з питань залишення позову без розгляду
30 березня 2026 рокусправа № 380/4662/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного Олександра Ігоровича, розглянув у порядку письмового провадження клопотання військової частини НОМЕР_1 про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача Військової частини НОМЕР_1 у відношенні до позивача ОСОБА_1 щодо відмови у здійсненні нарахування та виплати грошового та матеріального забезпечення за останньою займаною посадою за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з потребою у тривалому лікуванні, а саме за період з 01.02.2025 року по 18.12.2025 року;
- зобов'язати відповідача Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове та матеріальне забезпечення за останньою займаною посадою за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з потребою у тривалому лікуванні, а саме за період з 01.02.2025 року по 18.12.2025 року, із збереженням усіх надбавок, включно з надбавкою за вислугу років та іншими постійними видами грошового забезпечення, відповідно до п.9 ст.9 та п.11 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача Військової частини НОМЕР_1 у відношенні до позивача ОСОБА_1 щодо відмови у здійсненні нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у зв'язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні за періоди з 01.07.2025 року по 13.07.2025 року включно та з 01.09.2025 року по 05.09.2025 року;
- зобов'язати відповідача - Військову частину НОМЕР_1 - нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за періоди перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з отриманим тяжким пораненням, за періоди з 01.07.2025 року по 13.07.2025 року включно та з 01.09.2025 року по 05.09.2025 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою від 19 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у даній адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
25 березня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, а також окреме клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
Обґрунтовуючи клопотання про залишення позову без розгляду, представник відповідача зазначає, що позивачем без поважних причин пропущено встановлений статтею 233 Кодексу законів про працю України тримісячний строк звернення до суду. На переконання представника відповідача, відносини з приводу виплати грошового забезпечення виникають щомісячно, а тому про ймовірне порушення свого права позивач повинен був дізнаватися щомісяця. Відповідач наголошує, що предметом позову не є спір про виплати при звільненні, а тому позивач повинен був звернутися до суду раніше, ніж у березні 2026 року. Враховуючи викладене, відповідач просить суд залишити позовну заяву без розгляду відповідно до статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вирішуючи вказане клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, суд виходить із таких мотивів та норм права.
Забезпечення права на судовий захист є однією з основних гарантій, передбачених статтею 55 Конституції України. Водночас реалізація цього права не є абсолютною та обумовлена дотриманням певних процесуальних строків, які покликані забезпечити юридичну визначеність у публічно-правових відносинах.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною другою вказаної статті для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду.
Суд зазначає, що спеціальним законодавством, яке регулює питання проходження військової служби (зокрема Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»), не визначено строків звернення до суду за вирішенням спорів щодо нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцям. За таких умов, з огляду на усталену практику Верховного Суду, до спірних правовідносин підлягають застосуванню відповідні положення Кодексу законів про працю України.
Згідно з частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України (в редакції Закону України від 01 липня 2022 року номер 2352-IX) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Як обґрунтовано встановлено судом під час аналізу матеріалів позовної заяви та додатків до неї, предметом спору у цій справі є бездіяльність суб'єкта владних повноважень щодо невиплати грошового та матеріального забезпечення, а також додаткової винагороди за визначені періоди під час проходження військової служби, які припали на час тривалого лікування позивача після отриманого поранення.
Суд критично оцінює та відхиляє твердження представника відповідача про те, що позивач зобов'язаний був звертатися до суду щомісяця у зв'язку із щомісячним характером виплат грошового забезпечення. Суд наголошує, що військова служба є державною службою особливого характеру, а правовідносини між військовослужбовцем та військовою частиною щодо належного фінансового забезпечення мають безперервний та триваючий характер протягом усього періоду проходження такої служби.
Особливо варто враховувати, що під час перебування на тривалому стаціонарному лікуванні та у відпустках за станом здоров'я військовослужбовець об'єктивно може не мати доступу до фінансових документів, довідок про нарахування та можливості своєчасно і повноцінно аналізувати складові виплаченого йому забезпечення, обґрунтовано покладаючись на те, що держава в особі військової частини належним чином виконує свої соціальні зобов'язання.
Згідно з усталеною правозастосовною практикою, обов'язок військової частини здійснити повний та остаточний розрахунок з військовослужбовцем (виплатити всі належні йому суми грошового забезпечення, винагород та компенсацій за весь час служби) виникає саме в день його звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу. До моменту такого звільнення правовідносини мають триваючий характер.
Отже, саме дата виключення зі списків особового складу є тим визначальним юридичним фактом, коли остаточно фіксується обсяг здійснених виплат, і саме з цього дня особа має реальну можливість дізнатися про порушення свого права на отримання повного розрахунку. Згідно з позовною заявою та доданими письмовими доказами, позивача ОСОБА_1 було звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 18 грудня 2025 року.
Таким чином, саме з 18 грудня 2025 року позивач остаточно дізнався або повинен був дізнатися про обсяг невиплачених йому сум грошового забезпечення за попередні періоди служби, і саме з цієї дати розпочався перебіг тримісячного строку звернення до суду.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою через систему «Електронний суд» 16 березня 2026 року.
Обчислюючи строк звернення до суду у даній справі, суд бере до уваги та констатує, що з моменту звільнення позивача з військової служби (18 грудня 2025 року) до моменту формування та подання позовної заяви (16 березня 2026 року) минуло менше ніж три місяці.
З огляду на наведене, суд приходить до беззаперечного висновку, що позивач ОСОБА_1 своєчасно реалізував своє право на судовий захист без порушення тримісячного строку, встановленого статтею 233 Кодексу законів про працю України. Відтак, жодних законних та обґрунтованих правових підстав, передбачених статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, для залишення даної позовної заяви без розгляду не вбачається.
Заявлене представником відповідача клопотання є безпідставним, ґрунтується на хибному тлумаченні норм права та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 122, 123, 241, 243, 248, 256, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні клопотання представника відповідача Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 380/4662/26 відмовити.
2. Продовжити розгляд адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
3. Копію ухвали невідкладно надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду. Окремо від рішення суду ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Коморний О. І.