Справа № 420/2783/23
31 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Гур'євої К.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про заміну сторони у виконавчому провадження по справі №420/2783/23 за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Херсонського обласного управління лісового ти мисливського господарства (місце знаходження: (місцезнаходження: 73003, м. Херсон, вулю Полякова,2; код ЄДРПОУ 35220328) про визнання протиправною бездіяльність щодо не здійснення виплати всіх сум та зобов'язання вчинити певні дії,-
До суду надійшла заява про заміну сторони у виконавчому провадження по справі №420/2783/23 за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Херсонського обласного управління лісового ти мисливського господарства (місце знаходження: (місцезнаходження: 73003, м. Херсон, вулю Полякова,2; код ЄДРПОУ 35220328) про визнання протиправною бездіяльність щодо не здійснення виплати всіх сум та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.07.2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.
Визнано протиправну бездіяльність Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства щодо не здійснення виплати всіх сум, належних при звільненні ОСОБА_1 .
Стягнуто з Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства на користь ОСОБА_1 22000,00 грн. середнього заробітку за час розрахунку при звільненні за період з 15.07.2022 року по 24.11.2022 року.
В решті позовних вимог відмовлено.
01.11.2023 року Одеським окружним адміністративним судом було видано виконавчі листи по справі.
Ухвалою від 25.03.2026 року прийнято до провадження заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні по справі №420/2783/23.
Сторони по справі до судового засідання не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином, жодних клопотань про розгляд клопотання без участі або перенесення судового засідання на іншу дату до суду не надходило.
Відповідно до ч.2 ст. 379 КАС України, суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, які звернулися з поданням (заявою), та учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні, суд дійшов наступного.
Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Обов'язковість судових рішень встановлена також нормами статті 370 КАС, зокрема згідно з нормою частини першої цієї статті судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, їх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно з частиною другою статті 372 КАС судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом (частина четверта статті 372 КАС).
Відповідно до частин першої, третьої статті 373 КАС виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленого законом.
Протягом п'яти днів після набрання судовим рішенням законної сили виконавчий документ, зазначений в частині третій цієї статті, вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, а його копія (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого документа у Єдиному державному реєстрі виконавчих документів, надсилається стягувачу на його офіційну електронну адресу або у разі її відсутності - рекомендованим чи цінним листом (частина четверта статті 373 КАС).
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (з наступними змінами і доповненнями) (далі - Закон №1404-VIII) виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 3 Закону №1404-VIII встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, перелік яких визначено в цій статті, зокрема виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону №№1404-VIII).
Відповідно до положень частин першої, п'ятої статті 26 зазначеного Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення, приймаючи постанову про відкриття виконавчого провадження.
Норми Закону №1404-VIII регулюють виконавче провадження, як завершальну стадію судового провадження, тільки в частині примусового виконання судового рішення. В контексті стадії судового провадження виконавче провадження розпочинається з видачі судом виконавчого листа.
Відповідно до абзацу першого частини п'ятої статті 15 Закону №1404-VIII у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
З цією нормою кореспондує норма частини першої статті 379 КАС, згідно з якою у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Водночас частиною четвертою статті 379 КАС встановлено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Тобто, норма частини першої статті 379 КАС, як і норма абзацу першого частини п'ятої статті 15 Закону №1404-VIII регулюють заміну сторони виконавчого провадження, відкритого в разі звернення судового рішення до примусового виконання, тоді як норма частини четвертої статті 379 КАС примусове виконання судового рішення не регулює, але передбачає можливість заміни боржника або стягувача (потенційних сторін виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення) у виконавчому листі.
Частина четверта статті 379 КАС не встановлює підстави, за яких заміна боржника або стягувача у виконавчому листі можлива. Така заміна є прийнятною у правовідносинах, що допускають правонаступництво, що узгоджується з положеннями абзацу першого частини п'ятої статті 15 Закону №1404-VIII.
Це також узгоджується з нормою статті 52 КАС, якою встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 КАС допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України “Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У частинах першій та другій статті 15 Закону №1404-VIII обумовлено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Нормами абзацу першого частини п'ятої статті 15 Закону №1404-VIII визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
У постанові від 11 жовтня 2019 року в справі №812/1408/16 Верховний Суд констатував, що виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішенням законної сили або за інших умов, установлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов'язки, зумовлені статусом сторони. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. При цьому законодавством установлено головну умову, за якої обов'язки боржника може бути перекладено на іншу особу, - це вибуття сторони виконавчого провадження.
Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року №1074, орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов'язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади - до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №1003 від 07 вересня 2022 року “Деякі питання реформування управління лісової галузі» ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державного агентства лісових ресурсів за переліком згідно з додатком 1, в т.ч. Херсонське обласне управління лісового та мисливського господарства, та утворено як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Державного агентства лісових ресурсів за переліком згідно з додатком 2, зокрема, Південне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства (м. Миколаїв).
Пунктом 3 Постанови №1003 установлено, що:
територіальні органи Державного агентства лісових ресурсів, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до завершення здійснення заходів, пов'язаних з утворенням міжрегіональних територіальних органів Державного агентства лісових ресурсів;
міжрегіональні територіальні органи Державного агентства лісових ресурсів, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, є правонаступниками територіальних органів Державного агентства лісових ресурсів, які ліквідуються згідно з пунктом 1, згідно з додатком 3.
Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України №404 від 29.09.2022р. затверджено Положення про міжрегіональні управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України.
Наказом Державного агентства лісових ресурсів України №1007 від 09.11.2022р. затверджено Положення про Південне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства.
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Південне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства створене 09.12.2022р.
Таким чином, з 09.12.2022р. Херсонське обласне управління лісового та мисливського господарства не виконує свої повноваження та функції, а його функції та повноваження перейшли до правонаступника - Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства.
У постановах від 20 лютого 2019 року в справі №826/16659/15 та від 13 березня 2019 року в справі №524/4478/17 Верховний Суд констатував, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов'язків одного суб'єкта права іншому. При цьому обов'язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід обов'язку відновити порушені права до правонаступника відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов'язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншому/іншим державному/державним органу/органам, за виключенням того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.
Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) іншому, чи внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
Відповідну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12 червня 2018 року в справі №2а-23895/09/1270.
У такому разі також відбувається вибуття суб'єкта владних повноважень із публічних правовідносин.
У постанові від 18 березня 2024 року у справі № 826/6799/15 Верховний Суд зазначив, що підставами для залучення до участі у справі правонаступника сторони суб'єкта владних повноважень є або припинення суб'єкта владних повноважень в результаті реорганізації чи ліквідації, або повне чи часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень до іншого внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 11 жовтня 2019 року в справі №812/1408/16, особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов'язків, що відбувається із суб'єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.
Таким чином можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.
Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб'єкта владних повноважень, припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.
Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (окрім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами)) сторони чи третьої особи іншим суб'єктом, коли права та обов'язки суб'єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб'єкта владних повноважень, а також можливість суб'єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.
При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.
У разі ж відсутності правонаступників, суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб'єкта владних повноважень, не пов'язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач суд залучає іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.
Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб'єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб'єктом владних повноважень.
Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 грудня 2021 року в справі №9901/348/19.
У постанові від 11 лютого 2021 року в справі №826/9815/18 Верховний Суд, з-поміж іншого, констатував, що повноваження відповідних державних органів не є статичними і можуть передаватися від одного органу до іншого у випадку зміни законодавства. Водночас такий перехід може не збігатися у часі з юридичним припиненням суб'єкта владних повноважень унаслідок реорганізації чи ліквідації.
Таким чином, обов'язок, покладений на Херсонське обласне управління лісового та мисливського господарства судовим рішенням по справі №420/2783/23 з моменту завершення здійснення заходів, пов'язаних з утворенням Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, тобто з 09.12.2022р., переходить до новоствореного органу, як правонаступника територіального органу Державного агентства лісових ресурсів, який ліквідується на підставі розпорядчого акту - постанови КМУ №1003 від 07 вересня 2022 року “Деякі питання реформування управління лісової галузі».
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі “Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).
Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина “судового процесу» для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає заявлене клопотання ОСОБА_1 про процесуальне правонаступництво таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 205, 243, 248, 250, 256, 379, 295, 297 КАС України, суд , -
Заяву позивача №420/2783/23 за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Херсонського обласного управління лісового ти мисливського господарства (місце знаходження: (місцезнаходження: 73003, м. Херсон, вулю Полякова,2; код ЄДРПОУ 35220328) про визнання протиправною бездіяльність щодо не здійснення виплати всіх сум та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Замінити боржника у виконавчих листах, виданих 01.11.2023 року Одеським окружним адміністративним судом у справі № 420/2783/23 з Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства (код ЄДРПОУ 35220328, адреса: 73003, м. Херсон, вул. Полякова, буд. 2) на правонаступника Південного міжрегіонального управління лісного та мисливського господарства (код ЄДРПОУ 45101357, адреса: 54029, Миколаївська обл., м. Миколаїв, просп. Центральний, буд. 16).
Ухвала набирає законної сили у строки, визначені ст.256 КАС України, та може бути оскаржена у відповідності до ст. 295, 297 КАС України.
Повний текст ухвали складено та підписано 31.03.2026р.
Суддя О.М. Тарасишина