31 березня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/4110/25
Суддя Кіровоградського окружний адміністративний суду Притула К.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернулася з позовом до суду, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 29.05.2025 №110130018975, щодо відмови в призначенні пенсії за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити призначення пенсії за заявою від 20.05.2025 ОСОБА_1 з 20.05.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог вказано про те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було прийнято рішення від 29.05.2025 за № 110130018975 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, у зв'язку із чим звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою судді від 23 червня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Розпорядженням керівника апарату суду від 24 грудня 2025 року №357 на підставі пунктів2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п.п. 2.3, 6.2, 11.5 Засад використання автоматизованої системи документообігу у Кіровоградському окружному адміністративному суді призначено повторний автоматизований розподіл справи №340/4110/25.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 головуючим суддею по розгляду даної справи визначено суддю Притулу К.М.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду Притули К.М. від 09 січня 2026 року дану адміністративну справу прийнято до свого провадження (а.с.63).
22.07.2025 (вх.№ 22134/25) відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву, в якому представником відповідача зазначено, що позовні вимоги не визнаються та просить відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що рішенням від 29.05.2025 № 110130018975 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області позивачці було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ та п.2-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV є обґрунтованим у зв'язку з відсутністю у позивача необхідного стажу за вислугу років, як працівника освіти станом на 11.10.2017 - 26 років 06 місяців.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
20.05.2025 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про призначення пенсії за вислугою років за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До заяви позивачем було долучено копії документів, які підтверджують її вік, загальний та спеціальний страховий стаж.
За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 110130018975 від 29.05.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в зв'язку з відсутністю необхідного стажу за вислугою років.
В оскаржуваному рішенні відповідачем зазначено:
«Згідно з пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота яких дає право на вислугу років, затвердженим Постановою КМУ від 01.11.1993 № 909 (далі Постанова № 909), передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, соцзабезпечення за наявності станом на 01.04.2015 - не менше 25 років спеціального стажу, на 01.01.2016 - не менше 25 років 6 місяців та 11.10.2017-не менше 26 років 6 місяців.
Страховий стаж особи становить 30 років 07 місяців 01 день. Спеціальний стаж роботи за вислугу років становить 19 років 11 місяців 06 днів (за виключення відпусток без збереження заробітної плати згідно довідки від 05.05.2025 № 603, наданої КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області Кіровоградської обласної ради».
За доданими документами до страхового стажу та спеціального стажу за вислугу років зараховано усі періоди».
Позивач не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 110130018975 від 29.05.2025, вважає її протиправним та необґрунтованим та таким, що порушує її право на отримання пенсійного забезпечення з урахуванням її віку та набутого стажу, тому звернулась до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Водночас у пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Статтею 2 Закону №1788-XII визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.
Відповідно до статті 51 Закону №1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
У силу вимог статті 52 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.
Пунктом «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
04.11.1993 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №909, якою затвердив перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі - Постанова КМУ №909).
В абзаці другому Постанови КМУ №909 Кабінет Міністрів України постановив, що пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров'я і соціального захисту призначаються при наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років.
Наведені положення Постанови КМУ №909 відповідали положенням пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ у редакції, чинній до 01.04.2015.
Однак, Законом України від 02.03.2015 №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набув чинності з 01.04.2015 пункт «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ (далі - Закон №213-VIII) було викладено в іншій редакції, згідно якої право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
У подальшому, до статті 55 Закону №1788-ХІІ з 01 січня 2016 року також було внесено зміни згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII (далі - Закон №911-VIII), відповідно до якого пункт «е» вказаної статті має наступний зміст: право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.
Тобто Закон №213-VIII встановив обмеження по стажу на призначення пенсії за пунктом «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ, а Закон №911-VIII встановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - при наявному спеціальному стажі діяльності не менше 25 років.
Із прийняттям Закону №213-VIII та Закону №911-VIII до Постанови КМУ №909 вносились зміни з метою приведення Постанови КМУ №909 у відповідність до прийнятих змін.
У подальшому, рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII.
Щодо стажу необхідного для призначення пенсії за пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", суд зазначає наступне.
Приймаючи вказане рішення, Конституційний Суд України виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення певного віку (для працівників, зазначених у пунктах «е», «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ - 55 років), нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини 3 статті 22, статті 46 Основного Закону України.
Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04.06.2019.
Таким чином, з 04.06.2019 при призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та Законом №911-VIII.
Тобто, позивач з 04.06.2019 наділений правом на визначення права на призначення пенсії за вислугу років за пунктом «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ у редакції до 01.04.2015, а саме: виходячи з наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
При цьому положення пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ мають перевагу перед чинними положеннями Постанови КМУ №909.
Постанова КМУ №909 не містила обмежень по віку та спеціальному стажу за роками до прийняття Законів №213-VIII та №911-VIII, а містила лише перелік посад, як це було передбачено пунктом «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ у редакції до 01.04.2015 та містила загальне обмеження по стажу - не менше 25 років.
Зміни до Постанови КМУ №909 вносились, у зв'язку зі змінами до пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ.
Оскільки зміни до пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ були визнані неконституційними, отже не повинні застосовуватися положення Постанови КМУ №909 до спірних правовідносин, що обмежують вік і стаж виходу на пенсію, які суперечать положенням пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ у редакції до 01.04.2015 та рішенню Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019.
Отже, положення Постанови КМУ №909 при призначенні пенсії застосовуються лише в частині визначення переліку посад.
03.10.2017 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII, яким з 11.10.2017 розділ XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV доповнено пунктом 2-1.
Згідно пункту 2-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Крім того, Законом №2148-VІІІ також були внесені зміни і до пункту 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-XII, після внесених яких вказаний пункт викладений у наступній редакції:
«До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії».
З аналізу наведених норм вбачається, що пенсія за вислугу років згідно положень статті 55 Закону №1788-XII може бути призначена особам, які мають стаж роботи не менше 25 років станом на 11.10.2017.
На даний час, Закон №2148-VІІІ є чинним, неконституційним у визначеному законом порядку не визнавався.
Зазначена позиція повністю узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 27.07.2022 у справі №440/1286/20.
Враховуючи проведений правовий аналіз норм пенсійного законодавства, суд приходить до висновку, що для призначення пенсії за вислугу років за пунктом «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ особа, незалежно від віку, повинна мати спеціальний стаж роботи не менше 25 років станом на 11.10.2017 за переліком посад, затверджених Постановою КМУ №909.
Судом встановлено, відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 25.08.1993 та довідки № 603 від 05 травня 2025 року КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастрофу Кіровоградській області Кіровоградської обласної ради» що ОСОБА_1 працювала на посаді медичної сестри та на посаді парамедика з 01.08.1997 по 20.02.2025 (а.с.8, 17-19).
Згідно Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 посада лікаря та середнього медичного персоналу відноситься до таких посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Відповідно до розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 , форма РС - право (а.с.55), періоди роботи з 01.08.1997 по 30.06.1997, 01.02.1998 по 24.06.2000, 30.06.2000 по 08.06.2002, з 30.06.2002 по 29.07.2002, з 31.07.2002 по 10.11.2002, з 01.12.2002 по и28.12.2002, з 30.12.2002 по 31.12.2002, з 01.01.2004 по 298.02.2004, з 14.03.2004 по 31.08.2004, 02.09.2004 по 29.10.2004, 31.10.2004 по 03.09.2005 з 05.09.2005 по 28.03.2013 з 01.04.2013 по 10.10.2017 зараховано до страхового стажу позивача як «Працівник охорони здоров'я (посади із Постанови № 909)».
Матеріалами справи підтверджено, що станом на 11.10.2017 стаж роботи позивача за вислугу років, як працівника охорони здоров'я, становить 20 роки 03 місяці 22 днів.
За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, суд приходить висновку що на момент звернення з заявою про призначення пенсії, ОСОБА_1 не мала права на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України №1788-ХІІ, оскільки станом на 11 жовтня 2017 року її спеціальний стаж був меншим ніж 25 років.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає, що відповідачем правомірно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за вислугу років.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд, у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, не стягує судові витрати із відповідача на користь позивача у зв'язку із відмовою у задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 77, 139, 246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (м. Дніпро, вул. Надії Алєксєєнко, 106, ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА