Справа № 420/3687/26
30 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 р. у справі № 420/9344/25, залишеного без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2025 р., щодо обмеження і розстрочки виплат нарахованої пенсії на виконання цього рішення, зменшення основного розміру пенсії з 90 % до 70 % сум грошового забезпечення, обмеження пенсії максимальним розміром, застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та скасування попередніх рішень суду, що набрали законної сили;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 р. у справі № 420/9344/25, залишеного без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2025 р., здійснити ОСОБА_1 перерахунок на виплату з 01.02.2020, з 01.02.2021, з 01.02.2022, з 01.02.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 та з 01.12.2025 основного розміру пенсії виходячи з 90 % грошового забезпечення (з урахуванням рішень Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2021 р. у справі № 420/5263/21, від 25.07.2022 р. у справі № 420/8780/22), а також з 01.03.2024 р., з 01.03.2025 р. та з 01.12.2025 р. з індексацією (з урахуванням рішень Одеського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 р. у справі № 420/7098/24 та від 10.07.2025 р. у справі № 420/9072/25, залишеного без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2025 р.) без обмеження максимальним розміром (з урахуванням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.07.2022 р. у справі № 420/8780/22), без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 р. № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" та від 30.12.2025 р. № 1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану" і Законів України від 19.11.2024 р. № 4059-ІХ "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та від 03.12.2025 р. № 4695-ІХ "Про Державний бюджет України на 2026 рік", без обмеження і розстрочки виплат нарахованої пенсії на виконання зазначеного судового рішення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 р. № 821 "Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень", з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги мотивує тим, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та йому призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 90 % відповідних сум грошового забезпечення. При перерахунку пенсії позивача на виконання судового рішення від 16.06.2025 р. у справі № 420/9344/25 з 01.02.2020 р., з 01.02.2021 р., з 01.02.2022 р., з 01.02.2023 р., з 01.03.2024 р., з 01.03.2025 р. та з 01.12.2025 р. відповідач зменшив відсотковий розмір грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії, з 90 % до 70 %. Крім того, з 01.03.2024 р., з 01.03.2025 р. та з 01.12.2025 р. застосував обмеження виплати пенсії максимальним розміром. Вважає такі дії ГУ ПФУ в Одеській області протиправними та такими, що порушують його право на належний рівень пенсійного забезпечення.
Ухвалою від 16.02.2026 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі, відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
27.02.2026 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що відповідно до ст.13 Закону № 2262 максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів. Згідно ст.43 Закону № 2262 у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку. При перерахунку пенсії застосовано чинну норму ст.13 Закону № 2262 щодо максимального відсотка сум грошового забезпечення - 70 %. Крім того, відповідно до ст.2 Закону України від 08.07.2011 № 3668 “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» максимальний розмір пенсій (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Зазначений Закон є чинним з 1 жовтня 2011 року та неконституційним не визнавався. Також відповідно до ст. 43 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Згідно Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік", прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 01.03.2024 р. становить 2361 , максимальний розмір пенсії з 01.03.2024 р. - 23610 грн. Відтак, законних підстав для виплати пенсії позивачу в розмірах більших, ніж передбачено ст.2 Закону № 3668 у Головного управління не має, оскільки це призведе до порушення норм чинного законодавства. Також вказує на порушення позивачем строку звернення до суду.
13.03.2026 р. позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому заперечив проти наведених в ньому доводів та аргументів.
З урахуванням п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", призначену у розмірі 90 % грошового забезпечення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 р. у справі № 420/9344/25, яке набрало законної сили 27.09.2025 р., визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови на підставі заяви ОСОБА_1 та доданих до неї документів здійснити перерахунок і виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром згідно з вимогами статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 р. №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" і Закону України від 19.11.2024 р. №4059-ІХ "Про Державний бюджет України на 2025 рік", з урахуванням раніше виплачених сум; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області на підставі Довідок ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення №ЮО109983 від 05.02.2025 р. станом на 01.01.2020 р., 01.01.2021 р., 01.01.2022 р. та 01.01.2023 р. здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2020 р., з 01.02.2021 р., з 01.02.2022 р. та з 01.02.2023 року без обмеження її максимальним розміром згідно з вимогами статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (з урахуванням рішень Одеського окружного адміністративного суду у справах №420/8780/22 від 25.07.2022 р. і №420/7098/24 від 13.05.2024 р. ) без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 р. №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" і Закону України від 19.11.2024 р. №4059-ІХ "Про Державний бюджет України на 2025 рік", з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання даного судового рішення у листопаді 2025 року відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.02.2022, з 01.02.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 та з 01.12.2025 р., однак зменшив відсотковий розмір грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії з 90 % до 70 %. Крім того, з 01.03.2024 р., з 01.03.2025 р. та з 01.12.2025 р. застосував обмеження виплати пенсії максимальним розміром фіксованою сумою 44492,70 грн.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію, визначені Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 p. № 2262-XII (далі - Закону № 2262-ХІІ).
Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист (абз.3 преамбули до Закону № 2262-ХІІ).
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснювати нарахування та виплату пенсії, виходячи з 90 % розміру грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Право на пенсійне забезпечення на умовах Закону № 2262-ХІІ мають особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту (пп."б" ч.1 ст.1-2 Закон № 2262-ХІІ).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.12.2007 р. призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в розмірі 90 % від суми грошового забезпечення.
Відповідно до ч.2 ст.13 Закону № 2262-ХІІ (у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
В подальшому до ч.2 ст.13 Закону № 2262-ХІІ було внесено зміни згідно із Законами від 08.07.2011 р. № 3668-VI, від 27.03.2014 р. № 1166-VII, якими цифру "90" замінено цифрою "80" та цифру "80" замінено цифрою "70" відповідно.
Тобто, зміна встановленого Законом максимального розміру пенсії (до 70 % сум грошового забезпечення) відбулася вже після призначення позивачу пенсії.
Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, зміна розміру пенсії позивача з 90 % до 70 % суми грошового забезпечення, що відбулася відповідно до положень ч.2 ст.13 Закону № 2262-ХІІ після призначення пенсії позивачу, не може бути підставою для зменшення розміру вже призначеної пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку.
Внесені Законом № 1166-VІІ зміни до ч.2 ст.13 Закону № 2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70 % грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при первинному призначенні пенсій. Тому відповідач при перерахунку пенсії позивача повинен був застосувати норми ч.2 ст.13 Закону № 2262-ХІІ в редакції, що діяла на час призначення пенсії, якою максимальний розмір грошового забезпечення для призначення пенсії встановлювався не більше 90 % від розміру грошового забезпечення.
Аналогічні висновки щодо протиправності зменшення відсоткового значення розміру грошового забезпечення при перерахунку пенсії викладені в рішенні Верховного Суду від 04.02.2019 р. у зразковій справі № 240/5401/18.
Положеннями ч.5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення основного розміру пенсії при здійсненні її перерахунку з 01.02.2022 р., з 01.02.2023 р., з 01.03.2024 р., з 01.03.2025 р. та з 01.12.2025 р.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії позивача з 90 % до 70 % при здійсненні її перерахунку з 01.02.2022 р., з 01.02.2023 р., з 01.03.2024 р., з 01.03.2025 р. та з 01.12.2025 р.
Як наслідок, з метою поновлення порушених прав позивача, суд вважає за доцільне зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу пенсію з 01.02.2022 р., з 01.02.2023 р., з 01.03.2024 р., з 01.03.2025 р. та з 01.12.2025 р. у розмірі 90 % грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснювати нарахування та виплату пенсії з 01.03.2024 р., з 01.03.2025 р. та з 01.12.2025 р. без обмеження максимальним розміром, суд зазначає наступне.
Положення ст.43 Закону № 2262-ХІІ свого часу були доповнені згідно з пп.4 п.29 розд.II Закону України від 28.12.2007 р. № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" новою частиною наступного змісту: "Максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зазначене положення в цілому було визнано неконституційним рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008.
В подальшому, відповідно до п.8 ч.6 розд.ІІ Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 р. № 3668-VІ, частину п'яту ст.43 Закону № 2262-ХІІ було викладено у такій редакції: "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно з ч.7 ст.43 Закону № 2262-ХІІ, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 р. № 911-VIII, чинній з 01.01.2016 р. по 20.12.2016 р., максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Проте рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. № 2262-XII зі змінами, а саме: ч.7 ст.43 вказаного Закону, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до п.2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 положення ч.7 ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, починаючи з 20.12.2016 р. ч.7 ст.43 в Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" вважається такою, що відсутня в зазначеному Законі.
Згідно Закону України від 06.12.2016 р. № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині сьомій статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".
Тобто, протягом 2017 року ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом України від 06.12.2016 р. № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 р. у справі № 522/16882/17, від 31.01.2019 р. у справі № 638/6363/17 та від 12.03.2019 р. у справі № 522/3049/17.
Судом встановлено, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 р. у справі № 420/9344/25 позивачу проведено перерахунок пенсії та з 01.02.2023 р. визначено її розмір 44492,70 грн. Надалі при перерахунку пенсії з 01.03.2024 р., з 01.03.2025 р. та з 01.12.2025 р., попри збільшення нарахованих розмірів, відповідач необґрунтовано та протиправно обмежив виплати пенсії позивача на рівні 44492,70 грн.
Суд звертає увагу, що право на соціальний захист є комплексним гарантованим Конституцією України невідчужуваним основоположним правом, яке, за загальним правилом, має абсолютний характер (не залежить від внесення змін до законів або фінансових можливостей держави) та за жодних умов не може бути скасоване, а його обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (постанова Верховного Суду від 16.03.2021 р. у справі № 640/9677/20).
Крім того, суд звертає увагу, що і на момент ухвалення рішення у справі № 420/9344/25, і на момент ухвалення рішення у справі № 420/3687/26 у чинному законодавстві України не відбулося таких змін, які б надавали відповідачу додаткові правові підстави для обмеження розміру пенсії позивача.
Суд зазначає, що правова визначеність, як спеціальна складова більш загального принципу верховенства права, передбачає правило остаточності рішень суду та гарантованість їх виконання. Остаточне рішення суду є обов'язковим до виконання до моменту зміни умов, за яких його ухвалено.
Тому зміна нормативно-правового регулювання окремого питання дійсно може мати наслідком втрати актуальності судового рішення, у якому суд розглянув питання застосування норми права, що у подальшому зазнала змін.
Водночас за обставин цієї справи відповідні зміни у законодавстві, зокрема положення ч.7 ст.43 Закону № 2262-ХІІ та ст.2 Закону № 3668-VI не змінились.
Верховний Суд вже висловлював правову позицію щодо заборони обмеження максимальним розміром пенсії особам, яким вона призначена відповідно до Закону № 2262-ХІІ. Водночас згідно з ч.5 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
При цьому, на думку суду, обмеження максимального розміру пенсії, призначеної згідно з Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч.5 ст.17 Конституції України.
У постанові від 16.12.2021 р. у справі № 400/2085/19 Верховний Суд наголосив на протиправності обмеження органом Пенсійного фонду максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, та зазначив, що у спірних відносинах підлягають застосуванню норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Наведені висновки Верховного Суду також мали б бути враховані пенсійним органом під час обчислення та виплати пенсії позивача з 01.03.2024 р., з 01.03.2025 р. та з 01.12.2025 р.
Суд звертає увагу, що Закон не уповноважує територіальний орган Пенсійного фонду на власний розсуд визначати підстави, умови та максимальний розмір для обмеження пенсійних виплат, а тому дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області є протиправними, оскільки вчинені всупереч приписам ч.2 ст.19 Конституції України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024 р., з 01.03.2025 р. та з 01.12.2025 р.
Отже, похідна позовна вимога підлягає до задоволення шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити нарахування та виплату позивачу з 01.03.2024 р., з 01.03.2025 р. та з 01.12.2025 р. пенсії, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90 % сум грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.
Разом з тим, позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 р. № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" та від 30.12.2025 р. № 1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану" і Законів України від 19.11.2024 р. № 4059-ІХ "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та від 03.12.2025 р. № 4695-ІХ "Про Державний бюджет України на 2026 рік", задоволенню не підлягають, оскільки судом не встановлено обмеження виплати пенсії позивачу на підставі вказаних постанов.
Позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача здійснити виплати без обмеження і розстрочки виплат нарахованої пенсії на виконання зазначеного судового рішення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 р. № 821 "Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень" суд вважає передчасними, оскільки спір щодо виплати заборгованих коштів на момент звернення до суду не виник.
Доводи відповідача стосовно порушення позивачем строку звернення до суду є безпідставними, оскільки ГУ ПФУ в Одеській області на виконання судового рішення від 16.06.2025 р. у справі № 420/9344/25 здійснило перерахунок пенсії позивача з 01.02.2022 р., з 01.02.2023 р., з 01.03.2024 р., з 01.03.2025 р. та з 01.12.2025 р., внаслідок якого зменшило відсотковий розмір з 90 % до 70 % сум грошового забезпечення, та застосувало обмеження виплати максимальним розміром з 01.03.2024 р., з 01.03.2025 р. та з 01.12.2025 р. у листопаді 2025 року, а з позовною заявою ОСОБА_1 звернувся до суду 12.02.2026 р., тобто в межах шестимісячного строку, визначеного ч.2 ст.122 КАС України.
Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
З огляду на викладене суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки за результатами розгляду адміністративної справи суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог лише у зв'язку з неправильним формулюванням способу поновлення порушених прав, що не впливає на розмір судового збору, то з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 1331,20 грн.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 263 КАС України, суд -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул.Канатна, буд.83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул.Канатна, буд.83, код ЄДРПОУ 20987385) щодо зменшення з 01.02.2022 р., з 01.02.2023 р., з 01.03.2024 р., з 01.03.2025 р. та з 01.12.2025 р. призначеної пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) з 90 % суми грошового забезпечення при обчисленні пенсії до 70 % сум грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул.Канатна, буд.83, код ЄДРПОУ 20987385) здійснити з 01.02.2022 р., з 01.02.2023 р., з 01.03.2024 р., з 01.03.2025 р. та з 01.12.2025 р. перерахунок та виплату призначеної пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) в розмірі 90 % сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул.Канатна, буд.83, код ЄДРПОУ 20987385) щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) з 01.03.2024 р., з 01.03.2025 р. та з 01.12.2025 р. максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул.Канатна, буд.83, код ЄДРПОУ 20987385) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) з 01.03.2024 р., з 01.03.2025 р. та з 01.12.2025 р., виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90 % сум грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул.Канатна, буд.83, код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бездрабко