30 березня 2026 року м. Київ справа №320/55680/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо внесення та відображення у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , як такого, що «порушив правила військового обліку» та «перебуває у розшуку»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 вилучити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , як такого, що «порушив правила військового обліку» та «перебуває у розшуку».
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що він перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , а в мобільному застосунку «Резерв+» щодо нього відображено відомості про нібито порушення правил військового обліку та перебування у розшуку ТЦК та СП, підставою чого зазначено неуточнення даних до 16.07.2024. На думку позивача, саме по собі відображення таких відомостей є незаконним, оскільки відповідач не надав на адвокатський запит жодних процесуальних документів, які б підтверджували правомірність внесення відповідних записів, зокрема протоколу про адміністративне правопорушення чи постанови про накладення адміністративного стягнення. Позивач виходить із того, що за відсутності таких документів у відповідача не було належної правової підстави для внесення до Реєстру інформації про порушення ним правил військового обліку та про його перебування у розшуку, а тому такі дії суперечать статті 19 Конституції України, яка зобов'язує органи державної влади діяти виключно на підставі та у спосіб, передбачені законом. Також позивач наполягає, що законодавство не передбачає такого самостійного виду реагування, як «адміністративний розшук» у справах про порушення правил військового обліку, а тому фіксація в електронному обліку статусу «перебуває у розшуку» є, на його переконання, свавільною та такою, що не має нормативного підґрунтя. Окремо позивач зазначає, що Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» визначає вичерпний перелік даних, що можуть вноситися до Реєстру, і вважає, що статус «перебуває у розшуку» не належить до передбачених законом відомостей, а тому його внесення виходить за межі компетенції відповідача. Додатково позивач посилається на те, що строк притягнення до адміністративної відповідальності за неуточнення облікових даних вже сплив, оскільки обов'язок уточнити такі дані, на його думку, пов'язувався з датою 16.07.2024, а тому після 16.07.2025 будь-які дії, спрямовані на фіксацію порушення або застосування наслідків такого порушення, не можуть вважатися законними. На підтвердження своєї позиції позивач посилається як на норми національного законодавства, так і на окремі судові рішення та практику ЄСПЛ щодо незаконного зберігання державними органами даних без чіткої правової підстави.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №320/55680/25 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №320/55680/25, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами суддею Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С. одноособово.
Відповідач у відзиві заперечує проти позову, посилаючись на те, що позивач був належним чином оповіщений про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_6 для уточнення даних, оскільки повістка була сформована через Реєстр і направлена йому рекомендованим листом за зареєстрованою адресою. Відповідач зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №560 належним підтвердженням оповіщення є не лише фактичне вручення, а й відповідні відмітки поштового зв'язку, а тому у позивача виник обов'язок з'явитися за викликом. Також відповідач виходить із того, що відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП прямо належать до тих даних, які можуть вноситися до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. На переконання відповідача, позивач порушив вимоги статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не виконав свого обов'язку щодо уточнення даних та ухиляється від явки до ТЦК та СП, а тому підстав для виключення спірних відомостей із Реєстру немає.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Згідно відомостей мобільного застосунку «Резерв+» відносно позивача відображаються наступні записи:
« 29.07.2025 - дата уточнення даних»;
« 16.07.2024 - наявне порушення (не уточнення даних)»;
« 23.04.2025 - Розшукує ТЦК та СП: порушення військового обліку».
Підставою внесення статусу «перебуває у розшуку ТЦК та СП» від 23.04.2025 зазначено «Не уточнили дані до 16.07.2024».
У відповіді на адвокатський запит щодо надання інформації про підставу перебування позивача у розшуку, надання копії протоколу чи постанови про адміністративне правопорушення відносно нього, відповідач зазначив: «рекомендовано прибути особисто до ІНФОРМАЦІЯ_7 з військово-обліковим документом, для оновлення даних, проходження медичного огляду ВЛК (встановлення придатності для проходження військової служби), усунення порушення правил військового обліку, якщо такі мають місце».
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (із подальшим продовженням такого строку).
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі-Закон №2232-ХІІ), Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (Закон № 3543-ХІІ), Порядок організації та ведення військового обліку призовників, і військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 (у редакції на момент виникнення спірних відносин).
Згідно із ч.1, 3 ст. 1 Закону №2232-ХІІ, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі підприємства, установи й організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися:
військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Отже, враховуючи вимоги зазначеного абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» всі військовозобов'язані, окрім тих що відносяться до абз. 2-6, зобов'язані протягом 60 днів уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Частина 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» викладена в редакції Закону № 3633-ІХ від 11.04.2024, який набув чинності 18.05.2024 визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, окрім іншого:
уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (абзац 2);
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством (абзац 6).
Відповідно до ч. 11 статті 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Вказаний обов'язок визначено також пунктом 23 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (далі - Порядок № 1487).
Призовники, військовозобов'язані та резервісти, які не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, особисто у семиденний строк з дня внесення змін до персональних даних прибувають із паспортом громадянина України та військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу, який організовує та веде військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, для взяття їх на військовий облік, зняття з військового обліку або внесення змін до їх облікових даних.
Тобто, відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які перебувають на військовому обліку також зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Абзацом 4 п. 1 ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-ІХ (надалі - Закон № 3633-ІХ) встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності); у разі перебування за кордоном шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, які зазначені на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Отже, вищезазначені норми законодавства передбачають три шляхи, яким громадяни України, які перебувають на території України та які перебувають на військовому обліку повинні були уточнити свої персональні дані з 18.05.2024 по 16.07.2024 (включно), а саме: через центр надання адміністративних послуг; через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Як вбачається з витягу даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Резерв+» позивача, останній перебуває на обліку ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Дані щодо проходження військово-лікарської комісії та номер протоколу ВЛК у зазначеному витязі відсутні.
Згідно Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який затверджений Постановою КМУ від 30.12.2022 року № 1487) встановлено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні:
в підпункті 4 пункту 1 - проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів;
в підпункті 10 пункту 1 - звіряти не рідше одного разу на п'ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів.
Проте, в матеріалах даної справи відсутні відповідні відомості про проходження позивачем військово-лікарської комісії, як військовозобов'язаного на виконання норм Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом МОУ від 17.11.2008 року № 402, а також звірки власних персональних даних з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки до 09.02.2025.
Відповідно до ч. 1,3 ст. 33 Закону №2232-ХІІ, військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Частиною 5 ст. 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ч.1 ст. 34 Закону №2232-ХІІ).
На виконання ч. 5 ст. 33 Закону №2232-ХІІ, Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №1487, пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до пункту 56 Порядку №1487 Національна поліція:
за повідомленнями районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів (додаток 19) здійснює досудове розслідування стосовно осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, передбачені статтями 335, 336, 337 Кримінального кодексу України;
за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ та розвідувальних органів (яке має містити прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), передбачені статтею 7 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, підставу (порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи), надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ. У разі відсутності технічної можливості передачі даних такі звернення надсилаються в паперовій формі (додаток 20).
Пунктом 79 Порядку №1487 передбачено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки зокрема: розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням призовниками, військовозобов'язаними та резервістами, посадовими особами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також зіпсуттям або недбалим зберіганням військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними та резервістами, які перебувають у запасі СБУ, розвідувальних органів); звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку.
Відповідно до частини 1 ст. 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 №1951-VIII (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку (ч. 1 ст. 2 Закону №1951-VIII).
За приписами ч.ч. 8, 9 ст. 5 Закону №1951-VIII, органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
З урахуванням зазначеного, відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних.
Процедура оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадянина військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.
Пунктом 28 та 29 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» № 560 від 16 травня 2024 року, передбачено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
У повістці зазначаються:
прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) і дата народження громадянина, якому адресована повістка;
найменування районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ, що видав повістку;
мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;
місце, день і час явки за викликом,-
найменування посади, власне ім'я та прізвище, підпис посадової особи, яка видала повістку, та дата її підписання - для повісток, оформлених на бланку. Такі повістки скріплюються гербовою печаткою;
прізвище та власне ім'я керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, дата накладення кваліфікованого електронного підпису - для повісток, сформованих за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
реєстраційний номер повістки;
роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки.
Відповідно до п. 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Отже, законом передбачено два способи вручення повістки: або особисто під підпис про отримання повістки та відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом або надсилання повістки засобами поштового зв'язку.
Як вбачається з даних застосунку «Резер+» у розділі «Контактні дані» позивача станом на 29.07.2025 зазначена адреса проживання: « АДРЕСА_1 ».
Будь-яких офіційних документів на підтвердження свого місця проживання у Польщі позивачем суду не надано.
Документів, які б підтверджували наявне у позивача активне бронювання чи доказів звернення позивача щодо оформлення такого права, дана адміністративна справа не містить.
Між тим через Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів було сформовано та надіслано повістку №3518059 на ім'я ОСОБА_1 про необхідність прибути о 14 годині 30.05.2025 р. до ІНФОРМАЦІЯ_6 для уточнення даних.
Вказану повістку на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) було сформовано 20.05.2025р. рекомендованим листом 0610254042229.
Відповідно до п.п. 2 п. 41 Постанови КМ України № 560 від 16 травня 2024 р. «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації» належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ на особливий періоду разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Вказана повістка згідно п.п. 2 п. 41 Постанови КМ України № 560 від 16 травня 2024 р. «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації» свідчить про належне оповіщення ОСОБА_1 про необхідність йому прибути до ІНФОРМАЦІЯ_6 для уточнення даних.
При цьому, держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може перевірити чи уточнив військовозобов'язаний свої персональні дані, але обов'язок такого уточнення, в тому числі щодо правильності та повноти відповідних даних, покладається на військовозобов'язаного, яким є позивач.
Всупереч нормам Додатку 2 до Порядку №1487, яким визначені Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, позивач у зв'язку з вибуттям за межі України на строк більше трьох місяців з обліку не знявся, до закордонної дипломатичної установи не звернувся, на консульський облік за адресою свого підтвердженого, офіційного місця проживання за кордоном не став.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивач був належним чином повідомлений повісткою за його офіційно зареєстрованим місцем проживання. Крім того, отримавши відповідь на адвокатський запит, всупереч вищезазначеним нормативним актам позивач не з'явився до відповідача, про причини неявки не повідомив, а тому вищезазначені порушення з боку позивача безперечно свідчать про порушення ним правил військового обліку.
Згідно зі ст. 14-1 Закону України № 1951-VІІІ, електронний кабінет - це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов'язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
До Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів (п.п. 1,2 ч. 1 ст. 6 Закону №1951-VIII).
Отже, до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів вносяться зокрема службові дані військовозобов'язаних - відомості про виконання військовозобов'язаними військового обов'язку.
У свою чергу, пункт 20-1 ч. 1 ст. 7 Закону №1951-VIII, передбачає що до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Отже, до Реєстру вносяться дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил обліку.
Однак, як встановлено судом та не заперечується відповідачем, позивач не був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що в застосунку Єдиного електронного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Резер+» станом на 29.09.2025 наявний запис про порушення позивачем правил військового обліку.
Одночасно, суд зазначає, що норми чинного законодавства України не забороняють наявність в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей щодо порушення військовозобов'язаним правил військового обліку.
При цьому, відомості про притягнення до адміністративної відповідальності та відомості про порушення військовозобов'язаним правил військового обліку не є тотожними та рівнозначними поняттями.
Суд зазначає, що сама по собі наявність в застосунку «Резерв+» примітки «Порушення правил військового обліку» не свідчить про вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлено ст. 210, 210-1 КУпАП, та навпаки, передує складенню стосовно особи протоколу про адміністративне правопорушення та притягненню до адміністративної відповідальності.
Відтак твердження позивача про абсолютну заборону фіксації в Реєстрі даних, пов'язаних із порушенням правил військового обліку, не відповідає змісту чинного правового регулювання.
Щодо словосполучення «перебуває у розшуку», то суд зазначає, що у спірних правовідносинах вирішальним є не буквальне позначення статусу у мобільному застосунку, а правова природа відповідних облікових дій з боку ТЦК та СП. Саме по собі використання такого формулювання в інтерфейсі електронного сервісу, без доведення позивачем настання конкретних самостійних несприятливих юридичних наслідків, не може бути безумовною підставою для судового втручання у ведення Реєстру.
Аргументи позивача про сплив строків притягнення до адміністративної відповідальності також не спростовують правомірності позиції відповідача. Суд зазначає, що сам позов спрямований не на оскарження конкретної постанови у справі про адміністративне правопорушення, а на оскарження дій щодо внесення та відображення відомостей у Реєстрі. Питання про сплив чи несплив строків, встановлених статтею 38 КУпАП, мало б вирішальне значення насамперед у межах спору про законність притягнення особи до адміністративної відповідальності, однак не зумовлює автоматичного висновку про неправомірність усіх облікових дій відповідача. Позивач фактично ототожнює спірний електронний запис із безпосереднім накладенням адміністративного стягнення, хоча такі правові елементи не є тотожними.
Відтак, суд вважає, що відповідачем правомірно внесено в силу приписів ч.1 ст. 8 Закону №1951 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів службові відомості про невиконання військовозобов'язаним позивачем військового обов'язку, а саме: про порушення позивачем правил військового обліку, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Суд враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, враховуючи докази позивача, суд приходить до висновку, що вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Враховуючи відмову у задоволені позову, розподіл судових витрат, за наслідками розгляду даної справи не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити дії, - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.