30 березня 2026 року Київ № 320/13583/26
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову до подання позовної заяви,
30.03.2026 через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 подано заяву до Київського окружного адміністративного суду про забезпечення позову шляхом:
- зупинення дії наказу Міністерства молоді та спорту України від 24.03.2026 № 157-к/тр «Про виконання обов'язків ректора Національного університету фізичного виховання і спорту України» до набрання законної сили рішенням суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства молоді та спорту України про визнання протиправним та скасування зазначеного наказу;
- заборони ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам, крім обраного у встановленому чинним законодавством порядку ректора Національного університету фізичного виховання і спорту України, вчиняти дії, спрямовані на виконання повноважень ректора (виконуючого обов'язки ректора) Національного університету фізичного виховання і спорту України, визначених, зокрема, але не виключно, положеннями частини третьої статті 34 Закону України «Про вищу освіту», статті 26 Закону України «Про освіту» та Статутом НУФВСУ, до набрання законної сили рішенням суду у справі.
За положеннями частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
В обґрунтування заяви зазначає, що заявник обіймає посаду проректора з науково-педагогічної роботи та стратегічного розвитку Національного університету фізичного виховання і спорту України (НУФВСУ, Університет), крім того наказом Міністерства молоді та спорту України від 31.12.2025 №608-к/тр на нього покладено виконання обов'язків ректора НУФВСУ з 03.01.2026, до призначення керівника в установленому законодавством порядку. Наголошував, що зазначена умова прямо кореспондує зі статтею 42 Закону України «Про вищу освіту» та пунктом 2-1 Методичних рекомендацій (Постанова Кабінету Міністрів України (ПКМУ) №726 від 05.12.2014), за якими єдиним встановленим законодавством порядком призначення керівника закладу вищої освіти є проведення виборів з подальшим укладенням контракту засновником з обраною особою.
Повідомив і те, що 08.01.2026 наказом Міністерства молоді та спорту України №10-к/тр «Про оголошення конкурсу на заміщення посади ректора Національного університету фізичного виховання і спорту України» оголошено конкурс на заміщення посади ректора НУФВСУ; пунктом 4 наказу визначено дату проведення виборів - 25.03.2026.
18.03.2026 Міністерство молоді та спорту України листом №2834/9.1 «Про внесення кандидатур претендентів для голосування» внесло до НУФВСУ кандидатури трьох претендентів на посаду ректора: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Жодних зауважень щодо перебігу та підготовки виборів ректора з боку Міністерства не надходило.
24.03.2026 - за один день до призначених виборів - Міністерством молоді та спорту України видано три накази:
- наказ №155-к/тр «Про внесення змін до наказу Міністерства молоді та спорту України від 08.01.2026 №10-к/тр» - перенесення дати виборів ректора НУФВСУ з 25 березня на 23 вересня 2026 року;
- наказ №156-к/тр «Про визнання таким, що втратив чинність наказу Мінмолодьспорту від 31.12.2025 №608-к/тр» - скасування наказу про покладення виконання обов'язків ректора НУФВСУ на заявника;
- наказ №157-к/тр «Про виконання обов'язків ректора Національного університету фізичного виховання і спорту України» - покладення виконання обов'язків ректора НУФВСУ на ОСОБА_2 , доцента кафедри спортивних єдиноборств та силових видів спорту НУФВСУ, з 24.03.2026.
Зазначав і те, що 25.03.2026 Виборча комісія НУФВСУ провела вибори ректора у строк, визначений первісним наказом №10-к/тр від 08.01.2026. Участь у голосуванні взяли 607 осіб з 855 виборців (71 %), що значно перевищує встановлений частиною третьою статті 42 Закону України «Про вищу освіту» поріг у 50 %. За результатами голосування ректором НУФВСУ обрано ОСОБА_3 , який отримав 458 голосів (53,57 % від загальної кількості виборців), що підтверджується Підсумковим протоколом №1 Виборчої комісії від 25.03.2026. ОСОБА_4 отримав 69 голосів (8,07 %), ОСОБА_5 - 66 голосів (7,72 %).
Вказував, що, незважаючи на проведення виборів із додержанням усіх вимог законодавства, Міністерство молоді та спорту України відмовляється визнавати їх результати та укладати контракт з обраним ректором відповідно до вимог частини третьої статті 42 Закону України «Про вищу освіту».
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд звертає увагу на таке.
За правилами частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
У силу приписів частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Цією ж статтею передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Аналізуючи вказані норми, суд констатує що заходи забезпечення адміністративного позову мають вживатись виключно у двох випадках: 1) якщо існує така небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (фізичної або юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), яка у разі невжиття судом заходів забезпечення позову в майбутньому зробить неможливим їх захист або ускладнить виконання рішення суду; 2) якщо є очевидні ознаки протиправності рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, що призводять до порушення прав, свобод та інтересів позивача.
При цьому заходи забезпечення позову повинні обиратися судом з урахуванням дотримання балансу між правами та інтересами позивача, за захистом яких він звернувся, та наслідками впливу таких заходів на права та свободи заінтересованих осіб.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 25.09.2018 в адміністративній справі № 290/844/17.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Як викладено у Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятої Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
У заяві про забезпечення позову позивач стверджує очевидні ознаки протиправності наказу №157-К/ТР.
У якості порушених прав заявника зазначає:
- порушення права ОСОБА_1 на здійснення повноважень виконуючого обов'язки ректора до призначення керівника в установленому законодавством порядку;
- порушення його права на послідовну поведінку суб'єкта владних повноважень (правову визначеність та захист легітимних очікувань);
- порушення права на реалізацію результатів волевиявлення як члена трудового колективу Університету;
- порушення інституційного інтересу заявника як проректора щодо автономії закладу вищої освіти.
У якості незворотних наслідків за умови незабезпечення позову зазначає необоротність кадрових та фінансових рішень; блокування визнання результатів виборів ректора; ілюзорність майбутнього судового рішення; конфлікт інтересів ОСОБА_2 як призначеного виконувача обов'язків ректора тощо.
У свою чергу, суд доходить висновку, що вжиття заходів забезпечення позову у досліджуваному випадку вимагатиме фактично розглянути спір по суті, з установленням всіх фактичних обставин справи.
У той же час у межах розгляду цієї заяви судом не може даватись оцінка правомірності/протиправності дій (рішень) Міністерства молоді та спорту України, оскільки встановлення очевидності ознак їх протиправності без розгляду справи по суті, є неприпустимим, адже саме під час розгляду спору по суті, учасниками справи надаються відповідні докази на підтвердження своєї правової позиції, забезпечується принципи змагальності та рівності учасників справи.
Слід відмітити, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Разом із тим, у разі забезпечення позову, суд фактично надасть правову оцінку правомірності дій до розгляду справи по суті, що у свою чергу не відповідає завданням адміністративного судочинства.
Суд наголошує, що ймовірне настання певних негативних наслідків для заявника у спірних відносинах, на які останній посилається, ще не є беззаперечною підставою необхідності вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб'єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде підтверджено за результатами вирішення спору по суті.
Твердження про «очевидність порушення» до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Саме тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
За наведеного у сукупності, суд доходить висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у випадку, який розглядається.
Керуючись статтями 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.
Копію ухвали надіслати (видати) особі, яка подала заяву.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Скрипка І.М.