31 березня 2026 рокусправа № 380/3685/26
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України ( 03168, місто Київ, проспект Повітряних Сил, будинок 6, ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, у якій просять суд:
- визнати протиправним та скасувати пункт 6 рішення, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 9.10.2025 №101/д (затвердженого 14.10.2025) про повернення на доопрацювання документів ОСОБА_1
- зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з приводу призначення і виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у зв'язку із загибеллю батька - військовослужбовця ОСОБА_2 в період дії воєнного стану, пов'язаною із захистом Батьківщини, з урахуванням висновків суду, які викладені у цьому рішенні.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що його батько військовослужбовець ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув під час захисту Батьківщини. До ІНФОРМАЦІЯ_2 звернулась мати позивача ОСОБА_3 та бабуся позивача ОСОБА_4 (відповідно дружина та матір загиблого військовослужбовця). Позивач та його брат ОСОБА_5 подали нотаріально посвідчену заяву про те, що на цей момент не братимуть участь в розподілі одноразової грошової допомоги. Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.03.2024 №43/168 матері та дружині загиблого військовослужбовця прийнято рішення про виплату допомоги у розмірі 15 000 000 грн у рівних частках (пункт 25). У липні 2025 року, тобто у межах строку визначеного законом, ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 та подав заяву встановленої форми щодо виплати йому одноразової грошової допомоги. У зв'язку із зміною кола осіб які мають право на виплату (двоє синів загиблого подали заяви на отримання допомоги) відповідно до витягу з протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.10.2025 №45/зм внесено зміни до п.25 рішення від 15.03.2024 №43/168 (щодо часток). Одночасно було припинено нарахування виплат матері та бабусі позивача. Відповідно до витягу з протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.10.2025 комісією прийнято рішення про повернення ОСОБА_1 документів на доопрацювання з метою надання підтверджуючих документів. У рішенні Комісії Міноборони вказано, що відповідно до наданих документів заявник не відноситься до неповнолітньої дитини загиблого. Також поданими документами неможливо встановити, чи є повнолітній син загиблого військовослужбовця непрацездатним (особою з інвалідністю) і перебував на його утриманні. Позивач вказує, що законодавством визначено виключний перелік документів які члени сім'ї подають для призначення одноразової грошової допомоги, а він є сином загиблого військовослужбовця, тобто є членом його сім'ї. Зазначає, що він може реалізувати право на отримання допомоги протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Позивач не вчиняв жодних дій, які в розумінні п.п.1,2 ст.16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є виключними підставами для не призначення та не для виплати одноразової грошової допомоги. ОСОБА_1 звернувся за її призначенням в межах відповідного процесуального строку та подав повний перелік документів передбачених законодавством України, а рішення відповідача про повернення документів вважає протиправним. Позивач зазначає, що на момент звернення із заявою про отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю батька ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) вже діяла редакція статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка передбачає право повнолітніх дітей на отримання такої допомоги. Вважає, що державний орган повинен застосовувати законодавство чинне станом як на момент подання заяви (24.07.2025) так і на момент прийняття рішення (14.10.2025) та враховувати правову природу соціальної гарантії на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця. Зазначає, що виключення із кола осіб, які мають право на отримання допомоги, дитини військовослужбовця з підстав дати її народження не відповідає змісту і меті закону та є дискримінаційним. Просив позов задовольнити.
Ухвалою судді від 4.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою від 30.03.2026 відмовлено у задоволенні клопотання про об'єдання справ в одне провадженя
Відповідач подав до суду відзив на позов у якому проти позову заперечив. Відповідач зазначає, що право осіб на отримання ОГД визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця. Згідно з статтею 16-1 Закону № 2011-XII (на час виникнення права, тобто ІНФОРМАЦІЯ_1) право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення). В обґрунтування позовної заяви позивач твердить, що звернувся із заявою на виплату одноразової грошової допомоги на час, коли діяла інша редакція статті 16-1 Закону України № 2011-ХІІ, яка передбачала право повнолітніх дітей на отримання такої допомоги. Відповідач з такими твердженнями погоджується, оскільки, статтю 16-1 Закону № 2011-ХІІ було викладено в іншій редакції згідно з Законом № 3515-IX від 09.12.2023. Згідно із "оновленою" редакцією до кола членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать, зокрема, діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав. Відповідно до п. п. 1, 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3515-IX від 09.12.2023 цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування, крім пункту 3 цього розділу, який набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону. Цей Закон застосовується до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності та пов'язані з призначенням та отриманням одноразової грошової допомоги для дітей загиблої (померлої) особи, зачатих за життя загиблої (померлої) особи та народжених після її смерті, за умови що одноразова грошова допомога не призначалася жодній із осіб, які мали право на отримання такої допомоги. Тобто, прикінцеві та перехідні положення згаданого закону містять вказівку щодо зворотної дії в часі та, відповідно, подальшого права на виплату одноразової грошової допомоги лише в частині зачатих за життя загиблої (померлої) особи та народжених після її смерті дітей і лише при тій умові, якщо грошова допомога не призначалась жодній з інших осіб. Будь-яких інших застережень щодо дії в часі та щодо кола осіб, згаданий закон не містить. Таким чином положення статті 16-1 в редакції Закону № 3515-IX від 09.12.2023 не можуть застосовуватись до спірних правовідносин. Вважає, що право на призначення і виплату грошової допомоги необхідно здійснювати в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги, тобто станом на дату, що зазначена у свідоцтві про смерть. Положення будь-якого закону однаковою мірою стосується всіх осіб, що є учасниками відмовних правовідносин в один і той самий період часу, якщо законом не передбачено інше, що повною мірою відповідає конституційному принципу рівності. Вважаємо, що приймаючи рішення про повернення документів на доопрацювання, Комісія діяла в межах повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією та Законами України. Просив у задоволенні позову відмовити.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.
Батько позивача --військовослужбовець ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув під час захисту Батьківщини.
До ІНФОРМАЦІЯ_2 звернулась мати позивача ОСОБА_3 та бабуся позивача ОСОБА_4 (відповідно дружина та матір загиблого військовослужбовця).
ОСОБА_1 подав нотаріально посвідчену заяву про те, що на цей момент не братиме участь в розподілі одноразової грошової допомоги.
Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.03.2024 №43/168 матері та дружині загиблого військовослужбовця прийнято рішення про виплату допомоги у розмірі 15 000 000 грн у рівних частках (пункт 25).
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 та подав заяву встановленої форми щодо виплати йому одноразової грошової допомоги.
У зв'язку із зміною кола осіб які мають право на виплату (двоє синів загиблого подали заяви на отримання допомоги) відповідно до витягу з протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.10.2025 №45/зм внесено зміни до п.25 рішення від 15.03.2024 №43/168 (щодо часток).
Одночасно було припинено нарахування виплат матері та бабусі позивача.
Відповідно до витягу з протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.10.2025 комісія прийняла рішення про повернення ОСОБА_1 документів на доопрацювання з метою надання підтверджуючих документів. У рішенні Комісії Міноборони вказано, що відповідно до наданих документів заявник не відноситься до неповнолітньої дитини загиблого. Також поданими документами неможливо встановити, чи є повнолітній син загиблого військовослужбовця непрацездатним (особою з інвалідністю) і перебував на його утриманні.
Не погоджуючись з рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум 09.10.2025 №101/д (затвердженого 14.10.2025), ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.
Вирішуючи вказаний спір суд зазначає, що правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 року №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначені Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон України №2011-ХІІ).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону №2011-ХІІ (в редакції станом на день загибелі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1) його дія поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Згідно з частиною1 статті 16 Закону України №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога) - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пп. 2 п. 2 ст. 16 Закону України №2011-ХІІ в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служб.
Згідно з статтею 16-1 Закону України №2011-ХІІ в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Частиною 1 статті 16-3 Закону № 2011-XII встановлено, що одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.
Відповідно до частини 8 Закону № 2011-XII особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Згідно з частиною 9 статті 16-3 Закону № 2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання вказаної норми Закону Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 25.12.2013 №975, якою затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який врегульовує питання пов'язані з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Згідно з пунктом 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Пунктом 4 Порядку №975 визначено випадки, коли призначається одноразова грошова допомога призначається у разі:
В силу п.5 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть); у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть). Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Пунктом 10 Порядку №975 встановлено перелік документів, які подаються для призначення та виплати одноразової грошової допомоги.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року прийняв постанову №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Абзацами 1-4, 6 пункту 2 Постанови № 168 (в редакції станом на момент загибелі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ) установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Відповідно до пункту 2-1 Постанови №168 Міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки, серед іншого, визначають порядок і умови виплати одноразової грошової допомоги.
На виконання Закону № 2011-XII, пункту 2-1 постанови № 168 Міністерством оборони України затверджено Порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану від 25 січня 2023 року № 45 (надалі - Порядок № 45).
Згідно з пунктом 1.4. розділу І Порядку №45 особи, які мають право на отримання ОГД, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) особи, зазначеної у пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", що вказана у свідоцтві про смерть. Право осіб на отримання ОГД визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця.
Суд встановив та не заперечується сторонами, що батько позивача --військовослужбовець ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув під час захисту Батьківщини.
Також суд встановив, що на день смерті батька позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 (позивач ІНФОРМАЦІЯ_4 ) виповнилося 19 років, отже він був повнолітнім на дату смерті батька.
Як суд вище зазначав, статтею 16-1 Закону України №2011-ХІІ в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Суд дійшов висновку, що призначення і виплату спірної грошової допомоги слід здійснювати на підставі законодавства в порядку, що діяв на день виникнення права на отримання такої допомоги -- дати, що зазначена у свідоцтві про смерть ОСОБА_2 .
У постанові від 10 травня 2023 року у справі № 640/5320/19 Верховний Суд вказав, що «моментом виникнення у членів сім'ї загиблого військовослужбовця права на отримання одноразової грошової допомоги є дата смерті останнього, зазначена у свідоцтві про смерть. Колегія суддів звертає увагу, що до зазначених правовідносин слід застосовувати ті нормативні акти, які діяли при їх виникненні. Майбутні зміни до законодавства будуть стосуватись тих правовідносин, які виникатимуть після їх прийняття (якщо інше не буде прямо передбачено відповідним правовим актом або якщо це стосується пом'якшення відповідальності)».
Щодо твердження позивача про те, що на момент звернення із заявою про отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю батька ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) вже діяла редакція статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка передбачає право повнолітніх дітей на отримання такої допомоги; державний орган повинен застосовувати законодавство чинне станом як на момент подання заяви (24.07.2025) так і на момент прийняття рішення (14.10.2025) та враховувати правову природу соціальної гарантії на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, суд зазначає наступне.
Відповідно до Закону № 3515-IX від 09.12.2023 статтю 16-1 Закону № 2011-ХІІ викладено в іншій редакції до кола членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать, зокрема, діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав.
В той же час, відповідно до п. п. 1, 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3515-IX від 09.12.2023 цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування, крім пункту 3 цього розділу, який набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону. Цей Закон застосовується до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності та пов'язані з призначенням та отриманням одноразової грошової допомоги для дітей загиблої (померлої) особи, зачатих за життя загиблої (померлої) особи та народжених після її смерті, за умови що одноразова грошова допомога не призначалася жодній із осіб, які мали право на отримання такої допомоги.
Отже прикінцеві та перехідні положення згаданого закону містять вказівку щодо зворотної дії в часі та, відповідно, подальшого права на виплату одноразової грошової допомоги лише в частині зачатих за життя загиблої (померлої) особи та народжених після її смерті дітей і лише при тій умові, якщо грошова допомога не призначалась жодній з інших осіб. Будь-яких інших застережень щодо дії в часі та щодо кола осіб, згаданий закон не містить.
Суд бере до уваги, що різні аспекти дії закону у часі неодноразово досліджувалися Конституційним Судом України.
Зокрема, у рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У рішенні Конституційного Суду України від 12.07.2019 № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).
Отже, у разі безпосередньої (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.
Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Суд погоджується з твердженням відповідача про те, що право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги виникає не тоді, коли особа звертається до уповноваженого органу із заявою або коли Комісія МОУ приймає відповідне рішення, а саме в момент загибелі військовослужбовця. Подання заяви не змінює сутність правовідносин, не відкриває нових підстав для нарахування допомоги та не може впливати на перелік осіб, які мають право на таку допомогу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.12.2021 у справі №465/1980/18, від 24.01.2024 № 420/9003/23.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 268, 269, 271, 272, 293, 295, КАС України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його підписання. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяБрильовський Роман Михайлович