25 березня 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянув у закритому судовому засіданні, матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12025152310000187, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 на вирок Снігурівського районного суду Миколаївської області від 3 листопада 2025 року відносно
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Богородицьке Снігурівського району Миколаївської області, мешкає в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 152 КК України.
Учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_7 ,
обвинувачений - ОСОБА_5 ,
захисник - ОСОБА_6 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Вироком Снігурівського районного суду Миколаївської області від 3 листопада 2025 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 152 КК України та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на 5 років.
Ухвалено, початок строку відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з дня його затримання - 28 травня 2025 року.
Ухвалено на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 28 травня 2025 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день позбавлення волі за один день тримання під вартою.
Вирішено питання стосовно речових доказів у кримінальному провадженні.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг.
Обвинувачений ОСОБА_5 просить вирок скасувати за недоведеністю його вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Захисник ОСОБА_6 просить вирок суду скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 зазначає, що суд, на його переконання, сприйняв лише версію потерпілої, тоді як його доводи та пояснення сторони захисту належної оцінки не отримали.
Обвинувачений вказує на те, що потерпіла неодноразово змінювала показання, не могла послідовно описати обставини події, а її твердження про застосування до неї насильства не підтверджуються іншими доказами. Обвинувачений посилається на те, що суд не перевірив належним чином обставини перебування потерпілої напередодні події, зокрема її можливі контакти з іншими особами, а також не допитав осіб, які, на його думку, могли б це підтвердити.
Апелянт наголошує на відсутності, за результатами експертних досліджень, об'єктивних слідів, які б підтверджували факт зґвалтування саме ним, та вказує, що на речах і зразках не виявлено відповідних слідів. Крім того, він посилається на заяву потерпілої про відсутність претензій і вважає, що ця обставина свідчить про неповноту та необ'єктивність досудового розслідування і судового розгляду.
Також обвинувачений вважає, що суд не забезпечив повного та неупередженого дослідження доказів, не допитав свідків, на яких він посилався, і загалом розглянув справу з обвинувальним нахилом.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 зазначає, що під час розгляду кримінального провадження порушено принцип рівності сторін, змагальності та свободи в поданні доказів, а судовий розгляд проведено неповно. На думку захисника, матеріали провадження не містять переконливих і достатніх доказів вини обвинуваченого, а суд фактично поклав в основу вироку лише версію потерпілої.
Захисник вказує, що потерпіла ОСОБА_8 під час судового розгляду змінювала свої показання, у зв'язку з чим її було допитано повторно, а під час перегляду слідчого експерименту вона описувала події інакше, ніж у суді. За цих обставин суд безпідставно визнав її показання послідовними та такими, що узгоджуються з іншими доказами. Захисник звертає увагу на те, що частину запитань сторони захисту до потерпілої судом було знято.
Захисник наголошує на тому, що жоден з наведених у вироку доказів не підтверджує факту зґвалтування саме ОСОБА_5 . Апелянт посилаючись на висновки судово-медичних та інших експертиз зазначає, що на наданих на дослідження речах, а також у відібраних зразках, не виявлено слідів, які б підтверджували факт статевого акту між потерпілою та обвинуваченим. Також апелянт звертає увагу на заяву потерпілої від 28.05.2025 р. про відсутність у неї претензій, яку, на його думку, суд залишив поза увагою.
Захисник стверджує, що як на досудовому слідстві, так і в суді допитувалися фактично лише свідки сторони обвинувачення, тоді як осіб, на допиті яких наполягала сторона захисту, не допитано, попри те, що вони могли повідомити відомості щодо обставин перебування потерпілої напередодні події. У зв'язку з цим захисник вважає, що досудове розслідування велося з обвинувальним ухилом, а вирок не відповідає вимогам ст. 370 КПК України.
Узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження.
У запереченнях на апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 , прокурор просить відмовити у задоволенні апеляційних вимог апелянтів за безпідставністю наведених доводів, просить вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Обставини, встановлені судом першої інстанції.
28.05.2025 р. ОСОБА_5 близько 13.00 год., перебуваючи за місцем свого проживання в житловому будинку розташованому за адресою АДРЕСА_1 , розпочав словесну сварку з ОСОБА_8 з якою спільно проживав, але не перебував у шлюбі, під час якої у обвинуваченого виник злочинний умисел, направлений на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних з вагінальним проникненням в тіло ОСОБА_8 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, ОСОБА_5 , керуючись спонуканнями задоволення своїх сексуальних бажань, посягаючи на статеву свободу та недоторканість іншої особи, усвідомлюючи значення та суспільно небезпечний характер своїх дій та їх наслідків і, бажаючи їх настання, не зважаючи на категоричну відмову потерпілої вступити у статевий зв'язок, перебуваючи в приміщенні житлового будинку, застосував фізичне насильство - схопив руками обидві руки ОСОБА_8 , завдавши їй тілесних ушкоджень у вигляді синця на лівому плечі в середній третині по передньо-внутрішній поверхні, повалив на ліжко та, після цього, використовуючи свою фізичну перевагу, шляхом застосування насильства, подолавши опір ОСОБА_8 , стягнув одяг, який знаходився на потерпілій. Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_5 , взяв до рук подушку, притиснув голову потерпілої ОСОБА_8 , утримуючи її в лежачому положенні, здійснив дії сексуального характеру, пов'язані з вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій без добровільної згоди потерпілої особи, зґвалтувавши таким чином потерпілу, внаслідок чого принизив її честь і гідність та спричинив фізичний біль й моральні страждання.
Дії ОСОБА_5 судом кваліфіковано за ч. 2 ст. 152 КК України, як вчинення дій сексуального характеру, які виразились у вагінальному проникненні в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), вчинене щодо іншої особи, з якої винний перебуває у близьких відносинах.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку апеляційних скарг, думку прокурора, який вважав вирок законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши викладені в апеляційних скаргах доводи, апеляційний суд доходить наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Разом з цим, оцінка доказів полягає у тому, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження оцінює кожний доказ окремо та в сукупності. Крім того, оцінка доказів передбачає аналіз його змісту або відомостей, які містяться у ньому шляхом зіставлення зі змістом інших доказів на предмет, чи узгоджуються вони між собою чи ні.
На переконання апеляційного суду, вирок суду першої інстанції в повній мірі відповідає вказаним вимогам, судом належним чином встановлено час, місце, форму вини інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, як того вимагають ст. ст. 91, 374 КПК України.
Доводи апелянтів про відсутність достатніх та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_5 в інкримінованому злочині позбавлені підстав виходячи з наступного.
Потерпіла ОСОБА_8 в суді першої інстанції показала, що раніше перебувала з ОСОБА_5 у фактичних шлюбних відносинах та на момент події вони ще проживали разом у її будинку. Приблизно за тиждень до подій, обвинувачений уже погрожував їй фізичною розправою та шарпав за одяг, у зв'язку з чим вона викликала поліцію, однак після цього вони продовжили спільне проживання. Напередодні події вона їздила до м. Миколаєва, де возила сина на побачення до його батька, а після цього залишилась там ночувати, що викликало невдоволення обвинуваченого, який почав телефонувати їй та погрожувати. Наступного дня, побоюючись конфлікту, вона знову викликала поліцію, однак після обіцянок обвинуваченого її не чіпати від написання заяви відмовилася. Надалі того ж дня обвинувачений зчинив сварку, звинувачував її у непристойній поведінці та почав вимагати вступити з ним у статевий акт, на що вона не погоджувалася. Незважаючи на її заперечення, він штовхав її, шарпав за одяг, розірвав футболку та бюстгальтер, після чого силоміць переніс до спальної кімнати, повалив на ліжко, розірвав джинси та нижню білизну, утримував її руки й ноги, придушував подушкою та, попри активний опір, вчинив щодо неї статевий акт вагінальним способом. Потерпіла зазначила, що дряпала обвинуваченого по обличчю та намагалася вирватися, а припинилися його дії лише після телефонного дзвінка. Після цього вона передяглася, вибігла з будинку до мачухи, розповіла їй про подію та викликала поліцію. Також вказала, що її розірвані речі згодом були виявлені на території сусіднього двору. Окремо потерпіла зазначила, що до події не мала статевих контактів з іншими чоловіками, з колишнім чоловіком таких контактів не було, а з ОСОБА_9 вона зустрічалася приблизно за тиждень до події.
Вказана версія подій потерпілої ОСОБА_8 про насильницький статевий акт підтверджується іншими доказами дослідженими судом, зокрема даними:
- протоколу огляду речей та документів (цифрового носія інформації) від 03.07.2025 р., згідно якому потерпіла двічі зверталась на лінію «102», спочатку з приводу погроз застосування насильства ОСОБА_5 , а пізніше про зґвалтування її останнім;
- заяви ОСОБА_8 від 28.05.2025 р. у якій остання просила притягнути ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за вагінальне проникнення без її добровільної згоди із застосуванням фізичного насильства;
- протоколу проведення слідчого експерименту від 28.05.2025 р., за участю потерпілої ОСОБА_8 , яка на місці відтворила механізм та обставини вчинення щодо неї кримінального правопорушення ОСОБА_5 - поштовхи, розрив одягу, перенесення до спальні, утримування на ліжку та вагінальне проникнення, слідча дія проведена з понятими, відеофіксацією та без зауважень;
- висновку експерта № 34 від 28.05.2025 р., згідно якому у ОСОБА_8 виявлено синець на плечі та садно на стегні, що є легкими тілесними ушкодженнями, а також почервоніння слизової оболонки входу до піхви, яке не виключає механічного утворення, зокрема від введення напруженого статевого члена;
- пояснень судово-медичного експерта ОСОБА_10 , який підтвердив виявлені у потерпілої тілесні ушкодження, пояснив, що вони не суперечать її версії про утримування та зґвалтування, а почервоніння слизової могло виникнути від механічної дії, не від інфекції.
Отже, показання потерпілої ОСОБА_8 , її звернення на лінію «102» о 14.06 год. із повідомленням про зґвалтування; письмова заява від 28.05.2025 р. про притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності, протокол слідчого експерименту, під час якого вона відтворила механізм події, висновок СМЕ № 34 щодо наявності у неї синця на плечі, садна на стегні та почервоніння слизової оболонки входу до піхви, а також пояснення судово-медичного експерта ОСОБА_10 про те, що такі ушкодження не суперечать її версії про утримування та примусовий статевий акт, прямо або переважно підтверджують версію потерпілої про насильницький статевий акт.
Крім того, відповідно висновкуексперта № 35 від 28.05.2025 р., проведеного відносно ОСОБА_5 , встановлено наявність у нього трьох саден на правій виличній ділянці та скроні, що є легкими тілесними ушкодженнями та утворилися в межах доби до огляду. Вказаний доказ узгоджується з версією потерпілої про те, що вона дряпала обвинуваченого, чинячи опір.
Інші докази, зокрема показання свідка ОСОБА_11 про те, що потерпіла одразу після події прибігла до неї у схвильованому стані, плакала, тремтіла та повідомила про зґвалтування, показання свідка ОСОБА_12 про вилучення поліцейськими розірваного жіночого одягу біля паркану, протокол огляду місця події від 28.05.2025 р. з виявленням у будинку фрагментів жіночої білизни, а на подвір'ї біля сусіднього паркану - футболки, джинсів і бюстгальтера з пошкодженнями, а також показання свідка ОСОБА_13 , який бачив, що на місці вже були поліція, потерпіла і обвинувачений - не є прямими щодо самого факту злочину, але підкріплюють версію про конфлікт, застосування насильства та негайне звернення потерпілої по допомогу.
Доводи апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника про незаконність вироку, порушення судом першої інстанції принципів рівності сторін і змагальності, а також про неповноту судового розгляду апеляційний суд вважає необґрунтованими.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та змісту вироку, суд першої інстанції дослідив показання обвинуваченого, потерпілої, свідків, письмові докази, висновки експертиз, протоколи слідчих дій та надав їм оцінку у сукупності, навівши мотиви, з яких одні докази поклав в основу вироку, а інші оцінив критично.
Так посилання сторони захисту на те, що потерпіла ОСОБА_8 надавала суперечливі показання, не дають підстав для висновку про їх недостовірність. З матеріалів провадження вбачається, що потерпіла від самого початку послідовно повідомляла саме про зґвалтування її ОСОБА_5 , зокрема двічі зверталася на лінію «102», а о 14.06 год. прямо повідомила про те, що ОСОБА_5 її зґвалтував, після чого подала письмову заяву про притягнення його до кримінальної відповідальності. У ході слідчого експерименту вона відтворила механізм події, а під час судового розгляду підтримала ці ж обставини. Сам по собі повторний допит потерпілої у суді не свідчить про непослідовність її показань, оскільки, як убачається з журналу судового засідання, повторний допит потерпілої був обумовлений необхідністю з'ясування окремих обставин після появи нової інформації в судовому засіданні, а не у зв'язку з істотними суперечностями в її версії події.
Не заслуговують на увагу й доводи сторони захисту про те, що жоден з доказів не підтверджує факту зґвалтування саме обвинуваченим.
Як встановлено судом першої інстанції, показання потерпілої узгоджуються з даними її негайного звернення до поліції, показаннями свідка ОСОБА_11 про емоційний стан потерпілої одразу після події, наявність у неї синця, а також з фактом вилучення розірваного жіночого одягу біля сусіднього домоволодіння. Крім того, за висновком судово-медичного експерта у потерпілої виявлено тілесні ушкодження у вигляді синця на плечі та садна на стегні, а також нерівномірне почервоніння слизової оболонки входу до піхви, яке не виключає механічного утворення від введення тупого твердого предмета, зокрема напруженого статевого члена. Водночас у обвинуваченого виявлено легкі тілесні ушкодження на обличчі, що не суперечить версії потерпілої про активний опір його насильницьким діям.
Крім того, припущення сторони захисту про те, що напередодні події потерпіла мала статеві стосунки з колишнім чоловіком, унаслідок чого, на думку захисту, у неї могло виникнути почервоніння слизової оболонки, є безпідставними, оскільки стороною захисту не надано жодних даних, які б пояснювали виявлення у потерпілої тілесних ушкоджень у вигляді синця на плечі та садна на стегні.
Доводи апелянтів про відсутність біологічних слідів також не спростовують висновків суду першої інстанції. Відсутність сперматозоїдів на досліджених речах та у біологічних зразках саме по собі не виключає факту статевих зносин, а в даному випадку узгоджується з показаннями потерпілої про те, що статевий акт тривав нетривалий час і еякуляція не відбулась. Саме на це звернув увагу суд першої інстанції, оцінюючи результати судово-імунологічної експертизи, в сукупності з іншими доказами.
Твердження сторони захисту про те, що судом не були допитані колишній чоловік потерпілої, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , а відтак судовий розгляд був неповним, також є безпідставними.
Як вбачається із заперечень прокурора, на стадії досудового розслідування обвинувачений відмовився від надання показань на підставі ст. 63 Конституції України, через що стороні обвинувачення не були відомі відповідні обставини та особи, на яких надалі почала посилатися сторона захисту. Про таких осіб стало відомо лише під час судового розгляду, при цьому сторона захисту не була позбавлена права ініціювати їх виклик і допит. Крім того, зазначені особи не були очевидцями події, а додатково допитана потерпіла надала пояснення щодо характеру своїх стосунків з ними, зазначивши, що напередодні події інтимних стосунків з колишнім чоловіком не мала, а стосунки з ОСОБА_9 мали місце за декілька тижнів до події. За таких обставин відсутність допиту цих осіб саме по собі не свідчить про неповноту судового розгляду.
Не свідчать про порушення права на захист і доводи про те, що суд безпідставно зняв запитання захисника щодо стосунків потерпілої з її колишнім чоловіком. За даними журналу судового засідання, під час додаткового допиту потерпілої ці обставини були з'ясовані судом, у тому числі щодо можливих інтимних стосунків у ніч з 27 на 28 травня 2025 року та щодо періоду її стосунків із ОСОБА_16 . Отже, фактично сторона захисту не була позбавлена можливості поставити під сумнів версію потерпілої в цій частині, а суд такі доводи перевірив.
Безпідставними є і доводи сторони захисту про недопустимість або малозначність показань свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 . Вказані свідки, хоча і не були безпосередніми очевидцями вчинення кримінального правопорушення, однак спостерігали обстановку відразу після події та повідомляли відомості, що мають значення для підтвердження її зовнішніх проявів, зокрема емоційний стан потерпілої, її негайне повідомлення про зґвалтування, наявність тілесного ушкодження, а також виявлення розірваного жіночого одягу. Тому суд першої інстанції обґрунтовано врахував ці показання не ізольовано, а в сукупності з іншими доказами.
Крім цього, апеляційний суд не приймає доводи обвинуваченого про те, що кримінальне провадження розпочато всупереч волі потерпілої, оскільки, як убачається з матеріалів провадження, саме після її повторного звернення на лінію «102» із повідомленням про зґвалтування та після подання письмової заяви про притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності - розпочато це кримінальне провадження. Жодних заяв потерпілої про небажання притягувати його до кримінальної відповідальності саме за вчинення зґвалтування до правоохоронних органів не надходило.
Не є підставою для скасування вироку і посилання обвинуваченого на те, що з ним не проведено слідчого експерименту. Як зазначено у запереченнях прокурора, на стадії досудового розслідування ОСОБА_5 відмовився давати показання на підставі ст. 63 Конституції України, що унеможливлювало проведення з ним слідчого експерименту для перевірки саме його версії події. При цьому будь-яких клопотань про проведення такої слідчої дії від нього чи його захисника не надходило.
Підсумовуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 152 КК України доведена належними, допустимими й достатніми доказами, отриманими відповідно до вимог кримінального процесуального закону, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини кримінального провадження, вирок є законним, обґрунтованим та вмотивованим, підстав для скасування вироку не має, а тому апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 424, 426, 532 КПК України, апеляційний суд -
вирок Снігурівського районного суду Миколаївської області від 3 листопада 2025 року відносно ОСОБА_5 залишити без змін, апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 - залишити без задоволення
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_5 , який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали суду.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3