про повернення позовної заяви
30 березня 2026 рокусправа № 380/4326/26
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Братичак Уляна Володимирівна, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Мостиської міської ради Львівської області, Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправними дій, визнання нечинними та скасування рішень, визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Мостиської міської ради Львівської області, Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, в якому просить:
- визнати протиправними дії Мостиської міської ради Львівської області, які полягають у неодноразовій відмові у наданні ОСОБА_1 пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, без здійснення індивідуальної оцінки його майнового стану та рівня доходів;
- визнати протиправними та скасувати рішення Мостиської міської ради Львівської області щодо розгляду заяви позивача про надання пільги з податку на нерухоме майно для фізичних осіб за п.п. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПКУ, оформлені листами:
№ 3674/02-33 від 20.12.2023 року;
№ 1961/02-33 від 22.07.2024 року;
№ 2915/02-33 від 05.11.2025 року;
№ 3257/02-33 від 10.12.2025 року;
- зобов'язати Мостиську міську раду Львівської області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 про надання пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у встановленому законом порядку з урахуванням правової оцінки, наданої судом;
- зобов'язати Мостиську міську раду:
застосувати положення п.п. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України;
надати належно мотивоване рішення з посиланням на встановлені фактичні обставини справи та норми права, зокрема, Податкового кодексу України.
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного Управлінням Державної податкової служби у Львівській області від 16.05.2025 №0227859-2414-1333-UA46140030000023506 про визначення податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік на суму 3310,02 грн.
Ухвалою судді від 17.03.2026 відмовлено у відкритті провадження у цій справі в частині наступних позовних вимог:
- визнати протиправними та скасувати рішення Мостиської міської ради Львівської області щодо розгляду заяви позивача про надання пільги з податку на нерухоме майно для фізичних осіб за п.п. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПКУ, оформлене листом №1961/02-33 від 22.07.2024;
- зобов'язати Мостиську міську раду Львівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.07.2024 про надання пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у встановленому законом порядку з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Відтак, у даній справі розглядаються наступні позовні вимоги:
- визнати протиправними дії Мостиської міської ради Львівської області, які полягають у неодноразовій відмові у наданні ОСОБА_1 пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, без здійснення індивідуальної оцінки його майнового стану та рівня доходів;
- визнати протиправними та скасувати рішення Мостиської міської ради Львівської області щодо розгляду заяви позивача про надання пільги з податку на нерухоме майно для фізичних осіб за п.п. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПКУ, оформлені листами:
№ 3674/02-33 від 20.12.2023 року;
№ 2915/02-33 від 05.11.2025 року;
№ 3257/02-33 від 10.12.2025 року;
- зобов'язати Мостиську міську раду Львівської області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 про надання пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у встановленому законом порядку з урахуванням правової оцінки, наданої судом;
- зобов'язати Мостиську міську раду:
застосувати положення п.п. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України;
надати належно мотивоване рішення з посиланням на встановлені фактичні обставини справи та норми права, зокрема, Податкового кодексу України.
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного Управлінням Державної податкової служби у Львівській області від 16.05.2025 №0227859-2414-1333-UA46140030000023506 про визначення податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік на суму 3310,02 грн.
Ухвалою від 17.03.2026 позовну заяву залишено без руху на підставі статей 123 та 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог, а також несплатою судового збору.
24.03.2026 від представника позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків, у якій щодо судового збору, повторно просить суд звільнити позивача від його сплати. Щодо пропущеного строку звернення до суду в частині оскарження рішення Мостиської міської ради Львівської області, оформленого листом №3674/02-33 від 20.12.2023 повідомляє, що таке порушення є триваючим.
При постановленні даної ухвали, суддя виходить з такого.
Щодо судового збору, то залишаючи позовну заяву без руху ухвалою судді від 17.03.2026 частково задоволено клопотання представника позивача щодо звільнення від сплати судового збору та зменшено позивачу суму судового збору за подання позовної заяви у цій справі до 2807,17 грн, що не перевищує 5% від його доходу за попередній календарний рік.
Так, згідно з ч.1 ст.133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на невизначений строк.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон №3674-VI).
Вказаним вище Законом визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.
Водночас, питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною.
Як вбачається зі змісту цієї норми, існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (частина перша статті 8 Закону України «Про судовий збір»), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга цієї ж статті):
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
З аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18.
За статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя, яке у розумінні практики Європейського суду з прав людини не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими (рішенням від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (заява № 28249/95)).
Важкий майновий стан сторони входить до предмета доказування і, відповідно, має бути підтверджений належними і допустимими, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, доказами.
Для застосування судом ч.1 ст. 133 КАС України та Закону № 3674-VI повинні бути відповідні правові підстави.
Як вже згадувалося вище, питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною.
За змістом вказаної статті існує три обов'язкові умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може, зокрема звільнити від сплати судового збору.
Однак, під жодну з перелічених у частині першій статті 8 Закону України «Про судовий збір» умов позивач не підпадає, адже сума судового збору вже зменшена та не перевищує 5 відсотків розміру його доходу за попередній календарний рік, водночас доказів наявності у позивача інших умов, перелічених у згаданій статті не надано.
При цьому, чинним законодавством не передбачено можливості суду зменшувати, відстрочувати, розстрочувати або ж повністю звільняти позивачів від сплати судового збору для оплати комунальних послуг, купівлі продуктів чи ліків, а тому доводи представника позивача в цій частині є необґрунтованими.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово зауважував, що вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Таке обмеження не може розглядатись як таке, що саме по собі суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована згідно із Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, який гарантує кожному право на розгляд його справи судом (Постанова КАС ВС від 05.12.2025 у справі № 380/14720/22).
Наведені вище обставини унеможливлюють суд застосувати статтю 8 Закону України «Про судовий збір» та повторно вирішити питання про звільнення від сплати судового збору.
Водночас, доказів наявності підстав, передбачених статтею 5 Закону України «Про судовий збір», які безумовно звільняють сторону від сплати судового збору позивач до суду так і не надав.
Враховуючи вищенаведене, повторне клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає.
Відповідно до п. 1 ч. 4 та ч. 5 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Таким чином, оскільки недоліки позовної заяви, на які вказано в ухвалі судді від 17.03.2026 у встановлений судом п'ятиденний строк позивач не усунув, а підстав для повного звільнення останнього від сплати судового збору суд не вбачає, то позовна заява відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України підлягає поверненню позивачеві, якому необхідно роз'яснити, що згідно ч.8 ст.169 вищевказаного Кодексу, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Крім цього, як вже йшлося в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 17.03.2026, згідно з ч.1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
При цьому, поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Так, з матеріалів справи судом було встановлено, що позивачем серед іншого оскаржується відмова Мостиської міської ради Львівської області щодо надання пільги з податку на нерухоме майно для фізичних осіб, оформлена листом №3674/02-33 від 20.12.2023, яку він отримав ще 22.12.2023, що власне ним не заперечується.
Водночас, до суду з цим позовом позивач звернувся лише 16.01.2026, тобто пропустив шестимісячний строк звернення, встановлений Законом.
Позивачем не наведено жодних поважних підстав щодо поновлення строку звернення до суду з позовними вимогами щодо оскарження відмови Мостиської міської ради Львівської області, викладеної у листі №3674/02-33 від 20.12.2023.
Посилання позивача на необґрунтованість такої відмови є доводами по суті справи, а не поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Суд також відхилив посилання позивача на отримання ним роз'яснення ДРС №231/0/36-25 від 18.11.2025, адже отримання таких роз'яснень не змінює моменту, з якого позивач дізнався та повинен був дізнатись про наявність оскаржуваної відмови та не може вважатися поважною причиною для поновлення пропущеного строку.
Не можливим є обчислення строку звернення до суду з моменту отримання певного роз'яснення, адже таке може бути отримано будь-коли, в залежності від дати звернення, чим порушується принцип юридичної визначеності.
Крім того, є помилковим також посилання представника позивача на триваючий характер порушення у вигляді не встановлення податкової пільги. Відповідно до змісту позовних вимог спір стосується серед іншого визнання протиправним та скасування рішення Мостиської міської ради Львівської області щодо розгляду заяви позивача про надання пільги з податку на нерухоме майно для фізичних осіб за п.п. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПКУ, оформленого листом № 3674/02-33 від 20.12.2023.
Тобто, відмова відповідача була чітко виражена та доведена до відома позивача у листі № 3674/02-33 від 20.12.2023. Саме таку відмову позивач оскаржує та саме з моменту її отримання (22.12.2023) позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права та про суб'єкта такого порушення.
Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
За змістом частин 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, оскільки у визначений судом строк позивачем не подано заяви про поновлення строку звернення до адміністративно суду в частині позовних вимог про оскарження рішення Мостиської міської ради Львівської області щодо розгляду заяви позивача про надання пільги з податку на нерухоме майно для фізичних осіб за п.п. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПКУ, оформленого листом № 3674/02-33 від 20.12.2023, позовна заява в цій частині також підлягає поверненню і на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 160, 169, 243, 248, 256, 293, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
позовну заяву ОСОБА_1 до Мостиської міської ради Львівської області, Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправними дій, визнання нечинними та скасування рішень, визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити дії - повернути позивачеві.
Роз'яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяБратичак Уляна Володимирівна