30 березня 2026 року м. Київ справа №320/44418/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укренергобуд» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивач, Приватне акціонерне товариство «Будівельна компанія «Укренергобуд» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про:
- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.03.2023 № 232800415.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що висновки, викладені в Акті перевірки, на підставі якого було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення є помилковими, враховуючи те, що об'єкти нерухомості, які розміщенні на земельній ділянці, щодо якої зафіксовано неподання податкової декларації, були продані іншій юридичній особі, що свідчить про відсутність у ПрАТ «БК «Укренергобуд» обов'язку щодо сплати податку та подання декларації.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач, позицію позивача не визнав, надав відзив, в якому наполягав на правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач, Приватне акціонерне товариство «Укренергобуд», код ЄДРПОУ: 16291301, місцезнаходження: 01042, Україна, м. Київ, вулиця Марії Приймаченко, будинок 1/27, зареєстроване у якості юридичної особи, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 03.06.2022 вчинено запис № 1000701070029011521, перебуває на податковому обліку в Головного управління ДПС у м. Києві, (ДПІ у Печерському районі).
7 березня 2023 року Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку ПрАТ «БК «Укренергобуд» з питань своєчасності подання податкових декларацій з плати за землю (орендна плата за землю) за 2022, 2023 роки, за результатом якої складено акт «Про результати камеральної перевірки своєчасності подання податкової декларації з плати за землю ПрАТ «Будівельна компанія «Укренергобуд» код 16291301 від 07.03.2023 № 16947/Ж5/26-15-04-15-03, у висновках якого зазначено, що дані камеральної перевірки свідчать про неподання ПрАТ «БК «Укренергобуд» податкових декларацій з плати за землю (орендна плата за землю) за 2022 рік, 2023 рік.
Вказаний Акт було направлено на податкову адресу позивача листом з рекомендованим повідомленням про вручення, та отримано останнім 15.03.2023.
Товариство із висновками Акту не погодилось, надало свої заперечення, в яких, серед іншого, зазначило, що ним було продано будівлі, які розташовані на земельній ділянці, яка була предметом камеральної перевірки іншій юридичній особі, тому, згідно приписів діючого законодавства, з дня набуття права власності на споруди іншою юридичною особою, до неї перейшов й обов'язок зі сплати земельного податку (орендної плати за землю), та, відповідно, й обов'язок декларування, однак, згідно відповіді Головного управління вих.№ 15004/І/26-15-04-151-08 від 04.04.2023 заперечення товариства було залишено без розгляду.
Більш того, на підставі означеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.03.2023 № 232800415, яким позивачу визначена штрафна санкція у розмірі 2040,00 грн., за порушення приписів статті 286 п.2 ПК України.
Згідно із розрахунку до вказаного повідомлення-рішення за неподання декларації за 2022 рік застосована штрафна санкція у розмірі 1020,00 грн., та за неподання декларації за 2023 рік застосована штрафна санкція у розмірі 1020,00 грн.
Позивач не погодився із вказаним повідомленням-рішенням оскаржив його в адміністративному порядку.
Рішенням ДПС України від 12.06.2023 вих.№ 10908/6/99-00-06-03-01-06, з урахуванням Рішення про продовження строку розгляду скарги від 09.05.2023 № 11501/6/99-00-03-01-06, Скаргу Товариства залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 30.03.2023 № 232800415 - без змін.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою про його скасування
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходячи з положень норм законодавства, які діяли на момент їх виникнення, суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Пунктом 75.1 та підпунктом 75.1.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов'язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.13 статті 141 цього Кодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти.
Відповідно до пункту 86.2 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 86.8 статті 86 ПК України, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
За підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельний податок це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу), а землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди;
Відповідно до підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (п. 287.6 ст. 287 ПК).
У частинах 1, 2 статті 120 ЗК України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Статтями 125 і 126 цього Кодексу встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України.
За частиною 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року №161-XIV до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
Зазначені норми права дають можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об'єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов'язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.
У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.6 статті 287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.
Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Відповідно з моменту набуття права власності на об'єкт нерухомого майна обов'язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об'єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.
Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 8 червня 2016 року (справа №21-804а16) та постанові від 12 вересня 2017 року (справа №21-3078а16), а також Верховним Судом у постановах від 31 січня 2018 року (справа №825/308/17), від 19 червня 2018 року (справа №822/2696/17), від 17 грудня 2019 року (справа № 804/4739/16), від 27 січня 2020 року (справа №804/886/18).
Як свідчать матеріали справи, 18.09.2012 між позивачем та ТОВ «ІДІЛІОН» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, у відповідності до якого ПрАТ «БК «Укренергобуд» продав, а ТОВ «ІДІЛІОН» купив належну продавцю на праві приватної власності виробничу базу (літ. 90 (цифра)), (літ. 91 (цифра)), (літ. 92 (цифра)), (літ. 93 (цифра)), (літ. 94 (цифра)) загальною площею 3749,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Промислова, б. 4 .
Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маковецькою О.А., зареєстровано в реєстрі за №2416. Разом з цим, згідно вказаного договору виробнича база знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:90:116:0024 площею 1,8954 га., яка була надана позивачу у користування на підставі договору оренди №90-5-00010 від 05.11.1996.
Відповідно, з моменту набуття ТОВ «ІДІЛІОН» права власності на будівлі, що розташовані на орендованій позивачем земельній ділянці, для нього така оренда землі вважається припиненою, що свідчить про відсутність у позивача обов'язку щодо плати за землю з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ТОВ «ІДІЛІОН».
Крім цього, вказані обставини вже були предметом судового розгляду, та рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 липня 2021 року у справ 640/31605/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2021 без змін, позов Приватного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укренергобуд» (01042, м. Київ, бульвар Марії Приймаченко, б. 1/27, код ЄДРПОУ 16291301) до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ43141267) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено повністю.
Аналогічне рішення було прийнято, також, Окружним адміністративним судом міста Києва 09 серпня 2022 року у справі № 640/5693/20, яка було залишено без змін Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2023.
Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про відсутність у позивача обов'язку щодо плати за землю, як і відсутній обов'язок щодо подання звітної податкової декларації з плати за землю за 2022 та 2023 роки.
Решта доводів та посилань сторін у справі висновків суду не спростовують.
Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необґрунтованість рішення відповідача, а тому, позов необхідно задовольнити повністю.
З огляду на вище викладене, спірне податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає до скасування.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 27.06.2023 № 15 на суму 2684,00 грн.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-
Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укренергобуд» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 30.03.2023 № 232800415.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011) на користь Приватного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укренергобуд» код ЄДРПОУ: 16291301, місцезнаходження: 01042, Україна, м. Київ, вулиця Марії Приймаченко, будинок 1/27, судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено та підписано 30 березня 2026 року.
Суддя Кочанова П.В.