядку МВС №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5)одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Розділом VI Порядку МВС №260 визначена виплата одноразової грошової допомоги при звільненні із служби.
Пунктом 2 цього розділу визначено, що поліцейським, які звільняються із служби за власним бажанням та мають календарну вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Згідно з пунктом 6 даного розділу нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення.
Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.
Однак, позивачу нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні без врахування індексації, що на думку суду вказує на протиправність дій відповідача, які полягають у здійсненні розрахунку одноразової грошової допомоги позивачу при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби без урахування індексації.
Крім того, слід зазначити, що згідно з пунктом 6 розділу VI Порядку МВС №260 нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення.
В той же час, за наявними в матеріалах справи відомостями (а.с.59) судом встановлено, що на день звільнення, місячне грошове забезпечення позивача складалося з:
- посадового окладу;
- окладу за спеціальним званням;
- надбавки за стаж служби;
- надбавки за специфічні умови праці;
- надбавки до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень;
- премії;
- додаткової винагорода відповідно до постанови КМУ № 168 від 28.02.2022;
- індексації.
У відповіді ГУНП в Одеській області викладеної у листі №264279-2025 від 20.11.2025 зазначено, що «при нарахуванні одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні основної та додаткової оплачуваної відпустки суми додаткової грошової винагороди, яка передбачена постановою КМУ від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» не враховувалась.»
Враховуючи те, що одноразова грошова допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення, на яке має право поліцейський на день звільнення та розраховується станом на момент звільнення за останньою посадою, яку займав поліцейський, а індексація грошового забезпечення та додаткова грошова винагорода відповідно до постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 носять систематичний характер, то вони мають бути враховані у складі грошового забезпечення поліцейського як обрахункової величини одноразової грошової допомоги при звільненні.
Крім того, додаткова грошова винагорода відповідно до постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 повинна враховуватись при нарахуванні і виплаті грошової компенсації позивачу за невикористані щорічні основні та додаткові відпустки за 2015, 2019, 2021, 2022, 2023 та 2025 роки.
Так, згідно із ст. 92 Закону України №580, поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Верховний Суд у постанові від 20.08.2024 у справі № 420/693/23 дійшов висновку, що оскільки додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ № 168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, що виплачувався позивачу, починаючи з березня 2022 року і до дня її звільнення, то указана винагорода входить до складу грошового забезпечення.
Отже, підсумовуючи усе вищевикладене, суд доходить висновку, що при обчисленні розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної і додаткової відпустки, відповідачем протиправно не враховано індексацію грошового забезпечення та додаткову грошову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за № 168.
Як наслідок, слід зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням індексації грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за № 168, а також грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної і додаткової відпустки з урахуванням додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за № 168.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною 2 статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
В матеріалах справи містяться квитанція ID: 3622-1577-2818-0357 від 22.12.2025 про сплату позивачем судового збору у сумі 1211,20 грн.
Відтак, суд вважає за доцільне стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн, що був сплачений позивачем при поданні позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо незарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції вислуги років за період служби з 14.06.2012 по 20.08.2015 в Управлінні Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (наразі Державній кримінально - виконавчій службі України).
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції вислугу років за період служби з 14.06.2012 по 20.08.2015 в Управлінні Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (наразі Державній кримінально - виконавчій службі України).
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області, яка полягає яка полягає у здійсненні розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби ОСОБА_1 без урахування вислуги років за період служби з 14 червня 2012 року по 20 серпня 2015 року в Управлінні Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (наразі Державній кримінально виконавчій службі України).
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області здійснити нарахування та виплату розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби ОСОБА_1 з урахуванням вислуги років за період служби з 14 червня 2012 року по 20 серпня 2015 року в Управлінні Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (наразі - Державній кримінально виконавчій службі України).
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області, яка полягає у невключенні щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за 2015, 2019, 2021, 2022, 2023 та 2025 роки.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області здійснити перерахунок та виплату розміру грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за 2015, 2019, 2021, 2022, 2023 та 2025 роки з урахуванням щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області, яка полягає у невключенні сум індексації грошового забезпечення до розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за 2015, 2019, 2021, 2022, 2023, 2025 роки ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області провести перерахунок та виплатити розмір одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за 2015, 2019, 2021, 2022, 2023, 2025 роки ОСОБА_1 з урахуванням сум індексації грошового забезпечення.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач - Головне управління Національної поліції в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 12, код ЄДРПОУ 40108740).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА