30 березня 2026 рокусправа № 380/4202/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткового розміру премії під час перерахунку грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 06.11.2020;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України провести перерахунок складових грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 по 06.11.2020, а саме премій у належних відсоткових розмірах, установлених до проведення перерахунку на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.2024 у справі №380/16893/24, а саме із належних 85% в розрахунковий період з 01.01.2020 по 06.11.2020 від посадового окладу 5720,00 грн, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. Після перерахунку грошового забезпечення на виконання судового рішення позивачу протиправно, на його переконання, зменшили відсотковий розмір пенсії. Позивач вважає, що преміювання є правом роботодавця та визначення відсоткового їх значення входить до його дискреційних повноважень. Проте, якщо вони вчинені після припинення трудових (службових) правовідносин, перегляд їх розміру в бік зменшення має ознаки порушення принципу справедливості та безпідставного втручання в право особи на мирне володіння майном.
Щодо процесуальних дій, вчинених у зв'язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.
Ухвалою судді від 10.03.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив. Зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому, в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
Крім того, відмічає, що позивача було звільнено з військової служби 06.11.2020 а до суду щодо перерахунку грошового забезпечення позивач звернувся в 2024 році з пропуском строку позовної давності більш як 4 роки.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02.01.2025 у справі №380/22974/24 визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 у період з 01.01.2020 по 06.11.2020 грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року та зобов'язано військову частину НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) з 01.01.2020 по 06.11.2020 грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінет Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.
Із довідки-перерахунку грошового забезпечення на виконання рішення суду №380/22974/24 від 02.01.2025 встановлено, що при перерахунку грошового забезпечення позивачу зменшено розмір премії з 85% посадового окладу до 38% посадового окладу.
Незгода позивача з такими діями відповідача зумовила звернення до суду із цим позовом.
Вирішуючи питання щодо дотримання строків звернення до суду з цим позовом, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.04.2024 у справі №990/156/23 зазначила, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, до позовних вимог за період до 18.07.2022 строк звернення до суду не поширюється.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Статтею 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-ХІІ) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України, які обіймають посади в Головному управлінні Національної гвардії України, територіальних управліннях, з'єднаннях, військових частинах (підрозділах), вищих військових навчальних закладах, навчальних військових частинах (центрах), базах, закладах охорони здоров'я та установах Національної гвардії України визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15 березня 2018 року № 200 (далі Інструкція № 200).
Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції № 200 грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Преміювання осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, унормовано розділом XVII Інструкції № 200.
За змістом приписів п. 1 - 6 розділу XVII Інструкції №200 командири (начальники) військових частин Національної гвардії України мають право преміювати осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за їх особистий внесок у загальні результати служби.
Преміювання здійснюється відповідно до положення про преміювання, розробленого, враховуючи специфіку та особливості виконання покладених завдань на військову частину.
Розміри премії встановлюються за рішенням командувача Національної гвардії України з урахуванням наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Національної гвардії України, та особливостей проходження служби.
Виплата премії військовослужбовцям здійснюється щомісяця за попередній місяць під час виплати грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира військової частини (командирам військових частин - наказу вищих командирів (начальників)), який видається до 05 числа місяця, що настає за місяцем преміювання. У разі переведення або звільнення військовослужбовців з військової служби - у місяці виключення зі списків особового складу в розмірі, що визначається пропорційно часу їх служби в поточному місяці.
За рішенням командира військової частини премія за грудень може бути виплачена в кінці грудня поточного бюджетного року. При цьому наказ про встановлення розмірів премії видається в грудні поточного року. У разі допущення проступків військовослужбовцями, які потребують зменшення (позбавлення) премії за грудень, після видання наказу до нього вносяться відповідні зміни та проводиться перерахунок у цьому або наступному місяці.
Командир військової частини має право позбавляти військовослужбовців премії повністю або зменшувати її розмір у межах показників, визначених у положенні про преміювання військовослужбовців військової частини. При цьому військовослужбовці можуть бути позбавлені премії в повному обсязі або її розмір може зменшуватися виключно за той календарний місяць, у якому вони допустили порушення (проступок) або стало відомо про порушення (проступок). Рішення про виплату премії, зменшення її розміру або позбавлення в повному розмірі оформлюється наказом командира військової частини на підставі поданих у встановленому порядку в кінці кожного місяця клопотань (рішень) безпосередніх командирів (начальників) про виплату (позбавлення повністю або частково) премії підлеглим військовослужбовцям. У рапортах з клопотанням про позбавлення премії (повністю або частково) зазначаються конкретні причини, які стали підставою для цього. Забороняється позбавляти премії військовослужбовців або зменшувати її розмір протягом кількох місяців за одне допущене порушення.
Премія військовослужбовцям виплачується з того дня, з якого вони стали до виконання обов'язків за посадами (у тому числі до тимчасового виконання обов'язків за посадами, до яких вони допущені наказами відповідних командирів (начальників)). Особам офіцерського складу, курсантам з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби) що навчаються у військових навчальних закладах, премія виплачується з дня зарахування на навчання до дня його закінчення, а також за час перебування у відпустці, що надається після закінчення військового навчального закладу.
Премія не виплачується військовослужбовцям:
які звільняються з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку, у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням, відповідно до якого військовослужбовця притягнено до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем (з місяця, у якому надійшов витяг з наказу про звільнення);
у разі скоєння у військовій частині аварій, подій, пов'язаних із загибеллю людей з вини військовослужбовців під час виконання ними службових обов'язків, чи злочинів (командиру та іншим посадовим особам, які не вживали заходів для запобігання аваріям, подіям і злочинам).
Аналіз наведених норм вказує, що право преміювати осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за їх особистий внесок у загальні результати служби належить командирам (начальникам) військових частин Національної гвардії України. Водночас у разі вчинення військовослужбовцем порушення (проступку), військовослужбовець, який допустив таке правопорушення (проступок), може бути за рішенням командира військової частини, оформленим відповідним наказом, позбавлений премії або ж її розмір може бути зменшений, проте виключно за той календарний місяць, у якому допущене відповідне порушення (проступок). Право військової частини зменшувати розмір премії або ж позбавляти військовослужбовця премії вже після її виплати та звільнення військовослужбовця зі служби Інструкцією № 200 не передбачене.
З долученого до позову перерахунку встановлено, що під час проходження служби за період з 01.01.2020 по 06.11.2020 позивачу виплачувалась премія у розмірі 85% посадового окладу.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02.01.2025 у справі №380/22974/24 зобов'язано військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.01.2020 по 06.11.2020 грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінет Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.
Після перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2020 по 06.11.2020 на виконання рішення суду від 02.01.2025 у справі №380/22974/24 відповідач зменшив її відсоткові розміри з 85% до 38% посадового окладу.
Суд уважає таку поведінку відповідача протиправною, оскільки чинним законодавством, зокрема Інструкцією №200 за жодних обставин не передбачено право військової частини зменшувати розміри виплаченої військовослужбовцю під час проходження військової служби премії вже після його звільнення з військової служби.
Не є такою обставиною відповідно й перерахунок грошового забезпечення на виконання судового рішення.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
У спірних правовідносинах відповідач, зменшуючи відсоткові розміри премії позивача за спірний період вже після його звільнення з військової служби за відсутності повноважень на вчинення таких дій діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством, отже, така поведінка відповідача є протиправною.
Щодо посилань відповідача на те, що заявлений позивачем позов стосується виконання рішення суду від 02.01.2025 у справі №380/22974/24 суд зазначає таке.
Предметом оскарження у справі №380/22974/24, за результатами вирішення якої Львівським окружним адміністративним судом ухвалено рішення від 02.01.2025, були дії відповідача щодо здійснення розрахунку та виплати позивачу грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінет Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704
Натомість предметом оскарження у цій справі є дії відповідача щодо зменшення відсоткового розміру премії позивача під час перерахунку грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 06.11.2020.
Отже, предмет, а відтак й підстави позову у цій справі відрізняються від предмета та підстав позову у справі №380/22974/24.
З огляду на це суд уважає, що у межах спірних правовідносин позивач звернувся до суду з новим позовом (нові предмет та підстава позову), під час вирішення якого обов'язок суду полягатиме в оцінюванні вже нових обставин, які не охоплювалися предметом позову у справі №380/22974/24.
Тому доводи відповідача у цій частині суд відхиляє.
Щодо нарахування та виплати перерахованих розмірів премій із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44 суд зазначає таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу.
Згідно з пунктом 1 Порядку № 44 цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).
Відповідно до пунктів 2 - 5 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Аналіз наведених вище норм Порядку № 44 дає підстави дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Суд зазначає, що нарахування та виплата сум премій за спірні періоди у належному розмірі мали бути здійснені відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на їх отримання.
Отже, з урахуванням наведеного правового регулювання та фактичних обставин справи, суд уважає, що нарахування та виплата перерахованих розмірів премій позивачумають бути проведені відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
Відтак, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відтак підстав для розподілу судового збору немає.
Керуючись ст. ст. 2, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд
позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткового розміру премії під час перерахунку грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 06.11.2020.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України провести перерахунок складових грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 по 06.11.2020, а саме премій у належних відсоткових розмірах, установлених до проведення перерахунку на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.2024 у справі №380/16893/24, а саме із належних 85% в розрахунковий період з 01.01.2020 по 06.11.2020 від посадового окладу 5720,00 грн, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004.
Розподіл судового збору не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
СуддяСидор Наталія Теодозіївна