Ухвала від 30.03.2026 по справі 380/23809/25

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА

з питань залишення позову без розгляду

30 березня 2026 рокусправа № 380/23809/25

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І., при розгляді адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами :

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Львівській області провести перерахунок пенсії як непрацюючому пенсіонеру з 06 травня 2022 року відповідно до вимог частини третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та чинних постанов Кабінету Міністрів України щодо індексації пенсій та здійснити нарахування та виплату суми різниці пенсії, що утворилась у результаті неврахування статусу непрацюючого пенсіонера з 06 травня 2022 року.

Ухвалою від 09 грудня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій адміністративній справі. Суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено факт пропуску позивачем строку звернення до суду щодо частини заявлених вимог. З огляду на це, ухвалою суду від 27 лютого 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 , в частині позовних вимог про перерахунок та виплату пенсії за період з 06 травня 2022 року по 28 квітня 2025 року, було залишено без руху.

Цією ж ухвалою суд роз'яснив позивачу виявлені недоліки та надав 10-денний строк з дня отримання копії ухвали для їх усунення. Для належного продовження розгляду справи позивачу належало подати до суду обґрунтовану заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із обов'язковим зазначенням об'єктивних та поважних підстав для його поновлення, підтверджених відповідними доказами.

Згідно з матеріалами справи, копію вказаної ухвали суду від 27 лютого 2026 року позивач отримала особисто 13 березня 2026 року. Цей факт підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з відповідною відміткою та підписом одержувача. Таким чином, перебіг встановленого судом 10-денного строку розпочався 14 березня 2026 року та закінчився 23 березня 2026 року.

Станом на 30 березня 2026 року вимоги ухвали суду від 27 лютого 2026 року позивачем не виконані.

З урахуванням достатнього та розумного часу, необхідного для поштового перебігу кореспонденції, суд констатує, що заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з наведенням поважних причин його пропуску від ОСОБА_1 так і не надходила.

Крім того, позивач не скористалася своїм процесуальним правом та не подавала жодних вмотивованих клопотань про продовження встановленого судом строку для усунення недоліків.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам та визначаючи подальші процесуальні наслідки, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Водночас, реалізація права на судовий захист не є абсолютною та вимагає від учасників процесу дотримання встановлених законом процедур.

Згідно з частиною першою статті 44 КАС України, учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися своїми процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Зокрема, пункт 3 частини п'ятої цієї ж статті імперативно встановлює обов'язок учасників справи з'являтися за викликом суду, подавати докази та виконувати інші процесуальні дії у встановлені судом або законом строки.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства, забезпечення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та своєчасного виконання процесуальних дій.

Суд також враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Так, у своїх рішеннях (зокрема, у справах «Пономарьов проти України», «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», «Перез де Рада Каванільєс проти Іспанії») ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

Встановлення строків звернення до суду гарантує стабільність правовідносин і захищає від порушення прав осіб, які б у разі відсутності таких строків перебували у стані постійної невизначеності.

Спеціальною нормою, що врегульовує наслідки пропуску строків звернення до суду на стадії відкритого провадження, є стаття 123 КАС України. Згідно з частиною третьою вказаної статті, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Механізм реалізації цього положення конкретизовано частиною п'ятнадцятою статті 171 КАС України, якою передбачено: якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

У системному та логічному зв'язку із зазначеними нормами перебуває пункт 8 частини першої статті 240 КАС України, відповідно до якого суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що позивач у встановлений судом строк, який остаточно сплив 23 березня 2026 року, не усунула недоліки позовної заяви, залишеної без руху вже після відкриття провадження у справі, та не виконала свій процесуальний обов'язок щодо подання заяви про поновлення пропущеного строку із наведенням поважних причин для його поновлення, суд доходить висновку про наявність беззаперечних та достатніх правових підстав для застосування відповідних процесуальних наслідків.

За таких обставин, позовна заява в частині заявлених вимог, що стосуються періоду з 06 травня 2022 року по 28 квітня 2025 року, підлягає залишенню без розгляду.

Разом з тим, суд наголошує, що відповідно до частини четвертої статті 240 КАС України, залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє особу права на повторне звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, після усунення підстав, з яких заяву було залишено без розгляду.

Оскільки в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій та зобов'язання провести перерахунок і виплату пенсії, починаючи з 29 квітня 2025 року, позовна заява відповідає всім встановленим вимогам статей 160, 161 КАС України та подана з дотриманням строку звернення до суду, розгляд адміністративної справи в цій частині продовжується за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Керуючись статтями 122, 123, 171, 240, 241, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в частині позовних вимог про зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії за період з 06 травня 2022 року по 28 квітня 2025 року - залишити без розгляду.

2. Продовжити розгляд адміністративної справи № 380/23809/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в частині позовних вимог про визнання протиправними дій та зобов'язання провести перерахунок і виплату пенсії, починаючи з 29 квітня 2025 року.

3. Роз'яснити позивачу, що залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду.

4. Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Коморний О.І.

Попередній документ
135293447
Наступний документ
135293449
Інформація про рішення:
№ рішення: 135293448
№ справи: 380/23809/25
Дата рішення: 30.03.2026
Дата публікації: 02.04.2026
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Львівський окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Відкрито провадження (05.05.2026)
Дата надходження: 01.05.2026
Предмет позову: визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії