з питань залишення позову без руху
31 березня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/1126/26
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,-
ОСОБА_1 (надалі - позивач), звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 з застосуванням для обчислення базового місяця - січень 2008 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 21.01.2026 індексації-різниці грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 у фіксованій величині 4052,99 грн. в місяць;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 21.01.2026 індексації-різниці грошового забезпечення в повному розмірі, з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 у фіксованій величині 4052,99 гривень в місяць.
Ухвалою суду від 05.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, витребувано докази по справі.
13.03.2026 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому заявлено клопотання про залишення позову без руху у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
В обгрунтування заявленого клопотання вказує, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у період з 29.04.2015 по 24.07.2024 та з 01.01.2025 по 21.01.2026. Вважає, що у межах спірних правовідносин підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду, який має обчислюватись з дати звільнення особи зі служби або з дати отримання щомісячного грошового забезпечення на свій банківський рахунок у період з 2016 по 2024 роки. Стверджує, що з урахуванням факту отримання кожного місяця грошового забезпечення, презюмується обізнаність військовослужбовця щодо його розміру, а відтак і про ймовірні порушені права. Крім цього, станом на дату звільнення зі служби у 2024 році позивачу було надано примірник наказу про звільнення зі служби та виплачено усі належні при звільненні суми грошового забезпечення. У свою чергу, незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За змістом частин першої та другої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, зокрема частиною другою цієї статті.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 у справі №990/156/23 зазначила, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Отже, право на звернення до суду військовослужбовців щодо виплати грошового забезпечення відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 18.07.2022) не було обмежене будь-яким строком. Відтак, у межах даної справи до правовідносин за період з 01.01.2016 по 18.07.2022 строк звернення до суду не застосовується.
Водночас, відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній з 19.07.2022) із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Згідно з Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №92 від 29.04.2015 позивач з 29.04.2015 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №209 від 24.07.2024 ОСОБА_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 19 липня 2024 року №24-РС у запас через сімейні обставини, з 24.07.2024 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
У подальшому позивача наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №1 від 01.01.2025 з 01.01.2025 зараховано до списків особового складу частини, та на всі види забезпечення.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №22 від 21.01.2026 ОСОБА_1 звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 15 січня 2026 року №3-РС у запас через сімейні обставини, з 21.01.2026 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Отже, позов про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення подано позивачем після виключення зі списків особового складу військової частини 24.07.2024 та 21.01.2026.
У Рішенні від 05.10.2013 №8-рп/2013 Конституційний Суд України, аналізуючи положення трудового законодавства в контексті конституційного звернення‚ виходив з того, що поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.
Конституційний Суд України зазначив, що праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов'язок роботодавця нарахувати йому указані виплати‚ гарантовані державою‚ і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник, у разі порушення законодавства про оплату праці, має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
З урахуванням викладеного Конституційний Суд України констатував, що під заробітною платою, що належить працівникові, або‚ за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу (у редакції, чинній до 19.07.2022)‚ належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Чинна редакція частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України містить поняття "суми, що належать працівникові при звільненні".
З огляду на викладене, строк звернення позивача до суду у межах спірних правовідносин регулюється частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України, якою визначено тримісячний строк (з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні) звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні.
Таким чином, початок перебігу строку звернення до суду у цій справі з вимогами щодо виплати грошового забезпечення, з урахуванням частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, слід пов'язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.
Такий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, постановленій у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, у якій Судова палата сформувала єдиний підхід до застосування частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, якого дотримується Верховний Суд і у подальшій правозастосовній практиці, зокрема, у постанові від 25.09.2025 у справі №440/9690/24.
На час проходження військової служби позивачем та на даний час механізм фінансового забезпечення військових частин регулюється Правилами організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затвердженими наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 22.04.2021 №104, далі - Правила №104).
Відповідно до підпункту 4.3 пункту 4 Правил №104 начальник фінансового органу під час зняття військовослужбовців з грошового забезпечення (у тому числі в разі відрядження військовослужбовців до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) повинен забезпечити їх належним грошовим забезпеченням і не пізніше дня остаточного розрахунку з військовослужбовцем видати грошовий атестат про здійснені виплати та утримання в порядку, установленому цими Правилами.
За змістом підпункту 11.1 пункту 11 Правил №104 грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні, зокрема, у випадку вибуття до нового місця служби з виключенням зі списків особового складу військової частини.
Згідно з підпунктом 11.2 пункту 11 Правил №104 на грошовому атестаті зазначаються, серед іншого, розмір окладу за військовим званням і виплачена сума, тарифний розряд за останньою займаною посадою, розмір посадового окладу та виплачена сума, розмір надбавки за вислугу років та виплачена сума, виплачені щомісячні додаткові види грошового забезпечення, виплачені одноразові додаткові види грошового забезпечення, виплачена грошова допомога на оздоровлення, виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Підпунктом 11.3 пункту 11 Правил №104 визначено, що грошовий атестат виписується у двох примірниках на кожного військовослужбовця окремо (друкованим способом або ручкою), підписується командиром військової частини і начальником фінансового органу і засвідчується особистим підписом власника грошового атестата та відтиском гербової печатки з найменуванням частини, зазначеної в атестаті, та реєструється в журналі реєстрації вихідної документації. Перший примірник грошового атестата видається під підпис у картці особового рахунку військовослужбовця, в якій зазначається дата його видачі, а другий залишається в діловодстві фінансового органу військової частини.
Отже, у день виключення зі списків особового складу з військовослужбовцем має бути проведений повний розрахунок грошового забезпечення та виданий грошовий атестат, й відтоді бере початок відлік строку звернення до суду у такій категорії спорів із вимогами за період з 19.07.2022.
Відповідач у відзиві на позовну заяву наголошує на обізнаності позивача із отриманими при виключенні 24.07.2024 зі списків особового складу сумами грошового забезпечення, разом з тим, доказів отримання позивачем грошового атестату або іншого письмового повідомлення про обсяг і характер виплачених йому сум у день виключення зі списків особового складу частини, або в інший день, ні до відзиву на позовну заяву, ні на виконання ухвал суду від 05.03.2026 та від 18.03.2026 не надав.
У свою чергу, позивач надав лист військової частини НОМЕР_1 №424 від 25.02.2026 із грошовим атестатом №35 від 20.02.2026, довідками про нараховане грошове забезпечення з 01.01.2018 по 21.01.2026.
Інші докази ознайомлення позивача із інформацією про обсяг і характер виплачених йому сум грошового забезпечення при виключенні зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 матеріали справи не містять та відповідачам суду не надані.
Таким чином, тримісячний строк звернення до суду у цій справі слід відраховувати з дати отримання листа №424 від 25.02.2026 із грошовим атестатом та довідками про нараховане та виплачене грошове забезпечення.
З цим позовом позивач звернувся до суду 02.03.2026, тобто у межах встановленого частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України тримісячного строку.
Стосовно доводів відповідача про необхідність обрахування строку звернення до суду щодо виплати індексації грошового забезпечення за час проходження позивачем військової служби з урахуванням з дати отримання щомісячного грошового забезпечення позивача на банківський рахунок, суд зазначає, що Рішенням Конституційного Суду №1-р/2025 від 11.12.2025 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат лише частину першу статті 233 КЗпП України.
У цьому Рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що законодавець, установлюючи тримісячний строк для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, не врахував, що зобов'язання щодо виплати винагороди за працю є триваючим, призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав працівника, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України. Така законодавча конструкція ставить працівника, який перебуває у трудових відносинах, у менш захищене становище порівняно зі звільненим працівником, що суперечить принципу рівності та гарантії ефективного судового захисту.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника відповідача про залишення позову без руху.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 12, 240, 248, 256, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій - відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК