31 березня 2026 рокусправа № 380/22719/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи Мистецький ліцей "Київська дитяча Академія мистецтв ім.М.І.Чембержі" про визнання протиправним та скасування наказу, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 1), Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 2), за участю третьої особи Мистецький ліцей "Київська дитяча Академія мистецтв ім.М.І.Чембержі" в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ про призов ОСОБА_1 на військову службу;
- визнати протиправним та скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_1 до особового складу;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу.
Ухвалою від 18.11.2025 відкрите спрощене провадження у справі без виклику сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) є педагогічним працівником закладу загальної середньої освіти - концертмейстером у МЛ «КДАМ ім. М.І. Чембержі» з 23.09.2024 р. (наказ № 273-к).
Стверджує: «… 19.03.2025 р. ІНФОРМАЦІЯ_3 (підполковник ОСОБА_2 ) видав Довідку № 1493, яка підтверджує право на відстрочку до 30.06.2025 р. за п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-XII. 09.09.2025 ІНФОРМАЦІЯ_4 вніс до «Оберіг» відстрочку до 09.09.2026 та статус «Не військовозобов'язаний». 06.09.2025 р. Позивача призвано до ВЧ НОМЕР_1 , попри діючу відстрочку за Довідкою № 1493. Довідка ВЧ НОМЕР_1 від 13.10.2025 № 973 підтверджує незаконне перебування на службі. …
В даному випадку необхідно застосувати доктрину "плодів отруйного дерева", посилаючись на практику Європейського суду з прав людини (справи "Gafgen v. Germany" від 01.06.2010, "Teixeira de Castro v. Portugal" від 09.06.1998, "Шабельник проти України (№ 2)" від 04.07.2013) та постанови Великої Палати Верховного Суду (від 13.11.2019 у справі № 1-07/07, провадження № 13-36зво19; від 29.04.2020 у справі № 1-305/2009, провадження № 13-97зво19), зазначивши, що наказ військової частини є похідним від протиправного наказу РТЦК, і тому також є протиправним, оскільки джерело доказів (призов) є недопустимим, а всі похідні дані такими ж. Позовні вимоги конкретизовано відповідно до п. 4, 5 ч. 5 ст. 160 КАС України: вказано, якими діями/бездіяльністю Відповідачів порушено права Позивача, які саме права порушено (з посиланням на норми права), та обставини, що це підтверджують. Особливий акцент на ключовому доказі - Довідці ІНФОРМАЦІЯ_5 від 19.03.2025 р. № 1493, виданій тимчасово виконуючим обов'язки начальника підполковником ОСОБА_3 , яка чітко підтверджує надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації до 30.06.2025 р. на підставі п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-XII як педагогічному працівнику закладу загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки. Ця довідка прямо суперечить факту призову 06.09.2025 р., що свідчить про фальсифікацію обставин з боку ТЦК та порушення права на відстрочку….».
Із вказаних підстав просить суд задовольнити позов.
Відповідач 1 ІНФОРМАЦІЯ_6 надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що представник позивача долучив до позовної заяви ВОД в електронному вигляді (сформований 09.09.2025) де в графах “Відстрочка до» та »Тип відстрочки» стоять прочерки, при цьому вказуючи в позовній заяві неправдиву інформацію, проте, що 09.09.2025 Бориспільський РТЦК вніс до “ ІНФОРМАЦІЯ_7 » відстрочку до 09.09.2026 .
Згідно відомостей облікової картки з ЄДРВ АІТС »Оберіг» стосовно Позивача в історії відстрочок відсутня взагалі будь-яка інформація про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Позивач не звертався з відповідною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_8 для отримання відстрочки від мобілізації на час дії військового стану на підставі п.2 ч.3 ст.23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ (із змінами).
Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_9 від 19.03.2025 № 2493 Позивачу надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації , на особливий період на підставі п.2 ч.3 ст.23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ (із змінами) до 30.06.2025, а мобілізація відбулась 06.09.2025.
Згідно протоколу № 2025-0906-1303-1487-7 від 06.09.2025 ВЛК 2 відділу при ІНФОРМАЦІЯ_10 (Яготин) військовозобов'язаного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було визнано придатним до проходження військової служби. Так згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 06.09.2025 № 1368 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було призвано на військову службу під час мобілізації та відправлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 .
Стверджує, що позивач 06.09.2025 був призваний на військову службу під час мобілізації на законних підставах та просить суд відмовити у задоволенні позову.
Відповідач 2 Військова частина НОМЕР_1 надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що спірний щодо Військової частини НОМЕР_1 акт - це наказ командира частини від 18.09.2025 № 267 по стройовій частині, яким солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу, призначено на посаду та поставлено на всі види забезпечення. Такий наказ є внутрішньо-організаційним актом управління, який фіксує факт прибуття мобілізованого військовослужбовця до частини та забезпечує реалізацію вже прийнятих рішень органів комплектування й попередньої військової частини. Командир Військової частини НОМЕР_1 , маючи у своєму розпорядженні належним чином оформлені мобілізаційні документи, був зобов'язаний видати наказ про зарахування особи до списків особового складу та призначити її на посаду відповідно до штатного розпису. Позивач не надав суду доказів того, що на момент видання наказу № 267 командиру частини було відомо про існування будь-якої чинної відстрочки, про судові рішення щодо незаконності призову чи інші обставини, які б беззаперечно вказували на протиправність мобілізаційних документів. Відсутні й докази того, що до видання наказу позивач звертався до командира частини з заявами, в яких повідомляв про наявність у нього відстрочки, додавав підтверджувальні документи та просив призупинити виконання рішення ТЦК. Покладення на командира військової частини обов'язку самостійно ревізувати законність рішень ТЦК та СП, оцінювати правильність застосування статті 23 Закону № 3543-XII і, виходячи з власних припущень, відмовлятися від виконання мобілізаційних документів, суперечило б статті 19 Конституції України. Командир частини не наділений такими повноваженнями і повинен діяти в межах компетенції, визначеної статутами Збройних Сил України та Законом № 2232-XII. Позивач намагається обґрунтувати вимоги щодо скасування наказу Військової частини НОМЕР_1 посиланням на доктрину «плодів отруйного дерева», стверджуючи, що цей наказ є похідним від нібито незаконних дій ІНФОРМАЦІЯ_8 . Зазначена доктрина сформована в контексті кримінального процесу і стосується допустимості доказів, отриманих із порушенням прав людини, та похідних від них доказів. Вона застосовується для оцінки доказової бази в справах про притягнення до кримінальної відповідальності й пов'язана з гарантіями справедливого судового розгляду, закріпленими у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Безпідставне перенесення доктрини «плодів отруйного дерева» на сферу мобілізаційних відносин фактично означало б покладання на кожен орган державної влади обов'язку не виконувати рішення іншого органу доти, доки він не перевірить їх законність у повному обсязі, що несумісно з принципом розподілу повноважень і може паралізувати систему оборони держави.
Вимога позивача про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 виключити його зі списків особового складу фактично спрямована на звільнення мобілізованого військовослужбовця з військової служби. Однак підстави та порядок звільнення з військової служби у період мобілізації та воєнного стану визначені статтею 26 Закону № 2232-XII та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008. Зазначені акти містять вичерпний перелік підстав для звільнення (за станом здоров'я, за віком, за сімейними обставинами, у зв'язку із набранням законної сили обвинувальним вироком суду, у зв'язку із закінченням особливого періоду тощо). Наявність чи відсутність відстрочки від призову до моменту мобілізації не передбачена як самостійна підстава для звільнення із військової служби.
Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.
Третя особа не скористалась правом подання пояснень.
Розглянувши наявні у справі документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України (паспорт НОМЕР_3 .
ОСОБА_1 є педагогічним працівником закладу загальної середньої освіти - концертмейстером у МЛ «КДАМ ім. М.І. Чембержі» з 23.09.2024 (наказ про прийняття на роботу від 19.09.2024 № 273-к), що підтверджується довідками мистецького ліцею «Київська дитяча академія мистецтв імені М.І. Чембержі» від 10.02.2025 № 38 та 05.09.2025 № 237, 03.11.2025 № 299.
Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_9 від 19.03.2025 № 2493 ОСОБА_1 надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п.2 ч.3 ст.23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ до 30.06.2025.
Згідно протоколу № 2025-0906-1303-1487-7 від 06.09.2025 ВЛК 2 відділу при ІНФОРМАЦІЯ_10 (Яготин) військовозобов'язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 визнаний придатним до проходження військової служби.
Згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 06.09.2025 № 1368 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 призваний на військову службу під час мобілізації та відправлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 .
Наказом командира частини від 18.09.2025 № 267 по стройовій частині солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу, призначено на посаду та поставлено на всі види забезпечення.
Не погодившись із діями та рішеннями відповідачів, позивач звернувся до суду.
Суд зауважує, що головним аргументом позивача на підтвердження позовних вимог є наявність у нього відстрочки від призову по мобілізації, що підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_9 від 19.03.2025 № 1493 та Витягом з реєстру «Оберіг» від 09.09.2025.
Надаючи оцінку позиціям сторін у цій справі, суд застосовує наступні правові норми.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Стаття 65 Конституції України встановлює, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України; громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях.
Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 року (далі - Закон № 2232) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Надалі неодноразово строк дії воєнного часу продовжувався Указами Президента України та діє на час розгляду справи.
Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону № 2232 громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543) громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року № 1487 (далі Порядок № 1487), визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі підприємства, установи та організації).
Відповідно до п. 2 Порядку № 1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з пп. 8 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку № 1487) призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до п. 1, 8, 9, 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, крім іншого: ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, крім іншого: беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань направлення громадян України для проходження базової військової служби, служби у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від направлення для проходження базової військової служби, служби у військовому резерві; оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як педагогічному працівнику закладу загальної середньої освіти, який працює за основним місцем роботи не менше ніж на 0,75 ставки, що підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_9 від 19.03.2025 № 2493.
При цьому довідкою чітко встановлено строк дії відстрочки - до 30 червня 2025 року. Інших строків або застережень щодо автоматичного продовження відстрочки довідка не містить. Таким чином, сама довідка № 1493 підтверджує наявність відстрочки лише в межах конкретного визначеного в ній періоду - до 30.06.2025 включно. Вона не є рішенням про безстрокову відстрочку, не містить формулювання про дію «на час роботи» чи «на навчальний рік» і не підтверджує продовження відстрочки після спливу зазначеного строку.
Тобто дія цієї довідки закінчена 30.06.2025.
Позивач не надав суду доказів наявності у нього відстрочки після 30.06.2025 чи його звернення до відповідних органів про її отримання.
Відтак посилання позивача на довідку ІНФОРМАЦІЯ_9 від 19.03.2025 № 2493 як на підставу наявності у нього відстрочки від призову по мобілізації є помилковим.
Щодо посилання позивача на витяг із Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів « ІНФОРМАЦІЯ_7 » / «Резерв+», сформований ІНФОРМАЦІЯ_11 09.09.2025 о 11:33, суд зазначає наступне.
Із цього витягу слідує, що датою призову позивача зазначено 06.09.2025, категорію обліку визначено як «не військовозобов'язаний», підставою - статус «військовослужбовець», а строк дії військово-облікового документа - до 09.09.2026.
Тобто витяг сформований 09.09.2025 і відображає дані, наявні у реєстрі, станом на момент його формування, зокрема і відмітки прочерк навпроти граф «відстрочка до» і «тип відстрочки».
Зміна категорії обліку з військовозобов'язаного на «не військовозобов'язаний» є наслідком того, що особа вже призвана на військову службу та набуває статусу військовослужбовця.
Суд зауважує, що позивач не надав жодних доказів того, якими саме були відомості реєстру станом на 06.09.2025 - день призову, чи містив реєстр на цю дату запис про діючу відстрочку до 09.09.2026 .
Також суд відхиляє як доказ наявності у позивача відстрочки розпорядження Київської військової адміністрації від 11.112025 № 1149, яким визначено, що «…мистецький ліцей «Київська дитяча Академія мистецтв імені М. І. Чембержі» (МЛ «КДАМ ім. М. І. Чембержі»), ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 45253480, відповідає критеріям, зазначеним у підпунктах 4, 5 пункту 2 Критеріїв та порядку, за якими здійснюється визначення підприємств, установ та організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 року № 76 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05 червня 2024 року № 650), і є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення територіальної громади міста Києва в особливий період…», оскільки даний розпорядчий акт прийнятий після проведення мобілізації позивача.
Враховуючи встановлені судом обставини та наведені правові норми, суд приходить до висновку про правомірність наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 06.09.2025 № 1368, яким ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації та відповідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 18.09.2025 № 267 по стройовій частині, яким солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу, призначено на посаду та поставлено на всі види забезпечення.
За приписами пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, разом із тим, якщо суб'єкт владних повноважень надасть докази правомірності свого рішення, то обов'язок спростувати такі докази покладається на позивача, що кореспондується із принципом змагальності сторін, закріпленому у ст. 2 КАС України.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
За правилами ст. 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову, судовий збір позивачу не відшкодовується.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМорська Галина Михайлівна