25 березня 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу начальника Інгульського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях на ухвалу Інгульського районного суду міста Миколаєва від 24 листопада 2025 року, якою відмовлено у задоволенні подання начальника Інгульського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях ОСОБА_5 про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення для відбування призначеного покарання стосовно засудженого ОСОБА_6 .
Учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_7
представник
органу пробації - ОСОБА_5 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 24 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні подання начальника Інгульського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях ОСОБА_5 про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення для відбування призначеного покарання стосовно засудженого ОСОБА_6 .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Апелянт просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою подання начальника Інгульського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях про скасування покарання з випробуванням та направлення для відбування призначеного покарання стосовно засудженого ОСОБА_6 задовольнити.
Узагальнені доводи апелянта.
Начальник Інгульського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях зазначає, що ухвала суду є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, з підстав невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи.
Наголошує на тому, що, обґрунтовуючи рішення про відмову у задоволенні подання, суд не взяв до уваги тих обставин, що засуджений ОСОБА_6 протягом встановленого судом іспитового строку чотири рази притягувався до адміністративної відповідальності, що свідчить про небажання засудженого стати на шлях виправлення, після чого з ним проводилася індивідуальна профілактична бесіда та вживалися заходи застереження.
Вказані обставини свідчать про небажання ОСОБА_6 стати на шлях виправлення, що є достатньою підставою для скасування покарання з випробуванням та направлення останнього до місць позбавлення волі.
Обставини, встановлені судом першої інстанції.
Суд встановив, що вироком Жовтневого районного суду м. Миколаєва від 14.12.2023 р. ОСОБА_6 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, з покладанням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
ОСОБА_6 протягом встановленого судом іспитового строку 4 рази притягувався до адміністративної відповідальності, а саме 22.07.2024 р., 28.12.2024 р., 12.07.2025 р., 25.07.2025 р.
Орган пробації звернувся до суду з поданням про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням, застосованого відносно засудженого ОСОБА_6 , мотивуючи це тим, що протягом встановленого судом іспитового строку останній 4 рази притягувався до адміністративної відповідальності.
Вивчивши матеріали особової справи та характеризуючи дані про особу засудженого, суд, врахувавши встановлені під час розгляду клопотання невідповідності у постановах, відомості про те, що ОСОБА_6 припинив вживання алкогольних напоїв, працює, хоч і неофіційно, те, що до закінчення іспитового строку залишилося менше трьох тижнів, думку прокурора, який подання не підтримав, зважаючи на розкаяння ОСОБА_6 , його боротьбу з алкогольною залежністю та невеликий строк до закінчення покарання, просив суд надати можливість засудженому відбути покарання з випробуванням, дійшов висновку, що у задоволенні подання слід відмовити.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника органу пробації на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, апеляційний суд приходить до наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 КК України, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
У відповідності до норм КВК України, нагляд за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, протягом іспитового строку здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання засудженого, зокрема статтею 164 КВК України передбачений порядок здійснення нагляду за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням. У разі якщо засуджений з незалежних від нього обставин не може виконати обов'язок (обов'язки), покладені на нього судом, уповноважений орган з питань пробації направляє до суду обґрунтоване подання про зміну таких обов'язків.
Направлення засудженого для відбування призначеного покарання настає в двох випадках. Перший - коли засуджений в період проходження іспитового строку не виконує покладені на нього судом обов'язки, при цьому, суд, у кожному випадку, повинен з'ясувати причини їх невиконання. Другий - якщо засуджений протягом іспитового строку систематично (три і більш рази) вчиняв правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення, види яких передбачені у ст. 24 КУпАП. Вчинення таких правопорушень дає суду підстави для висновку про небажання засудженого стати на шлях виправлення і необхідності направлення його для реального відбування покарання.
При скасуванні звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням суд зобов'язаний з'ясувати, чи мав засуджений реальні можливості виконати покладені на нього обов'язки і чи можна розглядати факти, викладені у поданні органу, що відає відбуванням покарання, як свідчення небажання засудженого стати на шлях виправлення.
На переконання апеляційного суду, вказані вимоги законів судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_6 з 16.02.2024 р. перебуває на обліку Інгульського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях, як засуджений 14.12.2023 р. Жовтневим районним судом Миколаївської області за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, з покладенням, відповідно до ст. 76 КК України обов'язків періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Підставою звернення органу пробації до суду з клопотанням про скасування звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання і направлення його для відбування призначеного покарання стало те що останній притягався до адміністративної відповідальності, а саме:
- 22.07.2024 р. за ч. 1 ст. 178 КУпАП (поява в громадських місцях у п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль), з накладенням адміністративного стягнення у виді стягнення у сумі 17 грн.;
- 28.12.2024 р. за ч. 2 ст. 178 КУпАП (поява в громадських місцях у п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль, повторно протягом року), з накладенням адміністративного стягнення у сумі 51 грн.;
- 12.07.2025 р. за ч. 1 ст. 178 КУпАП (поява в громадських місцях у п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль) з накладенням адміністративного стягнення у виді попередження.
- 25.07.2025 р. за ч. 1 ст. 175-1 КУпАП (куріння тютюнових виробів у місцях, де це заборонено законом) з накладенням адміністративного стягнення у виді попередження.
Вирішуючи питання щодо заявленого органом пробації клопотання, апеляційний суд виходить із того, що підставою для скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням є не сам лише факт притягнення засудженого до адміністративної відповідальності, а встановлення таких обставин, які свідчать про невиконання ним покладених судом обов'язків або про систематичне вчинення правопорушень, що потягли адміністративні стягнення та свідчать про небажання стати на шлях виправлення. Таких обставин у даному випадку представником органу пробації не доведено.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність суперечностей у протоколах від 12.07.2025 р. та 25.07.2025 р., за якими ОСОБА_6 притягнутий до адміністративної відповідальності за правопорушення, вчинені в один день - 12.07.2025 р., тоді як самі протоколи складені у різні дні, що може свідчити про невідповідність принаймні одного з них вимогам ст. 254 КУпАП. Крім того, ОСОБА_6 як під час попередження у центрі пробації про можливість скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням, так і в суді першої інстанції заперечував факт притягнення його до адміністративної відповідальності 22.07.2024 р. та 16.11.2024 р., зазначаючи, що підписи у протоколах йому не належать.
Стосовно посилань представника органу пробації на те, що ОСОБА_6 чотири рази притягувався до адміністративної відповідальності, то сама по собі наявність відомостей про таке притягнення без урахування характеру цих правопорушень, суперечностей у відповідних матеріалах та інших даних про поведінку засудженого не є достатньою підставою для скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Навіть зважаючи на факт притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності протягом іспитового строку за чотири адміністративні правопорушення, які були незначними, а за вчинення двох із них застосовано адміністративне стягнення у вигляді попередження, апеляційний суд вважає, що у даному випадку підстав для скасування звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням немає.
З огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини, з урахуванням особи засудженого, матеріально-побутових умов проживання, ставлення до своєї поведінки та відсутності ознак злісного ухилення від відбування покарання, призначеного вироком суду, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, перевіривши підстави подання про скасування звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням та направлення для відбування призначеного судом покарання, дійшов правильного висновку, що дії засудженого не свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, у зв'язку з чим, підстави для задоволення апеляційної скарги представника органу пробації відсутні.
Крім наведеного слід зазначити, що згідно ч. 1 ст. 165 КВК України, іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.
Отже, іспитовий строк тривалістю два роки, визначений ОСОБА_6 вироком Жовтневого районного суду Миколаївської області від 14 грудня 2023 року, закінчився 14 грудня 2025 року.
Це пов'язано з тим, що, у даному випадку законодавець, на відміну від загального порядку набрання рішенням суду законної сили, (ст. 532 КПК України - вирок або ухвала суду першої інстанції, ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано; у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції), встановив порядок обчислення початку перебігу іспитового строку саме з моменту проголошення вироку суду.
Аналіз даної норми Закону вказує, що іспитовий строк, встановлений засудженому, не має строкового часу його зупинення за будь яких обставин.
Тобто, у разі настання часу закінчення іспитового строку, на будь якій стадії даного процесу, вважається що засуджений відбув іспитовий строк.
Аналогічно буде вважатися закінченим відбутий іспитовий строк і в тому разі, якщо судом не постановлено рішення до часу закінчення іспитового строку за поданням органу пробації про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням.
А також і у тому випадку, якщо суд постановив рішення про відмову у задоволенні подання органу пробації про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням, в межах іспитового строку, проте даний строк збіг в подальшому під час апеляційного оскарження даного рішення, оскільки в разі постановлення судом рішення про відмову у задоволенні подання органу пробації про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням, іспитовий строк своєї дії в часі не зупиняє і так само продовжує обчислюватися.
Вказані вимоги ґрунтуються на підставі ч. 1 ст. 165 КВК України, що вказує на порядок обчислення іспитового строку.
Кримінальним процесуальним законом, а саме ч. 2 ст. 78 КК України, не визначено порядку перебігу іспитового строку з часу звернення органу пробації до суду з підстав скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням, на відміну від ч. 3 ст. 78 КК України, яка чітко прив'язана до конкретних процесуальних строків, з відсилкою на ст. 71 КК України. Та навіть за таких обставин, якщо органом досудового розслідування буде встановлено про вчинення особою злочину під час іспитового строку, але даний факт буде встановлений після його фактичного відбуття, то така особа може бути направлена для реального відбування покарання лише в разі скасування рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що необхідно виходити саме з наведеного аналізу, де сукупність даних норм закону вказує саме на такий порядок перебігу іспитового строку, який є безперервним.
Вивченням матеріалів провадження встановлено, що іспитовий строк, визначений ОСОБА_6 вироком суду, закінчився 14.12.2025 р., а тому з цієї дати він вважається таким, що відбув іспитовий строк. Подання органу пробації надійшло до суду 11.11.2025 р., тобто в межах іспитового строку, однак суд першої інстанції розглянув його 24.11.2025 р., а апеляційний суд - 25.03.2026 р., тобто вже після закінчення іспитового строку. За таких обставин на момент апеляційного розгляду правові підстави для скасування звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням були відсутні.
На підставі наведеного, апеляційний суд вважає, що рішення районного суду є законним та обґрунтованим, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції немає, апеляційна скарга представника органу пробації задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалу Інгульського районного суду м. Миколаєва від 24 листопада 2025 року, якою відмовлено у задоволенні подання начальника Інгульського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях ОСОБА_5 про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення для відбування призначеного покарання стосовно засудженого ОСОБА_6 , залишити без змін, апеляційну скаргу начальника Інгульського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3